Рішення

від 04.07.2023 по справі 926/1991/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 926/1991/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

секретар судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гранд Інвест»

про стягнення заборгованості 38486,35 грн.

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (надалі ТОВ «Альтфатер Чернівці») звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гранд Інвест» (надалі ТОВ «Роял Гранд Інвест») про стягнення заборгованості згідно Договору про надання послуг з поводженням з побутовими відходами №3157 від 01.05.2022 (далі Договір) в загальній сумі 38486,35 грн., в тому числі 26873,58 грн. основного боргу, 8758,97 грн. пені, 2328,26 грн. інфляційних втрат та 525,54 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позов ТОВ «Альтфатер Чернівці» посилається на те, що в порушення пункту 2.1 Договору відповідач не сплатив за надані в період з 01.05.2022 по 31.10.2022 послуги зі зберігання, перевезення і утилізації твердих побутових відходів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 26873,58 грн.

На підставі п. 5.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8758,97 грн, нараховану за період з 10.06.2022 по 26.04.2023.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 2328,26 грн. інфляційних втрат та 525,54 грн. 3% річних, що нараховані за період з 10.06.2022 по 26.04.2023.

У встановлений законом строк відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

ІІ. Рух справи у суді

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків надання доказів відправлення (вручення) відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

17.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази направлення позовної заяви та доданих до неї додатків відповідачу.

Ухвалою від 23.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 розгляд справи по суті відкладено на 29.06.2023, у зв`язку із неявкою відповідача на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 30.06.2023.

30.06.2023 представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи договору про надання правової допомоги від 23.08.2022, додаткової угоди №1 від 23.08.2022, акту приймання-передачі послуг від 03.04.2023 та платіжної інструкції №386 від 05.05.2023.

Присутній у судовому засіданні 30.06.2023 представник відповідача в усній формі проти позову заперечив, посилаючись на те, що надані позивачем акти надання послуг не підписані ТОВ «Роял Гранд Інвест», тож не можуть бути належним доказом надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Позивач в порушення умов Договору не повідомив відповідача про зміну вартості послуг, тому безпідставно починаючи з серпня 2022 року проводив нарахування у збільшеному розмірі.

У судовому засіданні 30.06.2023 оголошено перерву до 04.07.2023.

03.07.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого він посилається на те, що сума витрат є неспіврозмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та не відповідає критерію розумності витрат.

У судове засідання 04.07.2023 представники сторін не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

01.05.2022 року між ТОВ «Альтфатер Чернівці» (виконавець) та ТОВ «Роял Гранд Інвест» (замовник) укладено договір №3157 про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

Згідно п.1.1 Договору виконавець зобов`язався надавати послуги зі зберігання, перевезення і утилізації твердих побутових відходів з місць накопичення у замовника

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати для прибирання сміття замовником контейнери ємністю 1,1 м3 в кількості 1 одиниць та/або контейнери ємністю 0,24 м3 в кількості 1 одиниць, розміщуючи їх за адресую: вул. Головна, 114.

Надання даних послуг здійснюється за тарифами, які затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування, або за домовленістю між виконавцем та замовником (п.1.4 Договору).

Загальна вартість наданих послуг визначається відповідно до тарифу та обсягів наданих послуг (п. 1.5 Договору)

Замовник зобов`язався за надані виконавцем послуги, зазначені у договорі, тобто за вивіз та утилізацію ТПВ, сплачувати за тарифами, які визначені відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім тарифу до загальної суми вартості послуг входить ПДВ в розмірі встановленому законодавством України (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що нарахування за вивіз ТПВ здійснюється на кінець розрахункового місяця в гривнях згідно розрахунку і акту виконаних робіт.

Замовник» сплачує кожного місяця суму коштів в розмірі, що становить 1/12 річної суми до 10-го числа поточного місяця. Річний розрахунок здійснюється не пізніше 25-го січня кожного календарного року (п. 2.3 Договору).

Замовник сплачує за виконану виконавцем роботу із розрахунку 401.5 м' в рік, за тарифом, що складає 94.45 грн. за 1 куб.м. без ПДВ. (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору його вартість складає 45505,56 грн. за рік, яка розрахована наступним чином (94,45 гви./куб.м.+18,89грн.), де 94,45 грн/куб.м.- тариф за 1 куб.м.;18,89 грн.-сума ПДВ в розмірі 20% тарифу.

Оплата здійснюється в українських гривнях щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/12 річної суми, тобто 33,458 м3 х 94,45 грн/м= 3160,1081 грн.+20% ПДВ-632.02 грн. Всього: 3792,13 грн. за місяць, у готівковій та безготівковій формі оплати. (п. 2.7 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань по здійсненню оплати виконавцю за виконані роботи у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми невиплаченої або несвоєчасно виплачених коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

За несвоєчасне виконання чи невиконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть матеріальну відповідальність.(п. 5.3 Договору)

У випадку необхідності змін в оплаті робіт, сторони повинні надати відповідні обґрунтування зміни цін на послуги (п. 7.2 Договору)

У разі зміни вартості роботи (послуги) виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це Замовнику (споживачеві) із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань. (п. 7.3 Договору)

Крім того, у разі зміни тарифів виконавець має право здійснювати перерахунок в оплаті за надані послуги з моменту введення нових тарифів з подаванням обґрунтування зміни ціни в письмовій формі. (п. 7.3 Договору).

Доказів того, що виконавець повідомив замовника про зміну цін на послуги суду не надано.

Пунктами 8.4-8.6 Договору передбачено, що у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості замовник викликає представника виконавця для складення акта-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних і якісних показників тощо. Представник виконавця зобов`язаний прибути протягом 3-х робочих днів.

Акт-претензія складається замовником та представником виконавця і скріплюється їх підписами.

У разі неприбуття представника виконавця у строк встановлений цим договором або його відмови від підпису акт уважається дійсним, якщо його підписали не менш як два замовники, або виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення.

Акт-претензія подається виконавцеві, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок розміру плати або надає замовнику обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Доказів того, що відповідач внаслідок ненадання або надання послуг не в повному обсязі викликав представника позивача для складання акта-претензії суду не надано.

Термін дії договору становить один рік (п. 10.2 Договору)

На підставі розхідної накладної від 01.05.2022 відповідачу надано для прибирання сміття контейнер ємністю 1,1 м3 за адресую: вул. Головна, 114.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.05.2022 по 31.10.2022 надав відповідачу послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів з місць накопичення, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 22 752,78 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

IV. Позиція суду по суті спору

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору, що за своєю правовою природою та предметом є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Доказів дострокового розірвання чи визнання недійсним Договору суду не надано.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу послуги з вивезення та утилізації твердих побутових відходів в період з 01.05.2022 по 31.10.2022 на загальну суму 22752,78 грн. з розрахунку 3792,13 грн за місяць, що узгоджується з п. 2.7 Договору.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що акти надання послуг ним не підписані, оскільки умовами договору не передбачено їх обов`язкового підписання, а грошове зобов`язання виникло у відповідача у встановлений договором строк, незалежно від факту підписання вищевказаних актів.

Відповідач у встановлений п. 2.7 Договором строк за надані послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 22752,78 грн, яку слід стягнути з відповідача.

Доказів того, що в передбаченому п. 7.4. Договору виконавець повідомив замовника про зміну цін на послуги суду не надано, тож позивач безпідставно просить стягнути завищену вартість наданих послуг за серпень 2022 року в сумі 4435,92 грн, за вересень 2022 року в сумі 5358,82 грн, за жовтень 2022 року в сумі 5702, 45 грн, у той час як місячна ціна наданої послуги повинна становити 3792,13 грн.

Відтак, в частині стягнення 4120,80 грн. (26873,58 22752,78=4120,80) слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

У зв`язку з несплатою у встановлений 2.7 Договору строк вартості наданих послуг з поводження з побутовими відходами з відповідача на підставі п. 5.3 Договору згідно проведеного судом розрахунку слід стягнути 6727,13 грн. пені за період з 11.06.2022 по 26.04.2023.

Розрахунок пені здійснюється за увесь період заборгованості, що відповідає вимогам ст. 231 ГК України та п. 5.3 Договору

Згідно проведеного судом розрахунку з відповідача слід стягнути 1596,50 грн. інфляційних та 403,68 грн. 3% річних за загальний період з 11.06.2022 по 26.04.2023, що узгоджується з положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором

В частині стягнення 2031,84 грн пені, 121,86 грн 3% річних та 731,73 грн. інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивач здійснював їх розрахунок виходячи з неправильної суми основного боргу (що мало місце внаслідок неправомірного завищення починаючи з серпня 2022 року вартості наданих послуг) та починаючи з 10 числа поточного місяця, у той час як грошове зобов`язання у відповідача виникло на наступний день (п.2.7 Договору).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 22752,78 грн основного боргу, 6727,13 грн пені, 1596,50 грн. інфляційних та 403,68 грн. 3% річних. В частині стягнення 4120,80 грн. основного боргу, 2031,84 грн пені, 121,86 грн 3% річних та 731,73 грн. інфляційних втрат слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких передбачено витрати на професійну правничу допомогу.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до п.3. ч.4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір пропорційно задоволеним витратам у розмірі 2195,39 грн слід покласти на відповідача.

Згідно частини 1, частини 2 ст. 126, ст. 123, ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при поданні позову було заявлено вимогу щодо вирішення питання розподілу судових витрат, а саме 5000 грн витрат на правову допомогу.

30.06.2023 представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи договору про надання правової допомоги від 23.08.2022, додаткової угоди №1 від 23.08.2022, акту приймання-передачі послуг від 03.04.2023 та платіжної інструкції №386 від 05.05.2023.

03.07.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 23.08.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Тимчук І.О. (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги (далі Договір від 23.08.2022), предметом якого згідно п.1.1 є надання, по домовленості з клієнтом, юридичних, консультаційних та інших послуг інформаційно-консультаційного характеру, що включає надання правничої допомоги адвокатом.

У відповідності до п. 2.1 договору від 23.08.2022 клієнт сплачує виконавцю вартість наданих послуг - гонорар, розмір якого визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. Розрахунковий рахунок, за який здійснюється оплата, зазначається в Акті виконаних робіт в кожному окремому випадку.

Загальна вартість цього договору не регламентується і складається з сум актів виконаних робіт.

Пунктом 2.4. визначено, що при необхідності виконавець за попередньою домовленістю з клієнтом має право виставити рахунок на авансовий платіж за послуги що передбачені умовами даного Договору та які потребують додаткових витрат.

25.04.2023 між позивачем та представником укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 23.08.2022, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) виконавцю за надання професійної правової допомоги клієнту зі стягнення заборгованості за договорами надання послуг з ТОВ «Роял Гранд Інвест».

Пунктом 2 додаткової угоди вартість послуг визначається за домовленістю сторін виходячи зі складності справи та кількості затраченого часу. Сторони погодили, що вартість 1 години роботи адвоката в питаннях, де вартість послуг обчислюється в залежності від кількості затраченого часу становить 1 000 грн.

Оплата послуг за договором сплачується виконавцю наступним чином: остаточний розрахунок за надані послуги у розмірі, що визначається в Акті виконаних робіт (п.3 додаткової угоди)

Згідно акту про прийняття- передачу наданих послуг від 03.04.2023 Виконавцем виконано роботу на загальну суму 5000 грн, а саме опрацьовано надані клієнтом матеріали та підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з ТОВ «Роял Гранд Інвест».

Оплата замовником послуг адвоката в розмірі 5000 грн. підтверджується квитанцією №386 від 05.05.2023.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу мотивоване тим, що такі витрати є неспіврозмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг адвоката та не відповідає критерію розумності розміру витрат. Дана справа у відповідності до вимог ГПК України є малозначною, вказаний час, витрачений на підготовку позовної заяви є значно завищеним.

Відповідно до положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Представник відповідача не обґрунтував та не надав суду доказів та/або обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката в цій справі. Доводи в цій частині є декларативними, без надання відповідних доказів щодо неспівмірності витрат із складністю справи.

Суд вважає витрати Позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованими. Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4090 грн.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129, ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ГРАНД ІНВЕСТ» (58000, вул. Головна,114, м. Чернівці, код 43304187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТФАТЕР ЧЕРНІВЦІ» (вул. В. Лесина,4, м. Чернівці, код 23247708) 22752,78 грн основного боргу, 6727,13 грн пені, 1596,50 грн. інфляційних, 403,68 грн. 3% річних, 4090 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2195,39, 66 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв