Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/14376/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/14376/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Асоціації Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023, повний текст якого складений 20.03.2023

у справі № 910/14376/22 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Асоціації Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд»

про стягнення 8 300,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 5 908,42 грн. за надані за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 04.01.2016 у період з січня 2019 року по жовтень 2022 року включно, але неоплачені послуги, а також нарахованих за його несвоєчасну сплату 3 % річних в сумі 369,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 022,51 грн.

У письмових поясненнях відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- в жовтні 2020 позивач вже звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості;

- за результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом міста Києва видано судовий наказ від 25.11.2020 № 910/18255/20;

- після отримання вказаного судового наказу відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з доказами безпідставності таких вимог, одним з яких було те, що у травні 2017 року позивач позбувся приміщень за адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта, 35/37 і оплату за вивезення побутових відходів здійснював новий власник;

- за результати розгляду відповідної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 вказаний судовий наказ скасовано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/14376/22 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено борг у розмірі 5 908,42 грн., 3% річних у розмірі 369,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 022,51 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції:

- встановивши: що сторонами не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення спірного договору, що свідчить проте те, що такий договір є чинним; що відповідно до наданих позивачем актів надання послуг у період з 31.01.2019 по 31.10.2022 та рахунків до них, загальна вартість наданих позивачем послуг з вивезення побутових відходів за вказаний період становить 5 908,42 грн.; що доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано;

- дійшов висновку про те, що відповідачем, у порушення умов спірного договору, зобов`язання з оплати наданих послуг за період з 31.01.2019 по 31.10.2022 не виконувались взагалі, що є підставою для задоволення як позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 5 908,42 грн., так і позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 369,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 022,51 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Асоціація Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/14376/22.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався як на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, так і на наступне:

- в оскаржуваному рішення судом першої інстанції зазначено про те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 04.01.2016, проте вказаний договір між сторонами не укладався, а фактично було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 01.09.2016 (тобто договір з іншою датою укладення - примітка суду);

- у вересні 2016 року у генерального директора позивача, трапилось велике горе (вбили сина) і він відійшов від керування організацією, в зв`язку з чим можливо допущені помилки в розрахунках. Фінансове становище стало критичним і у нас забрали нежитлове приміщення по вул. Отто Шмідта, 35/37 за борги. До 23.03.2017 відповідач був власником приміщення по вул. Отто Шмідта 35/37, проте на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернишем Ю.В. 23.03.2017 зареєстровано право на спірне нежитлове приміщення за Новосьолом Ю.В., який 28 березня подарував спірне приміщення ОСОБА_1 . Отже, з 23.03.2017 позивач не є власником місця надання послуг за спірним договором і фактично на два роки припинив свою господарчу діяльність, робітники звільнились;

- в свою чергу ОСОБА_1 01.08.2020 уклала договір № Вп-21530-Ш з позивачем і регулярно його виконує, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2023.

До апеляційної скарги відповідачем додані належним чином засвідчені копії договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 01.09.2016, договору дарування нежитлового приміщення від 28.03.2017, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.08.2017 (індексний номер 93374963), договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № Вп-21530-Ш від 01.08.2020,С-16-00176 від 04.01.2016, заяви вих. № 05/01-23-С від 05.01.2023 та оригінал акту звірки взаємних розрахунків по стану на 31.03.2023.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023, справу № 910/14376/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14376/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/14376/22.

03.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 01.05.2023 по 09.05.2023 судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. та Станік С.Р. перебували у відпустці.

10.05.2023 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. повернулися з відпустки, проте суддя Станік С.Р., який не є головуючим суддею, все ще перебував у відпустці, в зв`язку з чим вирішити питання щодо подальшого руху вищезгаданої заяви у визначеному складі суду було неможливо.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/1724/23 від 10.05.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14376/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 справу № 910/14376/22 передано на розгляд колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 апеляційну скаргу Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 по справі № 910/14376/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 по справі № 910/14376/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.05.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач додатково послався на те, що:

- з огляду на перебування у стані стресу відповідач не розірвав спірний договір з позивачем;

- за дорученням ОСОБА_1 він прийшов до позивача з метою укласти договір на вивезення побутових відходів і тільки тоді дізнався про існуючий борг в сумі 2 335,19 грн. і про те, що досі не розірваний договір по якому вони роблять нарахування. Відповідач пояснив юридичному відділу причини, чому так сталося та домовився з начальником юридичного відділу про те, що він напише лист на розірвання договору і сплатить половину суми боргу;

- водночас в умовах пандемії, коли підприємство працювало один раз на два тижня, відповідач не зміг зустрітись з працівниками юридичного відділу щоб підписати угоду в зв`язку з нашою домовленістю, проте зміг особисто зустрітись з працівником КП «Київкомунсервіс» Ярославом (тел. 0674646048) та віддав йому лист від 07.07.2020 № 07/07-20 на розірвання договору і заяву на укладення договору між ОСОБА_1 і КП «Київкомунсервіс». Коли відповідний договір було підписано Ярослав подзвонив відповідачу і він отримав новий укладений між КП «Київкомунсервіс» і ОСОБА_1 договір № Вп-21530-Ш від 01.08.2020;

- непорядність працівників позивача виявилась в тому, що незважаючи на нашу домовленість позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про видачу судового наказу (справа № 910/18255/20);

- два роки позивач мовчав і відповідач думав що інцидент вичерпано, але, скориставшись помилкою допущеною відповідачем щоб якось компенсувати свої витрати пов`язані з позовом до Господарського суду м. Києва, за весь час постійно нараховував кошти за ненадані послуги, не надавши докази на виконання цих послуг, тому що жодного підписаного акту виконання з боку відповідача вони надати не можуть;

- коли відповідач прийшов до офісу позивача, щоб взяти довідку про сплату ОСОБА_1 для додатку до апеляційної скарги, то в абонентському відділі не знайшли і не знали про існування договору № Вп-21530-Ш від 01.08.2020 з ОСОБА_1 ;

- суд першої інстанції здійснював розгляд справи № 910/14376/22 без проведення судового засідання, що не надало можливості надати суду усні пояснення;

- суд розглянув справу в односторонньому порядку та не прийняв до уваги те, що акти надання послуг повинні підписувати обидві сторони, якщо одержувач послуг не підписав акт, то послуги не надавались і в такому випадку надавай послуг повинен звернутися до одержувача послуг з вимогою підписати акт. Водночас жодний акт не був підписаний і жодної вимоги на підписання не було.

23.06.2023 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення з назвою «Додаткові докази апеляційної скарги», в яких відповідач зазначив про те, що 21.06.2023 він на електронну пошту отримав лист позивача №244-8-3901 від 20.06.2023 в якому відповідача повідомили про те, що «договір від 01.08.2020 № Вп-21530-Ш між підприємством та ОСОБА_1 не укладався» та про те, що у відповідача такий договір є в оригіналі. До вказаних пояснень відповідачем додано копія листа позивача вих.№ 244-8-3901 від 20.06.2023.

Щодо наданих відповідачем під час розгляду апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

З наданих відповідачем оригіналу акту звірки взаємних розрахунків по стану на 31.03.2023 та копії листа позивача №244-8-3901 від 20.06.2023 слідує, що вони не існували на момент розгляду цієї справи по суті судом першої інстанції.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду оригінал акту звірки взаємних розрахунків по стану на 31.03.2023 та копія лист позивача №244-8-3901 від 20.06.2023 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Щодо решти доказів, а саме копій договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 01.09.2016, договору дарування нежитлового приміщення від 28.03.2017, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.08.2017 (індексний номер 93374963), договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № Вп-21530-Ш від 01.08.2020,С-16-00176 від 04.01.2016, заяви вих. № 05/01-23-С від 05.01.2023, слід зазначити таке.

Враховуючи, що апелянт додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції, в той час як, з огляду дату виникнення таких доказів та дату поставлення оскаржуваного рішення, вказані докази апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Таким, чином апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду копії договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 01.09.2016, договору дарування нежитлового приміщення від 28.03.2017, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.08.2017 (індексний номер 93374963), договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № Вп-21530-Ш від 01.08.2020,С-16-00176 від 04.01.2016, заяви вих. № 05/01-23-С від 05.01.2023 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне окремо зауважити апелянтові на тому, що метою апеляційного перегляду є виправлення помилок суду першої інстанції, які ним було допущено при розгляду спору сторін по суті, а не надання учаснику судового процесу можливості обґрунтувати власну правову позицію з урахуванням висновків суду першої інстанції.

Станом на 11.07.2023 відзивів, інших пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

04.01.2016 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір № ВС-16-00176 про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що, з метою обмеження шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я мешканців Шевченківського району міста Києва, виконавець бере на себе зобов`язання відносно надання послуг з вивезення побутових відходів (ТПB) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а замовник зобов`язується отримати та оплатити послуги виконавця.

Згідно з пунктами 2.1-2.3 Договору виконавець забезпечує вивіз твердих побутових відходів, які складаються щоденно замовником в контейнер для сміття. Середньомісячний обсяг послуг обчислюється згідно категорії замовника та норм накопичення ТПВ. Якщо фактична кількість ТПВ на об`єкті замовника перевищує середньомісячний обсяг розрахований відповідно до п.2.2. договору, то кількість ТПВ, що підлягає вивезенню встановлюється за домовленістю сторін (по факту утворення ТПВ).

За приписами пунктів 4.1-4.5, 4.7-4.9 Договору, вартість наданих послуг по вивезенню ТПВ визначається, виходячи з обсягу накопичених ТПВ згідно з категорією замовника і тарифу на послуги, які надаються КП «Автотранспортне підприємство Шевченківського району», встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2015 № 186 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)», яке набрало чинності з дня його оприлюднення, а саме Розпорядження оприлюднене у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 36 (4632) 13.03.2015.

Тариф на послуги за цим Договором становить: 82,36 грн. з ПДВ за 1 куб.м. для юридичних осіб та 69,18 грн. за 1 куб.м. для бюджетних установ.

Періодом для розрахунку вартості послуг є календарний місяць.

Категорія замовника: по вул. О. Шмідта, 35/37.

Кількість одиниць, яку використовує Замовник, 0,6 куб.м..

Вартість послуг по вивезенню ТПВ складає 49,42 грн.

0,6м3 х 68,633 х 20%=49,42

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником щомісяця у строк до 20 числа місяця в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У разі несвоєчасної оплати послуг замовнику забороняється користуватися контейнером для ТПВ.

Тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Цей договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2017. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 6.1 Договору).

Враховуючи те, що матеріли справи не містять як доказів звернення будь-якої з сторін Договору з заявою при припинення або зміну Договору, так і доказів розірвання Договору, такий договір продовжив строк дії, зокрема і на 2019 - 2022 роки.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 908,42 грн. за надані за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-00176 від 04.01.2016 у період з січня 2019 року по жовтень 2022 року включно, але неоплачені послуги, а також нарахованих за його несвоєчасну сплату 3 % річних в сумі 369,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 022,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до наданих позивачем актів надання послуг в період з січня 2019 року по жовтень 2022 року включно та рахунків до них, загальна вартість наданих позивачем послуг з вивезення побутових відходів за вказаний період становить 5 908,42 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спірні акти надання послуг ним були не підписані, оскільки за умовами Договору обов`язок оплатити послуги не залежить від факту підписання відповідачем вказаних актів.

Так, тариф на вивезення з січня 2019 року по березень 2019 року становив 204,31 грн. з ПДВ за 1 куб.м (затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 № 2352), з квітня 2019 року по серпень 2022 року - 234,22 грн. з ПДВ за 1 куб.м. (затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450), з вересня 2022 року по жовтень 2022 року включно - 284,20 грн. з ПДВ за 1 куб.м. (затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2022 № 638).

Погоджений сторонами у Договорі обсяг вивезення побутових відходів складає 0,6 куб.м.

Доказів зміни замовленого Договором обсягу вивезення побутових відходів відповідач суду не надав.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що факт скасування ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 судового наказу від 25.11.2020 № 910/18255/20 не свідчить про встановлення судом безпідставності вимог за таким наказом, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства скасування судового наказу є наслідком саме подання боржником у визначені законодавством строки належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу, а не наслідком встановлення судом відсутності підстав для стягнення відповідної суми.

Щодо посилань апелянта на те, що з 23.03.2017 він не є власником місця надання послуг за Договором, а відповідний договір надання послуг був укладений з ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, Договір у спірний період діяв, а відтак відповідач має виконувати його умови.

При цьому колегія суддів зазначає і про те, що жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень відповідач до суду першої інстанції не надав, а надані до суду апеляційної інстанції докази колегією суддів не були прийняті до розгляду .

Також колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що у випадку укладення позивачем відповідного договору з ОСОБА_1 та отримання від неї плати за ті ж самі послуги, які за твердженням позивача він надав саме відповідачу, ОСОБА_1 не позбавлена права вимагати повернення їй відповідних коштів, в тому числі і в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих за Договором в період з січня 2019 року по жовтень 2022 року послуг на суму 5 908,42 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 5 908,42 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу 3 % річних в сумі 369,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 022,51 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 369,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 022,51 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/14376/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Асоціації Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Асоціації Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/14376/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/14376/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14376/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров