Постанова

від 05.07.2023 по справі 428/823/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 428/823/20

провадження № 61-3218св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бляхарською Юлією Олександрівною, на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року у складі судді Посохова І. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Відділу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та анулювання актового запису.

Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 1991 року вона (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) уклала шлюб із ОСОБА_2 , який було зареєстровано Відділом РАЦС реєстраційної служби Антрацитівського міськрайоного управління юстиції у Луганській області, про що зроблено актовий запис № 567 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

За час шлюбу у подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначала, що 27 серпня 2019 року з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00023772505 їй стало відомо, що реєстр містить дані про те, що працівниками Жовтневого Відділу РАЦС реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції за № 408 від 01 червня 1998 року зроблено актовий запис про розірвання шлюбу з її чоловіком ОСОБА_2 .

Однак, вона заходів щодо розірвання шлюбу ні в органах державної реєстрації актів цивільного стану, ні у суді не вживала, участі у них не приймала.

Станом на 01 червня 1998 року подружжя мало спільну неповнолітню дитину ОСОБА_4 , 1993 року народження.

Тобто, для внесення відомостей про розірвання шлюбу Жовтневим Відділом РАЦС реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції у зв`язку з наявністю у подружжя ОСОБА_6 неповнолітньої дитини, необхідна була їх заява або заява одного з них, рішення Антрацитівського міськрайсуду Луганської області або рішення Жовтневого районного суду міста Луганська, що набрали законної сили, при умові проживання в останньому випадку ОСОБА_2 на території міста Луганська.

Вона спільно з чоловіком ОСОБА_2 з моменту реєстрації шлюбу і після народження сина ОСОБА_4 мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем її реєстрації і на той час, і на теперішній час є: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 з 22 серпня 1986 року зареєстрований за адресою їх спільного проживання: АДРЕСА_1 .

На території міста Луганська ані ОСОБА_2 , ані вона не проживали, зареєстровані не були. Жодних даних та будь-якої інформації про розірвання шлюбу вона не мала. Виклики до суду, заяви, будь-які рішення суду щодо розірвання шлюбу не отримувала.

З наданої інформації Жовтневого районного суду м. Луганська за період з 1991 року до 2014 року позови ОСОБА_2 до неї про розірвання шлюбу не надходили та не реєструвались, рішення про розірвання шлюбу судом не ухвалювалися. Немає даних щодо розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_6 відповідно до інформації і у Троїцькому районному суді Луганської області, який згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 здійснює розгляд справ, підсудних Жовтневому районному суду міста Луганська.

Відповідно до інформації Антрацитівський міськрайсуд не володіє даними щодо рішень про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відсутні дані про розірвання шлюбу й в Старобільському районному суді Луганської області, який згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 здійснює розгляд справ, підсудних Антрацитівському міськрайсуду.

Отже, актовий запис № 408 про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 від 01 червня 1998 року, складений державним реєстратором Жовтневого Відділу РАЦС реєстраційної служби Луганського міського управляння юстиції, внесено без належних на те підстав, що суперечить законодавству і підлягає анулюванню, як незаконний.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та анулювати актовий запис про розірвання шлюбу № 408 від 01 червня 1998 року між нею та ОСОБА_2 , складений Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції;

- в актовому записі № 567 від 15 листопада 1991 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області про шлюб, укладений між ОСОБА_2 , 1964 року народження та ОСОБА_7 , 1968 року народження, анулювати відомості про зміни, внесені 28 вересня 2013 року про розірвання шлюбу на підставі актового запису № 408 від 01 червня 1998 року Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 жовтня 2020 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Забайрачного В. А. задоволено. До участі у справі залучено третю особу - ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та анульовано актовий запис № 408 від 01 червня 1998 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції Луганської області.

Виключено з актового запису № 567 від 15 листопада 1991 року про шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відомості про зміни внесені 28 вересня 2013 року про розірвання шлюбу на підставі актового запису № 408 від 01 червня 1998 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції Луганської області.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що матеріалами справи не доведений факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний актовий запис про розірвання шлюбу був внесений правомірно, а тому право позивачки дійсно порушене і підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та анулювання актового запису про розірвання шлюбу № 408 від 01 червня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складеного Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Луганського апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Флященко О. В., залишено без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки районного суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального й процесуального права.

Матеріали справи, зокрема, інформація про відсутність судового рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та інші докази у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було розірвано у судовому порядку, отже, право позивачки порушено і підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та анулювання актового запису про розірвання шлюбу № 408 від 01 червня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складений Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , який не був належно повідомлений про розгляд справи, оскільки останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання (перебування) третьої особи ОСОБА_2 , яку повідомила суду першої інстанції позивач у справі, є: АДРЕСА_1 , й ця адреса знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, у зв`язку із чим його повідомлено про перше судове засідання - 09 листопада 2020 року шляхом відправлення відповідного оголошення для опублікування на офіційному веб-сайті «Судова влада України» 28 жовтня 2020 року (том 1, а. с. 205), і з дати опублікуванням такого оголошення останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Про призначення судового засідання на 21 січня 2021 року третя особа ОСОБА_2 також повідомлявся шляхом відправлення відповідного оголошення для опублікування на офіційному веб-сайті «Судова влада України» 28 листопада 2020 року (том 1, а. с. 211) і з дати опублікування такого оголошення останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, будучи обізнаним про проживання ОСОБА_2 у місті Празі Чешської Республіки, безпідставно здійснив його виклик у судове засідання шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», як виклик особи, що проживає в зоні АТО, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки, згідно з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , наданої третьою особою ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції, місце його проживання в Україні зареєстроване саме за адресою: АДРЕСА_1 , а наявність в матеріалах цивільної справи судового рішення Чеської Республіки від 14 травня 2020 року не свідчить про його перебування у Празі у 2021 році та не надає суду підстав вважати, що останнім відомим місце проживання ОСОБА_2 є саме адреса, зазначена у цьому судовому рішенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати, направити справу на новий розгляд до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (відповідно до визначеної підсудності).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бляхарською Ю. О., мотивована тим, що, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій фактично встановлювали лише факт наявності чи відсутності судового рішення про розірвання шлюбу без оцінки правомірності або протиправності дій відповідачів по факту внесення актового запису, без дослідження та витребування відповідних книг державної реєстрації актів цивільного стану, оцінки правомірності видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, наведення своїх висновків виключно на підставі довідок, долучених до справи позивачем щодо відсутності в судах інформації або неможливості надання такої інформації щодо рішення суду, яке було підставою для складення актового запису про розірвання шлюбу.

Зазначає, що наявні підстави для обов`язкового скасування судових рішень, оскільки ОСОБА_2 не був належно повідомлений про розгляд справи, так як має постійне місце проживання на території Чеської Республіки. Про проживання за межами України він повідомляв суд апеляційної інстанції, який залишив ці доводи без належної оцінки.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ОСОБА_2 вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки районний суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Забайрачний В. А. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, отже, скасуванню не підлягають.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів про наявність судового рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилається на безпідставність доводів ОСОБА_2 про неналежне повідомлення його про розгляд справи, оскільки суди попередніх інстанцій повідомляли його про судовий розгляд у передбаченому ЦПК України порядку шляхом опублікування оголошення на веб-сайті «Судова влада».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 15 листопада 1991 року Відділом РАЦС м. Антрацит Луганської області, ОСОБА_2 (російською) та ОСОБА_1 (російською) 15 листопада 1991 року уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 567. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23 грудня 1993 року Відділом РАЦС м. Антрацит Луганської області, ОСОБА_4 (російською) народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 666. Батьком дитини записаний ОСОБА_2 (російською), матір`ю - ОСОБА_1 (російською).

28 вересня 2013 року реєстратором Відділу РАЦС реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області були внесені зміни до відомостей актового запису № 567 від 15 листопада 1991 року, а саме актовий запис про розірвання шлюбу № 408 від 01 червня 1998 року, складений Відділом РАЦС Жовтневого районного управління юстиції Луганської області (щодо суті зазначених змін інформація відсутня), що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00024736294 від 28 листопада 2019 року.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00024736902 від 28 листопада 2019 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян за період з 01 червня 1998 року по 01 червня 1999 року та за період з 01 червня 1999 року по 28 листопада 2019 року, за результатами проведеної перевірки актовий запис щодо розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по м. Антрацит Луганської області не виявлено. Книги державної реєстрації актів про розірвання шлюбу за 1998-1999 роки за зазначеним населеним пунктом не збереглися.

Відповідно до копії листа № Р-2-0609.2019/209/1 від 06 вересня 2019 року Старобільського районного суду Луганської області, згідно з програмним забезпеченням з діловодства «Д-3» автоматизованої системи документообігу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області відомості щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

Згідно з копією листа від 11 листопада 2019 року Троїцького районного суду Луганської області, до Троїцького районного суду Луганської області з Жовтневого районного суду м. Луганськ цивільна справа у паперовому вигляді та рішення по справі про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не передавалась.

Відповідно до перекладу рішення Чеської Республіки, яке набуло чинності 15 червня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання речового права на нерухомість судом було встановлено, що з повідомлення Посольства України в Чеській Республіці від 13 вересня 2016 року фонди державних архівів Донецької та Луганської областей знаходяться на території, де проходить антитерористична операція, а видача дублікатів та архівних документів, що стосуються реєстрових записів, тимчасово припиняється. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про захист прав та свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України, будь-який документ, виданий органами влади чи суб`єктами Донецької та Луганської областей та території, де проводяться антитерористичні операції, є недійсним документом та документом, що не створює жодних правових наслідків. Отже, очевидно, що ці документи не мають доказової цінності на території України, а тому, враховуючи положення статті 18 Договору між Чеською Республікою та Україною про правову допомогу у цивільних справах, вони також не можуть бути визнані на території Чеської Республіки. Крім того, суд не вважає достовірним доказом розірвання шлюбу між сторонами Виписку з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб № 19180474, видану 07 грудня 2017 року Дніпровським районним відділом Реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської області. Хоча це документ, виданий органом регіону України, на території якого не проводиться антитерористична операція, і тому він не підпадає під аналогічний правовий режим, як документи, видані Донецькою та Луганською республіками, не можна не помітити, що його зміст, що підтверджує наявність актового запису про розірвання шлюбу між сторонами, суперечить повідомленням Міністерства юстиції України, Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції в місті Києві від 24 березня 2017 року про те, що в Державному реєстрі актових записів не знайдено актових записів про розірвання шлюбу між сторонами. Сумніви викликає також той факт, що згідно з вищезгаданою випискою, актовий запис до Державного реєстру актових записів мав бути внесений 28 серпня 2013 року, тобто, дата значною мірою відрізняється від передбачуваної дати рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами (14 жовтня 1997 року). Так само не зрозуміло, чому Відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської області підтверджує наявність актового запису, оскільки розірвання шлюбу повинен був здійснити суд, розташований у Луганській області, та відповідно до § 115, абзац 2 Сімейного кодексу України, з метою внесення інформації щодо розірвання шлюбу до Державного реєстру актових записів, суд направляє рішення про розірвання шлюбу у Відділ РАЦС за місцем винесення рішення. На думку Апеляційного суду, ці факти потім необхідно оцінити в контексті інших доказів, представлених у процесі провадження. У цьому відношенні не можна не помітити відсутність письмової копії зазначеного рішення, що відповідно до правил регулювання матеріально-правових відносин Сімейного кодексу України є відповідним документом, що підтверджує розірвання шлюбу за рішенням суду, а також інші непрямі докази, що свідчать про те, що відповідач, при вирішенні серйозних особистих та сімейних справ та при контактах з органами влади зазначав, що він перебуває у шлюбі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бляхарською Ю. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та анулювання актового запису.

При цьому позивач зазначила Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відповідачами у справі. Про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач заяви не заявляла, а з власної ініціативи суд не наділений такими повноваженнями.

На підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_2 .

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неправомірного внесення відповідачем актового запису про розірвання шлюбу № 408 від 01 червня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на склад учасників справи. Зокрема, суд не надав належної оцінки правовому статусу ОСОБА_2 у справі. Залучивши його до участі у справу як третю особу, суд не врахував, що результати розгляду справи безпосередньо впливають на його права та обов`язки, як одного з подружжя.

Апеляційний суд на вказані обставини справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права увагу не звернув та розглянув справу по суті.

Не залучивши ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача, не отримавши та не оцінивши його доводи щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції порушив його право на справедливий суд і на ефективний засіб юридичного захисту, передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а суд апеляційної інстанції помилково не виправив допущені районним судом помилки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо доводів ОСОБА_2 про неналежне повідомлення про розгляд справи

Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною другою статті 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховним Судом встановлено, що ОСОБА_2 участі у розгляді справи у суді першої інстанції не брав.

23 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шахбаз`ян Д. І. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Флященко О. В. зазначав адресу ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 , 149 00. При цьому вказував, що ОСОБА_2 з 09 листопада 2011 року перебуває на консульському обліку у консульському відділі Посольства України в Чеській Республіці. На підтвердження зазначених обставин до апеляційної скарги було долучено, зокрема, копію закордонного паспорту ОСОБА_2 та інші докази, які підтверджують вказану адресу проживання.

У матеріалах справи наявне підтвердження про отримання представником ОСОБА_2 - адвокатом Флященком О. В. ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 грудня 2021 року про відкриття провадження у справі (том 1, а. с. 231).

Також у матеріалах справи наявне підтвердження про отримання представником ОСОБА_2 - адвокатом Флященком О. В. ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2022 року про призначення справи до розгляду на 08 лютого 2022 року (том 2, а. с. 3).

Про призначене судове засідання на 06 грудня 2022 року ОСОБА_2 повідомлявся за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 2, а. с. 23, 24), адвокат Флященко О. В. - смс-повідомленням на номер 380505821224 та за електронною адресою: АДРЕСА_4 (том 2, а. с. 22, 27,28).

06 грудня 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Флященком О. В. подано клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 06 грудня 2022 року.

Про призначене судове засідання на 31 січня 2023 року ОСОБА_2 повідомлявся за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 2, а. с. 44), адвокат Флященко О. В. - смс-повідомленням на номер 380505821224 (том 2, а. с. 38).

Судове засідання, призначене на 31 січня 2023 року, та на якому ухвалено судове рішення, проведено без участі сторін.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про відсутність належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання (перебування) третьої особи ОСОБА_2 , яку повідомила суду першої інстанції сторона позивача у справі, є: АДРЕСА_1 , й ця адреса знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим останнього повідомлено про перше судове засідання - 09 листопада 2020 року, шляхом відправлення відповідного оголошення для опублікування на офіційному веб-сайті «Судова влада України» 28 жовтня 2020 року (том 1, а. с. 205), і з дати опублікуванням такого оголошення останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Про призначення судового засідання на 21 січня 2021 року третя особа ОСОБА_2 теж повідомлявся, шляхом відправлення відповідного оголошення для опублікування на офіційному веб-сайті «Судова влада України» 28 листопада 2020 року (том 1, а. с. 211), і з дати опублікуванням такого оголошення останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Зазначені виклики (повідомлення) на адресу ОСОБА_2 не відповідають вимогам процесуального закону.

Відповідно до частин одинадцятої, тринадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною восьмою статті 130 ЦПК України визначено, що особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 09 листопада 2011 року перебуває на консульському обліку у консульському відділі Посольства України в Чеській Республіці та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 149 00, відтак, колегія суддів вважає, що підстави викликати його до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у апеляційного суду не було.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд на зазначені вимоги процесуального законодавства уваги не звернув, розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, не відклав його, причин неотримання заявником повідомлення не з`ясував, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Розглянувши справу без належного повідомлення ОСОБА_2 , апеляційний суд належно не врахував його доводів, заперечень, не виклав це у постанові суду, що є порушенням статті 382 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Бляхарською Юлією Олександрівною, задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта