Рішення

від 10.07.2023 по справі 905/437/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2023р. Справа №905/437/23

за позовом: Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03134, м.Київ, вул.Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925)

до відповідача: Комунального підприємства «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради (84207, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Дружби, 82, код ЄДРПОУ 39556222)

про стягнення 20757,84 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради, м.Дружківка про стягнення 20757,84 грн, що включає: 9812,36 грн основного боргу, 1783,50 грн загального розміру штрафів за прострочення оплати вартості продукції на понад 10 календарних днів, 5556,36 грн пені за прострочення виконання зобов`язань, 3137,13 грн інфляційних нарахувань, 468,49 грн трьох процентів річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №Д0062К від 11.03.2020р. купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 9812,36 грн, що стало підставою для нарахування штрафів, пені, інфляційних втрат та процентів річних.

Ухвалою суду від 15.05.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/437/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Комунальне підприємство «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі №905/437/23 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102272288835, довідка про доставку електронного листа.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 11.03.2020р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір №Д0062К купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток, за змістом п.2.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію (код згідно ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо) на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції продавця (АГНКС) з використанням пластикової картки (ПК), а покупець зобов`язується прийняти у власність продукцію та повністю оплатити її вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.2 договору ціна продукції, що діє у мережі АГНКС на момент укладання цього договору зазначена в додатку №1 та може змінюватись продавцем без погодження з покупцем.

У відповідності до вищезазначеного додатка, станом на дату укладення правочину, ціна за 1000 куб. м стисненого природного газу становить 13500 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3.6 договору загальна сума договору складається із загальної вартості продукції, відпущеної за цим договором.

Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2020р. У випадку, якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не отримає від іншої сторони письмового повідомлення про бажання припинити дію договору, термін дії договору продовжується на кожен наступний календарний рік (п.п.13.1, 13.2 договору №Д0062К від 11.03.2020р.).

Вищезазначений договір та додатки до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожен наступний період та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вказує позивач, у період з березня 2020 року по жовтень 2021 року (включно) позивачем відпущено, а відповідачем отримано продукцію - стиснений природний газ (метан) на суму 45711,85 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі продукції №559 від 31.03.2020р., №495 від 30.04.2020р., №524 від 30.06.2020р., №516 від 31.07.2020р., №503 від 31.08.2020р., №495 від 30.09.2020р., №483 від 31.10.2020р., №472 від 30.11.2020р., №459 від 31.12.2020р., №410 від 31.01.2021р., №388 від 28.02.2021р., №405 від 31.03.2021р., №378 від 30.04.2021р., №366 від 31.05.2021р., №351 від 30.06.2021р., №326 від 31.07.2021р., №293 від 31.08.2021р., №262 від 30.09.2021р., №129 від 31.10.2021р. Акти за період з квітня 2020 року по жовтень 2021 року підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

Поряд з цим, акт приймання-передачі продукції №559 від 31.03.2020р. скріплений зі сторони відповідача лише печаткою підприємства, підпису відповідальної особи не містить. За твердженням позивача, вказаний акт був направлений Комунальному підприємству «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради. Проте, останнє не засвідчило його підписом уповноваженого представника з невідомих позивачу причин.

Згідно з п.1.5 договору №Д0062К від 11.03.2020р. POS-термінал це спеціальне електронне обладнання, що встановлюється на АГНКС та дозволяє приймати до обслуговування пластикові картки з супроводженням кожної операції з відпуску продукції друком термінальних чеків.

Відповідно до п.1.6 вказаного договору термінальний чек (не є фіскальним) це паперовий документ, друкований із застосуванням POS-терміналу, який підтверджує здійснення операції з використанням пластикових карток і містить набір даних щодо цієї операції.

Як визначено у п.п.4.6, 4.7 договору №Д0062К від 11.03.2020р., весь облік відпущеної (реалізованої) покупцю продукції, а також контроль за вчасністю платежів ведеться продавцем засобами обчислювальної техніки за допомогою програмного забезпечення, інформаційної бази та статистичних даних. На кожного покупця відкривається особовий рахунок та реєстр проведених операцій: на особовому рахунку здійснюються операції з надходження та витрат коштів; в реєстрі проведених операцій фіксуються об`єми відпущеної покупцю продукції. Підставою для визначення та проведення фінансових взаєморозрахунків між покупцем і продавцем за фактично відпущену продукцію у розрахунковому періоді є дані POS-терміналів, які фіксували відпуск продукції покупцю протягом розрахункового періоду.

За змістом п.п.6.2-6.4 укладеного сторонами правочину на POS-терміналі та реєстраторі розрахункових операцій проводиться реєстрація обсягів відпущеної продукції та надаються відповідні чеки (фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій та термінальний чек). Отриманий обсяг продукції за місяць визначається кількістю продукції, фактично відпущеної через POS-термінали на підставі даних POS-терміналів. Сторони на підтвердження обсягів відпущеної продукції щомісячно, у порядку, передбаченому цим договором підписують акт приймання-передачі продукції.

Продавець зобов`язаний щомісяця, протягом п`яти робочих днів наступного місяця за звітним оформити належним чином акти приймання-передачі продукції за звітний місяць в двох примірниках згідно з п.4.7 цього договору та відправити за адресою, що визначається в додатку 4 до цього договору (п.7.1.1 договору №Д0062К від 11.03.2020р.).

За правилами п.п.8.1.1, 8.1.2 зазначеного правочину покупець зобов`язаний наступного дня після отримання актів приймання-передачі продукції, згідно з п.4.7 цього договору, а у разі отримання знижки і актів зміни ціни до актів приймання-передачі продукції, підписати їх та по одному примірнику повернути продавцю, але не пізніше 15-го числа поточного місяця. У разі, якщо покупець у встановлений строк не поверне продавцю без аргументованої причини підписаний зі свого боку та завірений печаткою примірник акту приймання-передачі продукції, відповідний акт приймання-передачі продукції вважається узгодженим та підписаним покупцем.

Визначений у акті приймання-передачі продукції №559 від 31.03.2020р. обсяг відпущеної продукції відповідає обсягу, що відображений у інформаційній базі позивача (171,14 куб. м).

Наявність печатки покупця на вказаному акті свідчить про те, що такий акт був направлений продавцем на адресу контрагента.

Однак, відповідач передбачений п.п.8.1.1, 8.1.2 договору №Д0062К від 11.03.2020р. обов`язок належним чином не виконав, акт не підписав. Разом з тим, з огляду на відповідні положення договору такий акт приймання-передачі продукції вважається узгодженим та підписаним покупцем.

Також, господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленими накладними продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та якості продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами продаж продукції на суму 45711,85 грн в межах договору №Д0062К від 11.03.2020р.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №Д0062К від 11.03.2020р. обов`язок щодо повної оплати продукції не виконав, внаслідок чого Дочірнім підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заявлено вимогу, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 9812,36 грн.

Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами п.4.1 договору №Д0062К від 11.03.2020р. встановлено, що покупець здійснює оплату продукції, отриманої у розрахунковому періоді, протягом трьох банківських днів, що йдуть за відповідним розрахунковим періодом.

Оплата продукції здійснюється покупцем згідно договору або рахунку-фактури (п.4.3 наведеного правочину).

За змістом п.1.12 договору №Д0062К від 11.03.2020р. розрахунковий період - проміжок часу, що дорівнює 12 діб, протягом якого покупець отримує продукцію на АГНКС.

За твердженням позивача, фактично сторонами у якості розрахункового періоду використовувався календарний місяць, заперечення відповідача з цього приводу до суду не надходили.

Отже, зважаючи на умови п.4.1 договору №Д0062К від 11.03.2020р. оплата вартості продукції мала відбутись у наступні строки:

- за актом приймання-передачі продукції №559 від 31.03.2020р. до 03.04.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №495 від 30.04.2020р. до 05.05.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №524 від 30.06.2020р. до 03.07.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №516 від 31.07.2020р. до 05.08.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №503 від 31.08.2020р. до 03.09.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №495 від 30.09.2020р. до 05.10.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №483 від 31.10.2020р. до 04.11.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №472 від 30.11.2020р. до 03.12.2020р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №459 від 31.12.2020р. до 06.01.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №410 від 31.01.2021р. до 03.02.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №388 від 28.02.2021р. до 03.03.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №405 від 31.03.2021р. до 05.04.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №378 від 30.04.2021р. до 05.05.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №366 від 31.05.2021р. до 03.06.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №351 від 30.06.2021р. до 05.07.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №326 від 31.07.2021р. до 04.08.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №293 від 31.08.2021р. до 03.09.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №262 від 30.09.2021р. до 05.10.2021р. включно;

- за актом приймання-передачі продукції №129 від 31.10.2021р. до 03.11.2021р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено вартість стисненого природного газу за вищезазначеними актами у загальній сумі 35899,49 грн, що підтверджується випискою по рахунку Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за період з 11.03.2020р. по 23.05.2022р. Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 9812,36 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 15.05.2023р. господарського суду відповідачу запропоновано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Дочірнім підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №Д0062К від 11.03.2020р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради про стягнення 9812,36 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 вказаного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9.1 договору №Д0062К від 11.03.2020р. за несвоєчасне погашення заборгованості перед продавцем, у разі її виникнення, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Наразі, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16.

Одночасно, у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд з цим, 02.04.2020р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», ухвалений Верховною Радою України 30.03.2020р.

Зазначеним Законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Закон набрав чинності з 02.04.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023р. №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236» продовжено на всій території України дію карантину пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023р.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 1783,50 грн штрафу та 5556,36 грн пені за загальний період з 09.04.2020р. по 10.04.2023р.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив, що розмір пені становить 5554,93 грн. Поряд з цим, сума штрафу розрахована вірно.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 468,49 грн за загальний період з 09.04.2020р. по 10.04.2023р., інфляційні в розмірі 3137,13 грн за загальний період з 09.04.2020р. по 10.04.2023р.

Перевіривши розрахунок відсотків річних за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив, що їх сума становить 468,43 грн. Разом з тим, сума інфляційних втрат є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 3137,13 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 5554,93 грн та 468,43 грн відповідно, з одночасним задоволенням вимог в частині стягнення інфляційних збитків та штрафу на заявлені позивачем суми.

З огляду на наведене, позов Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради підлягає частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2684 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дружківка автоелектротранс» Дружківської міської ради (84207, м.Дружківка, вул.Дружби, 82, код ЄДРПОУ 39556222) на користь Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03134, м.Київ, вул.Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) 9812,36 грн основного боргу, 1783,50 грн штрафу, 5554,93 грн пені, 3137,13 грн інфляційних нарахувань, 468,43 грн трьох процентів річних, а також судовий збір в сумі 2683,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 10.07.2023р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця