Постанова

від 03.07.2023 по справі 922/239/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/239/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участі представників сторін:

від відповідача: Сенаторов ,

від відповідача Замніус М.В.,

прокурор Ногіна О.М.,

від інших, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 3, вх. №680 Х/1, відповідача 1, вх. №801 Х/1, відповідача 2, вх. №820 Х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.23 (повний текст складено 22.03.23, суддя Присяжнюк О.О.) у справі №922/239/22

за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури , м.Харків,

до

1-ого відповідача Харківської міської ради,

2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3-ого відповідача Приватного акціонерного товариства "Меридіан", м.Харків,

про скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано пункт 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 №5646-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством «МЕРИДІАН», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1693.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «МЕРИДІАН» (код ЄДРПОУ 21240582) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення №14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне акціонерне товариство «МЕРИДІАН» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення по відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що прокурором було не вірно визначено коло учасників цієї справи, оскільки для участі у цій справі необхідно було залучити усіх власників житлових та нежитлових приміщень, які розташовані у багатоквартирному будинку, в якому, в свою чергу розташований спірний об`єкт. Наполягає на відсутність підстав для здійснення прокурором представництва у суді. Вважає себе добросовісним набувачем. Крім того наполягає, що прокурором без поважних причин було пропущено строк позовної давності. Крім того просить зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ №488/2807/17 та № 483/448/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.23, визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 р. у справі №922/239/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «МЕРИДІАН» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22. Встановлено учасникам справи строк до 12.05.2023 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Витребувано матеріали справи №922/239/22 з Господарського суду Харківської області.

Крім того, не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування усіх обставин справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №922/239/22 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської Ради на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22 . Об`єднано апеляційні скарги першого відповідача ( вх. №801 Х/1) та третього відповідача ( вх.№680 Х/1), що подані на рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22, в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

Крім того, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заявники апеляційних скарг вважають, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилаються про відсутність підстав для представництва інтересів держави у даних правовідносинах саме прокурором. Наполягають, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для приватизації шляхом викупу є неправильним, оскільки судом не застосовано ст. 3, 11, 28-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію) », ст.289 Господарського кодекс України та ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України. Вважають, що до вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу повинен бути застосований строк позовної давності саме у три місяці.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 р. у справі №922/239/22 поновлено строк для звернення з апеляційною скаргою та порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22 . Об`єднано апеляційні скарги першого відповідача ( вх. №801 Х/1), третього відповідача (вх.№680), другого відповідача ( вх.№820 Х/1), що подані на рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22, в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 р. розгляд справи призначено на 07.06.2023 р.

12.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу третього відповідача, в якому прокурор вважає безпідставним посилання на те, що суб`єктами даного спору повинні виступати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ПАТ «Мерідіан», а також власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку розташованому за адресою м.Харків, вул. Сумська, 126. В даному випадку, прокурор звернувся до суду в межах правовідносин щодо приватизації комунального майна. Доводи третього відповідача щодо невірного визначення суб`єктного складу учасників справим та не дотримання прокурором положень статті 23 Закону України «Про прокуратури» вважають безпідставними.

12.05.2023 р. від Харківської обласної прокуратури на адресу Східного апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку надійшли заперечення щодо задоволення клопотання третього відповідача про зупинене провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду справ № 488/2807/17 та № 483/448/ 20, оскільки Великою Палатою Верховного Суду вищезазначені справи розглянуто та ухвалено постанови від 28.09.2022 р. у справі № 483/448/20 та від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

18.05.2023 р. від Харківської обласної прокуратури на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу першого відповідача. Вважає доводи апелянтів про не застосування судом статей 203, 777 ЦК України, ст.289 ГК України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», а також доводи апелянтів про не застосування практики Європейського суду з прав людини щодо порушення прав на мирне володіння майном, безпідставними.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. ( ч.2 ст.273 ГПК України)

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 30 діб. Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2023 р. оголошено перерву до 03.07.2023 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2023 р. приймали участь прокурор, представники першого, другого та третього відповідачів.

Відповідачі наполягали на задоволенні апеляційних скарг з підстав, зазначених у цих скаргах.

Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував з підстав, зазначених у відзивах на апеляційні скарги.

Оскільки Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанови від 28.09.2022 р. у справі № 483/448/20 та від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 клопотання третього відповідача по зупинення провадження по справі судовою колегією не розглядалося.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст,270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю - доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, заслухавши прокурора, представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини справи

На підставі договору оренди № 515 від 29.06.2000, укладеного між Управлінням комунального майна та АТЗТ «МЕРИДІАН», у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення загальною площею 81,3 кв. м. в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

Згідно з пунктами 4.9-4.10 договору оренди Орендар зобов`язується:

-своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованого нежитлового приміщення (будівлі). У разі проведення капітального ремонту отримати письмову згоду Орендодавця;

-здійснювати реконструкцію і перепланування нежитлового приміщення (будівлі), улаштування окремих входів по окремим проектам, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківського міськвиконкому і письмової згоди Орендодавця.

Згідно з пунктом 1.1. додаткової угоди № 16 від 29.01.2012 до договору оренди від 29.06.2000, Орендодавець (Управління комунального майна) передав, а Орендар (ПрАТ «МЕРИДІАН») прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення № 14-:-20 площею 81,3 кв.м. та 49/100 часток місць загального користування підвального приміщення № L площею 10,3 кв.м., приміщення першого поверху № LXXIV площею 10,8 кв.м., загальною площею 102,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

Відповідно до пункту 4.7. додаткової угоди № 16, Орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця.

Згідно з пунктами 5.2.-5.3. додаткової угоди № 16, Орендар має право: здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого Майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди Орендодавця.

- за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.1. додаткової угоди № 25 від 19.02.2018 до договору оренди від 29.06.2000, Орендодавець (Управління комунального майна) передав, а Орендар (ПрАТ «МЕРИДІАН») прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення №14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

09.06.2016 ПрАТ «МЕРИДІАН» звернулось до Управління комунального майна з листом (вх. № 9589 від 10.06.2016), у якому просить дозволити приватизацію орендованих приміщень.

При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

У подальшому, Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, яким дозволено приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу (п. 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18).

На виконання вказаного рішення до Управління комунального майна ПрАТ «МЕРИДІАН» подано заяву про приватизацію від 28.02.2018 №3613.

Одночасно, 28.02.2018 ПрАТ «МЕРИДІАН» звернулось до Управління комунального майна з листом (вх. № 3440 від 28.02.2018), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна доручити суб`єкту оціночної діяльності фізичній особі-підприємцю Остащенку К.Ю.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна звертається до суб`єкта оціночної діяльності Остащенка К.Ю. (лист від 28.02.2018 № 2598) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі договору з ПрАТ «МЕРИДІАН».

Як наслідок, ФОП Остащенком К.Ю. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управлінням комунального майна 05.03.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складає 371 700 грн., а разом з ПДВ - 446 040 грн.

Вивченням зазначеного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.

05.11.2018 між ПрАТ «МЕРИДІАН» та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу № 5646-В-С, відповідно до якого третій відповідач приватизував вказані нежитлові приміщення шляхом викупу за 371 700 грн. без ПДВ (разом з ПДВ - 446 040 грн.).

Вище зазначений договір було укладено на підставі наказу Управління «Про оформлення договору купівлі-продажу за № 521 від 05.11.2018 р. У договорі купівлі-продажу також зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 1008/18 від 21.02.2018 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

07.11.2018 складено Акт прийому-передачі № 5640-В-С, який засвідчив факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень № 14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

Оскільки, на думку прокурора, обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись, прокурор звернувся до суд з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги прокурора було задоволено у повному обсязі. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Про те, судова колегія не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи нижче викладене.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою по цій справі.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 -1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.

Проте, у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов`язаних з приватизацією комунального майна, немає.

Таким чином, оскільки прокурор у цій справі визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у цій справі та пред`явив до неї вимоги, то судова колегія, як і суд першої інстанції, приходить до висновку про наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

З огляду на наведене, твердження заявників апеляційних скарг про відсутність у прокурора підстав для звернення з цим позовом, судовою колегією до уваги не приймаються.

Щодо законності обраного способу приватизації спірного об`єкта та законності укладеного договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 2 статті 345 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону України «Про приватизацію державного майна) , інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування. ( ч.4 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»)

Відповідно до частини 6 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до частини 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за певними групами. Так до групи А, зокрема, належить окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (чинного на час проведення приватизації), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 зазначеного вище Закону, за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного », приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Порядок викупу встановлений Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укладати відповідні договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.

Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «МЕРИДІАН» жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, не здійснено, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорі купівлі-продажу, у заяві відповідача 3 з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

З огляду на викладене, оскільки ПрАТ «МЕРИДІАН» до органу приватизації не подавало документи, передбачені п. 2.2. Порядку, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшень, здійснених за час оренди, відповідачем 3 не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

Таким чином, Харківською міською радою було обрано незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Що стосується посилання заявників апеляційної скарги на положення статті 289 Господарського кодексу України та частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, стосовно того, що у відповідача є право на викуп орендованого майна, яке виникало із договору оренди.

Частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України встановлено, що Орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Про те, частиною 4 статті 289 Господарського кодексу України, передбачено, що приватизація єдиних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Таким чином, приписами статті 289 Господарського кодексу України прямо передбачено, що приватизації об`єкта оренди відбувається за приписами спеціального законодавства.

Як зазначалося вище, порядок приватизації на час прийняття рішення про приватизацію спірного об`єкта було врегулювано, зокрема, Законом України «Про приватизацію державного майна» та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та які повинні бути застосовані до спірних правовідносин, як спеціальне законодавство.

Приписи статті 777 Цивільного кодексу України, в даному випадку, також не можуть бути застосовані, оскільки вони є загальними та не регулюють викуп об`єкта оренди в процесі приватизації.

За таких обставин судова колегія відхиляє посилання заявників апеляційних скарг на приписи статті 777 Цивільного кодексу України та статті 289 Господарського кодексу України.

З огляду на те, що предметом спору по цій справі, є , зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу , який було укладено в процесі приватизації, твердження третього відповідача про те, що до розгляду справи необхідно залучити власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, в якому розміщений об`єкт приватизації, є безпідставними, оскільки зазначені особи ні яким чином не приймали участь у процесі приватизації.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першої третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом першої інстанції також встановлено та не спростовано під час апеляційного провадження, що договір купівлі-продажу № 5646-В-С від 05.11.2018 р. було укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5646-В-С від 05.11.2018 р. недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування судом першої інстанції практики ЕСПЧ судова колегія зазначає наступне.

Втручання держави у мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, передбачуваним з питань застосування на наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблем, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття « суспільний інтерес» має широке значення ( рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції)

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручанням у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги ( балансу) між інтересами держави ( суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення ( обґрунтованої пропорційності) між метою , визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідність балансу не буде дотримано, якщо особа несе « індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини як із питань наявності «суспільного, публічного» інтересу визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства , на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні «Трегубенко проти України» від 01.11.2004р. вказав, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Крім того, Європейський суд з прав людини , оцінюючи можливість захисту прав особи за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбано незаконно. ( рішення на ухвали у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 р., «Філіпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 р. та інші)

Таким чином, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном, яке законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребується.

З огляду на наведене, у правовідносинах щодо приватизації орендарем комунального майна шляхом викупу при не здійсненні ним поліпшення майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкту без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна, відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність орендарем, а тому позбавлення такої особи майна не суперечить принципам, встановленим ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість твердження прокурора, що договір купівлі-продажу № 5646-В-С від 05.11.2018 р є таким, що укладений з порушенням діючого законодавства, а втручання держави, в цьому випадку, є обґрунтованим.

Про те, під час розгляду справи сторонами було заявлено про застосування строків позовної давності

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ч.1 ст.258 ЦК України)

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.

Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна

Положеннями частини 2 статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об`єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.

Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.

Отже, завершення приватизації об`єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об`єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.

З матеріалів справи убачається, що оформлення договору купівлі-продажу спірних приміщень розпочалося після винесення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наказу від 05.11.2018 р. за № 521.

З огляду на наведене, процедура приватизації тривала до 05.11.2018 р.

Таким чином, приватизація спірних приміщень хоча і була розпочата до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна", проте процедура продажу завершена не була, і завершувалася вже після набрання чинності вказаним Законом, тобто після 07.03.2018, а оформлення оспорюваного договору купівлі-продажу відбулося 15.11.2018 р.

За таких обставин, виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 розділу V Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об`єктів, та не може застосовуватися до норм цього Закону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Отже, виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а строк позовної давності для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним договору 05.11.2018 № 5646-В-С, становить три місяці з дня, наступного за днем його укладення.

Оскільки з позовом до суду звернувся прокурор, який вказує, що діє в інтересах територіальної громади м. Харкова, для з`ясування того, коли розпочався строк позовної давності для органів прокуратури, необхідно встановити коли прокурор міг довідатися про укладення договору № 5646-В-С від 05.11.2018 р.

З тексту позовної заяви прокурора убачається, що порушення . які свідчать про незаконність набуття ПрАТ «Меридіан» нежитлових приміщень, Прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів приватизаційної справи. Як зазначено у тексті позовної заяви, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження свої правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, враховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.02.2019, тримісячний строк позовної давності щодо оскарження договору № 5646-В-С для прокуратури сплив 07.05.2019.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи убачається, що відповідачами під час розгляду справи у суді першої інстанції наголошувалося у відзивах на позовну заяву, про сплив позовної давності та про застосування її наслідків

Прокурором належними та допустимими доказами не доведено поважності причин пропуску встановленого законодавством про приватизацію строку для звернення до суду.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С, укладеним між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством «МЕРИДИАН», посвідчений приватним нотаріусом Харківської міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1693 слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується інших позовних вимог.

У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18. яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.

За таких обставин зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених у справі позовних вимог про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «МЕРИДІАН» (код ЄДРПОУ 21240582) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення №14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення, то ця вимога є похідною та, відповідно, не підлягає задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині скасування пункту 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 та визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Стаття 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку, судом першої інстанції не було враховано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, у зв`язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення по справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі покласти на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги відповідача 3, вх. №680 Х/1, відповідача 1, вх. №801 Х/1, відповідача 2, вх. №820 Х/1 , на рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 у справі № 922/239/22 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/239/22 скасувати.

Прийняти нове рішення по справі.

Відмовити у задоволенні позовних вимог .

3.Судові витрати по справі покласти на прокуратуру.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Харківської міської ради (м-н.Конституції , 7, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 17478,92 грн.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (м-н.Конституції , 16, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14095412) витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 17478,92 грн.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ПрАТ «Меридіан» (вул.Сумська , 126, м.Харків, 61023, код ЄДРПОУ 21240582) витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 17478,92 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.07.2023

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян