Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/13568/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/13568/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, повний текст якого складений 21.03.2023

у справі № 910/13568/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім»

до Фізичної особи-підприємця Михайловського Валерія Володимировича

про стягнення 232 367,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 232 367,13 грн., з яких 208 000,00 грн. становить сума попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу на виконання умов договору на надання маркетингово-консультаційних послуг № 190222 від 19.02.2022, 21 185,90 грн. - інфляційні втрати, а 3 181,23 грн. - 3 % річних.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов спірного договору було відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 243 000,00 грн., проте відповідачем було надано послуг на суму 35 000,00 грн. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка відповідачем виконана не була.

В суді першої інстанції відповідач правом на поданням відзиву позову не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- при укладенні спірного договору сторонами не визначено строку надання відповідачем послуг, у тому числі за умови здійснення передоплати (авансу), так само як не передбачено і обов`язку відповідача здійснити надання послуг після отримання оплати. Натомість, за змістом умов вказаного договору оплата здійснюється після прийняття наданих відповідачем послуг;

- матеріали справи не містять доказів звернення позивача із вимогами про надання послуг у певний строк, у тому числі на суму 208 000,00 грн., що перерахована позивачем як оплата за договором;

- при цьому у вимозі від 10.11.2022 позивач просив повернути грошові кошти за ненадані послуги у розмірі 208000,00 грн., проте не встановлював строку надання відповідачем маркетингово-консультаційних послуг;

- враховуючи положення спірного договору (п. 8.1 яким встановлено, що договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань та, що договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, у разі відсутності пропозицій будь-якої сторони, направлених за 30 днів до закінчення терміну дії договору) та те, що матеріали справи не містять повідомлень сторін про небажання продовжувати договірні відносини у спосіб, передбачений п.8.1. договору, у відповідності до умов спірного договору, такий договір був пролонгований сторонами до 31.12.2023;

- оскільки на даний час строк дії спірного договору не закінчився, то сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов такого договору, в тому числі відповідач може виконати взяті на себе зобов`язання щодо надання позивачу маркетингово-консультаційних послуг;

- враховуючи те, що сторонами не передбачено строку надання відповідачем маркетингово-консультаційних послуг, позивач вимог до відповідача про надання послуг у певні строки не направляв, а відповідач може надати обумовлені спірним договором послуги в межах строку дії договору, позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки з матеріалів справи не вбачається настання у відповідача строку виконання зобов`язання з надання послуг;

- що невиконання послуг за умови відсутності встановленого строку на надання таких послуг та звернень позивача про надання послуг чи встановлення строку їх надання, за умови наявності договору, дія якого не припинена, а також відсутності порядку надання послуг за умови авансування робіт за договором, який є чинним, вказує на відсутність допущення відповідачем прострочення виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

- оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, а вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення 208 000,00 грн. заборгованості, у задоволенні якої судом відмовлено, то вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 21 185,90 грн. та 3% річних у сумі 3 181,23 грн. також задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесено з неповним дослідженням обставин справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції на враховане те, що фактична сплата позивачем грошових коштів за договором безпосередньо свідчить про вимогу надати послуги, що передбачені договором укладеним між сторонами;

- той факт, що відповідач не виконав вимогу позивача про поверненні коштів свідчить про умисне ухилення від обов`язків та недобросовісну поведінку;

- той факт 29.03.2022 та 31.03.2022 позивачем було здійснено оплату, а послуги були надані 31.03.2022, тобто достатньо швидко, свідчить про те, що позивач мав правомірне очікування, що відповідний стандарт поведінки буде збережений в подальшому та відповідатиме попереднім заявам (тобто строкам виконання послуг);

- так як при укладені договору сторонами не визначено строку надання відповідачем послуг, у тому числі за умови здійснення передоплати (авансу), а главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, існують всі підстави для можливість застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем. При цьому так як відповідач не надав послуги на заявлену до стягнення суму передоплати (авансу), у позивача існує право вимагати повернення передоплати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023, справу № 910/13568/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю, Тищенко А.І..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13568/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/13568/22.

03.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали вказаної справи разом із апеляційною скаргою.

У період із 01.05.2023 по 09.05.2023 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 залишено без руху, а також надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доказів сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Михайловському Валерію Володимировичу.

23.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додані: клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення, докази сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Станом на 11.07.2023 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

19.02.2022 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір на надання маркетингово - консультаційних послуг №190222 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що за цим договором виконавець зобов`язується за плату надати замовникові маркетингово-консультаційні послуги, а саме:

- маркетингове дослідження серед споживачів полімерної сировини: потреби, цінності, очікування;

- маркетингове дослідження серед вітчизняних і іноземних виробників полімерної сировини: виробничі потужності, цінова політика, логістика;

- аналіз спільно з замовником результатів вищезазначених маркетингових досліджень;

- надання рекомендацій щодо того, яким повинен бути оптимальний асортимент полімерної сировини, що продається замовником, якими мають бути оптимальні ціни на різні види полімерної сировини, що продаються замовником, щоб здійснювалося успішне ведення господарської діяльності замовника по торгівлі полімерною сировиною і подальший успішний розвиток господарської діяльності замовника по торгівлі полімерною сировиною;

- надання рекомендацій щодо інших можливих способів і шляхів створення у споживачів позитивного іміджу полімерної сировини, що продається замовником;

- надання рекомендацій щодо способів і порядку доведення до споживачів інформації про достоїнства полімерної сировини, що продається замовником, і стимулювання у споживачів бажання придбати цей товар: а) рекомендації щодо найкращого вибору особи, що поширює рекламу; б) рекомендації щодо змісту рекламних матеріалів замовника (з оцінкою їх потенційної ефективності); в) у разі потреби провести будь-які дослідження-рекомендації щодо найкращого вибору особи, яка проводить такі дослідження, форм і методів дослідження; г) оцінка потенційної ефективності способів і засобів доведення до споживачів інформації про достоїнства полімерної сировини, що продається замовником, і стимулювання у споживачів бажання придбати цей товар; д) інші необхідні рекомендації;

- здійснення діяльності направленої на пошук клієнтів, інформування їх про послуги замовника, сприяти укладенню договорів постачання полімерної сировини, що продається замовником.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість послуг виконавця за цим договором складається з сум всіх актів приймання-передачі наданих послуг, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата послуг виконавця за цим договором проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі (про його зміну виконавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів повідомити замовника в письмовій формі, в іншому випадку замовник не несе відповідальність за прострочення платежу і за інші негативні наслідки, пов`язані з перерахуванням грошей на неправильний рахунок).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за результатами фактичного надання послуг між сторонами укладається окремий акт приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов Договору позивач у період з 29.03.2022 по 31.05.2022 перерахував відповідачу 243 000,00 грн. оплати за послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручено № 6 від 29.03.2022 на суму 20 000,00 грн., № 8 від 31.03.2022 на суму 15 000,00 грн., №10 від 14.04.2022 на суму 5 000,00 грн., № 11 від 16.04.2022 на суму 5 000,00 грн., № 3 від 28.04.2022 на суму 8 000,00 грн., № 9 від 10.05.2022 на суму 5 000,00 грн., №10 від 12.05.2022 на суму 10 000,00 грн., № 18 від 23.05.2022 на суму 15 000,00 грн., №21 від 26.05.2022 на суму 150 000,00 грн., № 27 від 31.05.2022 на суму 10 000,00 грн.

В свою чергу відповідач надав позивачу послуги на суму 35 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту надання послуг № 1 від 31.03.2022.

Отже, з оплачених ненаданими залишились послуги на загальну суму 208 000,00 грн. (243 000,00-35 000,00).

Позивач 10.11.2022 направив на адресу відповідача вимогу в якій, з посиланням на положення ст.ст.901, 526, 629 ЦК України, вимагав повернути сплачені на виконання умов Договору грошові кошти в сумі 208 000,00 грн. у строк не пізніше 5 робочих днів з дня отримання вимоги. В якості доказу направлення вказаної вимоги до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії фіскального чеку, опису вкладення та накладної № 0405352550850 від 10.11.2022.

Відповідач на вказану вимогу не відповів, кошти позивачу не повернув, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача передоплату в сумі 208 000,00 грн., а також нараховані за період з 15.04.2022 по 24.11.2022 інфляційні втрати в сумі 21 185,90 грн. та 3% річних у сумі 3 181,23 грн.

Суд першої інстанції у задоволені позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги позивач ґрунтує порушенням відповідачем умов Договору, для розгляду спору сторін, серед іншого, слід встановити чи було дійсно відповідачем порушено умови Договору, адже відсутність вказаних порушень виключає можливість задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, порушення зобов`язання, може полягати, зокрема, як у невиконанні зобов`язання (сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо) або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися), які і неналежному виконанні зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання з порушенням або інших погоджених сторонами умов).

Як встановлено вище наявними у матеріла справи доказами підтверджується перерахування позивачем відповідачу на виконання умов Договору грошових коштів на 208 000,00 грн. більше, ніж вартість наданих останнім на виконання вказаного договору послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту Договору слідує, що:

- Договором не передбачено обов`язку відповідача здійснити надання послуг після отримання оплати. Натомість, за змістом умов Договору оплата здійснюється після прийняття наданих відповідачем послуг;

- сторонами не визначено строку надання відповідачем послуг, у тому числі за умови здійснення передоплати (авансу);

Водночас те, що позивачем послуги, які мав надати відповідач, було оплачено до їх надання, не може свідчити про те, що сторонами було погоджено конкретний строк надання послуг.

В свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з умов Договору та положень чинного законодавства відповідач зобов`язаний надати послуги у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем відповідної вимоги.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів направлення відповідної вимоги матеріали справи не містять.

В свою чергу надана позивачем вимога від 10.11.2022, з огляду на її зміст, не може свідчити про пред`явлення позивачем відповідачу вимоги саме про надання послуг.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про те, що фактична сплата позивачем грошових коштів за Договором безпосередньо свідчить про вимогу надати послуги, так як відповідних умов Договір не містить, а як законодавством, так і Договором не передбачено можливість односторонньої зміни його умов позивачем.

З тих саме підстав не приймається до уваги і твердження позивача про те, що факт надання відповідачем 31.03.2022 послуг на загальну суму 35 000,00 грн., які позивачем були оплачені 29.03.2022 та 31.03.2022, свідчить про те, що позивач мав правомірне очікування, що відповідний стандарт поведінки буде збережений в подальшому та відповідатиме попереднім заявам (тобто строкам виконання послуг).

Згідно із ч. 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, у разі відсутності пропозицій будь-якої сторони, направлених за 30 днів до закінчення терміну дії договору.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять повідомлень сторін про небажання продовжувати договірні відносини у спосіб, передбачений п.8.1 Договору, виходячи з умов Договору, відбулось автоматичне продовження строку дії Договору до 31.12.2023.

При цьому, враховуючи, що матеріали справи не містять і доказів розірвання/припинення дії Договору, останній на дату розгляду спору сторін діяв.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки на даний час строк дії Договору не закінчився, то сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов Договору, в тому числі відповідач може виконати взяті на себе зобов`язання щодо надання позивачу маркетингово-консультаційних послуг.

За обставин, що склались, так як сторонами не передбачено строку надання відповідачем маркетингово-консультаційних послуг, позивач вимог до відповідача про надання послуг у певні строки не направляв, а відповідач може надати обумовлені договором послуги в межах строку дії Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки з матеріалів справи не вбачається настання у відповідача строку виконання зобов`язання з надання послуг.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 693 ЦК України за аналогією закону не буде свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, так як за змістом вказаної норми права право продавця, який одержав суму попередньої оплати товару вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, виникає після невиконання покупцем обов`язку передачі товару у встановлений строк, проте у спірних правовідносинах строк виконання відповідного обов`язку відповідачем порушений ще не був.

Колегія суддів зазначає про те, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою про надання спірних послуг та, у випадку її невиконання вимагати розірвання Договору та повернення спірних коштів, проте на даний час вимоги позивача про повернення йому коштів є передчасними.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення попередньої оплати в сумі 208 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Так як позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 3 181,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 21 185,90 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/13568/22 .

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13568/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко