Постанова

від 29.06.2023 по справі 517/236/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1228/23

Справа № 517/236/18

Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 517/236/18

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1228/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Селянське (фермерське) господарство «Роксолана»,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 2) Онилівська сільська рада Захарівського району Одеської області, 3) Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Роксолана», треті особи, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Онилівська сільська рада Захарівського району Одеської області, Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області, про визнання договору оренди землі недійсним, за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Тростенюка В.А. о 15 годині 06 хвилині 06 квітня 2021 року, повний текст рішення складений 15 квітня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року, укладений між позивачем та СФГ «Роксолана», щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0347, загальною площею - 4,08 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ; 2) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, яка проведена відділом Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512520004000055 від 21.12.2011 року державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Івановою Яною Анатоліївною, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 16633106 від 24.09.2016 року; 3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Роксолана», щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0345, загальною площею - 4,49 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 ; 4) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, яка проведена відділом Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512520004000066 від 21.12.2011 року державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Івановою Яною Анатоліївною, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 16646668 від 24.09.2016 року (Т. 1 а. с. 3 - 13).

ОСОБА_1 обґрунтовує позовнівимоги тим,щопісля смерті ОСОБА_2 вона, як дружина померлого, успадкувала земельну ділянку за кадастровим номером № 5125283600:01:001:0345, яка належала померлому чоловікові.

03.10.2011 року між нею та СФГ «Роксолана», в особі голови - ОСОБА_3 , нібито був укладений договір оренди землі, загальною площею - 4,08 га., яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 . 03.10.2011 року між ОСОБА_2 та СФГ «Роксолана», в особі голови Чеховського М.П., нібито був укладений договір оренди землі, загальною площею - 4,49 га., яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 вказує, що не вона знала про існування договору та не підписували договорів оренди землі з відповідачем ні вона, ні її чоловік, тому дані договори не відповідають внутрішній волі позивача та її чоловіка. Їй не було відомо про проведення державної реєстрації договорів. Крім того, вказує, що акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки відсутній.

У зв`язку із чим вважає, що оскаржувані договори оренди не відповідають вимогам земельного та діючого в Україні законодавства, а оформлення відповідачем права на оренду землі, яка належить позивачці, за відсутності внутрішньої волі останньої, є порушенням ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вимог Закону України «Про оренду землі», так як під час укладення договору сторони не досягли згоди щодо будь-яких істотних умов договору оренди землі, що є підставою, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» для визнання спірних договорів недійсними.

Позиція сторін по справі в суді першої інстанції

15.06.2018 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від СФГ «Роксолана» (Т. 1 а. с. 79 - 86).

У відзиві представник СФГ «Роксолана» посилається на те, що позов ОСОБА_1 ґрунтується лише на припущеннях.

Вказує, що оспорювані договори оренди землі від 03.10.2011 року за змістом та формою повністю відповідають типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03 березня 2004 року № 220, як то передбачено ст. 13 Законом України «Про оренду землі». Позивачкою не надано жодного доказу щодо ненадання згоди на укладення даних договорів та їх підписання.

Згідно відповідних документів (видаткові накладні та інші) СФГ «Роксолана» видавало орендну плату орендодавцям за 2012 - 2017 роки, серед яких є і ОСОБА_1 .. Крім того, у листопаді 2017 року ОСОБА_4 , який є родичем позивачки, звернувся з листом від 23.11.2017 року до СФГ «Роксолана» з вимогою про виплату йому орендної плати за 2017 рік.

Твердження ОСОБА_1 , що про існування оспорюваних договорів вона дізналася лише з матеріалів іншої справи № 517/91/18, як і твердження про відсутність її згоди на укладення вказаного договору оренди землі, не відповідає дійсності і є відвертою спробою введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, шляхом їх замовчування або спотворення.

Вважає, що позивачка знала про існування договорів оренди належних їй земельних ділянок, як підстави для отримання нею орендної плати, яку вона приймала без жодних питань та заперечень.

Для визнання оспорюваного правочину недійсним, позивачкою не наведено жодних підстав та не надано відповідних доказів. Доводи позивачки, викладені у позовній заяві, є лише припущенням, а тому просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та незаконністю.

18.07.2018 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 (Т. 2 а. с. 6 - 11).

У своєму відзиві представник ОСОБА_1 посилається на те, що позивачка та її покійний чоловік не підписували та не виражали волю на укладення спірних договорів оренди землі від 03.10.2011 року. Вони були позбавлені можливості погодити будь-які істотні умови, що у свою чергу слугує підставою для визнання їх недійсним із скасуванням державної реєстрації.

08.08.2018 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника СФГ «Роксолана» про застосування позовної давності, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 знала про існування договорів оренди земельних ділянок, оскільки отримувала орендну плату, яку вона приймала без жодних питань та заперечень. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання та усвідомлення позивачкою наявності та дійсності договору оренди землі (Т. 2 а. с. 27 - 28).

Рух справи у суді першої інстанції

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 25.06.2018 року клопотання представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено. Замінено третю особу з відділу у Захарівському районі міжнародного управління у Великомихайлівському та Захарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (Т. 1 а. с. 244).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 06.11.2018 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу підписів у договорах оренди землі від 03.10.2011 року. Провадження по справі на час виконання експертизи зупинено (Т. 3 а. с. 34 - 36).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.08.2020 року поновлено провадження по справі у зв`язку із поверненням справи із експертної установи, справу призначено до розгляду (Т. 3. а. с. 112).

Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи № 18-5900 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у Типовому договорі оренди землі від 03 жовтня 2011 року, що укладений з Селянським (фермерським) господарством, виконано не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» у Типовому договорі оренди землі від 03 жовтня 2011 року, що укладений з Селянським (фермерським) господарством, виконано самим ОСОБА_2 , а не іншою особою (Т. 3 а. с. 100 - 104).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року задоволено частково вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством «Роксолана» щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0347, загальною площею - 4,08 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року, який укладено між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством «Роксолана» щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0347, загальною площею - 4,08 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , яка проведена відділом Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512520004000055 від 21.12.2011 року державним реєстратором Івановою Яною Анатоліївною, Захарівська районна державна адміністрація Одеської області, номер запису про реєстрацію 16633106 від 24.09.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог відмовлено (Т. 4 а. с. 11 - 18).

Рішення суду мотивоване тим, що СФГ «Роксолана», уклавши договори оренди земельних ділянок із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незаконно використовувало лише земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , оскільки згідно складеного 03 червня 2020 року висновку експерта № 18-5900 підписи в даному договорі виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оскільки висновком експерта достовірно встановлене волевиявлення ОСОБА_2 , спадщину якого прийняла його дружина - ОСОБА_1 , на укладення договору оренди земельної ділянки, підпис в цьому договорі виконаний ним власноручно, тому суд дійшов висновку, що вищезазначений правочин дійсний і позовні вимоги не підлягають в цій частині задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Селянське (фермерське) господарство «Роксолана» в апеляційній скарзі просить рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року скасувати в частині задоволення позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог у вказаній частині відмовити (Т. 4 а. с. 26 - 41).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою ряд обставин та фактичних даних, які мають значення для вирішення справи у відповідності до вимог закону, зокрема щодо отримання орендної плати. Крім того, матеріали справи містять відповідні докази у обсязі, достатньому для висновку про сплив позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 року суддею-доповідачем було обрано ОСОБА_6 (Т. 4 а. с. 53).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюСелянського (фермерського) господарства «Роксолана» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2021 року (Т. 4 а. с. 54).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.10.2021 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено. Справу призначено до розгляду (Т. 4 а. с. 62).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.06.2022 року залучено до участі у справі правонаступника третьої особи - Захарівської районної державної адміністрації Одеської області на його правонаступника - Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області (Т. 4 а. с. 87 - 88).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 року визначено склад колегії суддів: - головуючий суддя Заїкін А.П.; - судді Сегеда С.М., Цюра Т.В. (Т. 4 а. с. 107).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 року визначено склад колегії суддів: - головуючий суддя Заїкін А.П.; - судді -Погорєлова С.О., Князюк О.В. (Т. 4 а. с. 109 - 110).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2023 року цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів та призначено розгляд справи (Т. 4 а. с. 111).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею - 4,08 га., яка розташована на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив 44, ділянка НОМЕР_2 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ОД № 017885 від 21 серпня 2002 року, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 08.04.2002 № 87 (Т. 1, а. с. 18 - 19).

ОСОБА_2 був власником земельної ділянки, площею - 4,49 га., яка розташована на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив 44, ділянка НОМЕР_3 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ОД № 017884 від 21 серпня 2002 року, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 08.04.2002 № 87 (Т. 1, а. с. 16 - 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08 грудня 2015 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 293 та свідоцтвом про одруження (Т. 1, а. с. 20, 22).

ОСОБА_1 після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 121 від 01.02.2018 року, виданого нотаріусом Захарівської районної державної нотаріальної контори, отримала у власність земельну ділянку за кадастровим номером 5125283600:01:001:0345, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 21).

Відповідно до положень закріплених в ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Між орендодавцем - ОСОБА_1 , з одного боку, та орендарем - СФГ «Роксолана», в особі голови Чеховського Миколи Петровича, з іншого боку, 03 жовтня 2011 року було укладено договір оренди землі, об`єкт оренди - земельна ділянка, загальною площею 4,08 га., масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, що підтверджується типовим договором землі від 03 жовтня 2011 року. Даний договір зареєстровано державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Івановою Я.А. від 24 вересня 2016 року за № 1040003751252, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 69254778 від 28 вересня 2016 року (Т. 1 а. с. 26 - 29, 37 - 39).

Між орендодавцем - ОСОБА_2 , з одного боку, та орендарем - СФГ «Роксолана», в особі голови Чеховського Миколи Петровича, з іншого боку, 03 жовтня 2011 року також було укладено договір оренди землі, об`єкт оренди - земельна ділянка, загальною площею 4,49 га., масив 44, ділянка НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, що підтверджується типовим договором землі від 03 жовтня 2011 року. Даний договір зареєстровано державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Івановою Я.А. від 24 вересня 2016 року за № 1040732351252, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 69318669 від 29 вересня 2016 року (Т. 1 а. с. 30 - 33, 40 - 42).

ОСОБА_1 вказує, що не знала про існування договору та не підписувала договір оренди землі з відповідачем ні вона, ні її чоловік. Тому дані договори не відповідають внутрішній волі позивачки та її чоловіка. Позивачці не було відомо про проведення державної реєстрації оскаржуваних договорів. Також вказує, що акти приймання-передачі в оренду земельних ділянок відсутні.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться, зокрема, виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради за місцем розташування земельної ділянки (п. 3), а її забезпечення покладається на відповідний державний орган земельних ресурсів (п. 4), який у 20-дений термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації (п. 11). Договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради (п. 13).

Згідно довідки Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області № 34 від 31.01.2018 року, станом на 01.01.2018 року за господарством СФГ «Роксолана» числиться земельна ділянка загальною площею - 55,148 га. на масиві № НОМЕР_1 , згідно договорів оренди з фізичними особами, у тому числі з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (Т. 1 а. с. 34 - 35).

Відповідно до довідки Міжрайонного управління у Великомихайлівському та Захарівському районах Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 07.12.2017 року № 32-15-0.192-3884/125-17, між СФГ «Роксолана» та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 були укладені договори оренди строком на 10 років. Договір оренди з громадянкою ОСОБА_1 зареєстрований в книзі записів реєстрації, зареєстрований договір оренди на земельну ділянку від 21.12.2011 року за № 512520004000055, площею - 4,0765 га.. Договір оренди з громадянином ОСОБА_2 зареєстрований в книзі записів реєстрації, зареєстрований договір оренди на земельну ділянку від 21.12.2011 року за № 5125200040000566, площею - 4,4931 га. (Т. 1 а. с. 36).

Суд надав належну оцінку поясненням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , які були допитані у судовому засіданні, які зазначили про те, що знали про укладений договір оренди земельної ділянки.

Також судом був взятий до уваги висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи № 18-5900 складеного 03 червня 2020 року, відповідно до якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у Типовому договорі оренди землі від 03 жовтня 2011 року, що укладений з Селянським (фермерським) господарством, виконано не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» у Типовому договорі оренди землі від 03 жовтня 2011 року, що укладений з Селянським (фермерським) господарством, виконано самим ОСОБА_2 , а не іншою особою (Т. 3 а. с. 100 - 104).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ..

Мотиви прийняття/неприйняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В п. п. 19, 23 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року визначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи тільки відсутність підпису позивачки в оскаржуваному договорі оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , виходячи з того, що договір оренди від 03.10.2011 року між ОСОБА_1 та СФГ «Роксолана» щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0347, загальною площею - 4,08 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , не укладався у письмовій формі.

Проте, судом першої інстанції не було враховано що ОСОБА_1 отримувала оплату за оренду землі регулярно та вчасно, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 ..

Також колегія суддів зазначає, що посилаючись тільки на відсутність у договорі істотних умов договору, позивачка не зазначає яким чином це порушує її права, законні інтереси.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» задовольнити.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 квітня 2021 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Роксолана» щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5125283600:01:001:0347, загальною площею - 4,08 га., скасування державної реєстрації вказаного договору скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволеніпозову ОСОБА_1 до Селянського(фермерського)господарства «Роксолана»,треті особи,які незаявляюсь самостійнихвимог щодопредмета спору-Головне управлінняДержгеокадастру вОдеській області,Онилівська сільськарада Захарівськогорайону Одеськоїобласті,Роздільнянська районнадержавна адміністраціяОдеської області,про визнаннянедійсним договоруоренди земельноїділянки від03.10.2011року,укладеного між ОСОБА_1 таСФГ «Роксолана»щодо земельноїділянки зкадастровим номером№ 5125283600:01:001:0347,загальною площею-4,08га.,скасування державноїреєстрації вказаногодоговору відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 11 липня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова