Рішення

від 05.07.2023 по справі 385/407/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/407/23

Провадження № 2/385/204/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участю:

представника позивача адвоката Любченка В. М.

представника відповідача адвоката Дяченко М. І.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Любченка В. М. звернувся в суд з позовом до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка згідно Державного акту про право приватної власності на землю серія КР № 112012 від 18.08.2005 з кадастровим № 3521110100:02:000:0153, площею 3,0101 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області.

30.11.2012 між позивачем та відповідачем ФГ «Олена» було укладено договір оренди землі на дану земельну ділянку строком на 10 років, тобто до 30.11.2022. Починаючи з осені 2022 року позивач неодноразово звертався до ФГ «Олена» з повідомленням про небажання подальшої співпраці та просив повернути належну їй земельну ділянку відразу після закінчення договору оренди. Проте на дані звернення голова ФГ «Олена» відповів, що договір оренди буде зберігати свою чинність доки йому буде потрібно. 21.12.2022 позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про надання інформаційної довідки щодо належної їй земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі. Отримавши інформаційну довідку № 318334521 від 21.12.2022, позивачу стало відомо, що 30.11.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В. С. було зареєстровано додаткову угоду б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032 з автоматичним продовженням дії договору. Зазначає, що позивач не підписував жодної додаткової угоди з відповідачем по справі, не бажав та не бажає подальшої співпраці з ним. Всі ці обставини грубо порушують його права, як власника земельної ділянки, тому він вимушений звернутись до суду для захисту своїх порушених прав, оскільки належна йому земельна ділянка використовується без законних на те підстав.

Просить суд зобов`язати Фермерське Господарство «Олена» (ЄДРПОУ 20657357) усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим № 3521110100:02:000:0153, площею 3,0101 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 18.11.2022 до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Олена» (ЄДРПОУ 20657357) 30.11.2012, зареєстрованої 30.11.2022, номер запису про інше речове право № 48590640.

04.04.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача ФГ «Олена» - адвоката Кінько О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що позивач не надав та не підписав угоди про розірвання договору оренди землі. 18.11.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду про продовження дії договору оренди, що свідчить про намір позивача продовжити дію договору оренди на новий строк. Відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви та клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

04.04.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

11.05.2023 від імені відповідача, адвокатом Червоняком С. П. подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 11.05.2023 таке клопотання повернуто без розгляду.

Ухвалою від 11.05.2023 відкладено підготовче судове засідання.

24.05.2023 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, щодо понесених судових витрат.

31.05.2023 відповідачем подано зустрічний позов.

07.06.2023 представником відповідача, адвокатом Дяченко М. І. подано клопотання про відкладення розгляду справи.

07.06.2023 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 07.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, задоволено клопотання про витребування у відповідача оригіналу додаткової угоди від 18.11.2022, оголошено перерву в підготовчому засіданні.

22.06.2023 представником відповідача подано заяву про виконання ухвали про витребування доказів.

Ухвалою від 22.06.2023 відмовлено ФГ «Олена у прийнятті зустрічного позову.

Ухвалою від 22.06.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті

Представник позивача - адвокат Любченко В.М. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Дяченко М. І. вказала, що між сторонами справді було укладено додаткову угоду, яка на даний час втрачена, а тому не може бути надана суду. Додаткова угода була підписана сторонами, зареєстрована державним реєстратором. Звернула увагу на розбіжності в наданій позивачем заяві листі про не продовження дії договору, де позивачем вказано, що договір оренди землі припиняє свою дію 25.05.2022. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,01 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0153, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 112012 від 18.08.2005 (а.с. 10).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2022, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0101 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0153. Номер запису про інше речове право: 48590640; дата та час державної реєстрації 30.11.2022; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: Гмошинський Микола Володимирович. Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65648752 від 02.12.2022, ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а.с. 11-12).

31.05.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ФГ «Олена» з листом-повідомленням, в якому повідомив останнього, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, який укладений між ним та ФГ «Олена», та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку, загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0153 (а.с. 13 зворот -14).

Пред`являючи позов ОСОБА_1 стверджував, що спірну додаткову угоду до договору він не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою. З метою перевірки відповідності підпису на вказаній додатковій угоді позивачу та проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача подав клопотання, в якому просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди №б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12.12.2032 з автоматичним продовженням дії договору та яка зареєстрована 30.11.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В. С.

Ухвалою суду від 07.06.2023 було витребувано оригінал вказаної додаткової угоди.

Проте ухвала суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору, не виконана, а представником відповідача повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналів додаткової угоди від 18.11.2022, укладеної із позивачем, через втрату, у зв`язку з чим проводилось службове розслідування, складено акт про втрату та подано відповідне оголошення в газету Урядовий кур`єр 17.03.2023 № 54.

Разом з тим, ураховуючи, що суду не було надано відповідачем оригіналу додаткової угоди від 18.11.2022, суд був позбавлений можливості призначити у справі відповідну судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ про те, що додаткова угода №б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032 позивачем не підписувалась та не укладалась.

Суд враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу непідписання останньою додаткової угоди №б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до приписів ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 18Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Водночас, позивач заперечує факт підписання Додаткової угоди від 18.11.2022 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки без номера від 30.11.2012, номер запису про інше речове право 48590640.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутній примірник Додаткової угоди від 18.11.2022, за якою строком на 20 років до 30.11.2032 орендарем належної позивачу земельної ділянки стало ФГ «Олена».

Також за клопотанням сторони позивача судом вживались заходи щодо витребування від відповідача зазначеної Додаткової угоди, однак відповідачем такі докази суду не надано.

Суд вважає, що оскільки позивач стверджує про неукладення спірної Додаткової угоди та відсутність у нього оригіналу примірника такої угоди, то саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч.4 cт. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та положеннями ч. 10 ст. 84 ЦПК України, якою визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі оспорюваної угоди, стороною позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом та прийнято відповідну ухвалу про витребування у відповідача оригіналу оспорюваної Додаткової угоди, однак відповідач не надав суду цих документів, покликаючись на їх втрату та проведення службового розслідування з приводу цього.

Слід зауважити, що в ухвалі від 07.06.2023 відповідачу було роз`яснено обов`язок подати витребувані докази та те, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ або відмовити у його визнанні, або здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

За змістом положень статей 102, 103ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

У зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу Додаткової угоди та відсутністю такої у позивача, сторона позивача в подальшому не порушувала питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

При цьому суд звертає увагу на положення абзацу 3 п. 1.1 Розділу 1 «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, в якому категорично вказано, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тобто суд констатує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оскаржуваної Додаткової угоди, що унеможливлювало призначення судом, а також і проведення в подальшому судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до положення частини десятої статті 84ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18 (провадження № 61-6084св19), від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19), від 20.10.2021 року у справі № 581/39/20 (провадження № 61-1313св21).

Статтею 109ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На думку суду, твердження позивача про те, що він не укладав Додаткової угоди від 18.11.2022 до договору оренди землі між ним та ФГ «Олена» від 30.11.2012 та не підписував його, залишились неспростованими відповідачем.

Факт реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки не може заміняти договір про таке право, так як згідно положення ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. І лише після виникнення речового права оренди таке підлягає державній реєстрації.

Зважаючи на таке, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені ОСОБА_1 в Додатковій угоді від 18.11.2022 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки без номера від 30.11.2012, зареєстрованої 30.11.2022, виконаний не ним.

З цих же підстав суд відхиляє аргументи відповідача щодо того, що додаткова угода була підписана сторонами, так як позивач не довів її не підписання.

Аналогічного висновку за подібних обставин дійшов ВС в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 581/39/20.

Аргумент відповідача про те, що в листі про непродовження договору оренди землі від 30.05.2022 містяться суперечності щодо дати завершення дії договору оренди землі між сторонами від 30.11.2012, а саме вказано травень 2022, суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не впливає на встановлені судом обставини.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року справа №145/2047/16-ц.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто, спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 704/360/18 (провадження № 61-396св21) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію)…».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди. У справі, яка розглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено,що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, заявлена вимога про скасування такої державної реєстрацій спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 23.01.2023 року справа №656/242/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений ЦК України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

У пункті 123 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 14-83гс21) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що положення статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) обумовлено тим, що суд вирішує спір про право; скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме право, яке реєструється. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права, а є офіційним засвідченням державою факту набуття особою такого права.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яка позивачем не укладалася, заявлені ним позовні вимоги про скасування державної реєстрації такої угоди опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог;інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн (дві квитанції на суму 992,40 грн та 81,20 грн (а. с. 3, 4).

Також, згідно наданих позивачем доказів договору № 49 від 22.12.2022 про надання правової допомоги та додаткової угоди № 49 від 22.12.2022 до цього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сума гонорару адвоката за надання правової допомоги в Гайворонському районному суді Кіровоградської області складає 11000,00 грн. Відповідно до розрахункової квитанції ЛВАК 698722 ОСОБА_3 отримав за договором про надання правової допомоги № 49 від 22.12.2022 - 11000,00 грн.

Водночас, представник відповідача надала суду заперечення про стягнення витрат на надання правової допомоги з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн та просила відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви покликалась на те, що інформація, яка зазначена в додатковій угоді № 01 до Договору про надання правової допомоги № 21 від 19.12.2022 щодо фіксованого розміру гонорару не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом т здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу; витрати в сумі 11000 грн є неспівмірними із складністю справи, затраченим часом на надання послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді з боку адвоката не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, справа не є складною, наявна велика кількість судової практики з аналогічних спорів), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг зі складання, оформлення і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічника адвоката не зазначено кількість витраченого часу.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон №5076-VIформою винагородиадвоката заздійснення захисту,представництва танадання іншихвидів правовоїдопомоги клієнтувизначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також вданій постановіВП ВСдійшла висновку,що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно суд відхиляє покликання відповідача на те, що позивач повинен був надати детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу на кожну надану послугу, оскільки умови Договору про надання правової допомоги № 49 від 22.12.2022 і Додаткової угоди № 01 до такого між ОСОБА_1 та адвокатом Любченком В. М. встановлюють саме фіксований розмір гонорару в сумі 11000,00 грн.

При цьому суд також відхиляє заперечення представника позивача, за змістом яких суд не вправі втручатись у взаємовідносини адвоката та клієнта щодо розміру витрат на правничу допомогу.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 627 ЦК України визначення умов договору входить до поняття свободи договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас частиною п`ятою статті 137ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто суд вправі зменшити розмір витрат на надання правничої допомоги за вищевказаних умов.

З іншого боку, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді з боку адвоката не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, справа не є складною, наявна велика кількість судової практики з аналогічних спорів та, враховуючи клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності розміру, реальності адвокатських витрат, зважаючи на конкретні обставини справи вважає правильним зменшити розмір витрат на надання правничої допомоги до 5000,00 грн, частково задовольнивши відповідне клопотання представника відповідача.

Суми понесених витрат на сплату судового збору та на надання правничої допомоги повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства «Олена» (місцезнаходження: м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 20657357) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі задовольнити.

Зобов`язати Фермерське господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим № 3521110100:02:000:0153, площею 3,0101 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 18.11.2022 до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 30.11.2022, номер запису про інше речове право № 48590640.

Стягнути зФермерського господарства«Олена» накористь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 1073 грн 60 коп. сплаченого судового збору та 5000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 6073 (шість тисяч сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.07.2023.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 05.07.2023