Постанова

від 11.07.2023 по справі 640/17196/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 липня 2023 року

справа № 640/17196/21

адміністративне провадження № К/990/1011/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл»

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року (суддя - Добрівська Н. А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (судді: Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Собків Я. М.)

у справі № 640/17196/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл»

до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДКС, другий відповідач у справі), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ, третій відповідач у справі), з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невиконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 805/2453/18-а;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 11 860 865,00 грн шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , назва банку: AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства пеню у розмірі 435 180,01 грн за несвоєчасне повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , назва банку: AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;

- зобов`язати Державну казначейську службу України забезпечити здійснення контролю за перерахуванням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 11860 865,00 грн та пені у розмірі 435 180,01 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, Товариству на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності особи, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі за такими вимогами слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

10 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 640/17196/21.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2022 року визначено склад суду в цій справі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Усенко Є. А., судді - Яковенко М. М., Гімон М. М.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі, підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції визначено порушення судом норм процесуального права, зокрема, статті 170 КАС України, витребувано справу з суду першої інстанції.

17 лютого 2022 року справа № 640/17196/21 надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09 червня 2023 року № 9), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, 29 червня 2023 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, визначено склад суду: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу № 640/17196/21 прийнято до свого провадження суддею Хановою Р. Ф.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі позивач зазначає, що питання належності обраного позивачем способу захисту порушеного права та факт порушення прав та законних інтересів позивача повинні бути вирішені під час розгляду справи по суті спору.

Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу статті 170 КАС України. Вказані положення визначають виключний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Такої підстави для відмови у відкритті провадження як «предмет спору фактично спрямований на виконання рішення в іншій адміністративній справі» не існує.

Справи, предметом спору у яких є стягнення надмірно сплаченого податку з Державного бюджету України через територіальні органи Державної казначейської служби України, відносяться до юрисдикції адміністративних судів, отже помилковим є висновок судів про те, що позовна заява Товариства не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Також скаржник зазначає, що всупереч частини третьої статті 242 КАС України оскаржувані рішення є необґрунтованими, адже суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що: предмет спору у справі №805/2453/18-а та розглядуваній справі №640/17196/21 не є ідентичним, оскільки матеріально-правові вимоги позивача не є тотожними, спірні правовідносини, предмет, учасники та підстави цих справ є різними, позовні вимоги заявлені до різних відповідачів; вимога про стягнення надміру сплачених грошових зобов`язань та пені за несвоєчасне повернення коштів з Державного бюджету України не може вважатися такою, що спрямована на виконання рішення про зобов`язання вчинити дії щодо підготовки та подання висновку, адже такі вимоги мають різну природу, підстави, порядок виконання, стосуються різних обов`язків суб`єктів владних повноважень та є різними адміністративними правовідносинами; до обсягу позовних вимог у даній справі включено також вимогу про стягнення пені, що не було предметом спору у справі №805/2453/18-а, а тому позовна заява у справі № 640/17196/21 не може вважатися такою, що подана на виконання рішення; 15 квітня 2021 року виконавче провадження щодо виконання рішення було закінчено без можливості розпочати його примусове виконання знову, у тому числі в результаті оскарження дій/рішень державного виконавця. Іншого порядку виконання судового рішення про зобов`язання вчинити дії після закінчення виконавчого провадження чинне законодавство не передбачає. Іншого способу захисту порушеного права/законного інтересу позивача наразі не існує.

Позивач наголошує, що станом на 16 червня 2021 року (дата подання позовної заяви у цій справі):

- суд першої інстанції відмовив позивачу у встановленні судового контролю за виконанням рішення у справі № 805/2453/18-а;

- суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу у зміні способу виконання рішення у справі № 805/2453/18-а;

- виконавче провадження щодо рішення у справі № 805/2453/18-а закінчено без фактичного виконання рішення.

Скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 640/17196/21, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду не надали.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій

Як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, за змістом позовної заяви підставою для звернення Товариства до суду з цим позовом слугувала бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №805/2453/18-а, а саме: не здійснення відповідних дій та заходів на відновлення порушеного законного права позивача на повернення надміру сплачених ним податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Так, суди звернули увагу на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №805/2453/18-а вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області задоволено, зобов`язано Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток в сумі 11 860 865,00 грн на поточний рахунок позивача. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 805/2453/18-а апеляційну скаргу ОДПІ повернуто. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 805/2453/18-а відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області.

На виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом, 20 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження за № 59848910.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року було замінено боржника у справі з Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області на Головне управління ДФС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року боржника у виконавчому провадженні було замінено на Головне управління ДПС у Донецькій області.

09 січня 2020 року позивач отримав лист від Головного управління ДПС у Донецькій області за вих. № 1274/10/05-99-06-02- 18 від 09 січня 2020 року про технічну неможливість виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду, у зв`язку з зміною позивачем основного місця обліку на Головне управління ДПС у м. Києві. Аналогічну інформацію щодо відсутності можливості виконати Рішення Суду Головне управління ДПС у Донецькій області надало також до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області листом від 26 вересня 2019 року.

Зважаючи на тривале невиконання вищевказаного рішення суду після відкриття виконавчого провадження № 59848910, позивачем була подана заява про зміну способу виконання рішення суду на стягнення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток безпосередньо з Державного бюджету України. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 805/2453/18-а, у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення відмовлено з мотивів того, що орган, на який покладено обов`язки з казначейського обслуговування бюджетних коштів не був стороною у справі №805/2453/18-а.

Як зазначив позивач, станом на дату подання цієї позовної заяви суми надміру сплачених позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств йому не повернуті, у зв`язку з чим він змушений повторно звертатися до суду з цією позовною заявою.

Проаналізувавши обставини, викладені у позовній заяві, зміст позовних вимог та склад сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №805/2453/18-а.

Пославшись на положення статей 1, 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій вказали на те, що не можна зобов`язати боржника у виконавчому провадженні виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення господарського суду здійснюється саме в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Пославшись на висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №760/3142/17, від 21 травня 2020 року у справі №420/6649/19, від 04 лютого 2020 року у справі №520/8584/18, суди попередніх інстанцій зазначили, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 170 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Ця частина статті передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише у чотирьох випадках, зокрема, пункт 1 визначає, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Застосовуючи цей пункт, адміністративний суд фактично вказує, що він не компетентний вирішувати вимоги заяви, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України він зобов`язаний діяти в межах повноважень, встановлених законом. Зазвичай заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, або у спорі відсутній суб`єкт владних повноважень, або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції адміністративних судів.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на предмет позову в даній справі (визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Донецькій області, стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за несвоєчасне повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, зобов`язання Державну казначейську службу України забезпечити здійснення контролю за перерахуванням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток), а також на склад учасників справи (відповідачами у цій справі є Головне управління ДПС у Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державна казначейська служба України).

Правовою природою цього спору є поновлення прав і інтересів юридичної особи (позивача у справі) від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на прибуток підприємств, такий спір виник у сфері публічно-правових відносин, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, суд першої інстанції відмовив Товариству у відкритті провадження з підстав, не передбачених КАС України та безпідставно застосував положення пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Суди попередніх інстанцій, вказуючи на те, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, залишили поза увагою ту обставину, що станом на дату звернення із позовною заявою у цій справі позивач фактично позбавлений права вимагати вжиття таких спеціальних заходів впливу в межах справи №805/2453/18-а, а значить і будь-яких можливостей для відновлення своїх порушених прав та інтересів.

Здійснюючи порівняння позову у справі №805/2453/18-а та цього позову №640/17196/21, колегія суддів Верховного Суду визнає, що однаковою є правова природа цих спорів, яка полягає у поновленні права позивача на гарантоване йому майно у розмірі 11 860 865 грн (надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств), при цьому предмет позовів, склад учасників, спосіб обраного судового захисту є відмінними.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що питання належності обраного позивачем способу захисту порушеного права та факт порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідачів повинні бути вирішені під час розгляду справи по суті спору. Якщо суд прийде до висновку, що обраний спосіб захисту неналежний чи права позивача не порушені, то це може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а не підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Серед іншого, слід зауважити, що позов у цій справі містить вимогу про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, яка не спрямована на виконання рішення в справі №805/2453/18-а, не була предметом розгляду в іншій справі, при цьому відмовляючи у відкритті провадження в цій частині суди попередніх інстанцій не надали належного обґрунтування щодо наявності підстав для відмови.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що завданням суду відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статтею 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Окрім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що судові рішення винесено з порушенням норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, а тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи № 640/17196/21 для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року скасувати, справу №640/17196/21 направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк