Постанова

від 30.10.2023 по справі 951/706/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/706/22Головуючий у1-йінстанції Братків І. І. Провадження № 22-ц/817/731/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та сторін ОСОБА_1 та його представника адвоката Штогрин М.П., представника ОСОБА_2 адвоката Кукурудзи А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/706/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року, ухваленого суддею Братків І.І., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись у суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позов обґрунтований тим, що 05.09.2016 між Конюхівською сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір на право користування земельною ділянкою (сервітуту), зокрема користування спірним заїздом по земельній ділянці, кадастровий номер 6123084800:02:001:1012. Зазначив, що через географічне розташування земельних ділянок та враховуючи, що земельні ділянки позивачів та відповідача раніше складали одну земельну ділянку, і можливим використання проходу та проїзду до земельної ділянки позивачів є тільки через земельну ділянку 6123084800:02:001:1012, що є земельною ділянкою загального користування. Окрім цього, вказав, що договір сервітуту відповідач не зареєстрував належно та своєчасно. Пунктом 2.2 договору сервітуту встановлено, що ділянка на якій встановлено сервітут за цільовим призначенням відноситься до земель загального користування. Згідно пункту 2.3 договору земельна ділянка призначена для проходу та проїзду на велосипеді, для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Всупереч вимогам відповідач самовільно встановив огорожу з сітки на земельну ділянку 6123084800:02:001:1012, чим перешкоджає позивачам користуватися земельною ділянкою загального користування для доступу до земельної ділянки позивачів 6123084800:02:001:1013.

Вказали, що вони звернулися до органів місцевого самоврядування та Держгеокадастру з метою захисту своїх речових прав, комісією запропоновано усунути перешкоди шляхом зняття сітки.

Просили прийняти рішення, яким зобов`язати Козівську селищну раду вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту, укладеного із ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка відноситься до земель загального користування за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 у зв`язку із порушенням ОСОБА_2 умов договору на право користування земельною ділянкою (сервітуту) від 05.09.2016. Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, шляхом зобов`язання за власний рахунок прибрати самочинно встановлену огорожу (сітку) на межах земельної ділянки за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить рішення Козівського районного суду Тернопільського району, Тернопільської області від 24 травня 2023 року скасувати, а позовні вимоги позивачів задовольнити повністю. Вважає рішення прийнятим із неповним з`ясуванням судом обставин справи, однобічної оцінки доказів та ігнорування позиції позивачів

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були наданні докази вчинення ОСОБА_2 порушення умов договору сервітуту, а також вчинення перешкод у користуванні позивачами земельною ділянкою що належить їм на праві власності

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Голова Козівської селищної ради подав пояснення на апеляційну скаргу, де вказав, що Козівська селищна рада Тернопільської області не є відповідачем у справі, тобто зобов`язати вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту.

Вказує, що Козівською селищною радою створено комісію для проведення обстеження спірної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 6123084800:02:001:1012, що відноситься до земель загального користування, на яку зареєстровано право комунальної власності та встановлено безстроковий сервітут. Актом на предмет вивчення звернень гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 жителів с. Конюхи по питанню спільного заїзду (встановлення сервітуту) від 25.03.2021 р. було виявлено, що гр. ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка стала об`єктом спору, встановив металеву сітку, яка перешкоджає проходу та заїзду гр. ОСОБА_1 до земельної ділянки. Даний заїзд являється не основним до господарських будівель. В заявника ОСОБА_1 до своєї присадибної ділянки є в наявності заїзд із центральної дороги (загального користування).Однак, земельна ділянка з кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, площею 0.0188 га. слугує єдиним заїздом до присадибної земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат ШтогринМ.П. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

Представник ОСОБА_2 адвокат Кукурудза А.Є. апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Голова Козівської селищної ради Сергій Добалюк подав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, де вказав, що при вирішенні справи Козівська селищна рада Тернопільської області покладається на думку суду.

Представник Головного управління Дергеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не з`явився і не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить направлена на їх електронну адресу судова повістка.

Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частина 8 статті 128 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням шостої сесії сьомого скликання Конюхівської сільської ради № 81 від 08.08.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право на земельну ділянку, на яку поширюється право сервітуту на право проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на яку поширюється право сервітуту на право проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху ОСОБА_2 площею 0.0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 в межах населеного пункту, на землях загального користування за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 укласти договір сервітуту.

05.09.2016 між Конюхівською сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір на право користування земельною ділянкою (сервітуту).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 283948633, сформованого 10.11.2021, земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1013 площею 0,25 га на праві власності належить ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 283948816 сформованого 10.11.2021 земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1013 площею 0,25 га на праві власності належить ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 19.02.2018 та 14.07.2021 земельна ділянка кадастровий номер 6123084800:02:001:1012 площею 0,0188 га за цільовим призначенням та видом використання відноситься до земель загального користування та на праві комунальної власності належить Конюхівській сільській раді.

Позивач 19.07.2021 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з метою вжиття заходів щодо ОСОБА_2 , з приводу створення йому перешкод у доступі до його подвір`я.

Як вбачається із акту на предмет вивчення звернень гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по питанню спільного заїзду від 25.03.2021 Козівською селищною радою створено комісію для проведення обстеження спірної земельної ділянки. За результатами проведеного обстеження складено акт у якому висвітлено, що при перевірці виявлено встановлення ОСОБА_2 металевої сітки на земельній ділянці, яка перешкоджає проходу та заїзду ОСОБА_1 до земельної ділянки. Однак даний заїзд є не основним до господарських будівель, є інший із центральної дороги. Комісією надано пропозиції щодо вирішення спору, зокрема, ОСОБА_2 не перешкоджати проходу ОСОБА_1 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут та зняти металеву сітку, ОСОБА_1 користуватися заїздом із центральної дороги (загального користування).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № Ц-119/0-144/6-22 від 13.07.2022 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 та повідомлено заявника, що наказом Держгеокадастру від 24.02.2023 № 82 у роботі Головного управління встановлено простій.

Згідно Акту на предмет усного звернення ОСОБА_2 по питанню спільного заїзду, від 23.02.2022 затвердженого рішенням Козівської селищної ради № 1916 від 04.05.2022 на спірній земельній ділянці ОСОБА_2 встановлена металева сітка на земельній ділянці, яка перешкоджає проходу та заїзду ОСОБА_1 до земельної ділянки. Однак даний заїзд є не основним до господарських будівель, є інший із центральної дороги. Комісією надано пропозиції щодо вирішення спору, зокрема, ОСОБА_2 не перешкоджати проходу ОСОБА_1 по земельній ділянці, на яку встановлено сервітут та зняти металеву сітку, ОСОБА_1 користуватися заїздом із центральної дороги (загального користування).

Постановою адміністративної комісії виконкому Конюхівської сільської ради від 21.03.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 152 КУпАП за вивіз органічних добрив (гною) біля проїжджої частини під`їзду ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на те, що Козівська селищна рада залучена до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору і суд не вправі покласти на неї будь-які матеріально-правові обов`язки. Крім цього, позивачем та його представником не надано суду безперечних і достатніх доказів з приводу того, що використання відповідачем земельного сервітуту якимось чином обмежує права позивачів у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012.

З таким висновком суду першої інстанції колегія судді погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Згідно зі ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким способом.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

В силу ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначено ст. 99 ЗК України, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій; інші земельні сервітути.

Названа стаття визначає й конкретних суб`єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту. А саме, частина 1 статті 99 ЗК України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи.

Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Така особа повинна звернутися до власника суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, є земельною ділянкою загального користування, на яку зареєстровано право комунальної власності та встановлено сервітут, сервітуарієм є ОСОБА_2 .

Як вбачається з уточненої позовної заяви, що позивачі просять зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0188 га за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012, шляхом зобов`язання прибрати самочинно встановлену огорожу (сітку) на вказаній земельній ділянці, посилаючись на те, що вони обмежені у здійсненні свого права власності на належну їм земельну ділянку та не можуть її обслуговувати належним чином.

Проте доказів щодо вчинення перешкод відповідачем їм у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 6123084800:02:001:1013 суду не представили, лише зіслалися на акт від 25.03.2021, який складений був більше ніж півтора року на момент звернення позивачами до суду.

Однак, судом встановлено, що сітка на момент звернення до суду знята, про що в судовому засіданні не заперечили сторони. Даний факт підтверджується і фотографіями долученими до матеріалів справи (а.с. 55-58).

Навпаки, позивачами чиняться перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, що підтверджується постановою адміністративної комісії виконкому Конюхівської сільської ради від 21.03.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 152 КУпАП за вивіз органічних добрив (гною) біля проїжджої частини під`їзду ОСОБА_2 .

Також, судом встановлено, що позивачі жодним чином не обмежені в праві проходу та проїзду до свого домоволодіння, оскільки мають окремий заїзд з дороги загального користування, а спірна земельна ділянка площею 0,0183 га слугує єдиним заїздом до присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 , яка перебуває у приватній власності (кадастровий номер 6123084800:02:001:0938), що підтверджується актом комісії Козівської селищної ради від 23.02.2022.

Крім цього, як видно з матеріалів справи, що позивачі до селищної ради з питань укладення договору сервітуту щодо вказаної земельної ділянки на право проходу та проїзду на велосипеді, транспортними засобами не зверталися.

Щодо вимоги позивачів зобов`язати Козівську селищну раду вжити заходів по припиненню дії договору сервітуту, укладеного із ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка відноситься до земель загального користування за кадастровим номером 6123084800:02:001:1012 слід зазначити таке, що у даній справі Козівська селищна рада залучена до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, і в силу вимог цивільно-процесуального законодавства для третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною і тому не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, будь-які матеріальні обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права.

Таким чином, оскаржуване судове рішення, відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Доводи заявника, що на день звернення з апеляційною скаргою позивачами не отримано повний текст рішення по справі не є підставою для скасування рішення суду, передбаченою статтею 376 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 листопада 2023 року.

Головуюча Н. М. Храпак

Судді: Б. О. Гірський

О.З. Костів