Ухвала

від 11.07.2023 по справі 903/1069/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"11" липня 2023 р. Справа № 903/1069/22

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Василишин А.Р., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року, повний текст рішення складено 22 травня 2023 року по справі №903/1069/22 (суддя Шум М.С.)

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до

Відповідача 1: Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області

Відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

Відповідача 3: Володимирської районної державної адміністрації, м. Володимир

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку в державну власність

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Поромівської сільської ради (надалі - Відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі - Відповідач 2), Володимирської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач 3) у якій просить просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06 грудня 2012 року №339 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:15:000:0003, площею 26,3613 га.;

- визнати незаконним та скасувати пункт 33 додатку до наказу Відповідача 2 від 21 грудня 2018 року №3-1360/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

- визнати незаконним та скасувати пункт 33 додатку до рішення Відповідача 1 №17-2/14 від 29 грудня 2018 року «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Відповідача 1» щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:15:000:0003, площею 26,3613 га. у комунальну власність Відповідачу 1;

- усунути перешкоди державі в особі Позивача у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:15:000:0003, площею 26,3613 га. шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди державі в особі Позивача у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:15:000:0003, площею 26,3613 га., що розташована за межами Відповідача 1;

- усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 04333359, Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Центральна, 1б) повернути у власність держави в особі Позивача (м. Луцьк, Київський Майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:15:000:0003, площею 26,3613 га..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року по справі №903/1069/22 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, від Відповідача 2 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, Відповідач 2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2023 року апеляційну скаргу Відповідача 2 на рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року по справі №903/1069/22 залишено без руху. Встановлено десятидений строк з дня отримання ухвали задля усунення недоліків.

Водночас, від Відповідача 2 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі №903/1069/22 або продовження терміну усунення недоліків при поданні апеляційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, cуд апеляційної інстанції констатує наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити або зменшити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.

Втім, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Відповідачем 2 жодних підстав, наведених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення від сплати судового збору, не наведено.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Господарським процесуальним кодексом України також визначено принципи здійснення господарського судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено Указом Президента України №254/2023 від 1 травня 2023 року з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

2 березня 2022 року на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно із пунктом 6 яких судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

4 березня 2022 року Верховний Суд у своїх рекомендаціях щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, опублікованих на офіційному веб-сайті, зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

З огляду на викладене, повернення апеляційної скарги без можливості Відповідачем 2 усунути недоліки після поданого ним клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі №903/1069/22 в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №911/1106/16 від 31 травня 2021 року, Постанові Верховного Суду у справі №6/6 від 27 лютого 2018 року).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати Відповідачу 2 - можливість захистити своє право в суді та усунути недоліки.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для порушення при цьому провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2, а отже відмовляє в її задоволенні у цій частині.

В той же час, з метою забезпечення Конституційного права особи на доступ до суду, враховуючи продовження воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, беручи до уваги обставини, викладені в заяві Відповідача 2, суд апеляційної інстанції вважає за можливе одноразово частково задовольнити заяву Відповідача 2 та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги для виконання ухвали щодо сплати судового збору на 20 днів, а саме до 31 липня 2023 року включно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 119, 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відстрочення строку на усунення недоліків апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по справі №903/1069/22 або продовження терміну на усунення недоліків при подачі апеляційної скарги задовольнити частково.

2. Продовжити Головному управлінню Держегеокадастру у Волинській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги на

рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня року по справі №903/1069/22 та надати суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 950 грн 52 коп. до 31 липня 2023 року включно.

3. В решті заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відстрочення строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

4. Роз`яснити Головному управлінню Держегеокадастру у Волинській області, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Копію ухвали направити Головному управлінню Держегеокадастру у Волинській області.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Василишин А.Р.