Ухвала

від 11.07.2023 по справі 320/13284/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 320/13284/21

адміністративне провадження № К/990/24030/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №320/13284/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК «Мідас» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України і зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовано приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №600/813/20-а.

Ще однією підставою для оскарження судових рішень відповідач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на недослідження судом зібраних у справі доказів.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття ж 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас й частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обґрунтувань, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм права, натомість процитував положення Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" із наведенням окремого витягу із постанови Верховного Суду від 17.01.2022.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів при вирішенні питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу за результатом перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанцій у справі, тобто, до їх переоцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Що ж до посилань на недослідження судом зібраних у справі доказів, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу. Однак, всупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №320/13284/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК «Мідас» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник