Постанова

від 11.07.2023 по справі 911/3419/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 911/3419/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023, повний текст складено 06.02.2023

у справі № 911/3419/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

до Фізичної особи-підприємця Лемешко Ольги Григорівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Вест";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фізичної особи підприємця Бібена Богдана Михайловича,

про стягнення виплаченого страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

22.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лемешко Ольги Григорівни про стягнення виплаченого страхового відшкодування у сумі 115 910,55 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на відмову відповідача відшкодувати шкоду, завдану у зв`язку з пошкодженням вантажу під час здійснення його перевезення. При цьому, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування ТОВ "Меркурій Вест", то у межах фактичних витрат до ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/3419/21 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вина перевізника у пошкодженні товару, який перевозився на виконання умов генерального договору №003-3964/01ВТ, позивачем не доведена, оскільки суду не надані документи, що підтверджували б факт пошкодження вантажу саме під час його перевезення, доводи позивача ґрунтуються виключно на твердженнях водія про несприятливі погодні умови під час здійснення ним перевезення товарів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування у сумі 115 910,55 грн є недоведеною, необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та при невірному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт стверджує, що:

- положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (далі - Конвенції) вантажів не передбачено необхідності складання акта сюрвейєрного огляду або інші документи, що підтверджували б завантаження товару до перевезення у належному стані;

- статтею 9 Конвенції визначено те, що відсутність у вантажній накладній застережень, припускає передання вантажу до перевезення в належному стані;

- водієм відповідача згідно міжнародної автомобільної накладної прийнято вантаж до перевезення, будь-яких застережень в п. 18 «застереження та зауваження перевізника» CMR211220 від 19.08.2021 не міститься, а тому вантаж був в належному стані;

- на місці виявлення події пошкодження вантажу комісією у складі представників вантажоодержувачів та водія складено Акт № 25-08//2108-1 від 25.08.2021 де зазначено кількість та номенклатуру пошкодженого вантажу;

- звітом про результати огляду майна від 25.08.2021 аварійним комісаром позивача також зафіксовано факт пошкодження вантажу;

- відповідач, як сторона договору № 144 від 17.08.2021 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідальний за доставку вантажу в належному стані від місця завантаження до місця розвантаження, а також за пошкодження вантажу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач та треті особи не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку. При цьому докази належного повідомлення вказаних учасників справи залучено до матеріалів справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3419/21.Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

16.03.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3419/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/3419/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.04.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.04.2023.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15 серпня 2019 року між Chirana T. Injecta. a.s. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Вест" (покупець, третя особа-1 у справі) був укладений генеральний договір купівлі продажу №9/2019, згідно з умовами якого продавець зобов`язувався передати покупцю товари медичного призначення (далі товар), а покупець зобов`язувався його прийняти та оплатити.

З метою організації доставки придбаного за вищенаведеним договором товару, 17 серпня 2021 року між ТОВ "Меркурій Вест" (замовник за договором, третя особа-1 у справі) та Фізичною особою - підприємцем Лемешко Ольгою Григорівною (експедитор-виконавець за договором, відповідач у справі) був укладений договір №144 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір №144), відповідно до умов якого замовник замовляла, а експедитор-виконавець надає послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 1.1 договору №144).

Відповідно до п. 1.2 договору № 144 виконавець має право залучити до виконання цього договору третіх осіб.

В п. 2.1.1 договору №144 сторонами визначено, що замовник направляє відповідачу заявку в довільній формі на перевезення вантажу з обов`язковою вказівкою адреси завантаження та розвантаження; дати та часу подачі автомобіля під завантаження; ваги, виду та загальної вартості вантажу, кількості місць та виду упаковки; адреси відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів та відповідальних осіб; адресів проведення митного оформлення в місцях завантаження та вивантаження, строку доставки вантажу; суми фрахту та форми оплати та, за необхідності, інших особливостей вантажу.

Згідно з п. 3.1 договору №144, виконавець зобов`язаний доставити вантаж в пункт призначення у строки, обумовлені сторонами в заявці.

Пунктом 2.2.3 договору №144 встановлено, що виконавець доставляє вантаж у вказаний замовником пункт призначення в строк, обумовлений у заявці, та передає його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілісності та схоронності по кількості місць, вказаних в товарній та товарно транспортних накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору №144, виконавець несе відповідальність за втрату/нестачу/пошкодження вантажу прийнятого до перевезення, у розмірі вказаному в п. 5.2, якщо не доведе, що втрата/нестача/пошкодження вантажу сталися не з його вини.

Згідно з п.п. 2 п. 5.2 договору №144, за шкоду заподіяну при перевезенні вантажу, виконавець несе відповідальність у наступному розмірі, у випадку пошкодження вантажу у розмірі суми, на яку зменшилася його вартість та штрафних санкцій, застосованих до відповідача отримувачем вантажу, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з поставки.

Пунктом 5.7 договору №144 встановлено, що у разі залучення виконавцем третьої особи до виконання цього договору, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання такою третьою особою несе виконавець за цим договором.

17 серпня 2021 року між відповідачем та третьою особою 1 була оформлена заявка №1 від 17.08.2021 року до договору №144 від 17.08.2021 року (далі заявка №1) на перевезення відповідачем вантажу Словацька Республіка (завантаження) - митний перехід «Ужгород», Україна, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Великі Лази (митне очищення) - м. Львів, вул. Чигиринська, 42 (вивантаження).

З метою виконання зобов`язань з надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідачем укладено з Фізичною особою - підприємцем Бібеном Богданом Михайловичем (третя особа-2) договір №Д-17082021-2 про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав (далі договір №Д-17082021-2).

Згідно п. 1.2 договору №Д-17082021-2 перевізник (третя особа-2) бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому уповноваженою особою (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу) у відповідності з умовами даного договору та поданих заявок, які є невід`ємною частиною даного договору, а експедитор (відповідач у справі) - сплатити встановлену за перевезення плату.

Так, відповідно до п. 2.3 договору №Д-17082021-2, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору і являється його невід`ємною частиною. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу до моменту отримання оригіналів по пошті.

Згідно з п. 4.1.2 договору №Д-17082021-2, експедитор (відповідач у справі) повинен надати заявку на перевезення вантажу. Заявка містить в собі інформацію, вказану в пункті 3.1 даного договору.

Пунктом 4.1.3 договору №Д-17082021-2 встановлено, що експедитор (відповідач у справі) зобов`язана сплатити вартість перевезення вантажів на території України та інших країн.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 серпня 2021 року відповідачем була оформлена заявка №З-17082021-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за маршрутом: із м. Стара Тура (Словацька Республіка) до м. Львів (Україна) та визначений водій: Юришинець Іван.

Водночас, з метою страхування товару, що перевозився автомобільним транспортом, на виконання умов вищевказаного генерального договору, 15 грудня 2020 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Вест" (третя особа-1 у справі) був укладений генеральний договір №003-3964/01ВТ добровільного страхування вантажів (далі договір №003-3964/01ВТ), відповідно до умов якого третя особа 1 зобов`язувалась, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити страхові платежі, повідомляти позивача в установленому договором порядку про настання страхового випадку при настанні події, що за своїми ознаками може бути визнана страховим випадком, виконувати положення Розділу 13 цього договору, а позивач зобов`язувався, зокрема, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування.

19 серпня 2021 року третьою особою 2 позивачу був поданий сертифікат заява на страхування вантажів №8 про прийняття на страхування товарів медичного призначення, що перевозяться відповідачем з 19 серпня 2021 року до 26 серпня 2021 року, за маршрутом Стара Тура Ужгород Львів.

Згідно поданої позивачем CMR211220 від 19.08.2021 в серпні 2021 здійснювалось перевезення вантажу з Словацької Республіки в Україну.

26 серпня 2021 року на адресу позивача від третьої особи 1 надійшло повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором страхування вантажів №98860, в якій повідомлено про те, що 25 серпня 2021 року в м. Львів, вул. Чигиринська, 42, під час вивантаження товару, доставленого на виконання умов договору №144 від 17.08.2021 року, було виявлено його пошкодження.

25 серпня 2021 року третьою особою 1 складений детальний перелік пошкодженого майна, копія якого долучена до матеріалів справи, а також комісією в складі: директора третьої особи 1, - Шевкиса В.В., представника третьої особи 1, - Чичкевича Р.С., в присутності водія, - Юришинця І.І., був підписаний акт №25-08/21-08-1, копія якого також долучена до матеріалів справи, з якого вбачається, що комісією у вищевказаному складі був оформлений акт про пошкодження товару замоканням під час його транспортування.

Згідно звіту про результати огляду майна/обладнання/ТЗ/вантаж/інше від 25.08.2021 року, складеного аварійним комісаром Ярошем Р.В., в результаті огляду товару аварійним комісаром встановлено, що під час транспортування, внаслідок потрапляння дощової води до причіпу, відбулось намокання товару, який у ньому перевозився.

Згідно актів огляду майна від 15.09.2021 року та 16.09.2021 року, за результатами огляду товару позивача, встановлено факт пошкодження товару, та вказано, що ящики з товаром вологі, деформовані, зі слідами грибку.

Позивачем до матеріалів справи також долучена копія звіту СПД Голего М.В. про страхове розслідування події: пошкодження вантажу (товари медичного призначення) під час транспортування за маршрутом: м. Стара Тура (Словацька Республіка) Україна, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Великі лази, вул. Східна, 3- м. Львів, вул. Чигирінська, 42, від 04.10.2021 року, з якого вбачається, що, на думку спеціаліста Голеги М.В., подія, яку він перевірив, є страховим випадком, а сума майнового страхового відшкодування, - 115 910,55 грн.

07 жовтня 2021 року комісія позивача в складі: заступника голови Правління з врег. збит., - Завертень О.В.; провідного юриста юр. деп., - Голяра І.С.; начальника служби безпеки, - Іванцова І.А.; начальника відділу експертиз, - Коваля А.Л., визнала заявлену подію страховим випадком.

Наказами голови Правління позивача №97860/1/1 та №97860/1/2 від 07.10.2021 року "Про виплату (перерахування) страхового відшкодування" бухгалтерії позивача доручено здійснити виплату страхового відшкодування третій особі 1.

Позивач перерахував третій особі 1 страхове відшкодування у сумі 115 910,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №241940 від 08.10.2021 року, на суму 60 000,00 грн., та №242194 від 19.10.2021 року, на суму 55 910,55 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Після виплати позивачем страхового відшкодування, третя особа 1 звернулась із претензією про відшкодування збитків №1133 від 25.08.2021 року до відповідача.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, збитки не оплатив, тому позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 115 910,55 грн.

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування, а оскільки, на думку позивача, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження майна, згідно з договором експедирування, то останній має відшкодувати йому понесені, як страхувальником збитки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №910/2603/17.

Відповідно до приписів до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Окрім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Правовідносини, що виникли між сторонами, також регулюються главою 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу перевезення вантажів. Експедитором може бути як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення. Це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Так, на обґрунтування обставин пошкодження вантажу в результаті його перевезення, позивачем до матеріалів справи надано:

- копія письмових пояснень водія, в яких він послався на те, що під час перевезення ним товару з м. Стара Тура до м. Львова, 24 серпня 2021 року, під час руху по с. Нижні Ворота розпочався дощ. У зв`язку із несприятливими погодними умовами, водій зупинився, орієнтовно на 15 хвилин, після чого продовжив рух у напрямку м. Львова. Після прибуття 25 серпня 2021 року до м. Львів, під час вивантаження товару, було виявлено його часткове пошкодження;

- акт №25-08/21-08-1 від 25.08.2021, що складений комісією в складі: директора третьої особи 1, - Шевкиса В.В., представника третьої особи 1, - Чичкевича Р.С., в присутності водія, - Юришинця І.І. Вказаним актом зафіксовано факт пошкодження товару у зв`язку із замоканням під час його транспортування;

- звіт про результати огляду майна/обладнання/ТЗ/вантаж/інше від 25.08.2021 року, складений аварійним комісаром Ярошем Р.В., з якого вбачається, що за результатами огляду вантажу комісаром встановлено, що під час транспортування, внаслідок потрапляння дощової води до причепу, відбулось намокання товару, який у ньому перевозився;

- копії актів огляду майна від 15.09.2021 року та 16.09.2021 року, з яких вбачається, що представником позивача Захарчуком Ю.В. був оглянутий товар, після чого ним зроблений висновок про пошкодження товару, та вказано, що ящики з товаром вологі, деформовані, зі слідами грибку;

- копію звіту СПД Голего М.В. про страхове розслідування події: пошкодження вантажу (товари медичного призначення) під час транспортування за маршрутом: м. Стара Тура (Словацька Республіка) Україна, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Великі лази, вул. Східна, 3- м. Львів, вул. Чигирінська, 42, від 04.10.2021 року, з якого вбачається, що, на думку спеціаліста Голеги М.В., подія, яку він перевірив, є страховим випадком, а сума майнового страхового відшкодування, - 115 910,55 грн.

Судом на підставі представлених позивачем доказів встановлено, що вантаж прибув у місце розвантаження: м. Львів, Україна частково пошкодженим. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вина перевізника у пошкодженні товару, який перевозився на виконання умов генерального договору №003-3964/01ВТ, позивачем не доведена, оскільки суду не надані документи, що підтверджували б факт пошкодження вантажу саме під час його перевезення, доводи позивача ґрунтуються виключно на твердженнях водія про несприятливі погодні умови під час здійснення ним перевезення товарів.

Колегія не може погодитися з таким висновком суду, виходячи із наступного.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналась до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Частина 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому третьою особою-1 вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

При цьому, приписи названої Конвенції не містять застереження про те, що остання не розповсюджується на транспортно - експедиторські відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 зі справи № 916/746/18.

Згідно зі статтею 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до приписів статті 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

В силу приписів статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR211220 від 19.08.2021, що була оформлена на перевезення вантажу, в рядку 18 «застереження та зауваження перевізника» відсутні будь-які застереження водія про зовнішній стан вантажу і його упаковки, зокрема, те, що вантаж був переданий до перевезення у вологому стані чи має будь-які інші ознаки затікання рідини.

Враховуючи те, що положеннями Конвенції та умовами договорів не передбачено необхідності присутності вантажоодержувача під час завантаження, а також необхідності складення акта сюрвейєрного огляду або інших документів, що підтверджували б завантаження товару до перевезення у належному стані, то встановлення відсутності цих обставин не впливає на визначення в порядку ст. 9 Конвенції вантажу таким, що був переданий в належному стані в момент прийняття його перевізником

Відповідно до статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (пункт 1).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (пункт 2).

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (пункт 3).

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (пункт 1 стаття 18 Конвенції).

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Так, згідно наявної у справі заявки №1 від 17.08.2021 року до договору №144 від 17.08.2021 року третьої особи-1 в рядку «Інші умови згідно договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом» визначено вимоги до транспорту, а саме: «Тент чи інше покриття транспортного засобі/причепу/напівпричепу повинні бути без пошкоджень, а також двері транспортного засобу повинні щільно закриватися щоб не допустити намокання вантажів, що перевозяться внаслідок атмосферних опадів».

Матеріалами справи підтверджується, 25.08.2021 комісією у складі: директора третьої особи 1, - Шевкиса В.В., представника третьої особи 1, - Чичкевича Р.С., в присутності водія, - Юришинця І.І. складено акт №25-08/21-08-1 від 25.08.2021, в якому зафіксовано факт пошкодження вантажу у зв`язку із затіканням атмосферних опадів.

Зі змісту звіту суб`єктів оціночної діяльності від 04.10.2021 № 1508 вбачається, що у відповідності до наданих страховиком фотоматеріалів, що були зроблені після відкриття транспортного засобу, встановлено наявність пошкодження тенту у вигляді отвору в напівпричепі, якими здійснювалось перевезення. Також в звіті зазначено, що з фото транспортного засобу вбачається не щільне примикання дверей до рами напівпричепа. Наведені дефекти транспортного засобу, на думку суб`єктів оціночної діяльності, могли слугувати причиною затікання атмосферних опадів.

Зважаючи на те, що третьою особою-1 надано відповідачу усі необхідні інструкції та вимоги до транспортного засобу задля забезпечення його схоронності при перевезенні, а також з огляду на можливість перевізника запобігти обставинам затікання атмосферних опадів в напівпричіп з вантажем, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення перевізника від відповідальності згідно приписів ст. 17 Конвенції.

При цьому, з аналізу вищенаведених положень Конвенції та норм цивільного законодавства вбачається, що відсутність вини у заподіянні шкоди ввіреному до перевезення вантажу доводиться відповідачем/перевізником. Названих доказів відповідачем не представлено, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову через недоведення позивачем наявності вини перевізника у пошкодженні товару є помилковим.

Колегією встановлено, що в акті №25-08/21-08-1 від 25.08.2021, складеного комісією у складі: директора третьої особи 1, - Шевкиса В.В., представника третьої особи 1, - Чичкевича Р.С., в присутності водія, - Юришинця І.І., зафіксовано перелік та кількість майна. Також констатовано, що товар переміщено в карантин та відповідно промарковано, переміщено на відповідальне зберігання для подальшої утилізації, так як в результаті промакання товар втратив стерильність і заборонений до реалізації згідно законодавства України. Вказаний акт підписаний водієм без будь-яких зауважень і заперечень.

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на позовну заяву стосовного того, що вказаний акт складений з порушенням п. 15 Правил перевезення вантажів в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, оскільки згідно преамбули цих правил вони не регулюють перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що водій при підписанні акта діяв від свого імені, адже перевезення за міжнародною товарно-транспортною накладною здійснювалось ним саме на виконання умов, укладених між відповідачем та третіми особами-1, 2 договорів.

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

В звіті суб`єктів оціночної діяльності від 04.10.2021 № 1508, на підставі представлених документів щодо переліку та кількості пошкодженого майна (товару медичного призначення - ін`єкційні голки, голки для вакумного забору крові, інтравенозні канюли, шприці), визначено суму страхового відшкодування в розмірі 115 910,55 грн. Дана сума була визначена за вирахуванням сум ПДВ, вартості перевезення, що припадає на частку пошкодженого майна та франшизи.

Також колегією було враховано, що згідно інструкції на вищенаведені товари медичного призначення заборонено їх використання у випадку порушення їх пакування та розгерметизування стерильної упаковки.

Відповідачем обґрунтованих та достатніх заперечень щодо визначеного суб`єктом оціночної діяльності вартості пошкодженого майна не представлено. При цьому, посилання відзиву на позовну заяву про те, що третьою особою-1 не було оплачено вартість перевезення вантажу відхиляються, позаяк наведені обставини не входять в предмет доказування у цій справі.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в особі залученого ним перевізника належним чином не виконав свого зобов`язання за договором в частині забезпечення збереження вантажу, в результаті чого товар медичного призначення, що перевозився, було пошкоджено, а тому відповідно до договору та норм чинного законодавства позовні вимоги про стягнення 115 910,55 грн підлягають задоволенню.

Позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України доведено наявність усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для стягнення збитків у вигляді вартості частини знищеного під час перевезення майна.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/3419/21, на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, - скасуванню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та прийняттям нового рішення, покладаються на відповідача.

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/3419/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лемешко Ольги Григорівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"(адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 115 910 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн 55 коп. шкоди, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков