Постанова

від 11.07.2023 по справі 916/3654/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3654/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Полепродукт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023

по справі №916/3654/22

за позовом Болградської міської ради Одеської області

до Фермерського господарства «Полепродукт»

про стягнення 30 783,70 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Погребна К.Ф., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

В грудні 2022 року Болградська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Полепродукт» (далі ФГ «Полепродукт») про стягнення 30783,70 грн.

В обґрунтування позову Болградська міська рада Одеської області зазначила, що відповідач в період з 01.11.2021 по 31.10.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а Болградська міська рада в свою чергу, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Посилаючись на той факт, що Фермерське господарство «Полепродукт» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Болградської міської ради Одеської області, зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язано повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, Болградська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22 позов Болградської міської ради Одеської області до Фермерського господарства «Полепродукт» задоволено повністю, стягнуто з ФГ «Полепродукт» на користь Болградської міської радо Одеської області безпідставно збережені кошти в сумі 30 783 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 70 коп., стягнуто з ФГ «Полепродукт» на користь Болградської міської ради Одеської області судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ФГ «Полепродукт» як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, а відтак - зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В даному випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ФГ «Полепродукт» у період з 01.11.2021 по 30.10.2022 не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. Суд вказав, що Болградська міська рада Одеської області, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФГ «Полепродукт» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що докази, подані позивачем, не відповідають об`єктивним обставинам, а рішення суду, як наслідок, ухвалене з порушенням діючого законодавства України.

Так заявник апеляційної скарги зазначає, що 16.02.2007 між ФГ «Полепродукт» та Болградською міською радою було укладено договір оренди землі, згідно з яким ФГ «Полепродукт» отримало в оренду земельну ділянку площею 3349 кв.м., розташовану за адресою: м.Болград, вул.Училищна, 120. Договір було зареєстровано в міськраді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2007 №165.

Також апелянт звертає увагу, що однією з умов договору була його пролонгація у випадку, якщо жодна із сторін договору не повідомила про бажання припинити договір за місяць до його закінчення. З моменту укладення договору жодного разу на адресу ФГ «Полепродукт» не надходили документи від міської ради, які б свідчили про її бажання припинити договір, а відповідач в свою чергу сумлінно виконував умови договору, в тому числі і по сплаті орендної плати.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що твердження позивача про направлення на адресу ФГ «Полепродукт» копії рішення та двох примірників договору оренди є припущеннями, оскільки жодного разу за весь час оренди не надходили ані рішення про надання земельної ділянки в оренду, ані договори про надання її в оренду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ «Полепродукт» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22, вирішено розглядати апеляційну скаргу ФГ «Полепродукт» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові докази по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційної господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що заявник не наводить обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, а тому суд апеляційної інстанції не приймає їх до розгляду.

07.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Болградської міської Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у відзиві вказує, що відповідальність за те, що апелянт не отримав лист позивача з пропозицією укласти Договір оренди землі, позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, несе він, як особа, що не вжила заходи для своєчасного отримання вказаних документів.

Стосовно Договору оренди від 16.02.2007, позивач вказує, що він не є чинним, оскільки відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про оренду землі» не була здійснена державна реєстрація цього договору.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки №298572684 від 09.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Фермерське господарство «Полепродукт» є власником об`єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі за адресою м. Болград, вулиця Училищна, будинок 120, згідно договору купівлі-продажу, № 03-12-24, від 24.12.2003.

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Фермерським господарством «Полепродукт», розташоване на земельній ділянці площею 0,3344 га за адресою: м.Болград, призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0069).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:006:0069, яка розташована за адресою: м.Болград, вулиця Училищна, 120, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 01.11.2021 сформована та зареєстрована (Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.11.2021).

Рішенням Болградської міської ради Одеської області від 28.07.2022 № 1214-VII вирішено передати в оренду строком на 49 років фермерському господарству «Полепродукт» (код ЄДРПОУ 31728516) земельну ділянку площею 0.3344 га (кадастровий номер: 5121410100:02:006:0069) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Болград, вулиця Училищна, 120.

10.08.2022 вищезазначене рішення, разом з двома проектами договорів оренди землі, розрахунками орендної плати, копією витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки було направлено на адресу відповідача.

Договір оренди вказаної земельної ділянки між Болградською міською радою Одеської області та Фермерським господарством «Полепродукт» укладено не було.

Позивач вказує, що відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Болград, вулиця Училищна, 120, (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0069) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Так, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:006:0069 площею 0,3344 га, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Училищна, 120, сформованого заступником начальника відділу №3 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 10.02.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1026123,30 грн.

На підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачем здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Училищній, 120, у м. Болград. Так, за період з 01.11.2021 по 31.10.2022, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 5121410100:02:006:0069 за адресою: вул. Училищна, 120 у м. Болград загальною площею 3344,0 кв.м. становив 2565,31 грн. (1 026123,30 грн. (НГО)*3 відсотка/12 місяців), що загалом за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 складає 30783,70 грн.

Позивач наголошує, що відповідач в період з 01.11.2021 по 31.10.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Болградська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Отже, враховуючи вищенаведене посилаючись на той факт, що Фермерське господарство «Полепродукт» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Болградської міської ради Одеської області, зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, та які зобов`язана повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, Болградська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно відповідача, за період з 01.11.2021 по 31.10.2022.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.ст. 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не може бути визнане як їх самовільне використання, однак, не надає права на їх безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Як встановлено судом відповідно до інформаційної довідки № 298572684 від 09.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Фермерське господарство «Полепродукт» є власником об`єкта нерухомості, а саме нежитлова будівля за адресою м. Болград, вулиця Училищна, будинок 120, згідно договору купівлі-продажу, № 03-12-24, від 24.12.2003.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.11.2021 № НВ-4617148232021 державну реєстрацію вказаної земельної ділянки проведено 01.11.2021.

Рішенням Болградської міської ради Одеської області від 28.07.2022 № 1214-VII вирішено передати в оренду строком на 49 років фермерському господарству «Полепродукт» (код ЄДРПОУ 31728516) земельну ділянку площею 0.3344 га (кадастровий номер: 5121410100:02:006:0069) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Болград, вулиця Училищна, 120.

Втім, договір оренди вказаної земельної ділянки між Болградською міською радою Одеської області та Фермерським господарством «Полепродукт» укладено не було.

За таких обставин, Фермерське господарство «Полепродукт», будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,3344 га за адресою: м. Болград, вулиця Училищна, будинок 120, згідно договору купівлі-продажу, № 03-12-24, від 24.12.2003 використовувало відповідну земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Посилання апелянта на укладений між сторонами договір оренди від 16.02.2007 судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки зазначений договір не було зареєстровано в установленому законом порядку.

Щодо стягнення коштів з Фермерське господарство «Полепродукт» за користування земельної ділянки за адресою: м. Болград, вулиця Училищна, будинок 120, у період з 01.11.2021 по 31.10.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79 Земельного кодексу України та положень Закону України Про Державний земельний кадастр при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та№ 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Одеська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як зазначалось вище, згідно з витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка, з кадастровим номером: 5121410100:02:006:0069, сформована та зареєстрована 01.11.2021

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:006:0069- нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1026123,30 гривень.

Судова колегія, перевіривши розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5121410100:02:006:0069, за період 01.11.2021 по 31.20.2022, погоджується з його правильністю, у зв`язку з чим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 783,70 гривень є правильним та обґрунтованим.

Доводи скаржника не спростовують вірних висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційна скарга Фермерського господарства «Полепродукт» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22 задоволенню не підлягає, а рішення суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Полепродукт» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 по справі №916/3654/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.І. Діброва