Постанова

від 06.07.2023 по справі 520/21567/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 р.Справа № 520/21567/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 13.12.21 по справі № 520/21567/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА" до Циркунівської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Циркунівської сільської ради, в якому просить суд: визнати протиправною відмову Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, викладену у формі рішення позачергової сесії VII скликання Циркунівської сільської ради у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами, які містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки Руські Тишки на землях приватної власності ТОВ Муромська Рів`єра на території загально-геологічного заказника на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Зобов`язати Циркунівську сільську раду Харківського району Харківської області надати погодження надання спеціального дозволу на користування надрами, які містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки Руські Тишки на землях приватної власності ГОВ Муромська Рів`єра на території загально-геологічного заказника на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 2270,00 гри. стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, викладена у формі рішення позачергової сесії VII скликання Циркунівської сільської ради у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами, які містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки Руські Тишки на землях приватної власності ТОВ Муромська Рів`єра на території загально-геологічного заказника на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА".

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що Циркунівська сільська рада уповноважена розглядати питання погодження надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, що містять корисні копалини місцевого значення- піску будівельного ділянки Руські Тишки, що знаходяться у Харківському районі Харківської області. Зазначає, що відповідач порушив встановлений законодавством порядок розгляду та обговорення проектів рішень, а також при прийняті оскаржуваного рішення відповідач формально підійшов до його прийняття, не встановивши фактів, які мають юридичне значення, що у свою чергу потягло прийняття рішення, яке не містить належних та достовірних доказів, які стали підставою для його прийняття.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА", 23 липня 2021 року звернувся до Державної служби геології з заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, в якій просив надати спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення корисної копалини місцевого значення - піску будівельного на ділянці "Руськи Тишки", яка розташована на північній околиці с. Руські Тишки Харківського району Харківської області.

06.08.2021 року Державна служба геології та надр України звернулась до Харківської районної ради та Циркунівської сільської ради з листом за вих. № 14010/01 /07-21, в якому просила розглянути на найближчій сесії питання про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску ділянки Руські Тишки», що знаходиться у Харківському районі Харківської області.

13 вересня 2021 року Голова Харківської районної ради звертався до Циркунівського сільського голови з листом за вих. № 02-19/587, в якому просив повідомити позицію щодо листа Державної служби геології та надр України від 06.08.2021 року № 14010/01/07-21.

27 вересня 2021 року Рішенням ХІІ позачергової сесії VIIІ скликання Циркунівської сільської ради, позивачу - ТОВ «Муромська Рів`ера» було відмовлено в погодженні надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, що містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки «Руські Тишки», на землях приватної власності громадян, на території загально-геологічного Заказника на території Циркупівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Вказаним рішенням позивачу було відмовлено, оскільки погодження надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, що містить корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки "Руськи Тишки" на землях приватної власності кадастрові номери: 6325183500:01:013:0022, 6325183500:01:013:0023, 6325183500:01:013:0026, 6325183500:01:013:0027, 6325.183500:01:013:0051, 6325183500:01:013:0052, 6325183500:01:013:0053, 6325183500:01:013:0054, на території загально-геологічного Заказника керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 12, 90, 97, 122, Земельного кодексу України, ст.2, 10, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи громадську думку жителів с.Руські Тишки та відсутність будь якої інформації щодо поінформованості власників земельних ділянок, чиї права можуть бути порушені, в разі проведення робіт по розвідці, а в подальшому і видобутку корисних копалин.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення ХІІ позачергової сесії VII скликання Циркунівської сільської ради від 27.09.2021 року "Про відмову в погодженні надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, що містять користі копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки Руські Тишки ТОВ "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА" є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 19 Кодексу України про надра встановлює, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Згідно із пунктом 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституці України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно до статті 122 Земельного Кодексу України Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається з вищезазначеного, законодавством України чітко встановлена категорія земель на яку розповсюджується компетенція сільських рад - землі комунальної власності.

Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України Про місцеве самоврядування в Україні) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі предметом спору є правомірність рішення позачергової сесії VII скликання Циркунівської сільської ради про відмову у погодженні надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, які містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки ОСОБА_1 .

Так як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що до Циркунівської сільської ради надійшло звернення Державна служба геології та надр України щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску ділянки Руські Тишки», що знаходиться у Харківському районі Харківської області без проведення аукціону ТОВ Муромська Рів`єра . До звернення були надані копії документів.

Дана ділянка стосовно якої позивач просить надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону, яка розташована на північній околиці с. Руські Тишки Харківського району Харківської області складається з окремих земельних ділянок, які мають свої кадастрові номери, а саме 6325183500:01:013:0022, 6325183500:01:013:0023, 6325183500:01:013:0026, 6325183500:01:013:0027, 6325183500:01:013:0051, 6325183500:01:013:0052, 6325183500:01:013:0053, 6325183500:01:013:0054.

Згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на зазначенні площі є дві ділянки, які належать фізичним особам, а саме: ОСОБА_2 з 2016, яка є власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6325183500:01:013:0026 з цільовим призначенням " для ведення особистого селянського господарства" та ділянка площею 1 га з кадастровим номером 6325183500:01:013:0054 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та надана для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на вищевикладене, колегія судів зазначає, що оскільки частина земельної ділянки, які містять корисні копалини місцевого значення - піску будівельного, належить на праві приватної власності фізичним особам та не входить до складу земель комунальної власності, тому у відповідача - Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області відсутні повноваження на розпорядження вказаною земельною ділянкою, а отже оскаржуване позивачем рішення ХІІ позачергової сесії VII скликання Циркунівської сільської ради від 27.09.2021 року "Про відмову в погодженні надання спеціального дозволу на користування ділянки надр, що містять користі копалини місцевого значення - піску будівельного ділянки Руські Тишки ТОВ "МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА" є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Крім того, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення апелянтів обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, прийнятими на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"МУРОМСЬКА РІВ`ЄРА" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 по справі № 520/21567/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 11.07.2023 року