Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/6820/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа № 910/6820/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (суддя Карабань Я.А.)

у справі № 910/6820/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд"

про стягнення 73 766,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина" (далі - ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (далі - ТОВ "Добродія Трейд", відповідач) про стягнення несплаченої частини вартості товару, що сформувалась внаслідок виникнення курсової різниці, в сумі 73 766,62 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 632, 662, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки товару № 82/21 на умовах відстрочення оплати від 26.01.2021 (далі - Договір) у частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, з урахуванням курсової різниці.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/6820/23 позов ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Добродія Трейд" на користь ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" 73 766,62 грн курсової різниці та 2 684,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач, враховуючи принцип свободи договору, самостійно у п. 2.5 Договору погодився на сплату курсової різниці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок несплаченої частини загальної вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, суд першої інстанції зазначив, що нарахування курсової різниці в розмірі 73 766,62 грн здійснено в порядку та в розмірах, визначених у п. 2.5, 2.6 Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Добродія Трейд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/6820/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що:

- рішення суду першої інстанції є необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- судом першої інстанції було помилковим покладення на відповідача обов`язку щодо повної сплати коштів за заборгованістю у вигляді курсової різниці за період з 17.03.2022 (наступний день за останнім днем розрахунку, що зроблений у справі № 910/3428/22) по 02.11.2022 (день, що передує дню отримання позивачем грошових коштів) у сумі 73 766,62 грн, за якими вже сплачено інфляційні втрати, стягнені судовими рішеннями у справах № 910/3428/22 та № 910/12235/22 за весь час прострочення. Тобто недопустиме стягнення заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно з Договором, оскільки донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці охоплюється стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність права у позивача переглянути ціну на товар і вимагати його сплати з урахуванням курсової різниці, оскільки основна заборгованість за спірним договором сплачена, у судовому порядку стягнуто з відповідача штрафні санкції та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України за весь період прострочення, а подвійне стягнення інфляційних втрат та нарахувань у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) не допускається, тому позовні вимоги у даній справі про стягнення 73 766,62 грн дооцінки вартості товару (курсової різниці) за Договором не підлягають задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Добродія Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/6820/23; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.10.2023.

Зважаючи на воєнний стан в Україні та тривалі повітряні тривоги, зазначена апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.01.2021 між ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" (постачальник) та ТОВ "Добродія Трейд" (покупець) укладено договір поставки товару № 82/21 на умовах відстрочення оплати (Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар на умовах відстрочення оплати в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару вказана в заявках покупця, остаточно узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну окрему партію товару. Специфікація може містити також інформацію про строки та місце поставки товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Орієнтовна ціна Договору складає 600 000,00 грн та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в специфікаціях, складає ціну Договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 14 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника. При цьому, сума відвантаженого, але не оплаченого товару не повинна перевищувати 50 000,00 грн.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на рахунок постачальника суми, вказаної у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору в разі своєчасного виконання зобов`язань по оплаті отриманого покупцем товару його вартість визначена у специфікаціях (видаткових накладних або в актах приймання-передачі) зміні не підлягає.

В разі несвоєчасної оплати отриманого товару його вартість, визначена у специфікаціях (видаткових накладних або в актах приймання-передачі) в гривні може змінюватись на день здійснення оплати вартості товару прямо пропорційно збільшення офіційного курсу долара США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день здійснення оплати, згідно із сайтом: http://index-minfin.com.ua (п. 2.5 Договору).

У п. 2.6 Договору сторони домовились, що розрахунок вартості товару відповідно до п. 2.5 Договору здійснюється у випадку збільшення (понад 5 %) курсу долару США по відношенню до гривні після підписання специфікації, видаткової накладної, та відповідно змінюється вартість товару в гривнях без складання додаткових угод із цього приводу. Сума платежу, що підлягає сплаті за товар, для розрахунку та коригування рахунка-фактури проводиться згідно з формулою: По = П1*К1/К2

По - сума в українській гривні, що підлягає сплаті;

П1 - вартість товару в гривнях на день підписання видаткової накладної;

К1 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня фактичної оплати покупцем вартості товару у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет "Мінфін" інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua);

К2 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня торгів, що передує дню підписання видаткової накладної у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет "Мінфін" інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua).

Якщо показник К неможливо встановити з причини відсутності доступу до сайту в мережі Інтернет "Мінфін" (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua), то такий показник визначається відповідно до оприлюдненої інформації такого роду на сайті в мережі Інтернет "UKRDEALING. Ваш фінансовий гід" (адреса сайту: http://www.udinform.com.ua/).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець в першу чергу сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24 відсотки річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням умов, викладених у п. 2.5 та 2.6 Договору.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання зобов`язань за Договором - до їх повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 654 651,32 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 3167 від 25.03.2021 на суму 5 230,08 грн з ПДВ, № 3391 від 30.03.2021 на суму 14 120,00 грн з ПДВ, № 3456 від 31.03.2021 на суму 28 240,00 грн з ПДВ, № 3615 від 02.04.2021 на суму 18 495,00 грн з ПДВ, № 3718 від 06.04.2021 на суму 23 000,00 грн з ПДВ, № 4499 від 22.04.2021 на суму 31 060,16 грн з ПДВ, № 4648 від 26.04.2021 на суму 25 340,16 грн з ПДВ, № 5197 від 12.05.2021 на суму 27 740,00 грн з ПДВ, № 7811 від 12.07.2021 на суму 47 880,00 грн з ПДВ, № 9013 від 05.08.2021 на суму 7 790,04 грн з ПДВ, № 9016 від 05.08.2021 на суму 7 790,04 грн з ПДВ, № 9044 від 05.08.2021 на суму 42 978,00 грн з ПДВ, № 9045 від 05.08.2021 на суму 51 960,00 грн з ПДВ, № 9048 від 05.08.2021 на суму 32 975,00 грн з ПДВ, № 9081 від 06.08.2021 на суму 11 010,00 грн з ПДВ, № 9157 від 09.08.2021 на суму 19 710,00 грн з ПДВ, № 9693 від 19.08.2021 на суму 8 284,08 грн з ПДВ, № 9695 від 19.08.2021 на суму 6 960,00 грн з ПДВ, № 10139 від 31.08.2021 на суму 58 600,08 грн з ПДВ, № 10237 від 01.09.2021 на суму 10 892,68 грн з ПДВ, № 10240 від 01.09.2021 на суму 47 556,00 грн з ПДВ, № 10241 від 01.09.2021 на суму 13 680,00 грн з ПДВ, № 10244 від 01.09.2021 на суму 43 120,00 грн з ПДВ та № 10249 від 01.09.2021 на суму 70 240,00 грн з ПДВ, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Позивачем виставлено рахунки на оплату № 3495 від 24.03.2021 на суму 5 230,08 грн, № 3706 від 29.03.2021 на суму 14 120,00 грн, № 3931 від 01.04.2021 на суму 18 495,00 грн, № 4743 від 19.04.2021 на суму 31 060,16 грн, № 5102 від 26.04.2021 на суму 25 340,16 грн, № 5662 від 11.05.2021 на суму 27 740,00 грн та № 8541 від 08.07.2021 на суму 47 880,00 грн.

Відповідачем, у свою чергу, здійснено оплату товару лише частково - на суму 456 105,40 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 1038908640 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3495 від 24.03.2021) на суму 5 230,08 грн, № 1038908636 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3706 від 29.03.2021) на суму 14 120,00 грн, № 1038908637 від 08.04.2021 (рахунок на оплату № 3931 від 01.04.2021) на суму 18 495,00 грн, № 1041587560 від 15.04.2021 (згідно з актом звірки від 14.04.2021) на суму 51 240,00 грн, № 1051634299 від 06.05.2021 (рахунок на оплату № 4743 від 19.04.2021) на суму 31 060,16 грн, № 237 від 06.07.2021 (рахунок на оплату № 5102 від 26.04.2021) на суму 25 340,16 грн, № 469 від 29.07.2021 (рахунок на оплату № 5662 від 11.05.2021) на суму 27 740,00 грн, № 564 від 10.08.2021 (рахунок на оплату № 8541 від 08.07.2021) на суму 47 880,00 грн, № 766 від 31.08.2021 (згідно з договором № 82/21 від 26.01.2021) на суму 100 000,00 грн, № 907 від 09.09.2021 (згідно з договором № 82/21 від 26.01.2021) на суму 45 000,00 грн, № 974 від 16.09.2021 (згідно з договором № 82/21 від 26.01.2021) на суму 50 000,00 грн, № 1354 від 02.11.2021 (згідно з договором № 82/21 від 26.01.2021) на суму 40 000,00 грн.

Отже, відповідачем частково оплачено отриманий товар, у загальному розмірі 456 105,40 грн, неоплаченим залишився товар на суму 198 545,92 грн.

ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Добродія Трейд" про стягнення 289 943,67 грн, з яких: 198 545,92 грн - основна заборгованість, 21 770,69 грн - пеня, 19 913,45 грн - штраф, 29 541,67 грн - 24 % річних та 20 171,94 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в справі № 910/3428/22 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 289 727,14 грн, з яких: 198 545,92 грн - заборгованість, 21 728,95 грн - пеня, 19 854,59 грн - штраф, 29 454,20 грн - 24 % річних та 20 143,48 грн - інфляційні втрати.

26.10.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в справі № 910/3428/22 набрало законної сили, на підставі чого 27.10.2022 видано наказ про його примусове виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбача І.С. від 31.10.2022 відкрито виконавче провадження № 70191391 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 910/3428/22.

03.11.2022 ТОВ "Добродія Трейд" (боржником) у задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні № 70191391 сплачено ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" (стягувачу) 294 073,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 03.11.2022.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбача І.С. від 03.11.2022 закінчено виконавче провадження № 70191391 у зв`язку з тим, що борг за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника в повному обсязі.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, грошове зобов`язання ТОВ "Добродія Трейд" перед ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" щодо повного погашення суми заборгованості, яка встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/3428/22, виконано в повному обсязі 03.11.2022, без урахування курсової різниці.

У подальшому, враховуючи неналежне виконання ТОВ "Добродія Трейд" умов Договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення за період з 17.03.2022 (наступний день за останнім днем розрахунку, що зроблений у справі № 910/3428/22) по 02.11.2022 (день, що передує дню отримання позивачем грошових коштів) інфляційних втрат у розмірі 26 381,14 грн та 24 % річних у розмірі 30 239,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/12235/22 позов ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Добродія Трейд" на користь ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина" 30 026,67 грн - 24 % річних та 26 381,14 грн - інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення 212,55 грн 24 % річних відмовлено.

Як встановлено місцевим господарським судом, 08.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 в справі № 910/12235/22 набрало законної сили, на підставі чого 20.03.2023 видано наказ про його примусове виконання.

Відповідачем на виконання вказаного вище рішення суду сплачено позивачу 58 879,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 71117933 від 02.03.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/3428/22, яке набрало законної сили 26.10.2022, встановлено факт прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання за договором поставки товару № 82/21 на умовах відстрочення оплати від 26.01.2021 з оплати отриманого товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором у частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, з огляду на що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у вигляді курсової різниці, що складає 73 766,62 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як зазначено вище, у п. 2.5 Договору сторони дійшли згоди, що в разі несвоєчасної оплати отриманого товару його вартість, визначена у специфікаціях (видаткових накладних або в актах приймання-передачі) в гривні може змінюватись на день здійснення оплати вартості товару прямо пропорційно збільшення офіційного курсу долара США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день здійснення оплати, згідно з сайтом: http://index.minfin.com.ua.

У п. 2.6 Договору сторони домовились, що розрахунок вартості товару відповідно до п. 2.5 Договору здійснюється у випадку збільшення (понад 5 %) курсу долара США по відношенню до гривні після підписання специфікації, видаткової накладної, та відповідно змінюється вартість товару в гривнях без складання додаткових угод із цього приводу. Сума платежу, що підлягає сплаті за товар для розрахунку та коригування рахунка-фактури, проводиться згідно з формулою: По = П1*К1/К2

По - сума в українській гривні, що підлягає сплаті;

П1 - вартість товару в гривнях на день підписання видаткової накладної;

К1 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня фактичної оплати покупцем вартості товару у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет "Мінфін" інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua);

К2 - курс продажу долара США, встановлений за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на 14:00 год. дня торгів, що передує дню підписання видаткової накладної у відповідності до оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет "Мінфін" інформації (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua).

Якщо показник К неможливо встановити з причини відсутності доступу до сайту в мережі Інтернет "Мінфін" (адреса сайту: http://index.minfin.com.ua), то такий показник визначається відповідно до оприлюдненої інформації такого роду на сайті в мережі Інтернет "UKRDEALING. Ваш фінансовий гід" (адреса сайту: http://www.udinform.com.ua/).

У п. 5.1 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець у першу чергу сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24 відсотки річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням умов, викладених в п. 2.5 та 2.6 Договору.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 910/763/13, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Місцевий господарський суд правильно зазначив про те, що здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже, й змінюється сам розмір грошового зобов`язання за отриманий товар.

Натомість інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 369/11644/16-ц).

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги (постанова Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц).

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що курсова різниця не є інфляцією, а тому доводи відповідача про стягнення інфляційних втрат попередніми рішеннями суду, що, на його думку, є предметом даного позову, є безпідставними та необґрунтованими.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст. 3 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21).

Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21).

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у п. 2.5 Договору погодився на сплату курсової різниці.

Контррозрахунку заявленої до стягнення курсової різниці відповідач суду не надав.

Перевіривши наданий ТОВ "СТЦ "Укравтозапчастина розрахунок несплаченої частини загальної вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нарахування курсової різниці в розмірі 73 766,62 грн здійснено позивачем у порядку та в розмірах визначених п. 2.5, 2.6 Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, доказів сплати відповідачем суми курсової різниці за отриманий товар позивачу в розмірі 73 766,62 грн матеріали справи не містять.

Разом із тим, суд першої інстанції правильно врахував, що курсова різниця не є неустойкою чи штрафними санкціями в розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми курсової різниці в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем непредставлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та правомірно стягнув із відповідача на користь позивача 73 766,62 грн курсової різниці.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки місцевого господарського суду у даній справі не суперечать практиці Верховного Суду, наведеній скаржником в апеляційній скарзі.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/6820/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Добродія Трейд" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/6820/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко