Рішення

від 12.07.2023 по справі 910/5718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/5718/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

вул. Хрещатик, 10, м. Київ , 01001

до Громадської організації "Черкаське земляцтво "Шевченків край"

у м. Києві"

вул. Басейна, 1/2-А, м. Київ 4, 01004

третя особа на стороні позивача Комунальне підприємство

"Київжитлоспецексплуатація"

01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А

про розірвання договору та виселення

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Черкаське земляцтво "Шевченків край" у м. Києві" (далі - відповідач) про розірвання договору та виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 24.05.2023 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 судом відкладено розгляд справи на 14.06.2023.

Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023.

12.07.2023 в судове засідання з`явилися представники позивача та третьої особи, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник третьої особи позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 12.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент або Позивач) та Громадською організацією «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» (далі - відповідач), а також Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) було укладено договір від 16.03.2020 № 438-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громад міста Києва в оренду від 22 серпня 2016 року № 438-1) (далі - Договір).

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 Договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 89,60 кв. м, в т. ч. 2 поверх - 1,00 кв.м, 3 поверх - 88,60 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Басейна, будинок № 1/2 літер А.

Об`єкт оренди був переданий відповідачу по акту приймання-передачі від 14 червня 2012 року.

Відповідно до пункту 9.1 Договору строк його дії встановлено з 21 серпня 2019 року до 19 серпня 2022 року.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що після закінчення строку договору орендар не звільнив приміщення, по акту не повернув балансоутримувачу, об`єкт не застрахував у встановленому порядку та має непогашену заборгованість з орендної плати.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.6, 3.7 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату на рахунок підприємства- балансоутримувача незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць, починаючи з 21 серпня 2019 року.

Згідно з пунктом з 4.2.2 Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати виконує неналежним чином, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі.

КП «Київжитлоспецексплуатація» з листом від 28.10.2022 № 062/15/1/03- 1984 звернулось до Департаменту з проханням ініціювати позов до суду від імені орендодавця, з метою розірвання спірного договору оренди в зв`язку із невиконанням орендарем грошових зобов`язань протягом 31 місяця та накопиченням протягом цього часу заборгованості у розмірі 114 060,28 грн.

Підприємство у зв`язку з неналежним виконанням умов спірного договору оренди зверталось до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 77557,90 грн. Зазначені позовні вимоги рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі №910/1975/22, яке набрало законної сили 16.06.2022 задоволено повністю. Крім того, в даній справі судом досліджувався період несплати відповідачем орендної плати за договором оренди, що склав період з 01.07.2020 по 31.01.2022.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно довідки КП «Київжитлоспецексплуатація» від 11.04.2023 № 062/15/1/05-1120 станом на 01.04.2023 відповідач не виконав зазначене рішення суду і заборгованість з орендної плати не погасив.

Відповідно до пункту 5.2 Договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Відповідно до пункту 9.3 Договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього Договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від Договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

В зв`язку з тим, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, Департамент листом від 15.12.2022 № 062/05-18-5203 повідомив відповідача про відмову від Договору у зв`язку із несплатою орендарем орендної плати.

Вказаний лист було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0104405886405 з повідомленням про вручення. Лист про відмову від договору оренди повернувся до Департаменту із відміткою про закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Лист про відмову від Договору було повторно направлено на адресу відповідача разом із трьома екземплярами акту приймання-передачі 31.03.2023.

Окрім того, відповідно до пункту 4.2.16 Договору орендар зобов`язаний протягом місяця після укладання цього Договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований.

Згідно довідки балансоутримувача від 11.04.2023 № 062/15/1/05-1120 станом на 01.04.2023 об`єкт оренди не застрахований відповідачем на користь балансоутримувача.

Згідно з пунктом 8.6 Договору за порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, а також при недотриманні інших умов договору, договір може бути розірвано достроково в установленому законодавстві порядку.

Відповідно до пункту 9.4 Договору однією з підстав припинення договору є невиконання або систематичне неналежне виконання істотних умов договору.

Пунктом 9.6 Договору встановлено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З огляду на допущені Громадською організацією "Черкаське земляцтво "Шевченків край" порушення Договору Департаментом було направлено на адресу відповідача пропозицію про дострокове розірвання Договору. Проте станом на день звернення з позовом, відповіді на вказаний лист на адресу позивача від Орендаря не надходило, що зумовило звернення до суду з цією позовною заявою.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Суд зазначає, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.".

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Несплата орендної плати та інших обов`язкових платежів, вочевидь порушує принцип добросовісності.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до статті 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов`язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Відповідно до пункту 5.2 Договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Відповідно до пункту 9.3 Договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього Договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від Договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Порядок дострокового розірвання договору (у тому числі згідно з пунктом 9.3 договору) визначається положеннями Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору.

Частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як встановлено статтею 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору.

Відповідно до положень статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Згідно частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, дані норми встановлюють умови одностороннього розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця).

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що відповідач істотно порушив умови договору оренди, а саме - не здійснив належним чином сплату орендних платежів, не застрахував об`єкт оренди, що є підставою для розірвання договору та виселення з об`єкту оренди.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди від 17.01.2020 №3152 р. є правомірною та підлягає задоволенню.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 Розірвати Договір про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києві від 22 серпня 2016 року № 438-1) від 16 березня 2020 року № 438-2, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Громадською організацією «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

3. Виселити Громадську організацію «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» з нежитлових приміщень загальною площею 89,60 кв. м, в т.ч. 2 поверх - 1,00 кв.м, 3 поверх - 88,60 кв.м, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Басейна, будинок № 1/2 літер А.

4. Стягнути з Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» (вул. Басейна, 1/2-А, м. Київ 4, 01004, ідентифікаційний код 25916705) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19020407) 5368 грн 00 коп. судового збору

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.07.2023

Суддя М.О. Лиськов