Постанова
від 05.07.2023 по справі 757/29321/22-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/29321/22-ц Головуючий у суді І інстанції Батрин О.В.

Провадження № 22-ц/824/7446/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української асоціації виробників хімічних джерел струму «ХДС України», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати припиненими трудові відносини між ним та Українською асоціацією виробників хімічних джерел струму «ХДС України» (даті також - Асоціація «ХДС України») на підставі статті 38 КЗпП України із 30 червня 2010 року та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (даті також - ЄДРПОУ) відомості про нього як керівника та головного бухгалтера Асоціації «ХДС України».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в період із 01 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року він працював на посаді президента Української асоціації виробників хімічних джерел струму «ХДС України», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Після звільнення з посади за власним бажанням він працював на інших роботах, зокрема: починаючи із 01 липня 2010 року посаді головного юрисконсульта ТОВ «Торговий дім «ІСТА».

У травні 2022 року йому стало відомо, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він значиться директором Асоціації «ХДС України», тобто після звільнення з посади президента жодних змін до цього реєстру не вносилось, що порушує його права та створює загрози щодо використання відповідного статусу у неналежний спосіб.

03 серпня 2022 року він направив лист до керівника Асоціації «ХДС України» та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині виключення відомостей про нього як керівника підприємства.

Однак, позитивних наслідків таке листування не дало, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну її керівника не приймалося і відповідні зміни до реєстру не вносилися, а тому його права та законні інтереси підлягають судовому захисту в обраний спосіб.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Рикова В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 попередив Асоціації «ХДС України»про припинення трудових відносин, тобто дотримався формальних процедур для прийняття уповноваженим органом рішення щодо звільнення, яке не було прийнято з незалежних від нього причин, а тому подальша праця може вважатися такою, що суперечить інтересам працівника та не відповідає висновкам Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

Позивач не повинен був надавати докази скликання зборів членів Асоціації «ХДС України», оскільки предметом позовних вимог встановлення таких обставин не вимагалось і в даному випадку не йдеться про повторне визнання трудових відносин припиненими. Висновком щодо передчасності звернення позивача до суду з цим позовом та використання позасудового засобу захисту трудових прав суд першої інстанції допустив звуження прав позивача на доступ до правосуддя. Суд не звернув увагу, що Асоціація «ХДС України» не реагувала належним чином на письмові звернення позивача і не направила належний документ щодо внесення змін в ЄДРПОУ в частині керівництва юридичної особи, що порушує права позивача.

Відзиви відповідачівна апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвоката Риков В.В. підтримав апеляційну скаргу та доводи, викладені в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Інші учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року ОСОБА_1 працював на посаді президента Української асоціації виробників хімічних джерел струму «ХДС України», що підтверджується відповідними записами № 42-45 у трудовій книжці позивача (а.с. 59 зворот).

Відповідно до пункту 5.1 Статуту Асоціації «ХДС України» органами управління асоціації є: збори членів асоціації; рада асоціації; президент асоціації.

Згідно із пунктом 5.2 Статуту вищим органом управління асоціації є збори членів асоціації, які проводяться не рідше одного разу на рік, між річними зборами не може пройти більше як 12 місяців. Місце проведення зборів, за подання президента асоціації, визначається радою асоціації.

Підпунктом 5.2.1 Статуту передбачено, що збори повноважні приймати рішення з будь-яких питань діяльності асоціації. Збори в межах своєї виключної компетенції, зокрема обирають терміном на 5 років членів ради, голову ради, президента асоціації та голову й членів ревізійної комісії асоціації. Члени асоціації сповіщаються президентом про скликання зборів та їх порядок денний в письмовій формі не пізніше ніж за місяць до відкриття зборів (а.с. 36).

Із 01 липня 2010 року позивач працював на інших роботах, що також підтверджується записами у трудовій книжці, зокрема на підставі наказу № 11 його було прийнято на посаду головного юрисконсульта ТОВ «Торговий дім «ІСТА» (а.с. 60).

Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 12 серпня 2022 року за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даними Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб ОСОБА_1 значиться керівником та головним бухгалтером Асоціації «ХДС України», тобто після звільнення позивача з посади президента зміни до ЄДРПОУ не вносилось (а.с. 68, 69).

03 серпня 2022 року позивачем направлено листа до керівника Асоціації «ХДС України» та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника підприємства (а.с. 62-66).

Адресований Асоціації «ХДС України» лист повернувся позивачу з відміткою служби поштового зв`язку - за закінчення терміну зберігання (а.с. 67).

Заступник голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 11 серпня 2022 року повідомив, що в разі надходження від юридичної особи Українська асоціація виробників хімічних джерел струму «ХДС України» документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, вони будуть розглянуті у встановленому чинним законодавством порядку (а.с. 61).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудові відносини між сторонами були припинені до подання позову на підставі наказу № 7 від 25 червня 2010 року, про що свідчить запис в трудовій книжці, тому суд не вправі повторно визнавати трудові відносини припиненими. Крім того, позивачем не надано доказів скликання зборів членів асоціації, чи відсутності кворуму для вирішення питання звільнення президента асоціації для здійснення відповідної реєстраційної дії, а саме внесення відомостей до ЄДРПОУ про органи управління юридичної особи - її керівника. Отже, позивач передчасно звернувся до суду з позовом, не використавши позасудові засоби захисту своїх трудових прав. У зв`язку з необґрунтованістю вимог позивача і передчасним зверненням з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону. У даній справі суду першої інстанції перш за все необхідно було з`ясувати юрисдикційність даного спору, а вже потім вирішувати позов по суті заявлених вимог.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд визнати припиненими його трудові відносини з Асоціацією «ХДС України» на підставі статті 38 КЗпП України із 30 червня 2010 року та виключити з ЄДРПОУ відомості про нього як керівника та головного бухгалтера Асоціації «ХДС України».

Зміст позовних вимог зводився до захисту порушених, на думку позивача, його трудових прав та права на працю з боку Асоціації «ХДС України», як колишнього роботодавця, щодо не виключення з вказаного реєстру протягом тривалого часу відомостей про нього як керівника (директора) та головного бухгалтера, а вимоги про виключення такого запису шляхом проведення відповідної реєстраційної дії були заявлені до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Колегія суддів, з огляду на чинне правове регулювання, вважає, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України не є трудовим, а твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю є необґрунтованими.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі 510/456/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18

Крім того, у нещодавній постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за обставинами цієї справи позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства, звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, а також про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в ЄДР. Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства. Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні. Суди першої й апеляційної інстанцій зрозуміли загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів і правильно застосували норми процесуального права, зробивши висновок про те, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, не звернувши уваги на зміст позовних вимог і належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства.

Посилання позивача в апеляційній скарзі і суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на висновки, сформульовані Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 колегія суддів визнала необґрунтованими, оскільки в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначеного висновку щодо судової юрисдикції спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства у разі подання директором заяви про розірвання з його ініціативи трудового договору, вказавши, що у разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 та частин першої, другої статті 377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 256, 367 - 369, 372, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Української асоціації виробників хімічних джерел струму «ХДС України», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні діїзакрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 липня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.07.2023
Оприлюднено13.07.2023
Номер документу112125118
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —757/29321/22-ц

Рішення від 24.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 18.01.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Постанова від 05.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні