Рішення

від 04.07.2023 по справі 910/4341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2023Справа № 910/4341/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Солюшен"

про розірвання договору та стягнення 866765,92 грн.

за участі представників:

від позивача: Єлисєєва А.М.

від відповідача: Покровська О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДН Груп" про розірвання договору на виконання робіт від 10.12.2021 № 10/12-2021 та стягнення 696406,08 грн. безпідставно набутих коштів, 100168 грн. пені, 7 % штрафу в сумі 48748,43 грн., 15433,33 грн. інфляційних втрат та 6010,08 грн. трьох процентів річних.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд" про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі частини 7 статті 140 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

31.03.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 04.07.2023 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну найменування юридичної особи відповідача. Відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.06.2023 внесено зміни щодо найменування юридичної особи відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора Солюшен", щодо адреси товариства: 01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 5, а також щодо керівника - на Ділмуродова Назара.

Разом із цим, сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 провадження у справі № 910/4341/23 у частині позовних вимог про стягнення 167019,05 грн. безпідставно набутих коштів закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач послався на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій з огляду на дію форс-мажорних обставин із 24.02.2022 року. Також відповідач зауважив, що сторонами строк виконання додаткових робіт за додатковою угодою № 1 до договору не встановлений. Крім того, відповідач не заперечував проти розірвання договору та просив визначити в рішенні суду наслідки розірвання договору.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти дії форс-мажорних обставин щодо спірних правовідносин, а також звернув увагу, що відповідач не спростовує факт перебування в нього безпідставно набутих коштів у сумі 696406,08 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосив на прострочення виконання зобов`язань за договором відбулося не з вини відповідача. Додаткового, відповідач звернув увагу не необґрунтованість розрахунків позивача, з огляду на не встановлення строку виконання робіт за додатковою угодою № 1 до договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 10/12-2021 на виконання робіт, за умовами якого замовник доручає і зобов`язується прийняти та оплатити, а виконавець бере на себе зобов`язання своєчасно та належно виконати будівельно-оздоблювальні роботи фасаду роботи на об`єкті «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином по вул. Кудрявській, 24-а у Шевченківському районі м. Києва. Секції 1,2».

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна (вартість) договору відповідає ціні (вартості) всіх робіт за цим договором, становить 1441854,83 грн., у т. ч. ПДВ 240309,14 грн.

Загальна вартість робіт, що передбачена п. 3.1. договору, є твердою в частині вартості робіт, динамічною в частині вартості матеріалів та може змінюватися у випадку-' зміни обсягів робіт за погодженням сторін, про що сторони підписують новий додаток або відповідну додаткову угоду (пункт 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору передбачено, що оплата договірної ціни послуг здійснюється замовником виконавцю, наступним чином: авансовий платіж, в розмірі 500 000,00 грн. в т. ч. ПДВ, який оплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього договору та отримання відповідного рахунку- фактури виконавця; остаточний розрахунок в розмірі 941854,83 грн. в т. ч. ПДВ, який оплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку та отримання від виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт.

Виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені цим договором протягом 90 робочих днів з моменту укладання даного договору (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору погоджено, що приймання виконаних робіт за цим договором здійснюється замовником за відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт (надалі - «акт»). Послуги вважаються прийнятими Замовником з моменту підписання такого акту.

Цей договір відповідно до пункту 6.1 договору вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по ньому.

01.06.2022 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до пункту 1 якої замовник доручає та зобов`язується оплатити, а підрядник приймає на себе обов`язок виконати додаткові роботи по будівельно-оздоблювальних роботах фасаду (надалі поіменовані - додаткові роботи) на об`єкті: - «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином по вул. Кудрявська, 24-А в м. Києві. Секції 1,2».

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди загальна вартість додаткових робіт становить 1 734 294,36 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що перелік та розрахунки додаткових робіт зазначено в договірних цінах № 2,3,4,5 (додатки №1,2,3,4 до додаткової угоди № 1).

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що загальна вартість робіт за договором збільшується на суму додаткових робіт, яка вказана в п. 2 даної додаткової угоди №1.

Інші умови договору, не змінені додатковою угодою №1, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання (пункт 5 додаткової угоди).

Як слідує з матеріалів справи, 17.12.2021 позивачем сплачено на рахунок відповідача аванс у розмірі 500000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 291.

У подальшому, позивачем перераховано відповідачу 2478662,61 грн., а саме: за платіжним дорученням від 11.02.2022 № 76 у розмірі 13 500 грн.; за платіжним дорученням від 11.02.2022 № 77 у розмірі 22 596 грн., за платіжним дорученням від 11.02.2022 № 78 у розмірі 79950,18 грн., за платіжним дорученням від 11.02.2022 № 79 у розмірі 100000 грн., за платіжним дорученням від 13.05.2022 № 42 у розмірі 300000 грн., за платіжним дорученням від 28.07.2022 № 162 у розмірі 700 000 грн., за платіжним дорученням від 03.08.2022 № 175 у розмірі 224 643,68 грн., за платіжним дорученням від 05.08.2022 № 180 у розмірі 518 171,54 грн., за платіжним дорученням від 13.09.2022 № 260 у розмірі 257 102,64 грн., за платіжним дорученням від 07.10.2022 № 322 у розмірі 217 596,29 грн., за платіжним дорученням від 27.10.2022 № 364 у розмірі 33 049,00 грн., за платіжним дорученням від 10.11.2022 № 387 у розмірі 6 293,28 грн., за платіжним дорученням від 15.11.2022 № 394 у розмірі 5 760,00 грн.

За фактом виконання відповідачем робіт сторонами підписано 30.06.2022 акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 834110,46 грн. із ПДВ; 30.09.2022 акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 157518,38 грн. із ПДВ; акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт на суму 238007,79 грн. із ПДВ; акт №4 приймання виконаних будівельних робіт на суму 6879,83 грн. із ПДВ; акт №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 451438,44 грн. із ПДВ; 30.11.2022 акт №6 приймання виконаних будівельних робіт на суму 484 612,19 грн. із ПДВ; акт № 8 приймання виконаних будівельних робіт на суму 109689,43 грн.

24.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.02.2023 № 2111 про повернення заборгованості в сумі 696406,08 грн. та сплату санкцій.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 ЦК України передбачає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом установлено, що за умовами договору від 10.12.2021 № 10/12-2021 відповідач мав виконати роботи (надати послуги) протягом 90 робочих днів з моменту укладання даного договору (пункт 4.1 договору).

У положеннях додаткової угоди від 01.06.2022 № 1 строк виконання додаткових робіт не встановлений.

Відтак, оскільки в пункті 5 додаткової угоди погоджено, що інші умови договору, не змінені додатковою угодою №1, залишаються без змін, суд дійшов висновку про відлік строку на виконання додаткових робіт за додатковою угодою від 01.06.2022 № 1 упродовж 90 робочих днів з моменту її укладення.

Отже, обумовлені додатковою угодою від 01.06.2022 № 1 роботи мали бути виконані відповідачем до 05.10.2022 включно.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна робіт становить 1441854,83 грн. із ПДВ, ціна додаткових робіт відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 01.06.2022 № 1 складає 1734294,36 грн. із ПДВ.

Разом із цим, відповідно до підписаних обома сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем виконано роботи на суму 2282256,53 грн., у той час як позивачем сплачено 2978662,61 грн.

При цьому, під час розгляду справи в суді відповідачем повернуто позивачу 167019,05 грн. безпідставно набутих коштів, що слугувало підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині з постановленням відповідної ухвали суду.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

За наведених обставин, залишок безпідставно набутих відповідачем коштів наразі становить 529387,03 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 100168 грн. пені, 7 % штрафу в сумі 48748,43 грн., 15433,33 грн. інфляційних втрат та 6010,08 грн. трьох процентів річних, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку недотримання виконавцем з його вини, строків виконання робіт, виконавець зобов`язується виплатити на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості невиконаної частини зобов`язань.

Із долученого до позовної заяви розрахунку слідує, що позивачем нарахована пеня за період з 30.11.2022 по 14.03.2023 на суму не виконаних робіт у розмірі 696406,08 грн., що не суперечить установленим судом обставинам щодо прострочення відповідачем виконання робіт за додатковою угодою від 01.06.2022 № 1 із 06.10.2022 року.

Також позивачем нараховано 7 % штрафу в сумі 48748,43 грн. від вартості не виконаних робіт у сумі 696406,08 грн.

Здійснивши арифметичний перерахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі.

Поряд із цим, відповідач наголошував на відсутності його вини в простроченні виконання зобов`язань за договором від 10.12.2021 № 10/12-2021 унаслідок дії форс-мажорних обставин із 24.02.2022 року.

За приписами п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання його умов у випадку обставин непереборної сили. Під обставиною непереборної сили розуміється події, що є форс-мажорними відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР.

Згідно з пунктом 7.2 договору сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 днів надати підтверджуючи документи. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили в строки, вказані в цьому пункті, позбавляє сторону, що прострочила повідомлення, права посилатися на ці обставини для виправдання.

Відповідно до пункту 7.5 договору підтвердженням обставин непереборної сили є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором від 10.12.2021 № 10/12-2021. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

До того ж, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про вплив обставин непереборної сили згідно з пунктом 7.5 договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу цього строку.

Із умов договору від 10.12.2021 № 10/12-2021 та додаткової угоди від 01.06.2022 № 1 не вбачається встановлення сторонами строку повернення невикористаних відповідачем коштів, у зв`язку з чим застосуванню підлягає частина 2 статті 530 ЦК України.

Так, вимога про повернення відповідачем грошових коштів у сумі 696406,08 грн. пред`явлена позивачем 24.02.2023, та відповідно до інформації щодо трекінгу поштового відправлення 0832400222776 повернута за зворотною адресою 29.03.2023 року.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, днем пред`явлення вимоги слід вважати 29.03.2023, тобто день оформлення АТ «Укрпошта» повідомлення про неможливість вручення відправлення відповідачу, у зв`язку з чим семиденний строк на виконання зобов`язання згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України спливав 05.04.2023 року.

Відповідно до приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, оскільки позивачем нараховані три проценти річних та інфляційні втрати за період з 30.11.2022 до 14.03.2023, у той час як прострочення відповідачем грошового зобов`язання мало місце з 06.04.2023, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову у відповідній частині.

Також позивач просив розірвати договір на виконання робіт від 10.12.2021 № 10/12-2021, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт.

У свою чергу, відповідач у відзиві на позов, підписаний адвокатом Покровською О.Ю., визнав позовну вимогу про розірвання договору на виконання робіт від 10.12.2021 № 10/12-2021. При цьому, видана на адвоката Покровську О.Ю. довіреність від 10.04.2023 не містить обмежень на вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд на виконання частини 2 статті 191 ГПК України роз`яснює, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 6.4 договору цей договір може бути розірваний: за згодою обох сторін; за ініціативою однієї сторони у випадках, передбачених цим договором; за ініціативою однієї сторони у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги, що обидві сторони не заперечують підстав для розірвання договору, та таке розірвання не суперечить закону, суд дійшов висновку задовольнити відповідну позовну вимогу.

Водночас, відповідач у відзиві також просив визначити наслідки розірвання договору від 10.12.2021 № 10/12-2021 шляхом присудження належної до виплати відповідачем вартості невикористаних будівельних матеріалів, що залишилися на будівельному майданчику в сумі 253857,78 грн.

Однак, відповідачем у межах даної справи не пред`являлася зустрічна позовна заява із відповідними позовними вимогами.

Крім того, в договорі від 10.12.2021 № 10/12-2021 також прямо не передбачено необхідність вирішення питання при розірванні договору щодо повернення чи оплати вартості невикористаних будівельних матеріалів.

За наведених обставин, відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд".

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 1342 грн. судового збору, сплаченого за вимогу немайнового характеру внаслідок визнання відповідачем позову в цій частині.

Утім, визначений статтею 7 Закону України «Про судовий збір» порядок повернення сплаченого судового збору передбачає подання позивачем відповідного клопотання, яке позивачем наразі не заявлялося.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 50 % від сплаченої позивачем суми за позовну вимогу немайнового характеру, тобто в сумі 1342 грн.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги майнового характеру підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, керуючись частиною 9 статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в частині позовних вимог, провадження по яким закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 130, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд" задовольнити частково.

Розірвати договір на виконання робіт від 10.12.2021 № 10/12-2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд" (81200, Львівська обл., Львівський р-н, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 8В; ідентифікаційний код 41078487) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора Солюшен" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 5; ідентифікаційний код 43711736).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Солюшен" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 5; ідентифікаційний код 43711736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелжитлобуд" (81200, Львівська обл., Львівський р-н, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 8В; ідентифікаційний код 41078487) 529387 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 03 коп. безпідставно набутих коштів, 100168 (сто тисяч сто шістдесят вісім) грн. пені, 48748 (сорок вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 43 коп. 7 % штрафу, а також 14021 (чотирнадцять тисяч двадцять одну) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 11.07.2023 року.

Суддя К.В. Полякова