Постанова

від 10.07.2023 по справі 903/146/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 липня 2023 року Справа № 903/146/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Затурцівської сільської ради

на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023

(ухвалене о 11:25 год. у м. Луцьку, повний текст складено 12.04.2023)

у справі № 903/146/23 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до Затурцівської сільської ради

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство"

2) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Гринчук І.С.;

від Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" - не з`явився;

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - не з`явився;

прокурор - Гіліс І.В.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння Затурцівської сільської ради земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1,7999 га з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, яка знаходиться за межами населених пунктів сільської ради на території колишніх Війницької та Озютичівської сільських рад.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 №33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", була зареєстрована за сільською радою на праві комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Затурцівської сільської ради земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,7999 га з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, яка знаходиться за межами населених пунктів сільської ради на території колишніх Війницької та Озютичівської сільських рад. Стягнуто з Затурцівської сільської ради на користь Волинської обласної прокуратури 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 площею 1,7999 га відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України, однак вона була вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, було змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 15, 16, 316, 319, 321, 373, 383, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 9, 19, 20, 55, 84, 122, 149, 150, 152, 153, 162, 163 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 7, 17, 18, 57 Лісового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася Затурцівська сільська рада, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі №903/146/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання та здійснити захист прав щодо спірної земельної ділянки, однак судом першої інстанції таке клопотання було відхилено, що є порушенням права на захист. Також, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції порушив принцип рівності та змагальності сторін, оскільки за відсутності адвоката, не було можливості довести суду обставини, що зумовлюють відмову у позові.

На виконання Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та Постанови КМУ від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", Головним управлінням, в порядку визначеному статтею 117 Земельного кодексу України, наказом від 10.12.2020 № 33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади земельну ділянку за кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, що підтверджується Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020.

Таким чином спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність Затурцівської територіальної громади. Оскільки на момент її передачі, розпорядником земель державної власності було Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, тому сільська рада в належний спосіб, відповідно до вимог Земельного кодексу України отримала у власність земельну ділянку.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог прокурора на підставі статті 388 ЦК України.

Вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволені позову через обрання керівником Володимирської окружної прокуратури неналежного способу захисту.

Зважаючи на вище викладене, на думку відповідача, рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 підлягає скасуванню через порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними у зв`язку з таким.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, яка знаходиться в кварталі 9 виділи 8,9 Локачинського лісництва, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см., висотою 8 м., що також підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 №33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та на підставі акту прийому-передачі правомірно передано земельну ділянку із кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 площею 1,7999 та у комунальну власність Затурцівської сільської ради.

Однак, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 № 7363/0/2-22 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про зміну цільового призначення та передачу з державної власності в комунальну земельної ділянки із кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, що фактично перебувала у постійному користуванні ДП "Локачіагроліс", не приймалося.

Незаконне затвердження (наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019) технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Вінницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвело до передання земельної ділянки із державної в комунальну власність.

Відтак, спірну земельну ділянку незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

Господарський суд Волинської області у рішенні встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Тому, позивач просить залишити апеляційну скаргу Затурцівської сільської ради без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі №903/146/23 - без змін.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує таке.

Судом першої інстанції не порушено принцип рівності та змагальності сторін, внаслідок відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у зв`язку із відсутністю представника Відповідача відсутні.

В цьому випадку окружною прокуратурою подано віндикаційний позов, оскільки ставиться вимога про витребування земельної ділянки.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

У цій справі незаконні розпорядження та накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Затурцівською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку. При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно позиції Верховного Суду, визнання незаконним та скасування актів органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не забезпечить ефективного захисту прав держави та не призведе до відновлення порушеного права, а саме до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, тоді як належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача могло би бути звернення з віндикаційним позовом.

Таким чином, обґрунтованою є вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння Затурцівської сільської ради Володимирського району земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, площею 1,7999 га.

З огляду на викладене, прокурор просить рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області без задоволення.

Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" та Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

10.07.2023 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 10.07.2023 представники позивача та третіх осіб не з`явилися.

Між тим, Волинська обласна військова адміністрація та Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" подали суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи без участі своїх представників (т. 2, а. с. 181-189).

Враховуючи наведене, а також приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, клопотання позивача та ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" про розгляд справи без участі їх представників, той факт, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" було належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, електронне листування, довідка про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 125-126, 128), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії №45 від 15.03.2018 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі (т. 1, а. с. 231).

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019 (т. 1, а. с. 224).

В результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.06.2022 №10-3-0.2220-1420/2-22, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775 (т. 1, а. с. 212).

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 13.09.2022 №10-3-0.31-2461/2-22, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 сформована на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області (т. 1, а. с. 223).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 було передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 зареєстрована 20.04.2021 у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (т. 1, а. с. 217).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 (т. 1, а. с. 200).

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, які погоджено протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція (т. 1, а. с. 204-215).

З матеріалів лісовпорядкування слідує що, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Згідно інформації ДП "СЛАП "Локачіагроліс" №01.18/253-21 від 29.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (т. 1, а. с. 23-28).

Відповідно до інформації ВО "Укрдержліспроект" від 23.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 повністю накладається на землі лісового фонду (т. 1, а. с. 234).

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, яка знаходиться в кварталі 9 виділи 8,9 Локачинського лісництва, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м. (т. 1, а. с. 218).

Прокурор вказує, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальший поділ та передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, як наслідок, земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

Згідно долученої виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №570632481595 від 20.09.2022, ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було припинено (т. 1, а. с. 32).

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України №599 від 04.10.2021 "Про припинення Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" та затвердження складу Комісії з припинення" (т. 1, а. с. 29-31) припинено Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" (код 00991516).

Згідно п. 1.1 Статуту ДП "Володимир-Волинське ЛМГ", затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №14 від 04.01.2022, вказане підприємство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків ДП "СЛАЛ "Локачіагроліс" (т. 1, а. с. 33-41).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №842 "Про припинення ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" та затвердження складу комісії з припинення" вирішено припинити ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" (код 00991516) шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП "Ліси України" (т. 2, а. с. 13-14).

Пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №842 "Про припинення Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство", визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство".

03.01.2023 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №16 було затверджено передавальний акт ДП "Володимир-Волинське ЛМГ", відповідно до якого все наявне у підприємства майно передано ДСГП "Ліси України" (т. 2, а. с. 16).

Як встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16.12.2022, ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" є відокремленим підрозділом у формі філії ДСГП "Ліси України" (т. 2, а. с. 17-24).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії №45 від 15.03.2018 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019.

В результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.06.2022 №10-3-0.2220-1420/2-22, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 13.09.2022 №10-3-0.31-2461/2-22, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 сформована на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 було передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 зареєстрована 23.04.2021 у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, які погоджено протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція.

З матеріалів лісовпорядкування слідує що, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Згідно інформації ДП "СЛАП "Локачіагроліс" №01.18/253-21 від 29.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

Відповідно до інформації ВО "Укрдержліспроект" від 23.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 повністю накладається на землі лісового фонду.

Згідно матеріалів лісовпорядкування 2011 року зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, яка знаходиться в кварталі 9 виділи 8,9 Локачинського лісництва, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м.

Також, судом вище встановлено, що Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" було припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" і в результаті реорганізації ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" усі його майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - ДСГП "Ліси України" у особі філії ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" ДСГП "Ліси України".

Зі змісту ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми законодавства, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797, що фактично перебувала у постійному користуванні ДП "СЛАП "Локачіагроліс", розташованої за межами населеного пункту на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022.

Питання вилучення земель лісогосподарського призначення та зміни їх цільового призначення регулювалось ст. ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) та була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Документи, на підставі яких Затурцівська сільська рада зареєструвала право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України.

Крім цього, враховуючи приписи ст. 17, ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Суд зауважує, що незаконне затвердження (наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019) технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвело до передання земельної ділянки із державної в комунальну власність.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень ), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення, передано земельну ділянку із державної в комунальну власність та Затурцівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим 0722484400:03:000:0797 - 01.03. Для ведення особистого господарства, яка сформована та зареєстрована 20.11.2019.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, витребувавши земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 1,7999 га з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 зареєстрована на праві комунальної власності за Затурцівською сільською радою. Судом встановлено, що державна реєстрація проведена 20.04.2021 із зазначенням форми власності комунальна, цільове призначення визначено для ведення особистого селянського господарства. Власником земельної ділянки є Затурцівська сільська рада.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє Затурцівську сільську раду певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі ДП "СЛАП "Локачіагроліс" (на даний час ДСГП "Ліси України" у особі філії ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" ДСГП "Ліси України") та згідно інформації ДП "СЛАП "Локачіагроліс" від 29.11.2021 №01.18/253-21 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 була вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

Згідно ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Судом, з огляду на встановлене та означене вище, здійснено висновок, що в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 площею 1,7999 га відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0797 площею 1,7999 га знаходиться в межах земель ДП "СЛАП "Локачіагроліс" (на даний час ДСГП "Ліси України" у особі філії ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України"), у зв`язку з чим, на переконання суду, передача останньої у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України унормовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

В пунктах 10.7.-10.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19) викладено такі висновки:

"10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.".

У пунктах 83- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) викладено такі висновки:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

В пунктах 60, 62-64, 72, 147-148, 187-188 цієї постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано такі висновки:

"… Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

...

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

...

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.".

Таким чином, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, державну реєстрацію права власності такої ділянки здійснено за відповідачем, то прокурором вірно обрано спосіб захисту, шляхом пред`явлення віндикаційного позову, а протилежні доводи скаржника щодо необхідності захисту порушеного права позивача шляхом пред`явлення негаторного позову ґрунтуються на власному, довільному трактуванні норм матеріального права та застосуванні судової практики.

Посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18 не беруться судом до уваги, так як в цих справах спір був щодо земельних ділянок саме водного фонду, в той час як предметом спору в справі №903/146/23 є витребування земельної ділянки з первісним цільовим призначенням - лісогосподарське, котре в подальшому було змінено на сільськогосподарське.

Підсумовуючи викладене, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (позивача) не з його волі, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов в цій справі є обґрунтованим та таким підлягає задоволенню.

Відносно посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи за клопотанням його представника, суд вказує таке.

06.04.2023 судом першої інстанції було зареєстровано клопотання представника Затурцівської сільської ради про відкладення розгляду справи у зв`язку з виникненням непередбачуваних обставин за межами міста Луцьк (т. 2, а. с. 80).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Також, суд бере до уваги, що учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів.

Між тим, мотивуючи вказане вище клопотання, представник відповідача послався на непередбачувані обставини за межами міста Луцьк, без підтверджень їх жодними доказами. Крім того, представником не було наведено причин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Тому, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права, внаслідок відхилення клопотання представника Затурцівської сільської ради про відкладення розгляду справи від 06.04.2023.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Затурцівської сільської ради - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Затурцівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2023 у справі № 903/146/23 - без змін.

2. Справу №903/146/23 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" липня 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.