Постанова

від 03.07.2023 по справі 922/1975/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/1975/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В. ,

при секретарі с/з Ярош В.В.,

за участі представників сторін:

прокурор Кадацька Д.М.,

від відповідача Горобинська Н.М.,

від позивача Бринчак М.П.,

від позивача Костін О.О.,

від відповідача Водолазький О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №421 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.23 (повний текст складено 06.02.23, суддя Присяжнюк О.О.) у справі № 922/1975/22

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова, в інтересах держави, в особі:

1- позивача Харківської обласної державної адміністрації,

2- позивача Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації,

до

1-ого відповідача Харківської міської ради,

2-ого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯ",

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЯ", в якій просив суд:

визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 26.02.2014 № 1479/14,

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2014 № 46/14, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 457.

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЯ» (код ЄДРПОУ 32174227) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062. площею 0,0858 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул.Пушкінська, 32.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха. Крім того, передачу даної земельної ділянки у приватну власність не було погоджено з органами охорони культурної спадщини, що є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1975/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Харківської області прийнято рішення по справі № 922/1975/22 від 31.01.2023 р., яким у задоволені позову було відмовлено.

За висновками суду першої інстанції, прокурором не було надано суду усіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, заступник керівника Харківської обласної Прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Зокрема, наполягає, що зазначений позов є негаторним, оскільки зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, що має історико-культурну цінність, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власника. Наполягає, що наданих прокурором доказів є достатньо, для підтвердження, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.23 у справі №922/1975/22, встановлено учасникам справи строк до 10.04.2023 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи та витребувано матеріали справи №922/1975/22 з Господарського суду Харківської області.

30.03.2023 р. від представника Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на адресу Східного апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку надійшли пояснення по справі, у яких, зокрема, зазначено, що відповідно до додатку 6 до наказу Міністерства культури України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.11.2013 р. № 1224, пам`ятка археології місцевого значення «Поселення Харків» ( охор. № 8828-Ха) була взята на облік, а її межи визначені картографічними матеріалами облікової документації. Таким чином, до затвердження проектів землеустрою щодо організацій і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного , лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон межі території пам`ятки визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж. Факт того, що на спірній земельній ділянці розташована пам`ятка археології «Поселення Харків» підтверджується наявним у матеріалах справи Паспортом та обліковою карткою пам`яткою (з картою-схемою розміщення).

Таким чином, межі території пам`ятки було визначено зазначеним вище наказом Міністерства культури України у 2013 р. Звертають увагу суду, що Департамент не погоджував відчуження у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062, яка розташована на території пам`ятки археології місцевого значення. Зазначена земельна ділянка була продана всупереч вимогам чинного законодавства без розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Звертають увагу суду, що спірна земельна ділянка взагалі не може бути відчужена у приватну власність. Просять апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а рішення по справі скасувати.

11.04.2023 р. від Харківської міської ради на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертають увагу суду, що Харківська міська рада не володіла інформацією про розміщення на території міста пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків» на час виникнення спірних відносин. Реєстрація спірної земельної ділянки була здійснена державним органом Управлінням Держземагенства у м.Харкові Харківської області до ухвалення спірного рішення Харківської міської ради із цільовим призначенням , категорія земель, видом використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, наявним в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.3 додатку 6 наказу Міністерства культури України від 28.11.2013 р. №124 до Переліку об`єктів культурної спадщини в Харківській області, що вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення внесений об`єкт «Поселення Харків» за адресою: Фортеця розташована в місці злиття річок Харків та Лопань, Посад розміщується на лівому та правому берегах річки Лопань та річки Харків, як Пам`ятка археології з охоронним номером 8828-Ха.

Позивачем не надано доказів, що на спірній земельній ділянці розташовані пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків». Посилається також, що другий відповідач відкрито володіє нерухомим майном нежитлова будівля літ. Д-5 площею 2571, 3 кв.м. за адресою, м.Харків, вул. Пушкінська, 32. Оскільки земельна ділянка нерухомого пам`ятника місцевого значення «Поселення Харків» до цього часу не сформована, у Харківської міської ради не було підстав для звернення з приводу питання погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до органів охорони культурної спадщини.

17.04.2023 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 р. розгляд справи № 922/1975/22 призначено на 10.05. 2023 р.

У судовому засіданні приймав участь прокурор та представник другого відповідача.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.06.2023 р.

У зв`язку з відставкою судді Гези Т.Д., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

07.06.2023 р судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю засобів судового сервісу відеоконференцзв`язку у приміщенні апеляційного суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 р. розгляд справи призначено на 03.07.2023 р.

У судовому засіданні , яке відбулося 03.07.2023 р. приймали участь, прокурор, представники першого та другого позивачів, представники першого та другого відповідачів, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 30 діб. Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. В подальшому дію воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2013 № 1379/13 Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЯ» затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку площею 0,0858 га з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 по вул. Пушкінській, 32 у м. Харкові для експлуатації та експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-5» (адміністративного призначення) строком до 01.12.2018.

У подальшому, згідно з пунктом 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1479/14 ТОВ «СВЯ» продано земельну ділянку площею 0,0858 га з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 по вул. Пушкінській, 32 у м. Харкові із земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.15) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-5» (адміністративного призначення).

На виконання рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1479/14, між Харківською міською радою та ТОВ «СВЯ» укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки № 46/14 від 11.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. за № 457.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 зареєстрована в ДЗК 24.10.2013. Цільове призначення: 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-5» (адміністративного призначення).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), на час пред`явлення позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 є ТОВ «СВЯ» (запис про право власності № 6634093 від 11.08.2014, внесений приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О.А.). В якості підстави для державної реєстрації в Реєстрі зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 46/14 від 11.08.2014.

Згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 (далі - Департамент) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 по вул. Пушкінській, 32 у м. Харкові розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків.

Спірна земельна ділянка розташована в Центральному історичному ареалі м. Харків та в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», отже вказаний об`єкт відноситься до історико-культурної спадщини міста Харкова.

З огляду на наведене, прокурор вважає, що при передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 було допущено низку порушень вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позову відмовлено, оскільки, за висновками суду першої інстанції, прокурором не було надано суду усіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів для задоволення позову.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції враховуючи нижче викладене

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України).

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у проданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України, до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно зі статтею 54 Земельного кодексу України, землі історико-культурного призначення можуть "перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Водночас, пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачі у приватну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з частиною 7 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з абз. 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

При встановленні підстав для віднесення конкретної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення суди мають враховувати, у тому числі, паспорт пам`ятки (у т.ч. пам`ятки археології) (висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.09.2020р. у справі №734/535/15-ц)

Судовою колегією встановлено, що розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062. площею 0,0858 га, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 32. пам`ятки археології Поселення Харків підтверджується, зокрема інформацією викладеної у листі Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 09.09.2022р. (т.1 а.с. 28), інформацією викладеної у листі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 р. за № 05-25/700 ( т.1 а.с.50-52).

Пам`ятка археології місцевого значення Поселення Харків, в межі якої потрапляє спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013р. №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха.

Відповідно частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом: публікації Реєстру та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в Реєстрі, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Відомості про занесення пам`ятки археології Поселення Харків до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наявні на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики.

Вказана інформація також розміщена на офіційному веб - сайті Обласного комунального закладу «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», створеному на підставі розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 25.11.2003р. №414

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 751/1776/17, перебування земельної ділянки в межах пам`ятки археології виключає можливість її перебування у приватній власності.

Як зазначалося вище, умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062 до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного статями 53, 54 Земельного кодексу України, статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків.

Спірна земельна ділянка розташована в Центральному історичному ареалі м. Харків та в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, отже вказаний об`єкт відноситься до історико-культурної спадщини міста Харкова.

При цьому, не приведення цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішенням органу місцевого самоврядування (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 813/4701/16).

Судова колегія також зазначає, що законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

Зокрема, зі змісту статей 91, 96 Земельного кодексу України вбачається, що виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Частиною 3 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини. Аналогічна норма міститься в абзаці шостому статті 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

Не погодження передачі земельної ділянки історико-культурного призначення у приватну власність з органами охорони культурної спадщини є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2019р. у справі № 728/1905/16-ц, від 22.05.2019р. у справі № 751/1776/17.

Проте, спірна земельна ділянка була передана Харківською міською радою ТОВ "СВЯ", за кодом КВЦПЗ - 03.15 «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», тобто не за видами цільового призначення, передбаченими для земель історико-культурного призначення (коди 08.01-08.04 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010р. № 548).

При цьому, Харківською міською радою не було враховано, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, в силу приписів частини 7 статті 20 Земельного кодексу України.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи листа Секретаріату Кабінету Міністрів України (т.1 а.с.69), Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень стосовно зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із земель державної власності на території обласної державної адміністрації у межах міст обласного значення належить до повноважень обласної державної адміністрації.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що Харківською обласною державною адміністрацією було надано відповідне погодження Харківській міській раді.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія вважає, що пункт 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 26.02.2014 № 1479/14, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю "СВЯ" було передано у власність спірну земельну ділянку, не відповідає вимогам статей 19, 20, 53, 54, 83, 91, 96,122, 128, 186-1 Земельного Кодексу України, статей 1, 17, 18, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на земельні ділянки (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункт "в" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Оскільки спірна земельна ділянка згідно з вимогами законодавства не може передаватись у приватну власність, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2014 № 46/14, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВЯ" суперечить інтересам держави та порушує вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частин 1, 7 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", частини 4 статті 83, частини 5 статті 122 Земельного кодексу України.

Судова колегія також зазначає, що втручання держави у мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, передбачуваним з питань застосування на наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблем, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття « суспільний інтерес» має широке значення ( рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції)

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручанням у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги ( балансу) між інтересами держави ( суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення ( обґрунтованої пропорційності) між метою , визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідність балансу не буде дотримано, якщо особа несе « індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини як із питань наявності «суспільного, публічного» інтересу визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства , на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні «Трегубенко проти України» від 01.11.2004р. вказав, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Крім того, Європейський суд з прав людини , оцінюючи можливість захисту прав особи за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбано незаконно. ( рішення на ухвали у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 р., «Філіпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 р. та інші)

Таким чином, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном, яке законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребується.

Судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2021р. у справі №922/623/20, відповідно до якої повернення у власність територіальної громади майна, незаконно відчуженого органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб.

Отже, в даному випадку позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЯ» земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки спірна земельна ділянка була отримана другим відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими, законними та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункт 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 26.02.2014 №1479/14, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2014 №46/14, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 457, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯ» (код ЄДРПОУ 32174227) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062. площею 0,0858 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 32.

Щодо поданої першим відповідачем - Харківською міською радою заяви про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і має застосовуватися до вимог зі спорів, що виникають у цивільних правовідносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Тобто прокурор вважав, що він звернувся до суду з негаторним позовом з огляду на характер спірних правовідносин, а відтак, такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 Земельного кодексу України).

За змістом частини першої статті 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту г) частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Тобто, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2022р. у справі №557/303/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018р. у справі №653/1096/16-ц.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка була передана Харківською міською радою у власність другого відповідача всупереч вимогам статей 19, 20, 53, 54, 83, 91, 96,122, 128, 186-1 Земельного Кодексу України, статей 1, 17, 18, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

Спірна земельна ділянка історико - культурного призначення також обмежена в цивільному обороті, а саме тому зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, що має історико - культурну цінність, треба розглядати як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що прокурором було заявлено негаторний позов, не витребування спірної земельної ділянки, а про її повернення законному власнику - державі в особі Харківської обласної державної адміністрації, колегія суддів вважає, що в даному випадку позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Стаття 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2023 р. у справі №922/1975/22 даним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 129, 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі №922/1975/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 26.02.2014 № 1479/14.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2014 № 46/14, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 457.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯ" повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:015:0062. площею 0,0858 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул.Пушкінська, 32.

3.Стягнути з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7548,00 грн. та - 11322,00 грн. за подання апеляційної скарги.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЯ" (вул.Пушкінська, 32, оф.507, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 32174227) на користь Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7548,00 грн. та - 11322,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.07.2023

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов