Рішення

від 24.05.2023 по справі 951/706/22

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 рокуСправа № 951/706/22 Провадження №2/951/27/2023

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

за участю секретаря судового засідання Барилко А. А.,

представника позивачів адвоката Штогрина М. П.,

представника відповідача адвоката Кукурудзи А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт Козові Тернопільської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2022 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Стислий виклад позиції учасників справи.

1.1 Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.09.2016 між Конюхівською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір на право користування земельною ділянкою (сервітуту). Даний договір укладено про користування спірним заїздом по земельній ділянці, кадастровий номер 6123084800:02:001:1012. Зазначив, що через географічне розташування земельних ділянок та враховуючи, що земельні ділянки позивачів та відповідача раніше складали одну земельну ділянку, і можливим використання проходу та проїзду до земельної ділянки позивачів є тільки через земельну ділянку 6123084800:02:001:1012, що є земельною ділянкою загального користування. Окрім цього, вказав, що договір сервітуту відповідач не зареєстрував належно та своєчасно. Пунктом 2.2 договору сервітуту встановлено, що ділянка на якій встановлено сервітут за цільовим призначенням відноситься до земель загального користування. Згідно пункту 2.3 договору земельна ділянка призначена для проходу та проїзду на велосипеді, для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Всупереч вимогам відповідач самовільно встановив огорожу з сітки на земельну ділянку 6123084800:02:001:1012, чим перешкоджає позивачам користуватися земельною ділянкою загального користування для доступу до земельної ділянки позивачів 6123084800:02:001:1013.

Позивачі стверджують, що вони звернулися до органів місцевого самоврядування та Держгеокадастру з метою захисту своїх речових прав, комісією запропоновано усунути перешкоди шляхом зняття сітки.

Посилаючись на викладені обставини та подавши заяву від 10.03.2023 про уточнення позовних вимог просив прийняти рішення яким зобов`язати Козівську селищну раду вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту укладеного із ОСОБА_3 на земельну ділянку яка відноситься до земель загального користування за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 у зв`язку із порушенням ОСОБА_3 умов договору на право користування земельною ділянкою (сервітуту) від 05.09.2016. Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, шляхом зобов`язання за власний рахунок прибрати самочинно встановлену огорожу (сітку) на межах земельної ділянки за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012.

10.03.2023 представник позивачів адвокат Штогрин М. П. подав заперечення на відзив на позовну заяву у якому вказав, що представник відповідача посилається на договір сервітуту, який відповідно до рішення № 81 від 08.08.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право на земельну ділянку на яку поширюється право на сервітут.» мав бути укладений та зареєстрований згідно закону України та нормативних актів про земельний кадастр та внесені зміни про земельну ділянку до поземельної книги «Про цільове призначення» та «інформація про власників (користувачів) земельної ділянки». Згідно такого рішення ОСОБА_3 зобов`язано укласти договір.

Представник відповідача стверджує у відзиві, що ОСОБА_2 створює перешкоди в користуванні та надав Акт від 31.10.2017 року, як доказ цього факту.

З приводу долученого представником відповідача акту від 31.10.2017, вказав, що з такого вбачається те що, відповідач перешкоджає позивачам користуватися земельною ділянкою загального користування за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 встановивши огородження на межі земельної ділянки загального користування. Акт від 25.03.2021 підтверджує факт того, що комісія зобов`язала ОСОБА_3 зняти металеву сітку.

Крім цього, долучені представником відповідача фото підтверджують те, що металеву сітку не знято, насадженні дерева які перешкоджають позивачам користуватися земельною ділянкою, а через близьке розташування літньої кухні та будинку інший проїзд грузовим транспортом є неможливий з технічних міркувань.

З цих підстав просив задовольнити позовні вимоги позивачів.

1.2 Позиція відповідача

16.01.2023 представник відповідача адвокат Кукурудза А. Є. подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що сторона відповідача вважає поданий позов безпідставним та не обґрунтованим, а також таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.

В обґрунтування позиції посилається на те, що рішенням Конюхівської сільської ради Козівського району від 08.08.2016 р за № 81 затверджено технічну документацію із землеустрою що посвідчують право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельну ділянку 6123084800:02:001:1012 загального користування, розташовану в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_3 укласти договір сервітуту.

05.09.2016 між ОСОБА_3 та Конюхівською сільською радою укладено безстроковий договір сервітуту щодо вказаної земельної ділянки на право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Стверджує, що це єдине місце можливого проходу та проїзду відповідача до свого будинковолодіння, доїзд до якого позивачі усіляким способом утруднювали відповідачу та створювали перешкоди. Зокрема так: перешкоди створювались позивачами систематичними викидами сміття та інших відходів перед заїздом (перед воротами) відповідача до свого будинковолодіння, що підтверджує постанова адміністративної комісії виконкому Конюхівської сільської ради від 21.03.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 152 КУпАП за вивіз органічних добрив (гною) біля проїжджої частини під`їзду ОСОБА_3 .

Зазначив, що позивачі жодним чином не обмежені в праві проходу та проїзду до свого домоволодіння, оскільки мають наявний окремий заїзд з дороги загального користування та право проходу до власного домоволодіння через земельну ділянку 6123084800:02:001:1012, підтверджується рішенням Козівської селищної ради № 1916 про затвердження акту комісії Козівської селищної ради по питанню спільного заїзду від 23.02.2022, яким вирішено, не здійснювати відповідачем перешкод у проході ОСОБА_2 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут, а громадянину ОСОБА_2 користуватись заїздом із центральної дороги загального користування.

Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

1.3. Позиція третьої особи-1.

01.03.2023 на адресу суду від представника третьої особи Козівської селищної ради надійшли пояснення у якому зазначено, що рішенням Конюхівської сільської ради Козівського району від 08.08.2016 р за № 81 затверджено технічну документацію із землеустрою що посвідчують право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельну ділянку 6123084800:02:001:1012 загального користування, розташовану в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_3 укласти договір сервітуту. Поряд із цим, у Козівську селищну раду надійшло звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо згаданої земельної ділянки з приводу дій сервітуарія. Козівською селищною радою створено комісію для проведення обстеження спірної земельної ділянки. За результатами проведеного обстеження складено акт у якому висвітлено, що при перевірці виявлено встановлення ОСОБА_3 металевої сітки на земельній ділянці, яка перешкоджає проходу та заїзду ОСОБА_2 до земельної ділянки. Однак даний заїзд є не основним до господарських будівель, є інший із центральної дороги. Комісією надано пропозиції щодо вирішення спору, зокрема, ОСОБА_3 не перешкоджати проходу ОСОБА_2 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут та зняти металеву сітку, ОСОБА_2 користуватися заїздом із центральної дороги (загального користування).

Разом із цим зазначив, що такі пропозиції сторонами не були прийняті до уваги та проігноровані, що призвело до вирішення спору у судовому порядку.

Повідомив, що при вирішенні спору, Козівська селища рада покладається на думку суду.

1.4. Позиція третьої особи-2.

10.03.2023 на адресу суду від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надійшли пояснення в якому вказано, 05 вересня 2016 року між Конюхівською сільською радою та ОСОБА_3 укладено Договір на право користування земельною ділянкою (сервітуту). У межах земельного сервітуту, встановленого цим договором, ОСОБА_3 (сервітуарій) надано право обмеженого користування земельною ділянкою площею 0,0188 га, кадастровий номер 6123084800:02:001:1012 (землі загального користування комунальної власності), за адресою АДРЕСА_1 , виключно для забезпечення можливості сервітуарія здійснювати прохід та проїзд на велосипеді, проїзд транспортним засобом по наявному шляху.

Згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 6123084800;02:001:1012 зареєстрована 30.06.2016 на підставі документації із землеустрою), розробленої ТОВ «СМП «Геодезія».

Право користування (сервітуту) на підставі Договору на право користування земельною ділянкою (сервітуту) зареєстровано 12.09.2016.

Вказав, що ОСОБА_3 на згаданій земельній ділянці встановив металеву сітку, що можна вважати порушенням умов сервітуту для проходу та проїзду на земельній ділянці загального користування комунальної власності.

З урахуванням наведеного, просив розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 13.12.2022 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 20.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Козівську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 28.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 13.04.2023 судове засідання у справі відкладено.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, представник позивача адвокат Штогрин М. П. уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в уточненій позовній заяві та запереченні на відзив на позовну заяву та просив такі задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідач адвокат Кукурудза А. Є. у судовому засіданні заперечив з приводу задоволення позовних вимогу повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням шостої сесії сьомого скликання Конюхівської сільської ради №81 від 08.08.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право на земельну ділянку на яку поширюється право сервітуту на право проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на яку поширюється право сервітуту на право проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху ОСОБА_3 площею 0.0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 в межах населеного пункту, на землях загального користування за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 укласти договір сервітуту.

В подальшому 05.09.2016 між Конюхівською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір на право користування земельною ділянкою (сервітуту).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №283948633, сформованого 10.11.2021, земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1013 площею 0,25 га на праві власності належить ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №283948816 сформованого 10.11.2021 земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1013 площею 0,25 га на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 19.02.2018 та 14.07.2021 земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1012 площею 0,0188 га за цільовим призначенням та видом використання відноситься до земель загального користування та на праві комунальної власності належить Конюхівській сільській раді.

Також установлено, що позивач 19.07.2021 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з метою вжиття заходів щодо ОСОБА_3 , з приводу створення йому перешкод у доступі до його подвір`я.

Як вбачається із акту на предмет вивчення звернень гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по питанню спільного заїзду від 25.03.2021 Козівською селищною радою створено комісію для проведення обстеження спірної земельної ділянки. За результатами проведеного обстеження складено акт у якому висвітлено, що при перевірці виявлено встановлення ОСОБА_3 металевої сітки на земельній ділянці, яка перешкоджає проходу та заїзду ОСОБА_2 до земельної ділянки. Однак даний заїзд є не основним до господарських будівель, є інший із центральної дороги. Комісією надано пропозиції щодо вирішення спору, зокрема, ОСОБА_3 не перешкоджати проходу ОСОБА_2 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут та зняти металеву сітку, ОСОБА_2 користуватися заїздом із центральної дороги (загального користування).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №Ц-119/0-144/6-22 від 13.07.2022 надано відповідь на звернення ОСОБА_2 та повідомлено заявника, що наказом Держгеокадастру від 24.02.2023 №82 у роботі Головного управління встановлено простій.

Згідно Акту на предмет усного звернення ОСОБА_3 по питанню спільного заїзду, від 23.02.2022 затвердженого рішенням Козівської селищної ради №1916 від 04.05.2022 на спірній земельній ділянці ОСОБА_3 встановлена металева сітка на земельній ділянці, яка перешкоджає проходу та заїзду ОСОБА_2 до земельної ділянки. Однак даний заїзд є не основним до господарських будівель, є інший із центральної дороги. Комісією надано пропозиції щодо вирішення спору, зокрема, ОСОБА_3 не перешкоджати проходу ОСОБА_2 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут та зняти металеву сітку, ОСОБА_2 користуватися заїздом із центральної дороги (загального користування).

Окрім цього, постановою адміністративної комісії виконкому Конюхівської сільської ради від 21.03.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 152 КУпАП за вивіз органічних добрив (гною) біля проїжджої частини під`їзду ОСОБА_3 .

4. Позиція суду та її нормативно-правове обґрунтування.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, доходить таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

4.1. Щодо вимоги про зобов`язання Козівської селищної ради вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ст.395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Згідно ст.401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким способом.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

В силу ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначено ст.99 Земельного кодексу України, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій; інші земельні сервітути.

Названа стаття визначає й конкретних суб`єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту. А саме, частина 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи.

Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Така особа повинна звернутися до власника суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст.402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

До договорів застосовуються положення глави 16. «Правочини» розділу ІV. «Правочини. Представництво» Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Слід зазначити, що договірним відносинам по користуванню чужим майном (сервітуту) не притаманна чітка регламентація приписів законодавства. Так, зокрема, не визначено: вичерпного переліку видів прав земельного сервітуту; строку, на який може бути укладено договір сервітуту; порядок оплати за користування чужим майном.

Виходячи зі змісту ст.ст.6 та 627 Цивільного кодексу України сторони при укладенні договору є вільними в укладенні такого договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином в договорі на встановлення земельного сервітуту можуть бути обумовлені умови, які визначені на розсуд сторін, з врахуванням ст.ст.6 та 627 Цивільного кодексу України.

Однак поряд з зазначеними диспозитивними положеннями законодавства, наявні імперативні положення, дотримання яких спричиняє законність укладеного договору сервітуту. Так, згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами (Конюхівською сільською радою Козівського району Тернопільської області, правонаступником якої є Козівська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області та ОСОБА_3 ) дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, а саме: положення договору від 05.09.2016 на право користування земельною ділянкою (сервітуту) не суперечать жодному положенню законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторони діяли вільно; відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін; укладений договір на встановлення земельного сервітуту спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків - користування ОСОБА_3 об`єктом сервітуту для задоволення потреб в проході, заїзді-виїзді на належну йому земельну ділянку.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, зокрема, що договір сервітуту відповідач не зареєстрував належно та своєчасно.

Проте, із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що таку реєстрацію проведено, докази несвоєчасності проведення такої реєстрації у матеріалах справи відсутні.

Щодо необхідності припинення дії сервітуту з тих підстав, що відповідач порушує умови користування сервітутом суд зазначає таке.

Як вбачається із приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Натомість, нормами ч.1 та ч.2 ст.102 ЗК України, які є спеціальними по відношенню до норм ЦК України, передбачено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В силу дії частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачі у зв`язку із порушенням ОСОБА_3 умов договору на право користування земельною ділянкою (сервітуту) від 05.09.2016 просять зобов`язати Козівську селищну раду вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту укладеного із ОСОБА_3 на земельну ділянку яка відноситься до земель загального користування за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012.

У справі, що є предметом розгляду суду Козівська селищна рада залучена до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, ніхто не може зобов`язати колегіальний орган місцевого самоврядування, в даному випадку селищну раду, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення, а суд може лише зобов`язати розглянути відповідне питання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в цивільному судочинстві позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб.

Відповідно до вимог ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Підставою для залучення в судовий процес такої третьої особи є ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Таким чином, суд не може зобов`язати вчинити будь-які дії Козівську селищну раду, яка не є відповідачем у справі, а третьою особою.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.ч. 1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Під час підготовчого судового засідання суд з`ясовував у представника позивача питання суб`єктного складу у справі за цим позовом. І ухвалою підготовчого судового засідання від 20.02.2023 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

В силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в частині зобов`язання Козівської селищної ради вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту.

4.2. Щодо вимоги про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У частині другій статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 Земельного кодексу України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Після уточнення позовних вимог позивачами заявлено вимогу про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, шляхом зобов`язання за власний рахунок прибрати самочинно встановлену огорожу (сітку) на межах земельної ділянки за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, покликаючись на те, що у зв`язку із самочинним установленням ОСОБА_3 сітки, позивачі обмежені у здійсненні свого права власності на належну їм земельну ділянку та не можуть її обслуговувати належним чином.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, щодо усунення перешкод в користуванні якою просять позивачі, є земельною ділянкою загального користування, на яку зареєстровано право комунальної власності та встановлено сервітут, сервітуарієм є ОСОБА_3 . Тобто позивачі не є власниками земельної ділянки, щодо якої звертаються до суду про усунення перешкод у користуванні.

Суд акцентує увагу, що позивачі до селищної ради з питань укладення договору сервітуту щодо вказаної земельної ділянки на право проходу та проїзду на велосипедів, транспортними засобами не зверталися.

Щодо відсутності можливості користування цією земельною ділянкою за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як членів громади с. Конюхи, то суд бере до уваги, що клопотання про проведення експертизи для визначення чи дійсно у позивачів немає іншого способу проходу/проїзду до їхньої земельної ділянки стороною позивача не заявлялося. Так само, позивачами не заявлено клопотання про допит свідків і взагалі не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що земельна ділянка за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 є єдиною земельною ділянкою, через яку можливий прохід/проїзд до їхньої земельної ділянки.

Щодо покликання позивачів на акт на предмет вивчення звернень від 25.03.2021, яким було встановлено факт перешкоджання проходу та заїзду гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку ділянка за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, що є земельною ділянкою загального користування для права на безперешкодне користування земельною ділянкою, яка є приватною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кадастровим номером 6123084800:02:001:1013, то суд відхиляє такі, оскільки відповідний акт складено більше 2 років тому, відповідачем надано фото таблиці на підтвердження усунення недоліків, установлених в акті. Доказів, актуальних станом на час розгляду справи судом позивачами не надано.

Окрім того, як випливає із рішення Козівської селищної ради №1916 про затвердження акту комісії Козівської селищної ради по питанню спільного заїзду від 23.02.2022, у громадянина ОСОБА_2 наявний заїзд із центральної дороги загального користування.

Позивачем та його представником не надано суду безперечних і достатніх доказів з приводу того, що використання відповідачем земельного сервітуту якимось чином обмежує права позивачів у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012.

В силу ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок довести наявність підстав для задоволення позову покладається на позивача, на підтвердження чого він повинен був надати докази, а відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги.

Відтак на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на вищевказані вимоги цивільного процесуального законодавства, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України розподіл судового збору судом не проводиться.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду в тридцятиденний термін з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий;

Третя особа - Козівська селищна рада, вул. Грушевського, 38, смт Козова Тернопільського району Тернопільської області, 47601, код ЄДРПОУ 04525573;

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 39766192.

Суддя Ірина БРАТКІВ