Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/7467/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/7467/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тродос-Ланхао", м. Харків

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023

у справі № 910/7467/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тродос-Ланхао", м. Харків

про стягнення 143 950,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСК 3000" (далі - ТОВ "УСК 3000") про стягнення 143 950,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором №01-253257-22 від 19.10.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/7467/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Тродос-Ланхао" (стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "УСК 3000") на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" пеню у розмірі 49 981,20 грн, штраф у розмірі 93 696,60 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Тродос-Ланхао" 27.07.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23 скасувати; судові витрати покласти на ПрАТ "НЕК "Укренерго".

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки факторам непереборної сили, що призвели до несвоєчасного виконання господарських зобов`язань зі сторони відповідача, у зв`язку з чим невірно обчислено штрафні санкції.

Скаржник наголошує на тому, що порушення договору тривало саме під час воєнного стану в Україні, постійних обстрілів, відключення електроенергії та інших обставин, а умовами договору не передбачено права постачальника вносити свої пропозиції та здійснювати корегування щодо зміни строків поставки товару.

Крім того, апелянт стверджує про те, що згідно митної декларації товар був поставлений на територію України лише 11.03.2023 та з 15.03.2023 ТОВ "УСК 3000" готове було до вигрузки товару, однак із-за внутрішньої неузгодженості дій ПАТ "НЕК "Укренерго" стосовно місця поставки та документального оформлення поставки, останнє не приймало товар, про що свідчать листи адресовані відповідачу за вих. № 01/16438 від 03.04.2023 (про зміну ціни договору у зв`язку зі збільшенням податкового навантаження) та вих. № 01/11387 від 06.03.2023.

Відтак, на переконання скаржника, з огляду на той факт, що сторони після укладення договору поставки шляхом обміну листами продовжували узгоджувати всі істотні умови договору поставки, у зв`язку з чим постачання товару відбулось із затримкою, однак така затримка не перевищує 30 днів, а відтак постачальник не підпадає під санкції вказані в п. 7.3 Договору за порушення строків поставки товару в частині сплати покупцю штрафу.

Також апелянт наголошує на тому, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, погіршення власного фінансового стану чи виникнення ускладнень у здійсненні своєї діяльності внаслідок прострочення зобов`язання з боку відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 справу № 910/7467/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7467/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Тродос-Ланхао" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23 до надходження до суду матеріалів справи.

04.09.2023 матеріали справи № 910/7467/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Тродос-Ланхао" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23. Надано скаржнику десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

12.10.2023 (до суду надійшла 17.10.2023) представником скаржника подана заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1 342,00 грн.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 справу № 910/7467/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Тродос-Ланхао" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/7467/23, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

02.11.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач в суді першої інстанції не скористався наданим йому правом для надання пояснень по суті, тому спір у справі вирішений за наявними у матеріалах справи документами, які мали значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, відповідно до ст. 178 ГПК України.

Твердження апелянта про наявність форс-мажорних обставин, які фактично тривають ще з 24.02.2022 також заперечується позивачем, оскільки спірний договір між сторонами було укладено після введення воєнного стану на території України та відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про існування обставин непереборної сили, що позбавляє відповідача права посилатися на наслідки обставин непереборної сили.

Крім того, позивач наголошує на тому, що всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також позивач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази - листи НЕК "Укренерго" від 03.04.2023 № 01/16438, від 06.03.2023 № 01/11387 посилаючись на необхідність спростування наведених в апеляційній скарзі доводів відповідача.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду.

Апелянтом до апеляційної скарги долучено докази без обґрунтування причин неможливості подання їх до суду першої інстанції.

При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про долучення копій зазначених доказів до матеріалів справи ні в апеляційній скарзі, ні шляхом подання окремої заяви.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 22.05.2023 ТОВ "УСК 3000" було вручено ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494425536

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що при обізнаності відповідача про розгляд судом першої інстанції даної справи він не був позбавлений можливості на подання зазначених вище доказів у строк, встановлений частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та скаржником не наведено причин які можна визнати такими, що об`єктивно не залежать від нього та є винятковим випадком в розумінні вимог частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, додані відповідачем до апеляційної скарги докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду.

Позивач посилаючись на необхідність спростування наведених в апеляційній скарзі доводів відповідача також долучив до відзиву на апеляційну скаргу докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції та просить долучити такі до матеріалів справи.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивачем не аргументовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього у відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 74 ГПК України).

Відтак, колегія суддів не приймає до розгляду додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 19.10.2022 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскрател Україна" (постачальник), назва якого змінена на ТОВ "УСК 3000", був укладений договір №01-253257-22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого за договором постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю у порядку та строки, встановлені договором, товар та відповідну програмну продукцію (далі - ПП), у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з договором, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару та ПП на умовах договору. Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, технічні характеристики та інші вимоги щодо якості товару та ПП, гарантії якості визначаються у додатку №1 до договору та іншими умовами договору. Постачальник гарантує, що ПП містить дозвіл на право її використання покупцем (ліцензією) на необмежений строк виробника ПП (правовласника ПП) з дати прийняття ПП покупцем.

Згідно з п. 2.5 Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2023, ціна договору становить 1 118 685,88 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 223 737,18 грн, всього з ПДВ 1 342 423,06 грн, яка включає:

- вартість товару у розмірі 946 397,60 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 189 279,52 грн, всього з ПДВ 1 135 677,12 грн.;

- вартість ПП у розмірі 172 288,28 грн, крім того ПДВ - 34 457,66 грн, всього з ПДВ 206 745,94 грн.

Пунктом 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.11.2022, передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 28.02.2023 на умовах DDP (Міжнародні Правила Інкотермс 2010), за адресами (місцем) поставки (передачі) товару, що зазначені в додатку №1 до договору.

На виконання умов Договору, відповідач поставив, а позивач прийняв: ПП на суму 206 745,94 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ПП №8, №10 та №13 від 14.04.2023; товар на загальну суму 1 135 677,12 грн, що підтверджується видатковими накладними №7, №9, №11, №12 та №14 від 06.04.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.11.2022 сторони погодили термін поставки товару, а саме не пізніше 28.02.2023.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач здійснив поставку позивачу товару лише 06.04.2023 на загальну суму 1 135 677,12 грн, що підтверджується видатковими накладними №7, №9, №11, №12 та №14 та лише 14.04.2023 ПП на суму 206 745,94 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ПП №8, №10 та №13.

Тобто, поставка товару здійснена з простроченням в 35 календарних днів (з 01.03.2023 по переддень фактичної поставки 05.04.2023).

Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Щодо тверджень скаржника, що умовами договору не передбачено права постачальника вносити свої пропозиції та здійснювати корегування щодо зміни строків поставки товару, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Пунктом 12.3 Договору №01-253257-22 від 19.10.2022 сторонами передбачено та погоджено порядок внесення змін до Договору.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 4.1 Договору №01-253257-22 від 19.10.2022 сторони погодили поставку товару у строк до 31.12.2022.

Надалі сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 14.11.2022 якою було змінено строк поставки товару, а саме не пізніше 28.02.2023.

Відтак, аргументи скаржника, що умовами договору не передбачено права постачальника вносити свої пропозиції та здійснювати корегування щодо зміни строків поставки товару, не відповідають дійсним правовідносинам сторін та спростовуються матеріалами справи.

Суд також зауважує, що обмін листами після закінчення строку поставки відбувався у відповідності до умов договору.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Отже, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем свого договірного зобов`язання.

Так, позивачем у зв`язку з порушенням відповідачем договірного зобов`язання заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 49 981,20 грн та штрафу у розмірі 93 696,60 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом третім частини 2 статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару, ПП, постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 вартості товару, ПП строк якого порушений, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем пені та штрафу. Оскільки заявлені до стягнення розмір пені та штрафу є вірними, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 49 981,20 грн та штрафу у розмірі 93 696,60 грн є такою, що підлягала задоволенню.

Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції обставин непереборної сили, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Колегія суддів звертає увагу, що сторони укладаючи Договір №01-253257-22 від 19.10.2022 дійшли згоди, що незважаючи на те, що цей Договір укладається в умовах воєнного стану, та можуть виникати протягом строку дії цього Договору і інші обставини форс-мажору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором за умови надання доказів (документа) щодо таких обставин стороною, яка посилається на будь-яку з цих обставин як на підставу для звільнення її від відповідальності, доведення нею причинно-наслідкового зв`язку між виникненням таких обставин та неможливістю виконання зобов`язань, а також якщо на момент початку цих обставин сторона, яка на це посилається, не знаходилась в простроченні виконання своїх зобов`язань за Договором (п. 9.3 Договору).

Пунктом 9.4 Договору сторони погодили, що сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини в період дії цього договору після його укладення, зобов`язана повідомити про це іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 9.5 Договору).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано суду доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин та повідомлення позивача про неспроможність виконати таке зобов`язання за Договором.

Таких доказів не було подано і до суду першої інстанції, відтак місцевий господарський суд був позбавлений можливості здійснити оцінку наявності існування у відповідача обставин непереборної сили.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Відтак, відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції не був позбавлений можливості надати докази на обґрунтування обставин не своєчасного виконання договірних зобов`язань, однак відповідач таким правом не скористався та зазначив про існування таких лише в апеляційній скарзі.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо ненадання позивачем доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, з огляду на те, що предметом спору в даній справі не є стягнення збитків, а є стягнення штрафних санкцій у зв`язку з не своєчасним виконанням умов договору, що в свою чергу не є тотожним правовим інститутом.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Разом з цим скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просив апеляційний господарський суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23. В цій частині вимоги апеляційної скарги колегія суддів апеляційного господарського суду залишає без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутній процесуальний документ - додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 49 981,20 грн та штрафу у розмірі 93 696,60 грн.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/7467/23 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тродос-Ланхао" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/7467/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7467/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Є.Ю. Шаптала

Г.П. Коробенко