Рішення

від 11.07.2023 по справі 160/3741/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Справа № 160/3741/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), в якій позивач просить:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 15.09.2022 року № 0471500046302 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувати до страхового трудового стажу роботу:

-з 01.09.1977 року по 25.02.1981 року, стаж 3 роки 5 місяців 25 днів - навчання в Жиличскому радгоспі-технікумі (Республіка Білорусь, Могильовська область);

-з 11.04.1981 року по 29.04.1983 року, стаж 2 роки 0 місяців 19 днів - строкова військова служба в армії;

-з 20.05.1983 року по 23.07.1984 року, стаж 1 рік 2 місяці 4 дні - робота в радгоспі «Пам`ять Фрунзе» (Республіка Білорусь, Могильовська область);

-з 24.07.1984 року по 31.12.1986 року, стаж 2 роки 5 місяців 8 днів - робота у ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» (Республіка Білорусь, Могильовська область);

-з 01.01.1987 року по 31.03.1990 року, стаж 3 роки 3 місяці 0 днів - робота в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ОАО «Присожье») (Республіка Білорусь, Могильовська область);

-з 15.04.1990 року по 19.08.1990 року, стаж 0 років 4 місяці 5 днів - робота в колгоспі імені Ульянова (смт Софіївка Криворізького району, Дніпропетровська область);

-з 20.08.1990 року по 05.02.1997 року, стаж 6 років 5 місяців 17 днів - робота в птахорадгоспі імені Карла Маркса (с.Мар`янське Апостолівського району, Дніпропетровська область);

-з 01.07.1997 року по 31.10.1997 року, стаж 0 років 4 місяці 0 днів;

-з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, стаж 1 рік 0 місяців 0 днів садоводство, індивідуальна трудова діяльність;

- з 16.06.2020 року по 07.07.2020 року, стаж 0 років 0 місяців 22 дні - робота в ТОВ СП «Нібулон» (с. Мар`янське Апостолівського району, Дніпропетровська область);

-з 09.10.2020 року по 05.07.2021 року, стаж 0 років 8 місяців 28 днів - відділ надання соціальних послуг в Апостолівському районі;

-з 02.11.2021 року по 04.01.2022 року, стаж 0 років 2 місяці 21 день - робота у ФОП ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він на протязі 2019-2022 років неодноразово звертався до підрозділу Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неодноразово проводився розрахунок стажу. 15.09.2022 на чергову заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 15.09.2022 №047150004630 про відмову в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж є недостатнім для призначення пенсії і становить 18 років 1 місяць 29 днів (стаж враховано по 03.01.2022 року). Позивач не погоджується з відмовою відповідача-2, оскільки має трудовий стаж з 01.09.1977 по 03.01.2022 з незначними перервами. Однак, у зв`язку із втратою трудової книжки він змушений на протязі 2017-2022 років збирати документи, які підтверджують цей трудовий стаж. На дату подачі заяви про призначення пенсії його документально підтверджений загальний трудовий стаж становить 21 рік 6 місяців 29 днів. На переконання позивача, оспорюване рішення не обґрунтоване, не зрозуміло, які періоди зараховані, а які ні. Позивач зазначає, що він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 10 місяців 11 днів (з 26.04.1986 року по 06.03.1990 року), тому має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки, тобто по досягненню 56 років (60-4) за наявності страхового стажу не менше 21 року (25-4). Враховуючи викладене, вважає, що відмова у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправна, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 02.03.2023.

27.04.2023 позивачем усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3741/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - докази в обґрунтування прийняття рішення, що оскаржується.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

18.05.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.01.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розгляд вказаної за принципом екстериторіальності визначено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у призначені пенсії від 15.09.2022 № 047150004630. Право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів в зоні відчуження. Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії іх зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про періоди роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Згідно з доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. Страховий стаж позивача складає 18 років 1 місяць 29 днів. При визначенні права на пенсію позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 1984 року по 1986 рік на підставі довідки про заробітну плату від 14.02.2019 № 1, яка видана ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» (Республіка Білорусь, Могильовська область), оскільки не підтверджена первинними документами. У зв`язку з військовою агресією рф в країні введено воєнний стан надіслати запити до Республіки Білорусь для перевірки достовірності та відповідності зазначених сум заробітної плати (доходу) первинними документами немає можливості. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2025 року по грудень 2025 року включно від 22 до 32 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з січня 2027 року по грудень 2027 року включно від 15 до 24 років. Таким чином, відповідач-2 вважає, що право на призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону № 796 у позивача відсутнє, а право на пенсійну виплату позивач матиме 12.04.2027 відповідно до Закону № 1058-ІV.

31.05.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти відзиву відповідача-2, обґрунтовуючи аналогічними за змістом доводами, викладеними у позовній заяві, акцентуючи, що спірні періоди трудової діяльності належним чином підтверджені відповідними документами. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду його роботи з 1984 року по 1986 рік на підставі довідки про заробітну плату від 14.02.2019 №1, яка видана ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» (Республіка Білорусь, Могильовська область), позивач вказує, що він на протязі 2019-2022 років він неодноразово звертався до органів пенсійного фонду за призначенням пенсії і даний період його роботи був зарахований до страхового стажу.

29.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» надійшли витребувані докази.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 25.05.2018 органом 1229; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно із довідкою виконавчого комітету Могильовської обласної ради народних депутатів від 31.12.1992 №5085/36 ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 по 06.03.1990 проживав у м. Славгороді Могильовської області, постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 01.06.1992 №328 цей населений пункт віднесений до зони з правом на відселення (а.с.34).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.101).

Починаючи з 27.12.2018, позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №15 (сервісний центр)) із заявами про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.89, 99, 115, 142, 145), однак приймались рішення про відмову у призначенні пенсії (докази їх оскарження відсутні).

09.09.2022 позивач в чергове звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №15 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.43, 184).

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 09.09.2022 за вх.№2002 (а.с.44, 185) долучено копії таких документів: військового квитка № НОМЕР_4 ; диплома серії НОМЕР_5 ; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000: №411/Є-325/01-25, №1-19/50 та 2 довідки б/н; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; документа про місце проживання (реєстрації) особи № НОМЕР_6 ; документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637: №410/Є-324/01-23, №Є-121-2, №Є121-1 №251 від 21.08.2017, №162 від 18.09.2017 та №Є-121; документів, які засвідчують особливий статус особи: №5085/36 від 31.12.1998; паспорту № НОМЕР_2 ; посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_3 ; трудової книжки НОМЕР_7 .

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.09.2022 № 047150004630 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Означене рішення від 15.09.2022 № 047150004630 обґрунтоване наступним.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років 4 місяці 28 днів. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Страховий стаж особи 18 років 1 місяць 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви - за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2025 року по грудень 2025 року включно від 22 до 32 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з січня 2027 року по грудень 2027 року включно від 15 до 24 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 12.04.2027 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто (а.с.28, 197).

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047150004630 (а.с. 201) страховий стаж позивача станом на дату 09.09.2022 становить 18 років 01 місяць 29 днів, до якого зараховано наступні періоди:

з 01.09.1997 по 25.02.1981 - навчання у вищих/середніх НЗ - 03 роки 05 місяців 25 днів;

з 11.04.1981 по 29.04.1983 військова служба строкова 02 роки 0 місяців 19 днів;

з 20.05.1983 по 23.07.1984 -

---

- 01 рік 02 місяці 04 дні;

з 01.07.1987 по 31.12.1988 робота в колгоспі з 1966р. 01 рік 06 місяців 0 днів;

з 01.01.1989 по 15.12.1989 робота в колгоспі з 1966р. 0 років 10 місяців 23 дні;

з 15.04.1990 по 19.08.1990 робота в колгоспі з 1966р. 0 років 04 місяці 05 днів;

з 20.08.1990 по 31.12.1996 -

---

- 06 років 04 місяці 12 днів;

з 01.07.1997 по 31.10.1997 -

---

- 0 років 04 місяці 0 днів;

з 01.01.2017 по 31.12.2017 код 2274607415 - 01 рік 0 місяців 0 днів;

з 16.06.2020 по 07.07.2020 код 43390543 - 0 років 01 місяць 05 днів;

з 09.10.2020 по 05.07.2021 безробіття 0 років 08 місяців 28 днів;

з 02.11.2021 по 03.01.2022 код 1676103749 - 0 років 01 місяць 28 днів.

19.10.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питань пенсійного забезпечення.

Листом №35651-26595/Є-01/8-0400/22 від 24.11.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що 27.12.2018, 21.03.2019, 13.08.2021, 22.02.2022, 09.09.2022 ним надавались заяви та документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до наданих документів в зоні гарантованого добровільного відселення він проживав 3 роки 10 місяців 11 днів (з 26.04.1986 по 06.03.1990), тому має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки (3 роки початкова величина + 1 рік додатково за 2 роки проживання), тобто по досягненню 56 років та наявності загального страхового стажу не менше 21 ріку. За наданими документами, загальний страховий стаж, складає 18 років 1 місяць 29 днів (стаж враховано по 03.01.2022). При визначенні права на пенсію не зараховано до страхового стажу період роботи з 1984 року по 1986 рік на підставі довідки про заробітну плату від 14.02.2019 №1, яка видана ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» (Республіка Білорусь, Могильовська область), та не підтверджена первинними документами. Надіслати запити до Республіки Білорусь для перевірки достовірності та відповідності зазначених сум заробітної плати (доходу) первинним документам немає можливості через воєнний стан. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу були винесені рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.01.2019 № 125/03-16/27, від 22.03.2019 №902/03-16/26, від 19.08.2021, від 23.03.2022 та від 15.09.2022 № 047150004630.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії від 15.09.2022, а також з не зарахуванням до стажу періодів роботи з 01.09.1977 по 25.02.1981, з 11.04.1981 по 29.04.1983, з 20.05.1983 по 23.07.1984, з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.03.1990, з 15.04.1990 по 19.08.1990, з 20.08.1990 по 05.02.1997, з 01.07.1997 по 31.10.1997, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 16.06.2020 по 07.07.2020, з 09.10.2020 року по 05.07.2021, з 02.11.2021 по 04.01.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 4 Закону України 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме:

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки та додатково 1 рік та 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга-третя статті 55 Закону №796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вона за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Відповідно до статті 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною першою статті 11 Закону №796-ХІІ визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема, належать: 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Згідно із частиною третьою статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

В пункті 10 Порядку уточняється, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 6);

Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 31.10.2018 у справі №212/12245/13-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а, від 22.06.2022 у справі №362/1209/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 10 місяців 11 днів (з 26.04.1986 по 06.03.1990).

До заяви про призначення пенсії від 09.09.2022 позивачем надавалась копія посвідчення серії НОМЕР_3 на підтвердження відповідного статусу та довідка виконавчого комітету Могильовської обласної ради народних депутатів від 31.12.1992 №5085/36 на підтвердження проживання позивача у період з 26.04.1986 по 06.03.1990 в зоні відселення (а.с.34).

За змістом листа від 24.11.2022 №35651-26595/Є-01/8-0400/22 (а.с.30) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнано право за позивачем на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки (3 роки початкова величина + 1 рік додатково за 2 роки проживання), тобто по досягненню 56 років та за наявності загального страхового стажу не менше 21 року.

В ході судового розгляду встановлено, що станом на час звернення за призначенням пенсії (у спірному випадку 09.09.2022) позивач набув 60-річного віку, фактичною підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стала відсутність необхідного страхового стажу: за розрахунком відповідача (а.с. 201) страховий стаж на дату звернення 09.09.2022 становить 18 років 01 місяць 29 днів.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування до стажу, що надає право пенсію, наступних періодів роботи: з 01.09.1977 по 25.02.1981, з 11.04.1981 по 29.04.1983, з 20.05.1983 по 23.07.1984, з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.03.1990, з 15.04.1990 по 19.08.1990, з 20.08.1990 по 05.02.1997, з 01.07.1997 по 31.10.1997, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 16.06.2020 по 07.07.2020, з 09.10.2020 року по 05.07.2021, з 02.11.2021 по 04.01.2022.

Водночас, за роздруківкою розрахунку страхового стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047150004630 на дату звернення 09.09.2022 (а.с. 201) до страхового стажу позивача зараховані періоди: 01.09.1997 по 25.02.1981; з 11.04.1981 по 29.04.1983; з 20.05.1983 по 23.07.1984; з 01.07.1987 по 31.12.1988; з 01.01.1989 по 15.12.1989; з 15.04.1990 по 19.08.1990; з 20.08.1990 по 31.12.1996; з 01.07.1997 по 31.10.1997; з 01.01.2017 по 31.12.2017; з 16.06.2020 по 07.07.2020; з 09.10.2020 по 05.07.2021; з 02.11.2021 по 03.01.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджено зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 01.09.1997 по 25.02.1981 (навчання у вищих/середніх навчальних закладах), з 11.04.1981 по 29.04.1983 (строкова служба в лавах Радянської армії), з 20.05.1983 по 23.07.1984, з 01.07.1987 по 15.12.1989 (робота в колгоспі), з 15.04.1990 по 19.08.1990 (робота в колгоспі), з 20.08.1990 по 31.12.1996, з 01.07.1997 по 31.10.1997; з 01.01.2017 по 31.12.2017; з 16.06.2020 по 07.07.2020, 09.10.2020 по 05.07.2021 та з 02.11.2021 по 03.01.2022, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо решти спірних періодів, а саме: з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 30.06.1987 та з 16.12.1989 по 31.03.1990, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що у період з 24.07.1984 по 31.12.1986 працював у ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» (Республіка Білорусь, Могильовська область) та з 01.01.1987 по 31.03.1990 в колгоспі «Октябрь» (ВАТ «Присожье» Республіка Білорусь, Могильовська область).

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка у позивача відсутня у зв`язку із її втратою.

На підтвердження трудової діяльності у спірний період позивачем до заяви про призначення пенсії надавалась довідка про заробіток для обчислення пенсії №1 від 14.02.2019, яка видана ВАТ «Славгородрайагропромтехніка», Республіка Білорусь, Могильовська область, за змістом якої ОСОБА_1 у період з січня по грудень 1984 року, з січня по грудень 1985 року та з січня по грудень 1986 року включно отримував заробіток, який враховується для обчислення пенсії.

Матеріали пенсійної справи містять також докази надання позивачем і інших довідок на підтвердження спірного періоду трудової діяльності, а саме: довідки про заробіток для обчислення пенсії №6 від 31.10.2017, яка видана ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» з аналогічними даними, що вказані у довідці №1 від 14.02.2019; довідок ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» від 07.02.2019 №1-3/8 та від 07.02.2019 №1-3/9 з інформацію про реформування та реорганізацію підприємства; довідки ВАТ «Присожье» про отриманий заробіток для обрахунку пенсії за період з січень по грудень 1987 року, з січень по грудень 1988 року, з січень по грудень 1989 року та з січень по березень 1990 року; довідки ВАТ «Присожье» від 18.09.2017 №162 про роботу позивача у колгоспі «Октябрь» та фактично відпрацьований мінімум за 1987-1989рр.; довідки ОАО «Присожье» від 07.09.2017 №159 про перейменування колгоспу «Октябрь» у СПК «Присожье» та подальшу його реорганізацію у ОАО «Присожье».

Суд звертає увагу, що довідки ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» №1 від 14.02.2019 та №6 від 31.10.2017, а також довідка ВАТ «Присожье» про заробіток для обрахунку пенсії містять відомості про отримання позивачем заробітної плати у ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» у періоді з січня 1984 року по грудень 1986 року та у ВАТ «Присожье» - у період з січня 1987 року по березень 1990 року, яка враховується для обчислення пенсії; довідки видані у відповідності до законодавства про пенсійне забезпечення Республіки Білорусь для надання в органи праці, зайнятості та соціального захисту, мають підписи керівника (роботодавця), головного бухгалтера та скріплені печаткою підприємства.

Проте, обґрунтованих підстав не врахування вказаних довідок при обрахунку стажу позивача оспорюване рішення не містить.

Доводи відповідача-2 у відзиві та відповідача-1 у листі від 24.11.2022 №35651-26595/Є-01/8-0400/22 про те, що довідка №1 від 14.02.2019 не підтверджена первинними документами, а надіслати запити до Республіки Білорусь для перевірки достовірності та відповідності зазначених сум заробітної плати (доходу) первинними документами немає можливості через воєнний стан, не враховуються судом, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зауважує, що в даному випадку дані, які містяться у вказаних вище довідках, в повній мірі узгоджуються між собою, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані довідки №1 від 14.02.2019 та довідки від 31.10.2017 №6 (в частині спірного періоду роботи), що видані ВАТ «Славгородрайагропромтехніка», містять не повні дані, неточності, розбіжності, неправдиві або недостовірні відомості, у зв`язку з чим пов`язується необхідність підтвердження обґрунтованості видачі та достовірності інформації, зазначених у ній.

Окрім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не обґрунтовано неможливість надіслання відповідних запитів до Республіки Білорусь, в разі наявності сумніву у достовірності відомостей у довідці, до виникнення обставин, що зумовлені введенням воєнного стану, зважаючи на те, що довідка ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» №1 від 14.02.2019 надавалась позивачем разом із завою про призначення пенсії від 21.03.2019, а довідка ВАТ «Славгородрайагропромтехніка» від 31.10.2017 №6 надавалась разом із заявою про призначення пенсії від 27.12.2018.

Не обґрунтовано відповідачами і часткове (вибіркове) зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у ВАТ «Присожье».

Суд акцентує увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів робота позивача у періоді з 24.07.1984 по 31.12.1986 у ВАТ «Славгородрайагропромтехніка», а також з 01.01.1987 по 30.06.1987 та з 16.12.1989 по 31.03.1990 у ВАТ «Присожье», суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військовою агресією останньої по відношенню до громадян України, та пасивній допомозі у вказаному Республіки Білорусь, відмова органу державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на призначення пенсії з підстав відсутності можливості перевірки довідки первинними документами та за відсутності обґрунтованого сумніву у необхідності такої перевірки, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням пенсійного органу щодо перевірки підстав для призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-2, відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу позивача періодів його роботи з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 30.06.1987 та з 16.12.1989 по 31.03.1990, діяв протиправно.

Щодо періодів роботи позивача у птахорадгоспі імені Карла Маркса (с.Марянське Апостолівського району Дніпропетровської області).

Позивач вказує, що у період з 20.08.1990 по 05.02.1997 працював у птахорадгоспі імені ОСОБА_3 , відповідачем зараховано до страхового стажу лише з 20.08.1990 по 31.12.1996.

На підтвердження трудової діяльності у спірний період позивачем надавались наступні документи, що містяться в матеріалах пенсійної справи.

Так, згідно з архівною довідкою №Є-121 від 11.08.2021 (а.с. 130), виданою Трудовим архівом при виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради, факт прийняття на роботу ОСОБА_1 підтверджується витягом з наказу по птахорадгоспу ім. «Карла Маркса» від 20.08.1990р. № 57 §3 (далі мовою оригіналу) «Принять в птицесовхоз гидротехником в участок № 2 тов. ОСОБА_4 с 20 августа 1990 г. с оплатой согласно положения. Основание: Заявление тов. ОСОБА_4 . Семья прибыла с Чернобыльской зоны.»; факт звільнення ОСОБА_1 підтверджується витягом з розпорядження по птахорадгоспу ім. «Карла Маркса» від 05.02.1997 № 9-К §2 (далі мовою оригіналу) «Уволить тов. ОСОБА_4 по собственному желанию с 05.02.1997 года. Основание: Заявление тов. ОСОБА_4 .».

Відповідно до архівної довідки №Є-121-1 від 11.08.2021 (а.с. 129), виданої Трудовим архівом при виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради, згідно з документами архівного фонду птахорадгоспу ім.Карла Маркса Апостолівського району Дніпропетровської області, які після ліквідації зберігаються в трудовому архіві при виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради, в особових рахунках значиться ОСОБА_1 , його вихододні та заробітна плата.

Також, відповідно до Акту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській №5144/0400-011004-09 №0400-011004-1/7800 від 02.12.2021 за результатами перевірки довідок від 11.08.2021 №Є-121-1, Є-121-2 про нарахування заробітної плати та довідки за період роботи з серпня 1990 року по грудень 1998 року в птахорадгоспі ім.Карла Маркса, під час проведення перевірки достовірності даних довідки про стаж, проведено ознайомлення з книгами наказів в птахорадгоспі ім.Карла Маркса за 1990, 1997 роки, в яких значиться: наказ від 20.08.1990 №57 -3 про прийняття « ОСОБА_4 » гидротехником в участок № НОМЕР_8 » з 20 серпня 1990 року; наказ від 05.02.1997 №9-К -2 про звільнення « ОСОБА_4 » з 05 лютого 1997 року. Розбіжностей між первинними документами та даними, заявленими в довідках, не встановлено (а.с.123-124).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено роботу позивача в птахорадгоспі ім.Карла Маркса у період з 20.08.1990 по 05.02.1997, однак обґрунтувань часткового зарахування до стажу періодів роботи позивача у птахорадгоспі імені ОСОБА_3 по відповідачами не зазначено, не містить таких відомостей і рішення, що оскаржується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-2, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.01.1997 по 05.02.1997 діяв протиправно.

Щодо періодів роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_7 від 16.06.2020 (а.с.20), у спірний період позивач працював у ФОП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_9 ):

-з 02.11.2021 - прийнятий на посаду водія вантажного автомобільного транспорту (запис №5);

-04.01.2022 - звільнений з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (запис №6).

Вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_7 позивача в частині спірних періодів оформлено у відповідності до вимог законодавства, у ній містяться відомості про номери та дати наказів про прийом на роботу та звільнення. Відповідачем зауважень щодо трудової книжки в частині вказаних спірних періодів не виявлено.

Водночас, з розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС 047150004630 (а.с. 201) вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період його роботи у ФОП ОСОБА_2 лише по 03.01.2022, при цьому обґрунтувань часткового зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 відповідачами також не зазначено, не містить таких відомостей і рішення, що оскаржується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-2, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача повністю періоди його роботи у ФОП ОСОБА_2 , діяв протиправно.

У той же час, з оспорюваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.09.2022 047150004630 не вбачається відомостей щодо документально підтвердженого стажу позивача, які періоди та в якому розмірі зараховані до стажу, відомостей щодо періодів, які не зараховані, та причини їх не зарахування.

Загальне посилання відповідача-2 у рішенні про те, що до стажу зараховано всі періоди, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності, що є неприпустимим.

Крім того, відповідачем-2 в оспорюваному рішенні хоч і наведено норми законодавства для призначення пенсії за віком, однак не зазначено підстави відмови позивачу в призначенні пенсії та не наведено мотиви його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 15.09.2022 № 047150004630 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача 09.09.2022 про призначення пенсії у вигляді рішення від 15.09.2022 № 047150004630, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 30.06.1987, з 16.12.1989 по 31.03.1990, з 01.01.1997 по 05.02.1997 та 04.01.2022 до страхового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи часткове зарахування відповідачем до страхового стажу періодів, що є спірними у справі, а також зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2022 про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів його роботи з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 30.06.1987, з 16.12.1989 по 31.03.1990, з 01.01.1997 по 05.02.1997 та 04.01.2022.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.9,72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) від 15.09.2022 №047150004630 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періодів його роботи з 24.07.1984 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 30.06.1987, з 16.12.1989 по 31.03.1990, з 01.01.1997 по 05.02.1997 та 04.01.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 09.09.2022 про призначення пенсії із зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова