Постанова

від 22.06.2023 по справі 369/15658/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/5224/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Київ

Справа № 369/15658/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Волчка А.Я.,

у справі за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагдова долина» про зняття арешту з майна,

встановив:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ТОВ «Смарагдова долина» про зняття арешту з майна. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222483200:04:004:0047, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинський район, Забірській сільській раді, наданої для ведення садівництва. Земельна ділянка придбана 08 червня 2010 року по договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г., зареєстрованому в реєстрі за № 273.

Для реєстрації права власності 25 жовтня 2021 року позивач подав відповідну заяву державному реєстратору. Проте, рішенням № 61184194 від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки документи подані після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Так, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 275540088 від 19.09.2021, на земельну ділянку накладено арешт на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/9405/14-ц від 21.08.2014; особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Смарагдова долина», код ЄДРПОУ: 33545498. Рішення по справі № 759/9405/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Смарагдова долина» про відшкодування збитків за договором було ухвалено 17.09.2014 року, набрало законної сили 10.11.2014 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) реєстраційний № 6925718 від 08 вересня 2014 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі копії ухвали Святошинського районного суду міста Києва № 759/9405/14-ц від 21.08.2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222483200:04:004:0047.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись його незаконність, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право власності на спірну земельну ділянку у позивача виникло з моменту укладання договору купівлі-продажу. Неузгодженість зі ст.125 ЗК України судова практика і Укрдержреєстр тлумачать на користь власників земельних ділянок.

Звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 прийшла до висновку, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Державна реєстраційна служба України в листі №07-06-15-13 від 14.01.2013 року «Щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався» роз`яснила, що державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину, на підставі яких відбувся такий перехід до 1 січня 2013 року, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Звертає увагу, що державний реєстратор відмовив в державній реєстрації права власності на земельну ділянку тільки виключно з наявності запису про обтяження (арешт). Інших зауважень не було.

Зазначає, що на думку суду в прохальній частині позову позивач не коректно формулює позовні вимоги, оскільки не зрозуміло, чи останній просить скасувати державну реєстрацію обтяження чи зняти арешт з нерухомого майна, оскільки такі вимоги не є ідентичними. Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» арешт є видом обтяження речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в силу норм ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник/володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, а позивач на даний час не є власником спірного нерухомого майна, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.

ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2).

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до частин першої та другої ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення змісту ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 275540088 від 19.09.2021 року, на земельну ділянку за кадастровим номером 3222483200:04:004:0047 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір`я, накладено арешт на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/9405/14-ц від 21.08.2014; особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Смарагдова долина», код ЄДРПОУ: 33545498.

Відповідно до інформації, що міститься у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року було вжито заходів на забезпечення позову у справі № 759/9405/14-ц та накладено арешт на десять земельних ділянок, що зареєстровані на праві власності за відповідачем ТОВ «Смарагдова долина», серед них і на земельну ділянку, що є предметом спору у даній справі.

Рішення по справі № 759/9405/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Смарагдова долина» про відшкодування збитків за договором було ухвалено 17.09.2014 року, набрало законної сили 10.11.2014 року. Цим рішенням стягнуто з ТОВ «Смарагдова долина» на користь ОСОБА_2 завдані збитки на суму 460 000 грн. та судові витрати у розмірі 3654 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 08 червня 2010 року між ТОВ «Смарагдова долина» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. за реєстровим № 273.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору, продавець в особі представника зобов`язувався передати земельну ділянку, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, Забірської сільської ради, надану для ведення садівництва, кадастровий № 3222483200:04:004:0047, площею 0,0822 га, у власність покупцеві, а покупець зобов`язувався прийняти земельну ділянку, і сплатити за неї певну грошову суму.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Таким чином, якщо предметом спору є вимога власника про звільнення належного йому майна з-під арешту, а позов пред`явлено не до всіх відповідачів, що мають відповідати за позовом, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

При цьому, виходячи з аналізу вищенаведеного, вирішити позовні вимоги про скасування арешту без залучення до участі у справі в якості відповідача особи, на користь якої накладено такий арешт, є неможливим.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем вказаний позов пред`явлено лише до одного відповідача - ТОВ «Смарагдова долина», тоді як вбачається з матеріалів справи, арешт на спірне майно - на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0047 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір`я, накладено в інтересах ОСОБА_2 в справі № 759/9405/14-ц.

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не заявляв клопотання про притягнення ОСОБА_2 у якості співвідповідача у вказаній справі.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги та відмовив у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки до участі у справ не було залучено другого належного відповідача - особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки вони підлягають розгляду та оцінці при розгляді позову, пред`явленого до належних відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року - скасувати та прийняти постанову :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагдова долина» про зняття арешту з майна - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Рейнарт І.М.