Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/3970/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 910/3970/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманський"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023

у справі № 910/3970/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманський"

до Приватного акціонерного товариства "Артвайнері"

про стягнення 23514103,33 грн, -

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиманський" (далі - ТОВ "Лиманський", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Артвайнері" (далі - ПрАТ "Артвайнері", відповідач) 23514103,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/3970/23 вказаний позов ТОВ "Лиманський" залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відмовлено у поверненні судового збору на підставі пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву від 23.03.2023 про залишення свого позову без розгляду й вказана заява підписана генеральним директором ТОВ "Лиманський" Корнієнком П.Г., який має повноваження щодо підписання такої заяви. У випадку залишення позову без розгляду за заявою позивача, судовий збір не підлягає поверненню.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ "Лиманський" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають встановленим обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказує на те, що, подаючи 23.03.2023 через канцелярію місцевого господарського суду заяви від вказаної дати, у нього не було відомостей про прийняття чи неприйняття позовної заяви до провадження Господарським судом міста Києва, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі №910/3970/23 була отримана позивачем лише 01.04.2023. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не пересвідчився щодо наявності у представника позивача - генерального директора Корнієнка П.Г. повноважень на підписання заяви від 23.03.2023. Апелянт вказав, що ціна позову у справі №910/3970/23 становить 23 514 103,33 грн, а згідно з пунктом 8.14.3. Статуту ТОВ "Лиманський" та інформації, наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, генеральний директор Корнієнко П.Г. не має права без згоди загальних зборів товариства укладати договори (угоди) на суму більше 10 000 000,00 грн. Також апелянт вказав, що судом першої інстанції помилково застосовано положення пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки 23.03.2023 позивачем було подано заяву про відмову від позову, а тому до спірних правовідносин слід було застосувати положення частини 1 статті 130 ГПК України та вирішити питання про повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Лиманський" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3970/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/3970/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.05.2023 матеріали справи № 910/3970/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1912/23 від 29.05.2023 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів у відпустці з 29.05.2023 по 11.06.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3970/23.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/3970/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Лиманський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/3970/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

01.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лиманський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/3970/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.07.2023, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.06.2023.

ПрАТ "Артвайнері" скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач зауважив, що заява позивача від 23.03.2023 за підписом генерального директора Корнієнка П.Г. є процесуальним документом, яким ТОВ "Лиманський", користуючись своїми процесуальними правами, наданими учасникам справи згідно зі статтями 42, 46 ГПК України, письмово висловило своє бажання залишити позов без розгляду. Підписуючи вказану заяву, Корнієнко П.Г. діяв в межах компетенції генерального директора позивача, визначеної статутом, який не містить обмежень щодо підписання генеральним директором товариства будь-яких процесуальних документів. У підготовчому засіданні 18.04.2023 суд першої інстанції перевірив повноваження генерального директора позивача на підписання заяви від 23.03.2023. Також відповідач зазначив, що представник позивача - адвокат Голуб В.С., у вказаному підготовчому засіданні просив суд залишити позов ТОВ "Лиманський" без розгляду, тому положення частини 1 статті 130 ГПК України щодо повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, не підлягають застосуванню до даних правовідносин. Крім цього, при залишенні позову без розгляду за заявою ж самого позивача, судовий збір в силу приписів пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає поверненню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідача у цьому судовому засіданні заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

05.07.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 273 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення уповноваженого представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2023 ТОВ "Лиманський" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Артвайнері" про стягнення 23514103,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.04.2023.

23.03.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заяви про залишення позову без розгляду та повернення судового збору.

Вважаючи, що суд першої інстанції повинен був прийняти заяву позивача про відмову його від позову, закрити провадження у справі №910/3970/23 та повернути 50% сплаченого судового збору, а не залишити позов без розгляду, ТОВ "Лиманський" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з ухвалою місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленими обставинами, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленими після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Отже, залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі є окремими взаємовиключними формами закінчення провадження у справі без вирішення спору по суті (без ухвалення рішення).

Зі змісту заяви про залишення позову без розгляду вбачається, що в ній ТОВ "Лиманський" просило суд залишити поданий останнім позов від 14.03.2023 без розгляду, а також, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 46, пунктом 5 частини 1 статті 226, пунктом 3 статті 231 ГПК України, прийняти відмову від позову та залишити його без розгляду, зазначивши при цьому, що наслідки відмови від позову, передбачені пунктом 3 статті 231 ГПК України, останньому відомі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина 3 статті 231 ГПК України).

Отже, у своїй заяві від 23.03.2023 позивач просив як залишити позов без розгляду в зв`язку з поданням вказаної заяви, так і закрити провадження у справі №910/3970/23 у зв`язку з відмовою його від позову.

Проте поєднання в одній заяві двох форм закінчення провадження не допускається.

У зв`язку з цим, 19.04.2023 у підготовчому засіданні судом першої інстанції у представника позивача було з`ясовано, що, подаючи заяву від 23.03.2023 ТОВ "Лиманський" просив суд залишити його позов без розгляду.

Вищенаведене підтверджується копією технічного запису №0868.

Отже, доводи апелянта про те, що його заява від 23.03.2023 є заявою про відмову від позову є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними у матеріалах цієї справи.

Щодо доводів апелянта про подання заяви від 23.03.2023 із перевищенням повноважень.

Згідно з пунктом 8.14.3. Статуту ТОВ "Лиманський" та інформації, наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівник Корнієнко П.Г. не має права без згоди загальних зборів укладати договори (угоди) на суму більше 10 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 8.14.2. Статуту генеральний директор має право одноособово, без відповідного рішення дирекції, без довіреності представляти в судових органах інтереси ТОВ "Лиманський".

Отже, пунктами 8.14.2. та 8.14.3. Статуту ТОВ "Лиманський" надано право на представництво генеральним директором інтересів останнього в суді та на укладення договорів до 10 000 000,00 грн.

З матеріалів справи №910/3970/23 вбачається, що ціна позову становить 23514103,33 грн.

Проте обмеження, передбачені пунктом 8.14.3. Статуту позивача, не поширюються на заяву від 23.03.2023, оскільки остання є заявою з процесуальних питань, а не договором (угодою).

Крім того, згідно з частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За приписами частин 1, 2, 10 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом. Якщо член виконавчого органу на час своєї відсутності призначив тимчасового виконувача обов`язків, такий член виконавчого органу несе солідарну відповідальність перед товариством разом із призначеною ним особою.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 ГПК України).

Згідно з пунктом 8.1.2. Статуту виконавчим органом позивача є дирекція, яку очолює генеральний директор.

Відповідно до пункту 8.14.2. Статуту генеральний директор має право одноособово, без відповідного рішення дирекції, без довіреності представляти в судових органах інтереси ТОВ "Лиманський".

Отже, підписуючи заяву від 23.03.2023 про залишення позову без розгляду, генеральний директор позивача Корнієнко П.Г. діяв, як представник ТОВ "Лиманський", у межах своїх повноважень, визначених законом та Статутом.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позову ТОВ "Лиманський" про стягнення з ПрАТ "Артвайнері" 23514103,33 грн на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.

Разом із цим, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в поверненні сплаченого позивачем судового збору, оскільки згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у випадку залишення позову без розгляду за заявою самого позивача, судовий збір не підлягає поверненню.

Посилання апелянта на незастосування положень частини 1 статті 130 ГПК України щодо повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, є необґрунтованими, оскільки не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

Згідно зі статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, висновки суду, викладені в ухвалі, відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 226, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/3970/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/3970/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3970/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.07.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз