Постанова

від 06.07.2023 по справі 508/134/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1216/23

Справа № 508/134/19

Головуючий у першій інстанції Парій І. О.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12.02.2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Миколаївського районного суду Одеської області до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 з позовом про про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Позивач, ОСОБА_1 , посилалась на те, що 30 серпня 1996 року її чоловік ОСОБА_4 на підставі рішення Миколаївської районної державної адміністрації № 297 від 28.08.1996 року отримав Сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів, серія ОД №0153528. Зазначений сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06.09.1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_4 , помер. Після його смерті залишилась спадщина, яка складалась в тому числі і з права на земельну частку (пай) у колективному сільгосппідприємстві «ДРУЖБА» села Василівка, Миколаївського району, Одеської області в розмірі 7,8 умовних кадастрових га. (сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ОД №0153528)

15.04.2000 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області реєстровий № 837, вона, позивач, після смерті ОСОБА_4 успадкувала право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0153528.

В 2018 році їй стало відомо, що 18.04.2000 року між нею і ОСОБА_2 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідчений сертифікатом серія ОД №0153528, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року.

Також їй стало відомо, що згідно розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 05.09.2002 року №321/А-2002, ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельні ділянки площею 45,84 г. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 007121.

Земельна ділянка, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ОД №007121 отримана ОСОБА_2 у власність, була сформована на підставі наступних сертифікатів на право на земельну частку (пай): ОСОБА_1 сертифікат серія ОД № 0153528; ОСОБА_3 сертифікат серія ОД №015377; ОСОБА_5 сертифікат серія ОД №0153577; ОСОБА_6 сертифікат серія ОД №0153581; ОСОБА_7 сертифікат серія ОД №0153702.

Вважала, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 45,84 га ріллі, яка по праву належить їй та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпідставно та всупереч вимогам Земельного кодексу України, тобто зміст правочину (договір дарування права на земельну частку (пай) суперечить вимогам законодавства, щодо мораторію на відчуження землі.

Просила визнати право сумісної власності на земельну ділянку площею 45,84 га, на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ОД №007121 від 27 грудня 2002 року, виданого на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області №321/А-2002 від 5 вересня 2002 року) за нею ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (том 1 а.с. 1-7).

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:

-скасувати записи про право власності в ЄДР: номер: 32153803 Дата, час державної реєстрації: 19.06.2019 Державний реєстратор: Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області. Підстава виникнення права власності: державний акт на землю, серія та номер: IV-ОД №007121, виданий 27.12.2002, видавник: Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47520186 від 26.06.2019 14:13:08, ОСОБА_8 , Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Форма власності: приватна Розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.04.2017, видавник: 5114, країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 та номер: НОМЕР_3 Дата, час державної реєстрації: 19.06.2019 Державний реєстратор: Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Підстава виникнення права власності: державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІУ-ОД №007121, виданий 27.12.2002, видавник: Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 47498664 від 25.06.2019 14:29:48, ОСОБА_8 , Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Форма власності: приватна Розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника актів: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.04.2017, видавник: 5114, країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 ;

-визнати право спільної сумісної власності на земельні ділянки:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1859883651235; Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; Кадастровий 5123580400:01:003:0439; Опис об`єкта: Площа (га): 9.3214, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.05.2018, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Адреса: Одеська обл., Миколаївський р., с/рада. Олексіївська та Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1858986951235 Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка Кадастровий номер: 5123580400:01:003:0084 Опис об`єкта: Площа (га): 5.5168, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 27.12.2002, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Адреса: Одеська обл., Миколаївський р., с/рада. Олексїївська за громадянами ( власникам сертифікатів на земельні частки ( паї ) : ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 (том 1 а.с. 83, 106-107).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку було відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

21 травня 2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року, відповідно до якої апелянт просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що поза увагою суду першої інстанції лишились додаткові пояснення позивача від 03.10.2019 року, а саме:

Рiшення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 Справа №1-17/2005 вiд 22.09.2005 року, а саме: року передбачає, Законом України "Про державну реестрацію речових прав на нерухоме iх обмежень" (1952-15) вiд 1 липня 2004 року передбачено, зокрема, обов`язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, права користування земельною ділянкою для сiльськогосподарських потреб тощо (п.5.4).

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний кодекс (2768-14) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельнi ділянки.

З огляду на викладене суд першої інстанції не перевірив повністю законності підстав надання спірної земельної ділянки відповідачу.

Підставами позову є заперечення законності розпорядчих рішень органу державної влади про видачу розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 05.09.2002 року №321/А-2002, котрим ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельні ділянки площею 45,84 га та на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на землю серії ІУ-ОД №007121 від 27.12.2002 року.

Також суд не звернув увагу на посилання позивача у позові, що державний акт на землю серії ІУ-ОД №007121 від 27 грудня 2002 року, виданий за Розпорядженням Миколаївської РДА Одеської області №321/А-2002 від 05.09.2002 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 45,84 га на території Олексіївської сільської ради громадянином ОСОБА_2 був неправильно тлумачений.

Розпорядженням Миколаївської РДА про передачу безоплатно у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) в фізичних гектарах і видати державні акти на право приватної власності на землю в рахунок земель КСП «Дружба» гр. ОСОБА_2 , як представнику власників сертифікатів на земельні частки (паї).

Той факт, що у ОСОБА_2 «дивним чином» зявились у власності п`ять сертифікатів підтверджує не тільки факт обману, а й наявність умислу у діях останнього щодо істотного значення обставин, а саме незаконного заволодіння чужим майном.

З огляду на викладене судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи та було порушено норми процесуального права і ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

19 липня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, доводи позивачки щодо існування на час укладення договору дарування заборони, встановленої законом на будь-яке відчуження, у тому числі шляхом договору дарування на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї цивільної справи.

Дії ОСОБА_2 не є незаконними, всі документи, що були надані відповідачем при оформленні на своє імя земельних ділянок були ретельно перевірені правоохоронними органами в ході досудового слідства за заявою ОСОБА_1 та внесене до ЄРДР за №12015160370000231 від 03.08.2015, в подальшому справу було закрито у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення.

Також наголошує, що за частиною позовних вимог ОСОБА_1 не порушено її суб`єктивне право, а пред`явлений позов відноситься до третіх осіб.

Крім цього, позивачем порушено строки позовної давності.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції за результатом розгляду справи доказів.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2021 року в особі головуючого судді Артеменко ІА. було відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням № 2336 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 508/134/19 (номер провадження № 22-ц/813/8435/21) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи: службова записка судді-доповідача Артеменка І.А. відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 14.06.2021 про зміну спеціалізації, на виконання п.1.4. та з урахуванням п.3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 (із змін. та доп.).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.06.2021 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого -Князюка О.В., суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

Головуючий суддя Князюк О.В. відповідно до наказу № 77-в від 14.06.2021 року з 29 червня по 30 липня 2021 року перебував у відпустці.

Розпорядженням № 3192 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.08.2021 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого -Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.08.2021 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О.В.

Сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 квітня 2000 року був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом площею 7,8 умовних кадастрових гектарів (сертифікат серії ОД № 015328, виданий Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 15 квітня 2000 року, реєстровий № 837, зареєстрованого в книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06 вересня 1996 року). В той же день договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 358.

Зі змісту договору дарування вбачається, що між сторонами у формі, визначеної законом, досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які необхідні для укладення договору дарування, відповідно до частини 1ст. 243 ЦК УРСР.

Також, зі змісту договору вбачається, що другий примірник договору виданий нотаріусом «Обдарованому», тобто ОСОБА_2 , що фактично прирівнюється до передачі майна обдарованому. А отже договір дарування земельної ділянки, в силу вимог частини 2ст. 243 ЦК УРСР, вважається укладеним.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності(ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи(ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3).

Отже правовідносини, що виникли між сторонами регулюються за правилами Цивільного кодексу Української РСР та іншими актами цивільного законодавства в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Угоди, згідно з вимогами ст. 42 ЦК УРСР, можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

За правилами ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором дарування, відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 243 ЦК УРСР, одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до частини 3 ст. 244 ЦК УРСР до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

За правилами ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 квітня 2000 року був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом площею 7,8 умовних кадастрових гектарів (сертифікат серії ОД № 015328, виданий Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 15 квітня 2000 року, реєстровий № 837, зареєстрованого в книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06 вересня 1996 року). В той же день договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 358.

Зі змісту договору дарування вбачається, що між сторонами у формі, визначеної законом, досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які необхідні для укладення договору дарування, відповідно до частини 1 ст. 243 ЦК УРСР.

Також, зі змісту договору вбачається, що другий примірник договору виданий нотаріусом «Обдарованому», тобто ОСОБА_2 , що фактично прирівнюється до передачі майна обдарованому. А отже договір дарування земельної ділянки, в силу вимог частини 2ст. 243 ЦК УРСР, вважається укладеним.

Підстави та наслідки недійсності договорів визначені главою 3 ЦК УРСР.

Так, відповідно достатті 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно вимогст. 3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарські виробництва», право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Пленуму № 9 від 06 листопада 2009 року, визнання недійсним договору дарування внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Законом України «Про угоди щодо відчуження земельної частки(паю)» від 18.01.2001 року №2242-ІІІ установлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Тобто вказаним заборонено відчужувати тільки земельні частки(паї), право на які посвідчено сертифікатом.

Земельним кодексом України, в редакції чинній на час укладення договору дарування, обмеження щодо відчуження у будь-який не заборонений законодавством спосіб земельних ділянок сільськогосподарського призначення не встановлювалися.

Отже, законодавчих обмежень щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на які посвідчено державним актом на право власності на землю, на час укладення оспорюваного договору дарування, не існувало.

Позивачка не скористалась наданими їй правами, не обґрунтувала свої доводи, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Отже, апеляційний суд вважає, що позивачка не довела у належний спосіб обґрунтування своїх позовних вимог, а тому у задоволенні її позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України не виявлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції під час ухвалення рішення, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

С.О. Погорєлова