Постанова

від 05.07.2023 по справі 925/455/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 925/455/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023

у справі № 925/455/23 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави

до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області (відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна" (відповідач - 2)

про скасування державної реєстрації, скасування та визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, -

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:03:001:133 площею 0,2969 га, шляхом:

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна" (далі - Товариство) на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будинок охорони, А, загальною площею 6,3 кв.м, ступінь готовності 14%, розташоване за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область (рішення державного реєстратора Черкаської філії КП "Реєстрація нерухомості" Черкаської області Каленчука М.А. № 44366824 від 03.12.2018, номер запису про право власності 29217839, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249);

- визнання незаконним та скасування рішення Червонослобідської сільської ради від 26.02.2021 № 05-25/VIII "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,2969 га, в оренду на 5 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна";

- визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2021, укладеного між Товариством та Червонослобідською сільською радою (далі - Рада), який зареєстрований 28.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41781450;

- зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан шляхом звільнення від об`єкту нерухомого майна незавершеного будівництва, будинок охорони, А, загальною площею 6,3 кв.м, ступінь готовності 14%, розташованого за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область.

Ухвалою суду від 04 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.05.2023.

Разом з позовною заявою Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до Господарського суду Черкаської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно об`єкту незавершеного будівництва (будинку охорони А, готовністю 14%), по вулиці Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249;

- заборони Товариству та іншим особам проведення будь-яких підготовчих, будівельних, земельних робіт на земельній ділянці із кадастровим номером 7124989000:03:001:1331.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі №925/455/23 відмовлено у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з недоведеності Прокурором наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову та недоведеності того, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що в даному випадку підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. У спірних правовідносинах має досліджуватись чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового процесу за його позовом без нових звернень до суду. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20, від 07.09.2022 у справі №910/18997/21, та не була врахована місцевим господарським судом. Щодо ненадання доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, апелянт вказав, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Судом першої інстанції не враховано можливості у Товариства відчужити об`єкт незавершеного будівництва на користь третіх осіб, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливить ефективно захистити чи поновити порушені права, за захистом яких звернувся Прокурор. Обраний захід забезпечення позову є співмірним, оскільки його застосування не здійснить будь-якого негативного майнового впливу на господарську діяльність Товариства, але дасть змогу досягти балансу інтересів сторін, не призведе до заподіяння збитків відповідачу-2, не обмежить його права користування майном. З обставин справи чітко вбачається спрямованість дій Товариства на отримання права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, без правовстановлюючих документів та з порушенням визначеного законом порядку. Захід забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборона вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна безпосередньо пов`язаний із предметом позову, оскільки однією з позовних вимог є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності Товариства на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023 апеляційну скаргу Прокурора передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/455/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Прокурора на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі №925/455/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

02.05.2023 матеріали справи № 925/455/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

12.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист щодо долучення до матеріалів апеляційної скарги платіжного доручення про сплату судового збору.

Враховуючи, що суддя Чорногуз М.Г. перебував у відпустці з 01.05.2023 по 14.05.2023, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснювалося після виходу судді Чорногуза М.Г. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Прокурора на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі № 925/455/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

30.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі № 925/455/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.07.2023, встановлено учасникам апеляційного провадження строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 23.06.2023.

Учасники апеляційного провадження не скористалися правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 05.07.2023 відповідачі явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, про день, місце та час були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідачів, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі Товариства та Ради.

У судовому засіданні Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

05.07.2023 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення Прокурора, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали та зазначено Прокурором, пунктом 1 рішення Червонослобідської сільської ради від 26.02.2021 № 05-25/VIII "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,2969 га, в оренду на 5 років ТОВ "Організація Доміна" (далі по тексту - Рішення) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Товариству площею 0,2969 га з кадастровим номером 7124989000:03:001:1331, цільового призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода.

На виконання пункту 2 Рішення між Радою та Товариством 28.04.2021 укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту - договір), на підставі якого в цей же день державним реєстратором виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Атамась 1.1, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію за Товариством речового права оренди на вказану земельну ділянку (номер запису № 41781450).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0,2969 га.

Відповідно до пункту 3.1. договір укладено на строк 5 років.

Згідно з пунктом 2.3. договору на земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, об`єкт нежитлової нерухомості, а саме: незавершене будівництво будинку охорони А, готовністю 14%.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.12.2018 державним реєстратором Черкаської філії КП "Реєстрація нерухомості" Черкаської області Каленчуком М.А. за Товариством зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва, будинок охорони, площею 6,3 кв.м, ступеню готовністю 14% за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249).

Підставою державної реєстрації прав на цей об`єкт, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначено технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва за вищевказаною адресою площею 6,3 кв.м, окрім якого будь-які інші правовстановлюючі документи в реєстраційній справі відсутні.

За даними Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, не зареєстрована (лист від 06.02.2023 № 67).

Вказане мало наслідком незаконне, позаконкурентне отримання Товариством у користування вищезазначеної земельної ділянки.

На думку Прокурора, державна реєстрація речового права власності на об`єкт незавершеного будівництва здійснена всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації нерухомого майна) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі по тексту - Порядок, в редакції чинній на момент здійснення реєстрації нерухомого майна), невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав та інтересів.

Оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з ухвалою місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи скаржника вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Також колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не має вдаватися до оцінки обґрунтованості позову та вірогідності його задоволення, а керується власним уявленням про те, чи може у даному випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що Прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про усунення перешкоди Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:03:001:133 площею 0,2969 га, шляхом:

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна" (далі - Товариство) на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будинок охорони, А, загальною площею 6,3 кв.м, ступінь готовності 14%, розташоване за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область (рішення державного реєстратора Черкаської філії КП "Реєстрація нерухомості" Черкаської області Каленчука М.А. № 44366824 від 03.12.2018, номер запису про право власності 29217839, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249);

- визнання незаконним та скасування рішення Червонослобідської сільської ради від 26.02.2021 № 05-25/VIII "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,2969 га, в оренду на 5 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна";

- визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2021, укладеного між Товариством та Червонослобідською сільською радою (далі - Рада), який зареєстрований 28.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41781450;

- зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан шляхом звільнення від об`єкту нерухомого майна незавершеного будівництва, будинок охорони, А, загальною площею 6,3 кв.м, ступінь готовності 14%, розташованого за адресою: вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5, село Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область.

28.04.2021 на виконання пункту 2 Рішення між Радою та Товариством укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого в цей же день до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію за Товариством речового права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:03:001:1331 (номер запису № 41781450).

На думку Прокурора, вказаний договір було укладено всупереч земельного законодавства поза конкурсом, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходився об`єкт незавершеного будівництва, площею 6,3 кв.м, який 02.12.2018 був зареєстрований за Товариством (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249) без правовстановлюючих документів.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом наведеного припису, якщо на розміщений на земельній ділянці об`єкт особа не має права власності, то підстави для застосування неконкурентних засад продажу цієї ділянки відсутні безвідносно до того, чи є цей об`єкт об`єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об`єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частини 1 статті 376 ЦК України).

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України).

За змістом частини 3 цієї статті за умови подальшого надання особі у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване на цій ділянці (що на час будівництва не була відведена для такої мети) нерухоме майно, суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Разом із цим, відповідно до частини 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

За частиною 1 статті 337 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Отже, встановлення правового статусу нерухомого майна (самочинне/правомірне будівництво) матиме важливе значення для вирішення справи по суті, визначатиме правову долю вказаного об`єкта нерухомого майна та правомірність отримання у користування земельної ділянки, на якій розташований вказаний об`єкт незавершеного будівництва.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.

Враховуючи те, що об`єкт незавершеного будівництва може бути відчужений на користь третьої особи, колегія суддів погоджується з доводами Прокурора щодо необхідності накладення заборони вчиняти будь-які дії по його відчуженню.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина 4 стаття 45 ГПК України).

Відповідачем у справі є власник об`єкта незавершеного будівництва.

Відчуження Товариством об`єкта незавершеного будівництва на користь третіх осіб, унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред`явленого до вказаного відповідача.

Доводи апелянта про необхідність у такому випадку звернення до суду з новим позовом до нового відповідача (іншого власника об`єкту незавершеного будівництва) є необґрунтованими, враховуючи приписи статті 48 ГПК України, якою регулюється порядок заміни неналежного відповідача.

Проте, колегією суддів враховано можливість відчуження відповідачем об`єкту незавершеного будівництва на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом.

Разом із цим, заборона вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва не обмежить самого відповідача чи інших осіб (підрядні організації) на завершення будівництва, оформлення правовстановлюючих документів та введення в експлуатацію новоствореного об`єкту нерухомого майна, що в кінцевому результаті унеможливить захист порушеного права територіальної громади, а тому мотивованими є аргументи Прокурора щодо необхідності накладення на нього арешту та заборони вчиняти будь-які підготовчі, земельні, будівельні роботи для збереження об`єкта незавершеного будівництва у його первинному стані до визначення подальшої долі цього майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументами Прокурора, що у випадку невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб пов`язано з забезпеченням можливості поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів в разі задоволення позову, а обрані заходи є адекватними змісту права позивача, про яке заявлено захист і не виходять за його межі, а також базується на обґрунтованих припущеннях.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частин 5, 6 статті 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявником належним чином обгрунтовано, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Прокурора про забезпечення позову.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову та неправильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для забезпечення позову у даній справі, а тому визнає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Прокурора помилковим.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі № 925/455/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви Прокурора про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 140, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі №925/455/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі №925/455/23 скасувати.

3. Заяву Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №925/455/23 задовольнити.

4. Накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва (будинок охорони А, готовністю 14%), що розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вулиця Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 69/5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709627571249), заборонити вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори та інші правочини стосовно вищевказаного майна.

5. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна" та іншим особам проведення будь-яких підготовчих, будівельних, земельних робіт на земельній ділянці із кадастровим номером 7124989000:03:001:1331.

6. Стягувач: Черкаська обласна прокуратура (18015, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; ідентифікаційний код 02911119).

7. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Організація Доміна" (19604, Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вулиця Першотравнева, будинок 69/5; ідентифікаційний код 41543610).

8. Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 06.07.2026.

9. Матеріали оскарження ухвали від 05.04.2023 у справі №925/455/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.07.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова