Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/7467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/7467/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСК 3000»

про стягнення 143 950,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСК 3000» (надалі - ТОВ «УСК 3000») про стягнення 143 950,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару на підставі договору №01-253257-22 від 19.10.2022, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 49 981,20 грн. та штрафу у розмірі 93 696,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала вручена ТОВ «УСК 3000» 22.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494425536, проте відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.10.2022 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іскрател Україна» (постачальник), назва якого змінена на ТОВ «УСК 3000», був укладений договір №01-253257-22 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за договором постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю у порядку та строки, встановлені договором, товар, та відповідну програмну продукцію (ПП), у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з договором, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару та ПП на умовах договору. Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, технічні характеристики та інші вимоги щодо якості товару та ПП, гарантії якості визначаються у додатку №1 до договору та іншими умовами договору. Постачальник гарантує, що ПП містить дозвіл на право її використання покупцем (ліцензією) на необмежений строк виробника ПП (правовласника ПП) з дати прийняття ПП покупцем.

Згідно з п. 2.5 Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2023, ціна договору становить 1 118685,88 грн. (один мільйон сто вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 88 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ - 223 737,18 грн. (двісті двадцять три тисячі сімсот тридцять сім гривень 18 копійок), всього з ПДВ 1 342 423,06 грн. (один мільйон триста сорок дві тисячі чотириста двадцять три гривні 06 копійок), яка включає:

- вартість товару у розмірі 946 397,60 грн. (дев`ятсот сорок шість тисяч триста дев`яносто сім гривень 60 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ - 189 279,52 (сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 52 копійки), всього з ПДВ 1 135 677,12 грн. (один мільйон сто тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 12 копійок);

- вартість ПП у розмірі 172 288,28 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 28 копійок), крім того ПДВ - 34 457,66 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 66 копійок), всього з ПДВ 206 745,94 грн. (двісті шість тисяч сімсот сорок п`ять гривень 94 копійки).

Пунктом 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.11.2022, передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 28.02.2023 на умовах DDP (Міжнародні Правила Інкотермс 2010), за адресами (місцем) поставки (передачі) товару, що зазначені в додатку №1 до договору.

На виконання умов Договору, відповідач поставив, а позивач прийняв: ПП на суму 206 745,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі ПП №8, №10 та №13 від 14.04.2023; товар на загальну суму 1 135 677,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №7, №9, №11, №12 та №14 від 06.04.2023.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем ПП та товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 49 981,20 грн. та штрафу у розмірі 93 696,60 грн.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі ПП №8, №10, №13 від 14.04.2023 та видаткові накладні №7, №9, №11, №12, №14 від 06.04.2023) підтверджується факт передачі відповідачем позивачу ПП на суму 206 745,94 грн. та товару на суму 1 135 677,12 грн. згідно Договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України п. 4.1 Договору відповідач мав поставити товар не пізніше 28.02.2023, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання за Договором з передачі товару за актами приймання-передачі ПП №8, №10, №13 від 14.04.2023 та видатковими накладними №7, №9, №11, №12, №14 від 06.04.2023

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна поставка відповідачем товару на підставі Договору. Відповідачем факт прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі у розмірі 49 981,20 грн. та штраф у розмірі 93 696,60 грн. за період прострочення з 01.03.2022 по 05.04.2023 та з 01.03.2023 по 13.04.2023.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з передачі товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків поставки товару, ПП, постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 вартості товару, ПП строк якого порушений, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованою.

Суд погоджується з розрахунком позивача та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 49 981,20 грн. та штраф у розмірі 93 696,60 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «УСК 3000» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» пені у розмірі 49 981,20 грн. грн. та штрафу у розмірі 93 696,60 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

За даними офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, ТОВ «УСК 3000», яке є відповідачем у даній справі, змінило свою назву на ТОВ «Тродос-Ланхао» та місцезнаходження на: 61166, м. Харків, пр. Науки, будинок 40, у зв`язку з чим в резолютивній частині рішення судом буде зазначено актуальну назву та місцезнаходження відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тродос-Ланхао» (61166, м. Харків, пр. Науки, будинок 40; ідентифікаційний код 37200570) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 49 981 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 20 коп., штраф у розмірі 93 696 (дев`яносто три тисячі шістсот дев`яносто шість) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий