Рішення
від 20.04.2021 по справі 508/134/19
МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 508/134/19

Провадження№2/508/4/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.21 року Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Банташ Д.С.

за участі: секретаря с/з - Стерник К.А.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Миколаївка цивільну справу № 508/134/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку,

встановив:

12.02.2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Короткий виклад пред`явленого позову.

Позивач, ОСОБА_1 , посилалась на те, що 30 серпня 1996 року її чоловік ОСОБА_4 на підставі рішення Миколаївської районної державної адміністрації № 297 від 28.08.1996 року отримав Сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів, серія ОД №0153528. Зазначений сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06.09.1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_4 , помер. Після його смерті залишилась спадщина, яка складалась в тому числі і з права на земельну частку (пай) у колективному сільгосппідприємстві ДРУЖБА села Василівка, Миколаївського району, Одеської області в розмірі 7,8 умовних кадастрових га. (сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ОД №0153528)

15.04.2000 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області реєстровий № 837, вона, позивач, після смерті ОСОБА_4 успадкувала право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0153528.

В 2018 році їй стало відомо, що 18.04.2000 року між нею і ОСОБА_2 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серія ОД №0153528, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року.

Також їй стало відомо, що згідно розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 05.09.2002 року №321/А-2002, ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельні ділянки площею 45,84 г. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 007121.

Земельна ділянка, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ОД №007121 отримана ОСОБА_2 у власність, була сформована на підставі наступних сертифікатів на право на земельну частку (пай): ОСОБА_1 сертифікат серія ОД № 0153528; ОСОБА_3 сертифікат серія ОД №015377; ОСОБА_5 сертифікат серія ОД №0153577; ОСОБА_6 сертифікат серія ОД №0153581; ОСОБА_7 сертифікат серія ОД №0153702.

Вважала, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 45,84 га ріллі, яка по праву належить їй та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпідставно та всупереч вимогам Земельного кодексу України, тобто зміст правочину (договір дарування права на земельну частку (пай) суперечить вимогам законодавства, щодо мораторію на відчуження землі.

Просила визнати право сумісної власності на земельну ділянку площею 45,84 га, на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ОД №007121 від 27 грудня 2002 року, виданого на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області №321/А-2002 від 5 вересня 2002 року) за нею - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (том 1 а.с. 1-7).

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:

-скасувати записи про право власності в ЄДР: номер: 32153803 Дата, час державної реєстрації: 19.06.2019 Державний реєстратор: Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області. Підстава виникнення права власності: державний акт на землю, серія та номер: IV-ОД №007121, виданий 27.12.2002, видавник: Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47520186 від 26.06.2019 14:13:08, Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Форма власності: приватна Розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.04.2017, видавник: 5114, країна громадянства: Україна, адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Мечникова, будинок 102 та номер: 32135967 Дата, час державної реєстрації: 19.06.2019 Державний реєстратор: Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Підстава виникнення права власності: державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІУ-ОД №007121, виданий 27.12.2002, видавник: Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 47498664 від 25.06.2019 14:29:48, Цепліцька Олена Андріївна, Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обл. Форма власності: приватна Розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника актів: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.04.2017, видавник: 5114, країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 ;

-визнати право спільної сумісної власності на земельні ділянки:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1859883651235; Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; Кадастровий 5123580400:01:003:0439; Опис об`єкта: Площа (га): 9.3214, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.05.2018, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Адреса: Одеська обл., Миколаївський р., с/рада. Олексіївська та Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1858986951235 Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка Кадастровий номер: 5123580400:01:003:0084 Опис об`єкта: Площа (га): 5.5168, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 27.12.2002, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Адреса: Одеська обл., Миколаївський р., с/рада. Олексїївська за громадянами ( власникам сертифікатів на земельні частки ( паї ) : ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 (том 1 а.с. 83, 106-107).

Короткий виклад відзиву на позовну заяву.

20 травня 2019 року відповідач, ОСОБА_2 , подав до суду відзив на позов, за змістом відзиву відповідач висловив заперечення проти позову, вважав позов ОСОБА_1 необґрунтованим та безпідставним, оскільки у позові відсутні жодні докази на його обґрунтування. При цьому зазначив, що 14 квітня 2000 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі якого він, як обдарований прийняв в дар право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, площею 7,8 умовних кадастрових гектарів, які розташовані в КСП Дружба село Василівка, Миколаївського району Одеської області.

18 квітня 2000 р між ним та ОСОБА_1 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі якого він, як обдарований прийняв в дар право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, площею 7,8 умовних кадастрових гектарів, які розташовані в КСП Дружба село Василівка, Миколаївського району Одеської області.

16 травня 2000 р між ним та ОСОБА_5 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі якого він, як обдарований прийняв в дар право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, площею 7,8 умовних кадастрових гектарів, які розташовані в КСП Дружба село Василівка, Миколаївського району Одеської області.

Вказані договори дарування були нотаріально посвідчені. Спірні земельні ділянки мали та мають єдине цільове призначення - використання для потреб сільського господарства.

При укладені договорів дарування будь-які умови майнового чи немайнового характеру не встановлювалися, сторони договору не обговорювали будь-яких інших умов. Позивачка та треті особи добровільно з особистої ініціативи пропонували йому передати у власність шляхом договору дарування своє право на земельні частки (паї).

27 грудня 2002 року, на підставі рішення Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області від 05 вересня 2002 року за № 321/А-2002 на його ім`я було видано Державний акт на право приватної власності на землю, серія IV-ОД №007121. Вказані договори дарування ніким не оспорювались, тому вимога позивачки є безпідставними.

Спірними земельними ділянками він користується з моменту укладення договорів дарування. Таким чином, вже пройшло 19 років. За цей період він добросовісно, відкрито, безперервно за цільовим призначенням з дотриманням екологічного, земельного, аграрного та іншого законодавства, виконуючи правила добросусідства користується земельним паєм маючи всі необхідні документи.

Просив в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до нього - ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку відмовити (том 1 а.с. 70-78).

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 , було подано заяву про застосування строку позовної давності (том 1 а.с. 68-69)

Рух справи в суді

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року (том 1 а.с. 37) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 12 червня 2019 року (том 1 а.с. 90) було закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 25 серпня 2020 року №2449/0/15/20 суддя Миколаївського районного суду Одеської області ОСОБА_8 звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року зазначена справа передана до провадження судді Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С. (том 1 а.с. 173)

02 жовтня 2020 року суддя Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С. зазначену справу прийняв до свого провадження. (том 1 а.с. 174)

08.10.2020 року до Миколаївського районного суду Одеської області надійшов цивільний позов (процесуальна співучасть на підставі ст. 50 ЦПК України) від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку. (том 1 а.с. 182-189)

Згідно ухвали судді Миколаївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_7 було відмовлено у залученні його в якості співпозивача в рамках цивільної справи № 508/134/19, а матеріали цивільного позову повернуті останньому з усіма додатками. (том 1 а.с 190-192)

Згідно ухвали Миколаївського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2020 року від участі у цивільній справі № 508/134/19, в якості представника позивача було відсторонено ОСОБА_9 . (том 1 а.с. 199-201)

Згідно ухвали Миколаївського районного суду Одеської області від 01 грудня 2020 року провадження по цивільній справі № 508/134/19 було зупинено, справу передано на розгляд іншому судді, для вирішення питання про відвід судді (том 1 а.с. 211).

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2020 року (під головуванням судді Горобець В.Л.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Банташа Дмитра Сергійовича у розгляді зазначеної справи відмовлено. Цивільну справу повернуто судді Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С., для продовження розгляду справи (том 1 а.с. 213).

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 11 грудня 2020 року було поновленопровадження у справі (том 1 а.с. 214).

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 26 січня 2021 року для вирішення питання про заміну третьої особи її правонаступником (заява ОСОБА_10 (том 1 а.с. 56-7), витребувано відповідні відомості (том 1 а.с. 224).

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_10 (том 1 а.с. 56-7) про заміну третьої особи, ОСОБА_5 , її правонаступником у цивільній справі № 508/134/19 - відмовлено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 (том 1 а.с. 112-113) про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державного реєстратора Миколаївської районної державної реєстрації Цепліцьку Олену Андріївну, у цивільній справі № 508/134/19 - відмовлено.

Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Підтвердила обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце слухання справи. На виконання вимог ч. 6 ст. 128 ЦПК України, про дату, час і місце наступного засідання був повідомлений під розписку в суді 02 квітня 2021 року. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_2 від 24.06.2020 року (том 1 а.с. 165), повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання здійснено судом за допомогою SMS повідомлення.

Отже, відповідач ОСОБА_2 , про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, зокрема: шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем його проживання; повідомленням, під розписку безпосередньо в суді; направленням SMS повідомлення, на номер його телефону.

Заяв про розгляд справи за його відсутності, про причини неявки у судове засідання від відповідача до суду не надходило.

Представник відповідача, адвокат Крижановський Валентин Якович, у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце слухання справи. На виконання вимог ч. 6 ст. 128 ЦПК України, про дату, час і місце наступного засідання був повідомлений під розписку в суді 02 квітня 2021 року.

Третя особа, ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилась. На адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою . В матеріалах справи наявні пояснення щодо позову, згідно якої, ОСОБА_3 , позовну заяву підтримала у повному обсязі. Просила розглянути справу за її відсутності. (том 1 а.с. 47)

Згідно копії актового запису про смерть за № 11 від 22 серпня 2000 року вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 237).

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_10 про заміну третьої особи, ОСОБА_5 , її правонаступником - відмовлено.

Суд у порядку загального позовного провадження, вислухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Судом встановлено, що 30 серпня 1996 року ОСОБА_4 на підставі рішення Миколаївської районної державної адміністрації № 297 від 28.08.1996 року отримав Сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів, серія ОД №0153528. Зазначений сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06.09.1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , помер.

15.04.2000 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області реєстровий № 837, позивач ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 успадкувала право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0153528.

18.04.2000 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серія ОД №0153528, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року.

Згідно розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 05.09.2002 року № 321/А-2002, ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельні ділянки площею 45,84 г. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 007121.

Земельна ділянка, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ОД №007121 отримана ОСОБА_2 у власність, була сформована на підставі наступних сертифікатів на право на земельну частку (пай): ОСОБА_1 сертифікат серія ОД № 0153528; ОСОБА_3 сертифікат серія ОД №015377; ОСОБА_5 сертифікат серія ОД №0153577; ОСОБА_6 сертифікат серія ОД №0153581; ОСОБА_7 сертифікат серія ОД №0153702.

Відповідно до вимог статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

Отже правовідносини, що виникли між сторонами регулюються за правилами Цивільного кодексу Української РСР та іншими актами цивільного законодавства в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво-або багатосторонніми (договори).

Угоди, згідно з вимогами ст. 42 ЦК УРСР, можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

За правилами ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором дарування, відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 243 ЦК УРСР, одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до частини 3 ст. 244 ЦК УРСР до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

За правилами ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 квітня 2000 року був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом площею 7,8 умовних кадастрових гектарів (сертифікат серії ОД № 015328, виданий Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 30 серпня 1996 року, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Любашівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 15 квітня 2000 року, реєстровий № 837, зареєстрованого в книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167 від 06 вересня 1996 року). В той же день договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 358.

Зі змісту договору дарування вбачається, що між сторонами у формі, визначеної законом, досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які необхідні для укладення договору дарування, відповідно до частини 1 ст. 243 ЦК УРСР.

Також, зі змісту договору вбачається, що другий примірник договору виданий нотаріусом Обдарованому , тобто ОСОБА_2 , що фактично прирівнюється до передачі майна обдарованому. А отже договір дарування земельної ділянки, в силу вимог частини 2 ст. 243 ЦК УРСР, вважається укладеним.

Підстави та наслідки недійсності договорів визначені главою 3 ЦК УРСР.

Так, відповідно до статті 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно вимог ст. 3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарські виробництва , право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Пунктом 2.2. Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах № 14/5/48 від 06.06.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 року за №324/1349. передбачено, що громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом.

Пунктом 2.3. зазначеного Порядку передбачено, що договір відчуження земельної ділянки посвідчується в нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючі документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Земельним кодексом України, в редакції чинній на час укладення договору дарування, обмеження щодо відчуження у будь-який не заборонений законодавством спосіб права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом не встановлювалися.

Отже, законодавчих обмежень щодо відчуження права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на час укладення оспорюваного договору дарування, не існувало.

Зважаючи на викладене доводи позивача щодо існування на час укладення договору дарування заборони, встановленої законом, на відчуження, у тому числі шляхом дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо позовних вимог позивача заявлених з приводу сертифікатів на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , які були відчуженні останніми за аналогічними договорами дарування права на земельні частки (пай), посвідченого сертифікатом, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав , свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що позивач не є і не була власником сертифікатів на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_5 і ОСОБА_3 .

Вказане є доказами того, що права чи інтереси позивача в цій частині позовних вимог не порушені.

Будь-які докази порушення прав чи інтересів позивача у цій частині вимог відсутні.

Оскільки, позивачем не доведено порушення саме її прав відповідачем в частині відчуження сертифікатів на земельні частки (паї) ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , тому її право не підлягає захисту судом в цій частині.

За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог відсутні, а отже у задоволені позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову, згідно вимог ст. 80 ЦК УРСР, є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже для застосування наслідків закінчення строку позовної давності суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся. Якщо це право порушене не було, суд має відмовити у позові через необґрунтованість останнього. Суд відмовляє у позові з підстав спливу строку позовної давності, якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки і визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя Д.С. Банташ

СудМиколаївський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення20.04.2021
Оприлюднено06.05.2021
Номер документу96718691
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —508/134/19

Постанова від 06.07.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 02.08.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 14.06.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Артеменко І. А.

Ухвала від 14.06.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Артеменко І. А.

Рішення від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

Ухвала від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

Ухвала від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

Рішення від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

Ухвала від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

Ухвала від 20.04.2021

Цивільне

Миколаївський районний суд Одеської області

Банташ Д. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні