Рішення

від 03.07.2023 по справі 916/256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/256/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Донець Григорія Івановича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкара транс" (вул. Чорноморського козацтва, 103, м. Одеса, 65003)

про стягнення 124333,24 грн, за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Донець Григорій Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкара транс", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 124333,24 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості виконаної позивачем послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні на підставі підписаної між сторонами заявки на перевезення від 29.10.2022 № 221104.

06.03.2023 до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 36-37, т.1).

22.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60-66, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з таких підстав: відповідач наголошує, що подана позивачем заявка не містить електронного підпису відповідача, а також у заявці позивач вказаний як замовник, а відповідач як перевізник; відповідач факт відправки вантажу згідно наданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної не визнає, а також не визнає наявності між сторонами договірних відносин та, як наслідок, наявності у відповідача обов`язку зі сплати спірних коштів; відповідач звертає увагу суду, що дані заявки на перевезення відрізняються від даних, що містять у міжнародній товарно-транспортній накладній, в якій відповідач взагалі не значиться.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.04.2023 (а.с. 81-86, т.1), позивач наголосив про таке: відповідач у спірних відносинах виступав замовником послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні; у галузі міжнародних автомобільних перевезень є загальноприйнятним правилом укладення договору перевезення без накладення електронного підпису; заявка містить відбиток печатки відповідача та підпис керівника; зазначення у заявці позивача як замовника, а відповідача як перевізника є технічною помилкою, при цьому, обставина щодо зазначення позивача як перевізника у міжнародній товарно-транспортній накладній дозволяє встановити, що замовником послуг перевезення був саме відповідач; щодо різних даних відносно місця завантаження позивач пояснив, що у заявці вказується очікуване місце завантаження чи розвантаження, яке може змінюватись, при цьому, як наголошує позивач, заявка складається раніше ніж накладна, а тому такі розбіжності дійсно можуть мати місце; накладна за своєю формою не містить даних експедитора, проте підтверджує, що саме на умовах поданої експедитором заявки перевізник здійснив перевезення; відповідачем не надано доказів про вибуття з його володіння печатки підприємства.

25.04.2023 від позивача до суду надійшла заява (а.с. 103-107, т.1), в якій останній, зокрема, пояснив, що оригіналу письмового доказу - заявки на перевезення у позивача немає, заявку від відповідача позивач отримав засобами електронного зв`язку, тому вигляд її оригіналу не відрізняється від копії, яка надана суду. При цьому позивач вказує, що відповідач у своїх поясненнях чітко та однозначно не повідомляє щодо обставин не проставлення ним печатки та підпису на заявці.

05.06.2023 від позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо спірних відносин сторін (а.с. 5-66, т.2), в яких позивач, зокрема, пояснив про таке: правовідносини між сторонами є тривалими, позивач неодноразово здійснював перевезення за замовленням відповідача; договори укладались у спрощений спосіб шляхом телефонних переговорів та переписок у месенджерах; заявка, яка датована 29.10.2022, фактично була направлена відповідачем 22.11.2022, тобто вже під час перевезення, на вимогу позивача, оскільки у останнього були побоювання щодо недобросовісного виконання відповідачем свого зобов`язання; як зазначає позивач щодо відмінностей стосовно зазначення місця завантаження, на перевезення з смт Пантаївка, Кіровоградської області відправник виписував внутрішню товарно-транспортну накладну, а після прибуття вантажу до м. Одеса, в обмін на внутрішню, видавалась міжнародна накладна. До цих пояснень позивач додав роздруківка переписки за допомогою застосунку Viber, яка, за твердженням позивача, велась між представниками позивача та відповідача.

19.06.2023 відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, який залучений судом до матеріалів справи як пояснення з окремого питання (а.с. 86-91, т.2), де відповідач заперечив обставину ведення переписки з позивачем, яка останнім долучена до матеріалів справи з вищевказаними поясненнями, а також наголосив, що відповідач не використовує електронні засоби зв`язку, на які міститься посилання у поясненнях позивача. Також відповідач наголосив, що надана позивачем роздруківка не може бути прийнята до уваги як належний доказ, адже повідомлення не підписувались електронними підписами.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 23.06.2023 (а.с. 99-108, т.2), позивач наголосив, що: до здійснення спірного перевезення позивач здійснив за замовленням відповідача шість перевезень, в яких відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань; позивач повідомив, що заявка формалізувала вже сформовані сторонами договірні правовідносини, адже вона була направлена відповідачем на вимогу позивача, у зв`язку з побоюваннями останнього щодо недобросовісності дій відповідача; позивач зазначає, що переписка у месенджері Viber від імені відповідача велась представником останнього - Олексієм Олійником, контакти якого зазначені на сайті «Ларді», при цьому відповідач підтвердив, що його підприємству належить сторінка Анкара-Транс, ТОВ на вищевказаному сайті; позивач навів хронологію дій, які мали місце у спірних відносинах та полягають у наступному - 27.10.2022 між сторонами була досягнута попередня домовленість про виконання спірного перевезення; 29.10.2022 дані щодо перевезення були внесені відповідачем у заявку; 29.10.2022 була складена міжнародна товарно-транспортна накладна та цього ж дня позивач приступив до виконання перевезення; 21.11.2022 позивач під час переписки попросив відповідача сформувати заявку; 22.11.2022 відповідач повідомляє позивача про точне місце розвантаження і дає інші вказівки перевізнику; 22.22.2022 відповідач направляє позивачу заявку у PDF форматі. Позивач наголошує, що не залежно від того, яким способом була досягнута попередня домовленість, позивач фактично прийняв умови перевезення, запропоновані відповідачем та виконав свої зобов`язання з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Донця Григорія Івановича було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 21.02.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємець Донця Григорія Івановича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/256/23; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.03.2023 судом було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Анкара транс" у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін на 23 березня 2023 року о 16:30.

23.03.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 10.04.2023 о 12:30, а 10 квітня 2023 року - до 11.05.2023 о 16:30.

Судове засідання 11 травня 2023 року о 16:30 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відпустці за особистими обставинами. Ухвалою суду від 16.05.2023 судом було призначено судове засідання у цій справі на 29 травня 2023 року о 12:00, в яке викликано учасників справи.

Далі судом оголошувались перерви у судових засіданнях: 29 травня 2023 року - до 08.06.2023 о 15:00; 08 червня 2023 року - до 19.06.2023 о 15:00; 19 червня 2023 року - до 03.07.2023 о 16:00.

Ухвалами суду від 16.05.2023, 07.06.2023 та від 15.06.2023 судом були задоволені клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні 03.07.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані позивачем за замовленням відповідача послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Так, на підтвердження обставини наявності між сторонами договірних зобов`язань та виконання позивачем послуг на спірну суму останнім надано суду:

- копію заявки на перевезення від 29.10.2022 № 221104 (а.с. 6, 105 т.1), в якій позивач зазначений як замовник, а відповідач як перевізник. Вказана заявка містить, зокрема, такі відомості щодо перевезення: дата та час завантаження - 29.10.2022; місце завантаження та місце замитнення - Україна, Кіровоградська обл., смт Пантаївка; місце розвантаження - Болгарія, м. Русе, Bulmarket DM, місце розмитнення - Болгарія, м. Русе, MP Rristanishte; найменування вантажу - насіння соняшнику; вага вантажу - 20512; номер автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_4; вартість послуг перевезення та форма оплати - 3400,00 доларів США, оплата до 30.11.2022. При цьому відомостей щодо відправника заявка не містить.

Оригінал вказаної заявки суду наданий не був, наявна копія містить від імені відповідача в графі: «Директор» відображення підпису від імені ОСОБА_1 і печатку від імені відповідача. В засіданні суду від 29.05.2023 директор відповідача ОСОБА_5 пояснив, що підпис на цій заявці він не ставив, а печатка зовні схожа, проте відповідач сам є перевізником і замовником у спірних відносинах з позивачем не виступав. Експертних висновків щодо належності підпису і печатки на заявці сторонами суду не подавалось, відповідних клопотань до суду не заявлялось;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (оригінал - а.с. 106, т. 1), складену 29.10.2022 у м. Одесі, з якої вбачається, що позивачем було виконано перевезення вантажу - насіння соняшнику у кількості 20562,00 кг; відправником вантажу є ТОВ «Експорт Продакшн Україна»; місце та дати завантаження вантажу: м. Одеса, Україна, 29.10.2022; отримувачем вантажу є - Astra Bioplant EOOD, 23, Bulgaria Str. 7060 Silvo Pole, Bulgaria VAT BG 117650594; місце розвантаження - Bulgaria, Ruse; номер автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; вантаж отриманий Astra Bioplant EOOD 24.11.2022.

Вказана товарно-транспортна накладна не містить відомостей щодо відповідача як сторони правочину, а також у порівнянні з заявкою на перевезення містить інше місце завантаження, іншу компанію отримувача (Bulmarket DM - Astra Bioplant EOOD), різну кількість тари (22-24) та ваги (20512-20562), решта відомостей збігаються;

- акт огляду переписки ФОП Донець Г.І. у застосунку Viber та дослідження Інтернет ресурсів і документів, складений членами комісії у складі директора ПП «Кіровоградмеблі» Глинського М.Я., директора ПП «Транссила» Савченка В.В. та водія ФОП Донця Г.І. Луцаєвського Л.П., скликаної за ініціативою позивача без запрошення представників відповідача. Комісією у зазначеному складі здійснено огляд переписки, яка здійснювалась у застосунку Viber від імені ФОП Донець Г.І. з абонентами з акаунтами «Анкара Транс Алексей» та «Алексей Анкара Транс», а також Інтернет ресурсів, в якому зафіксовано, зокрема, що: на сайті lardi-trans.com, користування яким можливо лише на підставі пред`явлених установчих документів, зареєстрований акаунт «Анкара Транс» ТОВ з контактним номеру телефону НОМЕР_3 ; із вказаного телефону велась переписка від імені відповідача з позивачем щодо здійснення спірного перевезення, в тому числі, уточнювались дати та маршрут перевезення, контактні дані тощо; у результаті огляду переписки комісією встановлено, що договірні відносини між сторонами виникли 29.04.2022, протягом 2022 року позивач здійснив за замовленням відповідача щонайменше 6 перевезень; 27.10.2022 сторонами погоджено здійснення спірного у цій справі перевезення; 29.10.2022 складена міжнародна товарно-транспортна накладна; 22.11.2022 існуючі між сторонами договірні відносини оформлені у виді заявки на перевезення, у якій погоджено вартість послуг та порядок оплати;

- роздруківку з сайту lardi-trans.com (а.с. 54-56, т.2), з якої вбачається, що на цьому сайті зареєстрована компанія «Анкара Транс», ТОВ, код 40723733, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 103, вид діяльності компанії - вантажні перевезення; дата реєстрації на сайті - 10.06.2021, дата останнього відвідування сайту - 29.05.2023; контакти компанії - Олексій Олійник, телефон НОМЕР_4 . У судовому засіданні відповідач не заперечив обставини, що ТОВ «Анкара Транс» є користувачем вищевказаного сайту, проте заперечив обставину щодо наявності на підприємстві такого працівника як ОСОБА_2 та належності відповідачу вищевказаного номеру телефону;

- роздруківку переписки у месенджері Viber (а.с. 10-25, т.2), яка здійснювалась, як пояснює позивач, між ним та абонентом номеру телефону НОМЕР_4 , який позивачем ідентифікований як «Алексей Анкара Транс». Переписка з цим абонентом має часовий проміжок з 29.04.2022 по 08.09.2022 та не містить узгоджень по спірному перевезенню, а далі за « 13.01.2023» і « 20.03.2023» повідомлення без відповіді;

- роздруківку переписки у месенджері Viber (а.с. 26-53, т.2), яка здійснювалась, як пояснює позивач, між ним та абонентом з іншим номером телефону НОМЕР_5 , який позивачем ідентифікований як «Анкара Транс Алексей». Переписка з цим абонентом розпочалась з 27.10.2022 і містить відомості щодо водія ОСОБА_3 з завантаженням додатку «техпаспорта НОМЕР_7». Далі з цим абонентом здійснювалась переписка щодо виконання спірного перевезення, зокрема, 22.11.2022 абонентом був направлений файл у PDF форматі з назвою «заявка фоп донець» та, як наголошує позивач, саме в цей спосіб він отримав від відповідача заявку, копію якої долучено до матеріалів справи;

- міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с. 57-60, т.2), які, за твердженням позивача, підтверджують обставину тривалих правовідносин між сторонами. Як вбачається зі змісту вказаних накладних, останні не містять даних щодо відповідача та в матеріалах справи відсутні заявки відповідача, які б підтвердили здійснення ним замовлення перевезень, що здійснювались за цими накладними.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача наявна інформація про засоби зв`язку: НОМЕР_6 (а.с. 88-91, т.2).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Статтею 4 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За змістом ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

За змістом ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно з ст. 181 ГК України (в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020, чинній на момент виникнення спірних відносин) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Порядок використання електронного підпису банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг визначається Національним банком України. Порядок використання електронного підпису учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з п. 12, 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

За змістом ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Частиною 1 статті 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 5 статті 96 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 82 ГПК України передбачено, що письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, при цьому заперечення відповідача зводяться до однієї обставини, що він не є замовником і, відповідно, боржником у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що з поданої позивачем до матеріалів справи міжнародної ТТН не вбачається, що у спірному перевезенні відповідач виступив стороною цього правочину, а на підтвердження обставини замовлення саме відповідачем спірних послуг позивачем до матеріалів справи було долучено копію заявки від 29.10.2022 № 221104 і роздруківку з сайту lardi-trans.com з перепискою у месенджері Viber за двома номерами ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), один з яких ( НОМЕР_4 ) був вказаний на цьому сайті, інший, за яким і узгоджувалась спірне перевезення, на сайті зазначений не був, а отже позивачем не доведено здійснення узгоджень щодо спірного перевезення за номером НОМЕР_5 саме з відповідачем. При цьому жодних відомостей (доказів) щодо спірного перевезення від вантовідправника і вантажоодержувача, які вказані у ТТН, позивач суду не подав.

Як пояснив суду позивач під час розгляду справи, вищевказану заявку, яка містила від імені відповідача печатку та підпис керівника, він отримав через застосунок Viber у сканованому вигляді, тобто в даному випадку мало місце перенесення тексту та зображення з аркуша паперу в цифровий вид з подальшим збереженням на комп`ютер чи шляхом отримання електронного зображення документа за допомогою фотокамери або в інший спосіб збереження заявки як письмового документу у формат PDF. Отже, письмова заявка не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а є письмовим документом, а тому питання про застосування електронного підпису при її оформленні та направленні не постає (схожа позиція щодо тлумачення понять електронного / письмового документу та щодо наявності / відсутності необхідності накладення на документ електронного підпису була викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Між цим, порядок подання до суду письмового доказу врегульовано положеннями ст. 91 ГПК України, які передбачають, зокрема, що у випадку, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Як встановлено судом оригінал вказаної заявки позивачем суду наданий не був, а наявна копія містить від імені відповідача в графі: «Директор» відображення підпису від імені ОСОБА_1 і печатку від імені відповідача, проставлення яких відповідач не визнає та ставить під сумнів як письмовий доказ за ст. 91 ГПК України. При цьому, у порівнянні з заявкою на перевезення ТТН містить інше місце завантаження, іншу компанію отримувача (Bulmarket DM - Astra Bioplant EOOD), різну кількість тари (22-24) та ваги (20512-20562). До того ж, ТТН була оформлена 29.10.2022, а заявка з наведеними у ній даними, за поясненнями позивача та перепискою у Viber, була відправлена 22.11.2022.

Поряд з цим суд наголошує, що чинні на момент виникнення спірних правовідносин положення законодавства визначають, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, а укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. В цей же час, для виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу можуть залучатись експедитори, які мають право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб, а також укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу. Як вбачається з поданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної, відповідач не значиться ані відправником, ані отримувачем вантажу, при цьому в матеріалах справи відсутні докази наявності у відправника чи отримувача вантажу договірних відносин з відповідачем.

За цих обставин суд зазначає, що подана позивачем товарно-транспортна накладна окремо (тобто за відсутності інших належних доказів) не підтверджує обставину укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу.

Отже, за сукупності вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини укладення між сторонами у спірних правовідносинах договору перевезення вантажу у міжнародному сполучені, а тому у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Донець Григорія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкара транс" слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 липня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля