Постанова

від 12.07.2023 по справі 914/619/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа №914/619/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод б/н та б/д (вх. № 01-05/1702/23 від 30.05.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 (повний текст рішення складено 01.05.2023)

у справі № 914/619/23 (головуючий суддя Кидисюк Р.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехінвест Груп, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, м. Львів

про стягнення 91 759, 89 грн

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехінвест Груп 75 600, 00 грн основного боргу, 14 103,16 грн інфляційних нарахувань, 2 056, 73 грн 3 % річних та 2 684, 00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 75600,00 грн основного боргу, 14103,16 грн інфляційних нарахувань та 2056,73 грн 3 % річних за період прострочення з 21.03.2022 до 14.02.2023.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод оскаржило рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б б/н та б/д (вх. № 01-05/1702/23 від 30.05.2023) подана до Західного апеляційного господарського 30.05.2023 в апеляційній скарзі апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/619/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з порушенням норм матеріального права та без врахування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на те, що надісланий ТОВ « ЛДАР3» 15.03.2023 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Львівської області відзив у справі № 914/619/23 з невідомих ТОВ «ЛДАРЗ» причин не був зареєстрований Господарським судом Львівської області та не переданий працівниками канцелярії на розгляд головуючому судді, що у свою чергу спричинило порушення працівниками суду Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, із змінами, а судом, не досліджено фактів, які заперечують позовні вимоги позивача та порушено засади (принципи) господарського судочинства, що у свою чергу призвели до ухвалення рішення суду з грубим порушенням прав відповідача.

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно протоколу передачі судової справи від 30.05.2023 вказану справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод та вирішено здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

02.03.2022 року Державне підприємство Львівський державний авіаційно-ремонтний завод (Покупець) листом №16-21/1306 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехінвест груп надати комерційну пропозицію щодо можливості та умов поставки товару батарея прибой-2С (ZEW) у кількості 5 шт. згідно з умовами, зазначеними у листі №16-21/1306 від 02.03.2022 року.

У відповідь на зазначений лист позивач направив відповідачу комерційну пропозицію від 02.03.2022 року, в якій зазначалось, що позивач має змогу поставити товар батарея ZEW 2022 р.в. з терміном поставки 2-5 днів за ціною 10 500,00 грн. за 1 шт. без ПДВ на умовах постачання СРТ склад Нова пошта м. Львів з умовами оплати по факту постачання на протязі 10 днів.

Вказана комерційна пропозиція була прийнята відповідачем, і відповідно до Акту приймання-передачі товарів №1 від 11 березня 2022 року відповідач прийняв від позивача товар батарея ZEW у кількості 6 шт. на загальну суму 75600,00 грн. з ПДВ. Даний акт підписаний відповідачем без зауважень. Товар було доставлено через перевізника ТОВ НОВА ПОШТА за експрес накладною 59000799494085від 07.03.2022 року.

Таким чином, між сторонами був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого ТОВ Промтехінвест Груп зобов`язувався поставити товар, а ДП ЛДАРЗ оплатити поставлений товар.

Також, позивач зазначив, що на момент поставки товару організаційно-правова форма відповідача була Державне підприємство, станом на сьогодні відповідач здійснив реорганізацію в Товариство з обмеженою відповідальністю. Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційно-ремонтний завод є повним правонаступником Державного підприємства Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, має той самий код ЄДРПОУ, банківські рахунки, податковий номер та інше.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листами вих. №114 від 04.07.2022 року, №128 від 15.07.2022 року та претензією №157 від 01.09.2022 року з вимогою негайного погашення заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 75600,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача 14103,16 грн інфляційних нарахувань та 2056,73 грн 3 % річних за період прострочення з 21.03.2022 до 14.02.2023.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами чинного законодавства, договори поставки (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (ст. ст. 205, 206, 208, 639 ЦК України, ст. 265 ГК України, п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та п. 15 Положення про поставки товарів народного споживання).

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи наведене, в даному випадку мала місце поставка товару на підставі договору, укладеного між сторонами у спрощений формі (у спрощений спосіб).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором щодо поставки відповідачу товару на суму 75600,00 грн підтверджується долученою до справи Актом приймання-передачі товарів №1 від 11 березня 2022 року.

Частиною 1 статті 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Проаналізувавши зміст долученого до матеріалів справи Акту приймання-передачі товарів №1 від 11 березня 2022 року, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів, містить реквізити сторін, дату, найменування та кількість товару, вартість за одиницю та загальну вартість товару, а відтак, підтверджує здійснення господарської операції між сторонами.

В даному випадку Акт приймання-передачі товару посвідчує факт передачі товару від постачальника до покупця, а відтак, є підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

Згідно із матеріалами справи, Акт приймання-передачі товарів №1 від 11 березня 2022 року відповідає необхідним вимогам первинних бухгалтерських документів. У ньому містяться всі необхідні реквізити, такі як дата, найменування сторін, опис товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару. Тобто, акт підтверджує факт здійснення господарської операції між постачальником і покупцем, оскільки посвідчує передачу товару від однієї сторони до іншої, а отже, є належним, допустимим та достовірним доказом.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу відповідач не здійснив оплату переданого йому позивачем товару. Доказів оплати переданого товару чи його повернення позивачу відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не здійснив оплату за переданий йому товар позивачем. У матеріалах справи не містяться докази оплати або повернення товару позивачу з боку відповідача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо тверджень апелянта про не прийняття відзиву.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що надісланий ТОВ « ЛДАР3»15.03.2023 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Львівської області відзив у справі № 914/619/23 з невідомих ТОВ «ЛДАРЗ» причин не був зареєстрований Господарським судом Львівської області та не переданий працівниками канцелярії на розгляд головуючому судді, що у свою чергу спричинило порушення працівниками суду Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, із змінами, а судом, не досліджено фактів, які заперечують позовні вимоги позивача та порушено засади (принципи) господарського судочинства, що у свою чергу призвели до ухвалення рішення суду з грубим порушенням прав відповідача.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Колегія суддів також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень.

Також, слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто, оскільки твердження на які посилається апелянт не знайшли своє відображення у матеріалах справи та ним не надано доказів такого надсилання, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у прийняті відзиву на позовну скаргу.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 75600,00 грн основного боргу, 14103,16 грн інфляційних нарахувань та 2056,73 грн 3 % річних за період прострочення з 21.03.2022 до 14.02.2023.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський державний авіаційно-ремонтний завод залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/619/23 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяМатущак О.І.