Постанова

від 12.07.2023 по справі 340/9016/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

справа №340/9016/21

адміністративне провадження № К/990/26444/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлмаш» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним рішення, зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкову накладну, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Шлай А.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлмаш» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним рішення, зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкову накладну.

Не погоджуючись із цим рішенням, ГУ ДПС 15 квітня 2022 року звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Установивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд відповідно до ухвали від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу залишив без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору.

Указана ухвала суду апеляційної інстанції була отримана ГУ ДПС 10 червня 2022 року (а.с.158,т.2).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 червня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №340/9016/21 повернув скаржникові.

Указана ухвала суду апеляційної інстанції отримана ГУ ДПС 15 липня 2022 року (а.с.188-189, т.2).

Зважаючи на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному праву на її подання, ГУ ДПС 21 липня 2022 року разом із клопотанням про поновлення строків повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Разом із апеляційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 17 лютого 2022 року.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишив без руху, надав відповідачу десятиденний строк для звернення з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказати інші причини пропуску строку та зазначити підстави для його поновлення, а також надати докази оплати судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 серпня 2022 року відмовив:

- у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про надання подовженого строку для усунення недоліків апеляційної скарги;

- у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнав неповажними наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

- Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 340/9016/21.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження слугували висновки про те, що відповідач мав достатній встановлений законодавством строк для усунення недоліків. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження. Стверджує, що вперше апеляційну скаргу було подано з дотримання строку на апеляційне оскарження.

Від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повного дослідження всіх обставин справи, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Також до суду надійшла заява про стягнення судових витрат, які складаються з на правову допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу у розмірі 3000 грн.

IV. Позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (пункт 1 частини четвертої, частина восьма статті 169 КАС України).

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. Також підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 статті 299 КАС України).

За відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі (стаття 300 КАС України).

Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:

- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;

- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).

До поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними),яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Так, усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 28.04.2021 по справі № 640/3393/19.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження Третій апеляційний адміністративний суд виходив із того, що наведені ГУ ДПС підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору. Поновлення скаржникові строку на апеляційне оскарження без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право інших учасників справи.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги та поновлення такого строку з огляду на таке.

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28.04.2021у справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Щодо доводів відповідача про введення воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що це безумовно є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване введенням воєнного стану. Проте апелянтом не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу та сплатити судовий збір.

Факт введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року є загальновідомим, проте, сам по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою у справі №340/9016/21 податковий орган також не сплатив судовий збір.

Таким чином, оскільки ГУ ДПС не сплачено судовий збір та не наведено поважних причин для поновлення строку на пеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Стосовно клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу у розмірі 3000 грн., Суд зазначає наступне.

Згідно опису вкладення, доданого до вищевказаної заяви, заява про розподіл судових витрат, в якій міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції в розмірі 3000,00 грн.

Від ГУ ДПС надійшли заперечення щодо заяви ОСОБА_1 (представник позивача) про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, де відповідач просить відмовити у її задоволенні.

Так, відповідач зазначає про неспівмірність суми, що визначена заявником до відшкодування, позаяк справа № 340/9016/21 є справою незначної складності, справи цієї категорії мають усталену судову практику, а тому, на думку відповідача, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу не потребували значних затрат часу, а також зусиль адвоката щодо здійснення юридичного та технічного супроводу (роботи) у цій справі.

Також відповідач просить при визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу врахувати критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Вирішуючи подане клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначалося Судом вище відповідачем подано заперечення щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до відшкодування.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18.

На підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції стороною позивача надано копії: додаткова угода від 09 листопада 2022 року до Договору № 166/34/21 від 10 жовтня 2021 про надання правової допомоги; квитанція від 17 листопада 2022 року на суму 3000,00 грн; рахунок №749 від 09 листопада 2022 року; акту приймання передачі від 08 грудня 2022 року, у якому наявний детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Так, відповідно до Додаткової угоди вартість правничої допомоги, що надається Адвокатським бюро щодо підготовки та поданні відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області у справі №340/9016/21, становить 3000,00 (три тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно Акту від 28 квітня 2023 року наданих послуг до Договору зазначено, що Адвокатським об`єднанням було надано наступну професійну правничу допомогу подання відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області у справі №340/9016/21 на загальну вартість у сумі 3 000,00 гривень. Кількість витраченого часу становить 2 години.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат Суд також враховує, що предметом спору у справі № 340/9016/21 є питання наявність поважності поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року.

Окрім того, в суді касаційної інстанції розгляд справи № 340/9016/21 відбувався в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Практика Верховного Суду щодо вирішення питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є сталою та послідовною. До того ж зміст відзиву на касаційну скаргу головним чином складається з цитування висновків ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином підготовка відзиву на касаційну скаргу у цій справі не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

Отже, доводи Головного управління ДПС у Кіровоградській області, викладені у запереченнях на заяву ОСОБА_1 щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до відшкодування, зі складністю роботи пов`язаної із підготовкою відзиву на касаційну скаргу, її обсягом та часом, витраченим на виконання роботи, є обґрунтованими.

Ураховуючи вищевикладене та застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 134 КАС України, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів касаційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління ДПС у Кіровоградській області, розмірі 500,00 грн. та за рахунок Державної податкової служби України, в розмірі 500,00 грн.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №340/9016/21 залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький вул. Велика Перспективна, буд.55, код ЄДРПОУ 43995486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлмаш» (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Соборності України, буд. 24, офіс 33, ЄДРПОУ 43683877) судові витрати на правничу допомогу в сумі 500,00 (п`ятсот) гривень.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м.Київ,Львівська площа, буд., 8, ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлмаш» ( 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Соборності України, буд. 24, офіс 33, ЄДРПОУ 43683877) судові витрати на правничу допомогу в сумі 500,00 (п`ятсот) гривень.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко