Ухвала

від 12.07.2023 по справі 520/973/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 липня 2023 р.Справа № 520/973/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі № 520/973/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвіз"

до Державної митної служби України , Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 задоволено позов ТОВ "Укрвіз"до Державної митної служби України, Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

На рішення суду Київською митницею подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та несплати судового збору, надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин та сплати судового збору.

10.07.2023 від Київської митниці надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збооу, в обґрунтування якого зазначено, що у скаржника відсутні кошти для його сплати, в підтвердження чого надано довідку Київської митниці за 07.07.2023.

Просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2021 у справі 0940/2276/18 та Верховного Суду зазначені в ухвалах від 04.08.2022 по справі № 420/2429/20, № 826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі № 460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі № 240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі № 160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі № 640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі № 580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21.

Дослідивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

До клопотання скаржник не надає жодних доказів, які б підтверджували вчинення всіх залежних від Київської митниці заходів задля сплати судового збору (зокрема, вжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень).

Крім того, обмежене фінансування бюджетної установи не може бути підставою для відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору.

За приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на органи державної влади, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи органу державної влади), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18, відповідно до яких юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони сформовані щодо юридичних осіб приватного права, а не суб`єктів владних повноважень, яким є відповідач.

Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України, оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 статті 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 статті 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.

Відтак суд приходить до висновку, що положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Також, суд вважає безпідставними посилання апелянта на ухвали Верховного Суду від 04.08.2022 по справі № 420/2429/20, № 826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі № 460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі № 240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі № 160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі № 640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі № 580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21, оскільки ці судові рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору в межах справи № 520/973/22.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків колегія суддів враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Таким чином, дослідивши заяву про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки вказані скаржником обставини не є поважною підставою для відстрочення його сплати та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору по справі № 520/973/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Жигилій С.П. Перцова Т.С.