Рішення

від 12.07.2023 по справі 910/6820/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/6820/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-технічний центр «Укравтозапчастина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд»

про стягнення 73 766, 62 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-технічний центр «Укравтозапчастина» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 73 766,62 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 632, , 662, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки товару № 82/21 від 26.01.2021, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, з урахуванням курсової різниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/6820/23 та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

23.05.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позову та зокрема, зазначає, що позивачем вже заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат за невиконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним договором, та які за рішеннями суду в справах № 910/3428/22 і № 910/12235/22 були задоволені. Розцінює предмет спору в цій справі, як штрафні санкції, які в даному випадку значно перевищують суму збитків, а тому підлягають зменшенню.

07.06.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли довідка банку про рух коштів між ним і відповідачем та письмове підтвердження, що станом на 07.06.2023 ціна позову залишається незмінною.

09.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача, зазначає, що предметом позову є несплата частини вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, що не є неустойкою та штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, а тому зменшенню в порядку ст. 233 ГК України та 551 ЦК України не підлягає. Також просить поновити строк на подання відповіді на відзив, в обґрунтування поважності причин зазначає, що відзив засобами поштового зв`язку відповідач не отримував, а з його змістом ознайомився 07.06.2023 через підсистему «Електронний суд».

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов.

Приписами частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Відзив направлявся відповідачем на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу позивача, проте 03.06.2023 конверт повернувся з відміткою «за закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0101911032822.

Відтак, останній день строку для подання позивачем відповіді на відзив є саме 08.06.2023.

До господарського суду надійшла відповідь на відзив, яка відправлена позивачем у підсистемі «Електронний суд» 08.06.2023, тобто в установлений судом строк для її подання.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволені клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, так як відповідь на відзив подана в строк встановлений судом на її подання.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки товару № 82/21 на умовах відстрочення оплати (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар на умовах відстрочення оплати в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно із п.1.2. договору, асортимент, кількість та ціна товару вказана в заявках покупця, остаточно узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну окрему партію товару. Специфікація може містити також інформацію про строки та місце поставки товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Орієнтовна ціна договору складає 600 000, 00 грн та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в специфікаціях складає ціну договору (п.2.1. договору).

Умовами п.2.2. договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 14 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника. При цьому, сума відвантаженого але не оплаченого товару не повинна перевищувати 50 000, 00 грн.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в момент зарахування на поточний рахунок Постачальника суми, вказаної у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару (п.2.3. договору).

Згідно із п. 2.5. договору в разі несвоєчасної оплати отриманого товару його вартість, визначена у специфікаціях (видаткових накладних або за актах приймання-передачі) в гривні може змінюватись на день здійснення оплати вартості товару прямо пропорційно збільшення офіційного курсу долару США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день здійснення оплати, згідно з сайтом: http://index-minfin.com.ua.

У пункті 2.6. договору сторони домовились, що розрахунок вартості товару відповідно до п.2.5 договору здійснюється у випадку збільшення (понад 5%) курсу долару США по відношенню до гривні після підписання специфікації, видаткової накладної, та відповідно змінюється вартість товару в гривнях без складання додаткових угод з цього приводу. Сума платежу, що підлягає сплаті за товар для розрахунку та коригування рахунка-фактури проводиться згідно формули: По = П1*К1/К2

По - сума в українській гривні, що підлягає сплаті;

П1 - вартість товару в гривнях на день підписання видаткової накладної;

К1 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня фактичної оплати покупцем вартості товару у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua);

К2 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год, дня торгів, що передує дню підписання видаткової накладної у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua).

Якщо показник К неможливо встановити з причини відсутності доступу до сайту в мережі Інтернет «Мінфін» (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua), то такий показник визначається відповідно до оприлюдненої інформації такого роду на сайті в мережі Інтернет «UKRDEALING. Ваш фінансовий гід» (адреса сайту: http://www.udinform.com.ua/).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець в першу чергу сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до ст. 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24 % річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням умов, викладених в п. 2.5. та 5.6. договору.

Згідно з п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання зобов`язань за договором - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 654 651, 32 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 3167 від 25.03.2021 на суму 5 230,08 грн з ПДВ, № 3391 від 30.03.2021 на суму 14 120,00 грн з ПДВ, № 3456 від 31.03.2021 на суму 28 240,00 грн з ПДВ, № 3615 від 02.04.2021 на суму 18 495,00 грн з ПДВ, № 3718 від 06.04.2021 на суму 23 000,00 грн з ПДВ, № 4499 від 22.04.2021 на суму 31 060,16 грн з ПДВ, № 4648 від 26.04.2021 на суму 25 340,16 грн з ПДВ, № 5197 від 12.05.2021 на суму 27 740,00 грн з ПДВ, № 7811 від 12.07.2021 на суму 47 880,00 грн з ПДВ, № 9013 від 05.08.2021 на суму 7 790,04 грн з ПДВ, № 9016 від 05.08.2021 на суму 7 790,04 грн з ПДВ, № 9044 від 05.08.2021 на суму 42 978,00 грн з ПДВ, № 9045 від 05.08.2021 на суму 51 960,00 грн з ПДВ, № 9048 від 05.08.2021 на суму 32 975,00 грн з ПДВ, № 9081 від 06.08.2021 на суму 11 010,00 грн з ПДВ, № 9157 від 09.08.2021 на суму 19 710,00 грн з ПДВ, № 9693 від 19.08.2021 на суму 8 284,08 грн з ПДВ, № 9695 від 19.08.2021 на суму 6 960,00 грн з ПДВ, № 10139 від 31.08.2021 на суму 58 600,08 грн з ПДВ, № 10237 від 01.09.2021 на суму 10 892,68 грн з ПДВ, № 10240 від 01.09.2021 на суму 47 556,00 грн з ПДВ, № 10241 від 01.09.2021 на суму 13 680,00 грн з ПДВ, № 10244 від 01.09.2021 на суму 43 120,00 грн з ПДВ та № 10249 від 01.09.2021 на суму 70 240,00 грн з ПДВ, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також позивачем виставлено рахунок на оплату № 3495 від 24.03.2021 на суму 5 230,08 грн, № 3706 від 29.03.2021 на суму 14 120,00 грн, № 3931 від 01.04.2021 на суму 18 495,00 грн, № 4743 від 19.04.2021 на суму 31 060,16 грн, № 5102 від 26.04.2021 на суму 25 340,16 грн, № 5662 від 11.05.2021 на суму 27 740,00 грн та № 8541 від 08.07.2021 на суму 47 880,00 грн.

Відповідачем було здійснено оплату товару лише частково на суму 456 105,40 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 1038908640 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3495 від 24.03.2021) на суму 5 230,08 грн, № 1038908636 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3706 від 29.03.2021) на суму 14 120,00 грн, № 103890837 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3931 від 01.04.2021) на суму 18 495,00 грн, № 1041587560 від 15.04.2021 (згідно акта звірки від 14.04.2021) на суму 51 240,00 грн, № 1051634299 від 06.05.2021 (рахунок на оплату № 4743 від 19.04.2021) на суму 31 060,16 грн, № 237 від 06.07.2021 (рахунок на оплату № 5102 від 26.04.2021) на суму 25 340,16 грн, № 469 від 29.07.2021 (рахунок на оплату № 5662 від 11.05.2021) на суму 27 740,00 грн, № 564 від 10.08.2021 (рахунок на оплату № 8541 від 08.07.2021) на суму 47 880,00 грн, № 766 від 31.08.2021 (згідно договору № 82/21 від 26.01.21) на суму 100 000,00 грн, № 907 від 09.09.2021 (згідно договору № 82/21 від 26.01.21) на суму 45 000,00 грн, № 974 від 16.09.2021 (згідно договору № 82/21 від 26.01.21) на суму 50 000,00 грн, № 1354 від 02.11.2021 (згідно договору № 82/21 від 26.01.21) на суму 40 000,00 грн.

Отже, відповідачем частково оплачено отриманий товар, у загальному розмірі 456 105,40 грн з ПДВ, що підтверджується вищезазначеними документами, в зв`язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 198 545, 92 грн з ПДВ.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 289 943, 67 грн, з яких: 198 545, 92 грн - основна заборгованість, 21 770,69 грн - пеня, 19 913,45 грн - штраф, 29 541,67 грн - 24% річних та 20 171,94 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в справі №910/3428/22 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 289 727, 14 грн, з яких: 198 545, 92 грн - основна заборгованість, 21 728, 95 грн - пеня, 19 854, 59 грн - штраф, 29 454, 20 грн - 24% річних та 20 143, 48 грн - інфляційні втрати.

26.10.2022 набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в справі №910/3428/22, на підставі чого 27.10.2022 видано наказ про примусове виконання рішення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбачем І. С. було відкрито виконавче провадження ВП №70191391 від 31.10.2022 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 у справі №910/3428/22.

03.11.2022 відповідачем (боржником) на виконання ВП №70191391 сплачено позивачу (стягувачу) 294 073, 05 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбача І.С. було закінчено виконавче провадження ВП №70191391 від 03.11.2022, в зв`язку з тим, що борг за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника в повному обсязі.

Отже, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем щодо повного погашення суми заборгованості, яка встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/3428/22, виконано в повному обсязі лише 03.11.2022, без урахування курсової різниці.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та судового рішення, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення за період з 17.03.2022 (наступний день за останнім днем розрахунку, що зроблений у справі №910/3428/22) по 02.11.2022 (день, що передує дню отримання позивачем грошових коштів) інфляційних втрат у розмірі 26 381, 14 грн та 24 % річних у розмірі 30 239, 22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 в справі №910/12235/22 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 24 % річних у розмірі 30 026, 67 грн та 26 381, 14 грн інфляційних втрат.

08.03.2023 набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 в справі №910/12235/22, на підставі чого 20.03.2023 видано наказ про примусове виконання рішення.

Так, відповідачем на виконання вказаного вище рішення суду сплачено позивачу 58 879, 49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 71117933 від 02.03.2023.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в справі №910/3428/22, яке набрало законної сили 26.10.2022, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання за договором поставки товару № 82/21 з оплати отриманого товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у вигляді курсової різниці, що складає 73 766, 62 грн.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 2.5. договору в разі несвоєчасної оплати отриманого товару його вартість, визначена у специфікаціях (видаткових накладних або за актах приймання-передачі) в гривні може змінюватись на день здійснення оплати вартості товару прямо пропорційно збільшення офіційного курсу долару США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день здійснення оплати, згідно з сайтом: http://index-minfin.com.ua.

У пункті 2.6. договору сторони домовились, що розрахунок вартості товару відповідно до п.2.5 договору здійснюється у випадку збільшення (понад 5%) курсу долару США по відношенню до гривні після підписання специфікації, видаткової накладної, та відповідно змінюється вартість товару в гривнях без складання додаткових угод з цього приводу. Сума платежу, що підлягає сплаті за товар для розрахунку та коригування рахунка-фактури проводиться згідно формули: По = П1*К1/К2

По - сума в українській гривні, що підлягає сплаті;

П1 - вартість товару в гривнях на день підписання видаткової накладної;

К1 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня фактичної оплати покупцем вартості товару у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua);

К2 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год, дня торгів, що передує дню підписання видаткової накладної у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua).

Якщо показник К неможливо встановити з причини відсутності доступу до сайту в мережі Інтернет «Мінфін» (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua), то такий показник визначається відповідно до оприлюдненої інформації такого роду на сайті в мережі Інтернет «UKRDEALING. Ваш фінансовий гід» (адреса сайту: http://www.udinform.com.ua/).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець в першу чергу сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до ст. 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24 % річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням умов, викладених в п. 2.5. та 5.6. договору.

Крім того, суд зазначає, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже і змінюється сам розмір грошового зобов`язання за отриманий товар.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що курсова різниця не є інфляцією, а тому доводи відповідача про стягнення інфляційних втрат попередніми рішеннями суду, що на його думку є предметом даного позову, є безпідставними та необґрунтованими.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Суд зазначає, що враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у п.2.5. договору погодився на сплату курсової різниці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок несплаченої частини загальної вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, суд зазначає, що нарахування курсової різниці в розмірі 73 766, 62 грн здійснено в порядку та в розмірах визначених у п.п. 2.5., 2.6. договору.

Доказів сплати відповідачем суми курсової різниці за отриманий товар позивачу в розмірі 73 766, 62 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку передбаченому ГПК України суду таких доказів не надано

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача суми курсової різниці в розмірі 73 766, 62 грн підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим суд зазначає, що курсова різниця не є неустойкою чи штрафними санкціями в розумінні положень статті 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми курсової різниці, в зв`язку з чим, клопотання відповідача про зменшення суми курсової різниці залишається без задоволення.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 73 766, 62 грн курсової різниці.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 62-А, ідентифікаційний код 36424505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-технічний центр «Укравтозапчастина» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 5, ідентифікаційний код 42974700) 73 766 (сімдесят три тисячі сімсот шістдесят шість) грн 62 коп. курсової різниці та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань