Ухвала

від 05.07.2023 по справі 201/2448/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2448/22

Провадження № 2/201/132/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Турбаївській М.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Петрикова В.А.

представника відповідача адвоката Омельченко Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2022 року провадження у даній цивільній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Дніпровського апеляційного суду за наслідками апеляційного провадження у цивільній справі № 194/939/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року було поновлено провадження по даній справі.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики від 15 серпня 2016 року в частині виникнення прав та обов`язків позичальника, визнавши дійсним позичальником за вищевказаним договором ТОВ «Агротрейд-2010».

Відповідачі скористалися своїм правом на подання відзиву, позовні вимоги не визнали, наголосили на тому, що позику було отримано саме позивачем, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

Під час розгляду справи були з`ясовані позиції сторін щодо даного позову, допитані свідки, досліджені матеріали справи.

Після допиту свідків відповідачем ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження у справі у звязку з тим, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки всі обставини, викладені у позовній заяві, були предметом розгляду Тернівського міського суду Дніпропетровської області та було поставлено рішення, яке набуло законної сили, відповідно до якого з ОСОБА_2 було стянугнуто позику в розмірі 30000,00 доларів США та встановлено, що ці гроші було отримано саме ОСОБА_2 , а не ТОВ «Агротрейд-2010».

В судовому засіданні 05.07.2023 відповідачі підтримали заялене клопотання.

Представник позивача всудове засідання не з`явився, надав заяву про відкладення слухання справа на іншу дату та свої письмові заперечння щодо копотання про закриття провадження у справі.

Суд не знайшов підстав для відкладення слухання справи, оскільки дата засідання була заздалегідь узгоджена з усіма сторнами у справі.

Крім того, судом були прийняті до уваги письмові заперечння сторони позивача, в яких він наголосив на тому, що підстави щодо закриття провадження у справі відсутні, оскільки предмет спору наявний, відповідачем не подано жодного доказу з приводу того, що предмет спору відсутній, перекручено принципи судочинства, а отже провадження у справі не підлягає закриттю.

Заслухавши та вичивши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ч.ч. 1-2 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11).

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За нормами ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документабо видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як визначено у ст. 1047 ч. 2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що грошові кошти або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У постанові від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13 Верховний Суд України виклав правовий висновок, за яким письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позицію аналогічного змісту Верховний Суд України визначив також у постанові від 11 листопада 2015 року, прийнятій по справі № 6-1967цс15.

Отже, у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а відтак суд передусім саме у цих справах встановлює наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказуються факт укладення договору позики і його умови.

Тому, усі питання дійсності вчиненого правочину та природи укладеного договору позики є предметом розгляду саме справ за позовами про стягнення суми боргу за договорами позики.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року встановлено, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики (займу), за яким відповідач ОСОБА_2 отримав у позику від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 000 доларів США, зобов`язавшись повернути суму боргу до 15 серпня 2017 року, про що того ж самого дня, у безпосередній присутності свідка ОСОБА_3 , власноручно склав відповідну розписку. Однак, у зазначений строк відповідач не повернув суму боргу за розпискою, став уникати зустрічей з позивачем та ухилятися від телефонних переговорів, і категорично відмовився виконувати боргові зобов`язання.

Cуд встановив, що заявлені позовні вимоги та зазначені стороною позивача обставини об`єктивно підтверджуються власноручною борговою розпискою відповідача ОСОБА_2 , якою він зобов`язався повернути суму отриманих ним у борг грошових коштів в розмірі 33 000 доларів США у строк до 15 серпня 2017 року; показаннями свідка ОСОБА_3 , у присутності якої відповідач ОСОБА_2 отримав позичені ним у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у вказаному розмірі та видав позивачеві власноручно складену ним боргову розписку; а також письмовими вимогами на адресу відповідача про необхідність погашення суми боргу.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року завершено апеляційний розгляд цивільної справи № 194/939/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних збитків в розмірі 6 930, 00 доларів США, та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахувань у зв`язку з інфляцією. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору змінено з 10510, 00 грн. на 6 263, 96 грн. В іншій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року залишено без змін.

З 21 лютого 2023 року є чинними зміни, внесені у рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року за наслідками апеляційного перегляду.

Судом апеляційної інстанції, у тому числі залучивши третю особу - ТОВ «Агротрейд-2010» до участі у справі № 194/939/20 ухвалою від 17 січня 2023 року (https://revestr.court.гоу. ua/Review/108509751), встановлено, що вказана юридична особа за умовами договору позики від 15 серпня 2016 року від позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 33 000 доларів США не отримувала, позичені грошові кошти в інтересах ТОВ «Агротрейд-2010» не використовувалися, а позичальником за умовами договору позики виступав саме ОСОБА_2 як фізична особа.

Як встановлено у справі № 194/939/20, наявністю печатки товариства на борговій розписці не спростовано її змісту та не доведено, що кошти за вказаною розпискою одержані ТОВ «Агротрейд-2010»; а наявністю на розписці підпису ОСОБА_4 , який перебував на посаді директора товариства та мав вільний доступ до вказаної печатки, також не доведено, що позичальником у правовідносинах позики із ОСОБА_1 було ТОВ «Агротрейд-2010».

Тому вищевказані обставини, встановлені рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року по цивільній справі № 194/939/20, що набрали законної сили, виходячи з вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України, у першу чергу, є такими, що не підлягають доказуванню при розгляді даної справі, у якій беруть участь ті самі, що й по іншій справі, особи, та щодо яких ці обставини встановлено.

Крім того, водночас постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийнятій у справі № 194/939/20, зокрема додатково прямо встановлено, конкретизовано та остаточно визначено ті питання, що стосуються дійсності правочину позики між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 від 15 серпня 2016 року у контексті твердження останнього про участь у спірних правовідносинах у якості позичальника ТОВ «Агротрейд-2010».

Суд вважає, що станом на час розгляду даної судової справи між сторонами не залишилося неврегульованих питань, адже відповідні обставини - встановлено, а усі пов`язані з ними спірні питання - вирішено у цивільній справі № 194/939/20, у тому числі під час її апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог ст. 255 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20 (провадження № 61- 3438сво21) окремо відзначив, що закриття провадження у підготовчому засіданні можливо з підстав, визначених статтями 206, 207 ЦПК України (частина четверта статті 200 ЦПК України): відмови від позову, визнання позову та укладення мирової угоди.

Тому, з огляду на приписи ст.ст. 200, 206, 207 ЦПК України, за відсутності окремих підстав для залишення позовної заяви без розгляду (пункт перший частини другої статті 200 ЦПК України), усі інші наступні питання, що стосуються предмета спору та провадження у справі, зокрема щодо його закриття з інших підстав, аніж у разі відмови позивача від позову або затвердження укладеної сторонами мирової угоди, вирішуються під час розгляду справи по суті.

За висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у п.п. 4.13.- 4.16. постанови від 26 червня 2019 року по справі № 13/51-04 (провадження № 12- 67гс19), предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), підтримавши раніше неодноразово визначений підхід з приводу того, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, окремо вказав на те, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право». Зокрема, відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відтак Верховним Судом відзначено, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами, утім предмет спору має бути відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення.

Суд вважає, ураховуючи набрання у вищевказаній іншій цивільній справі законної сили рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, що між сторонами у даній справі не залишилося жодних неврегульованих питань у спірних правовідносинах.

Як наслідок, у зв`язку із настанням зазначених обставин одночасно із набранням законної сили судовими рішеннями у справі № 194/939/20, наразі предмет спору по даній справі відсутній, що є підставою для закриття у ній провадження відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 2 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст.255, ст.200,222,254,256,258-261,353,354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним закрити.

Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Батманова