Постанова

від 05.07.2023 по справі 761/1534/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Київ

Справа № 761/1534/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/5343/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Пономаренко Н.В., 11 листопада 2022 року в м. Києві, повний текст рішення складений 15 грудня 2022 року та та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Пономаренко Н.В., 27 січня 2023 року в м. Києві, повний текст рішення складений 31 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», третя особа: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В

У січні 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 85554, 93 грн.

В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач посилався на те, що він є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S550 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

13 липня 2021 року об 11:30 год. вказаний транспортний засіб був припаркований з порушенням Правил дорожнього руху у м. Києві по вул. Шолуденка, 1А, а тому був тимчасово затриманий на підставі акту огляду та тимчасового затримання ТЗ, складеного 13 липня 2021 року головним інспектором з паркування ОСОБА_2 та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик, розташований у АДРЕСА_1 .

При цьому, доставлення зазначеного транспортного засобу на спеціальний майданчик здійснював працівник КП «Київтранспарксервіс» на евакуаторі марки МАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

Разом з тим, 13 липня 2021 року згаданий працівник КП «Київтранспарксервіс» в місці знаходження спеціального майданчика здійснював розвантаження (зняття з автомобіля-евакуатора) евакуйованого транспортного засобу, під час якого сталося падіння евакуйованого автомобіля з евакуатора, внаслідок чого він був пошкоджений.

У свою чергу, оскільки на момент пошкодження транспортного засобу відповідальність КП «Київтранспарксервіс» за відшкодування шкоди, завданої третім особам при наданні послуг евакуації, була застрахована ПрАТ «СК «Брокбізнес» на підставі відповідного договору страхування, 14 липня 2021 року ОСОБА_3 письмово повідомив СК «Брокбізнес» про страховий випадок та подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Також, 07 вересня 2021 року представник позивача звернувся до СК «Брокбізнес» та КП «Київтранспарксервіс» із заявою за № 02/2021/ФО про виплату страхового відшкодування у сумі 197082,87 грн, яка складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 193218,50 грн та вартості послуг із складання калькуляції відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у сумі 3864,37 грн.

Однак, за результатами розгляду заяви позивача СК «Брокбізнес» своїм листом від 30 вересня 2021 року за № 1675-11 повідомила позивача про те, що прогнозована вартість матеріального збитку є меншою і становить суму 45000, 00 грн. Зазначену суму страхового відшкодування страховик запропонував погодити у порядку досудового регулювання.

Втім, оскільки в межах досудового врегулювання спору між ОСОБА_1 та СК «Брокбізнес» виникла суперечка з приводу розміру страхового відшкодування, ОСОБА_1 замовив альтернативну незалежну оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у іншого суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Оцінка консультації».

Згідно зі звітом про незалежну оцінку від 20 жовтня 2021 року, складеним зазначеним суб`єктом оціночної діяльності, ринкова вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача на дату оцінки складає 197124,07 грн, а матеріальний збиток внаслідок аварійного пошкодження транспортного засобу складає 85554, 93 грн.

Копію зазначеного висновку представник позивача надіслав відповідачу та третій особі, однак ані страховик, ані страхувальник письмової відповіді на цей лист не надали.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 85554, 93 грн та судовий збір у розмірі 908,00 грн (т.1, а.с. 200-205).

16 листопада 2022 року представник позивача - адвокат Волков А.С. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції, у розмірі 31300,00 грн (т. 2, а.с. 4).

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року задоволено частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. В іншій частині вимог заяви - відмовлено (т. 2, а.с. 42-46).

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідач - ПрАТ «СК «Брокбізнес», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскільки пошкодження належного позивачу транспортного засобу сталося 13 липня 2021 року, а строк дії договору страхування № 002-000768/02ДВ від 10 лютого 2021 року починається з 28 листопада 2021 року, вказана подія не є страховим випадком за цим договором, оскільки відбулася поза межами строку його дії.

При цьому, вказує на порушення судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 49 ЦПК України при поновленні позивачу строку на подання до суду заяви про зміну підстав позову, оскільки твердження позивача про те, що про діючий на момент події договір добровільного страхування за № 002-703000/01ДВ від 16.04.2020 року йому стало відомо під час розгляду справи у суді, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Також, вказує, що пошкодження транспортного засобу було зафіксовано КП «Київтранспарксервіс» не у спосіб, передбачений умовами договору, зокрема п. 12.17 Договору, а звіт ТОВ «Оцінка і консультації» був складений експертом з порушенням вимог п. 8.5 розділу 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (т. 2, а.с. 48-53).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року справу було витребувано з суду першої інстанції (т. 2, а.с. 72).

В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач - ПрАТ «СК «Брокбізнес», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про розподіл судових витрат залишити без розгляду.

При цьому, в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що розмір задоволених у додатковому рішенні витрат на правничу допомогу у сумі 20000, 00 грн є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (т.2, а.с. 80-82).

02 березня 2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду, в яких вона заперечила щодо доводів апеляційної скарги у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини в їх сукупності:

- суд першої інстанції обгрунтовано визнав причини пропуску процесуального строку поважними та законно прийняв судове рішення про задоволення заяви позивача про зміну підстав позову;

- страховий випадок відбувся протягом строку дії Договору № 002-703000/01ДВ від 16.06.2020 року та на території дії договору;

- фотофіксація стану пошкодженого автомобіля разом з Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу були оформлені уповноваженою на те особою, у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

У відзиві на апеляційні скарги позивач просив залишити оскаржувані рішення суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В обгрунтування свого відзиву, позивач посилався на те, що усі дії, пов`язані з фіксацією правопорушення, стану транспортного засобу та його евакуацією, вчинялися уповноваженою особою органу державної влади згідно з Порядком тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року за № 990.

Крім того, після настання страхової події 20 липня 2021 року за участю позивача та представника відповідача був здійснений огляд згаданого транспортного засобу на предмет наявності пошкоджень, про що також було складено відповідний акт від 20 липня 2021 року.

При цьому, зазначав, що суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази, враховуючи складність справи, кількість судових рішень, а також тривалість судових засідань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, дійшов обгрунтованого висновку про те, що сума заявлених позивачем судових витрат не є співмірною у розумінні ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а тому зменшив цей розмір та присудив стягнути з СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Також, одночасно з відзивом на апеляційні скарги позивачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги під час апеляційного перегляду справу у суді апеляційної інстанції у розмірі 9916,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S 550 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане ТСЦ 8046.

13 липня 2021 року об 11:30 зазначений транспортний засіб був припаркований з порушенням Правил дорожнього руху у місті Києві по вул. Шолуденка, буд. 1 А, а тому був тимчасово затриманий на підставі акта огляду та тимчасового затримання ТЗ, складеного 13 липня 2021 року головним інспектором з паркування Туром О.О., та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик, розташований у АДРЕСА_1 . Переміщення зазначеного транспортного засобу на спеціальний майданчик здійснював працівник КП «Київтраснпарксервіс» на евакуаторі марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

При цьому, 13 липня 2021 року працівник КП «Київтраснпарксервіс» в місці знаходження спеціального майданчика здійснював розвантаження (зняття з автомобіля-евакуатора) евакуйованого транспортного засобу, під час якого сталося падіння евакуйованого автомобіля з евакуатора, внаслідок чого він був пошкоджений.

Факт пошкодження ТЗ марки MERCEDES-BENZ, модель S 550 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) при наданні послуг з евакуації працівником КП «Київтраснпарксервіс» визнаний сторонами.

Разом з тим, на момент пошкодження транспортного засобу позивача, у зв`язку з діями працівників КП «Київтраснпарксервіс», відповідальність цієї юридичної особи за відшкодування шкоди, завданої третім особам при наданні послуг евакуації, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» на підставі договору добровільного страхування від 16 квітня 2020 року за № 002-703000/01ДВ, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (страховик) та КП «Київтраснпарксервіс» (страхувальник).

Так, відповідно до п.5 вказаного Договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов'язані з його обов'язком відповідно до законодавства України, відшкодувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб в результаті здійснення страхувальником застрахованої діяльності, а саме: виключно власникам пошкодженого майна, що евакуюється (транспортується/перевозиться/переміщується), страхувальником шляхом використання евакуатора, під час евакуації (транспортування/перевезення), у тому числі навантаження та розвантаження транспортними засобами, що зазначені в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Договору страховим випадком є подія, передбачена Договором, з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Третім особам (Вигодонабувачу) за страховими ризиками. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а саме завдання Страхувальником в процесі здійснення Застрахованої діяльності шкоди майну Третіх осіб. Страховим ризиком за цим Договором є ризик виникнення відповідальності Страхувальника внаслідок заподіяння шкоди майну Третіх осіб.

Згідно з п.п. 9.2.10 Договору страхувальник зобов'язаний перед навантаженням на евакуатор майна третіх осіб (вигодонабувача) провести фотофіксацію стану цього майна, скласти акт огляду майна перед навантаженням за участі власника та/або уповноваженого представника власника майна та/або представника органів внутрішніх справ.

Пунктом 6.10. Договору визначено строк дії Договору: з 00 год. 00 хв. 29 листопада 2020 року до 24 год. 00 хв. 28 листопада 2021 року.

Згідно з пунктом 6.10. Договору територія дії Договору-територія України, крім тимчасово окупованої території АРК, Донецької та Луганської областей, території проведення антитерористичної операції, зон будь-яких бойових дій та військових конфліктів.

Положеннями п.п. 6.3.1 Договору передбачено, що ліміт відповідальності на один страховий випадок становить 200000,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2021 року ОСОБА_1 письмово повідомив СК «Брокбізнес» про страховий випадок та подав заяву про виплату страхового відшкодування.

20 липня 2021 року експерт відповідача оглянув зазначений транспортний засіб, зафіксував пошкодження та склав акт №19401 огляду колісного транспортного засобу (дефектну відомість).

21.07.2021 року зазначений акт був переданий представнику відділу супроводження збитків СК "Брокбізнес" Суржикову О.Ю. (страхова справа № 97150).

07 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до СК «Брокбізнес» та КП «Київтраснпарксервіс» із заявою № 02/2021/ФО про виплату страхового відшкодування у сумі 197082,67 грн, яка складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S 550 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у сумі 193218,50 грн (згідно з рахунком № НОМЕР_4 від 04 вересня 2021 року, складеним СП у формі ТзОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ УКРАІНА-МЕРСЕДЕС БЕНЦ» (ідентифікаційний код 20021843)), та вартості послуг із складання калькуляції відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у сумі 3864,37 грн (рахунок №2121005563 від 07 вересня 2021 року).

За результатом розгляду заяви позивача від 07 вересня 2021 року № 02/2021/Ф0 СК «Брокбізнес» листом від 30 вересня 2021 року №1675-11 повідомила ОСОБА_1 про те, що прогнозована вартість матеріального збитку є меншою і становить суму 45000, 00 грн. Такого висновку страховик дійшов за результатом огляду пошкодженого транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S 550 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), проведеного експертом оцінювачем на замовлення страховика.

Разом з тим, згідно із звітом про незалежну оцінку від 20 жовтня 2021 року, складеним ТОВ «Оцінка і консультації», ринкова вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки, складає: 197124,07 грн, а матеріальний збиток внаслідок аварійного пошкодження ТЗ марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 85554,93 грн. Зазначена сума матеріального збитку визначена оцінювачем з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Копію зазначеного звіту представник ОСОБА_1 надіслав СК «Брокбізнес» (страховику) та КП «Київтранспарксервіс» (страхувальнику) супровідним листом від 01 січня 2021 року за №03/2021/00, в якому запропонував визначити розмір страхового відшкодування у сумі 85554, 93 грн.

Однак, сума вказаного відшкодування відповідачем виплачена не була.

У свою чергу, ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу приписів ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст.ст. 1187, 1188 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено також особливість відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до якої цивільна відповідальність власника такого джерела настає за наявності лише трьох умов: 1) наявність шкоди; 2) протиправна дія заподіювана шкоди; 3) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювана шкоди для настання відповідальності не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). При цьому, тягар доказування існування обставин непереборної сили або умислу потерпілого покладається на особу, яка завдала шкоду.

Отже, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо такий обов`язок передбачено законом чи договором.

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 985 ЦК України встановлено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

В силу приписів ст. 979 Цивільного кодексу України в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).

Як передбачено ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування», страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: - навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; - вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; - подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; - одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; - несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; - наявності інших підстав, встановлених законом.

У вищезазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками, адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач в межах строків звернення до страхової компанії звертався до відповідача з метою отримання страхового відшкодування, надав автомобіль для огляду, внаслідок чого відповідач після такого звернення визначив розмір збитків, а сам страховий випадок відбувся в межах дії договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 16 квітня 2020 року № 002-703000/01ДВ, укладеного між відповідачем та третьою особою, суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені положення законодавства, дійшов цілком обгрунтованого та правовімірного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.

При цьому, стягуючи з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування, яка визначена у Звіті про незалежну оцінку від 20 жовтня 2021 року, складеним ТОВ «Оцінка і консультації», судом першої інстанції обгрунтовано враховано те, що відповідачем в межах даної справи, у разі незгоди з визначеною експертом сумою збитків, не було заявлено клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем звіт є неналежним доказом у даній справі, оскільки автомобіль на день проведення оцінки був частково відремонтований, а згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу автомобіль вже мав пошкодження до заявленої позивачем події, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, адже, як вбачається зі змісту звіту від 20 жовтня 2021 року, експертом було вказано та оцінено лише ті пошкодження, які автомобіль отримав внаслідок події, яка 13 липня 2021 року відбулася на спеціальному майданчику.

Щодо посилань відповідача на неврахування судом першої інстанції того, фотофіксація стану майна була проведена з порушенням умов п. 9.2.10 договору, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, фотофіксація була здійснена уповноваженою на те особою, а саме головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Туром О.О. на підставі положень ст. 265-4 КУпАП та п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМ України від 14 листопада 2018 року за № 990), який також у відповідності до вимог чинного законодавства склав Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Крім того, після настання страхової події 20 липня 2021 року за участю позивача та представника відповідача був здійснений огляд транспортного засобу на предмет наявності пошкоджень, про що також було складено відповідний акт від 20 липня 2021 року.

Щодо тверджень відповідача про обов`язкову участь представника органів внутрішніх справ при складанні Акту огляду майна перед навантаженням його на евакуатор, колегія суддів зауважує, що у відповідності до вимог п. 9.2.10 Договору участь останнього при складанні акту є можливою, проте не є обов`язковою.

Доводи відповідача про те, що прийнявши рішення про прийняття до розгляду заяви про зміну підстав позову, суд порушив вимоги ЦПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані посилання відповідача зводяться виключно до власного тлумачення норм процесуального права, які, у свою чергу, не містять жодних положень про неможливість поновлення передбаченого ч. 3 ст. 49 ЦПК України строку на реалізацію позивачем права змінити предмет або підставу позову.

За вказаних обставин, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо додаткового рішення, апеляційний суд виходить з такого.

Позивачем на підтвердження понесених ним у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31300,00 грн було надано наступні докази: детальний опис наданої правової (правничої) допомоги в цивільній справі № 761/1534/22; копію договору № 02/2021/ФО про надання правової (правничої) допомоги від 02 вересня 2021 року; копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги № 02/2021/ФО від 20 вересня 2021 року з Порядком визначення розміру і сплати гонорару адвоката; рахунок-фактуру № 1 від 14 листопада 2022 року до договору про надання правової допомоги № 02/2021/ФО від 02 вересня 2021 року; копію Акту від 14 листопада 2022 року приймання-передачі наданих послуг № 1 за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 вересня 2021 року за № 02/2021/ФО; копію звіту про послуги, що надані за договором про надання правової допомоги від 02 вересня 2021 року № 02/2021/ФО на загальну суму 31300,00 грн.

У свою чергу, представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, мотивоване тим, що заявлений позивачем розмір судових витрат у суді першої інстнації не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19 (постанова від 03 жовтня 2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Апеляційний суд, дослідивши надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, кількість судових засідань, а також тривалість судових засідань, враховуючи вимоги розумності і справедливості та подання відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

З вищенаведеного вбачається, що доводи відповідача щодо незаконності оскаржуваного додаткового рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом додаткового рішення.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування додаткового рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування клопотання про зменшення розміру судових витрат, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційних скарг) відшкодуванню не підлягають.

Натомість, як вже зазначалося вище, одночасно з відзивом на апеляційні скарги позивачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги під час апеляційного перегляду справу у суді апеляційної інстанції у розмірі 9916,67 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 9916,67 грн було надано наступні докази: копію договору від 01 лютого 2023 року за № 03/2023/ФО про надання правової (правничої) допомоги з додатком до нього; копію ордеру на надання правової допомоги серії АА № 1283268 від 07 березня 2023 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 лютого 2000 року за № 1432; копію рахунку-фактури від 08 березня 2023 року за № 1-03/2023/ФО; копію акту приймання-передачі послуг від 08 березня 2023 року; копію звіту (детального опису) про послуги, що надані за договором від 01 лютого 2023 року за № 03/2023/ФО.

За вказаних обставин, а також враховуючи вищенаведені положення законодавства України, які визначають порядок розподілу судових витрат на правничу допомогу, відсутність заперечень відповідача з цього приводу, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9916,67 грн понесені на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9916, 67 грн понесені на стадії апеляційного перегляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (код ЄДРПОУ 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук