Постанова

від 11.10.2024 по справі 201/2448/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 201/2448/22

провадження № 61-17179св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010» (далі - ТОВ «Агротрейд-2010»), у якому просив суд визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір позики від 15 серпня 2016 року в частині виникнення прав та обов`язків позичальника, визнавши дійсним позичальником за вищевказаним договором ТОВ «Агротрейд-2010».

2. Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач отримав грошові кошти від відповідача-1 у розмірі 33 000,00 доларів США у строк

до 15 серпня 2017 року, що підтверджується розпискою від 15 серпня 2016 року.

3. Позивач зазначає, що договір є удаваним правочином в частині виникнення прав та обов`язків позичальника у особи, яка зазначена позичальником, оскільки дійсним позичальником за вищевказаним договором ТОВ «Агротрейд-2010».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня

2023 року у складі судді Батманової В. В. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

5. Ухвала мотивована тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийнятою у справі № 194/939/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків, зокрема встановлено, конкретизовано та остаточно визначено ті питання, що стосуються дійсності правочину позики між позикодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 від 15 серпня

2016 року у контексті твердження останнього про участь у спірних правовідносинах у якості позичальника ТОВ «Агротрейд-2010».

6. Ураховуючи набрання у іншій цивільній справі законної сили рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, суд дійшов висновку, що між сторонами у цій справі не залишилося жодних неврегульованих питань у спірних правовідносинах, тому наразі предмет спору у цій справі відсутній, що є підставою для закриття у ній провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний договір позики не є неукладеним, не був визнаний судом недійсним, а тому відсутні підстави вважати, що в даній справі відсутній предмет позову, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі через відсутність спору не можна вважати законним та обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року залишити в силі.

12. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня

2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 20 жовтня 2021 рок у справі № 668/13646/15, від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобовязання, а відтак суд передусім саме у цих справах встановлює наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказуються факт укладення договору позики і його умови. Тобто усі питання дійсності вчиненого правочину та природи укладеного договору позики є предметом розгляду саме справи про стягнення суми боргу за договором позики. Інакше ухвалення судового рішення у такій справі є неможливим.

14. Крім того, нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним у частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

15. Зазначає, що саме лише посилання апеляційного суду на те, що у даній справі заявлено позовні вимоги про визнання недійсним певного договору - вочевидь є недостатнім, аби вказувати на неправильність висновку суду про відсутність предмета спору, якого суд першої інстанції дійшов з огляду на конкретні обставини у певних правовідносинах.

16. Судом апеляційної інстанції не враховано, що, виходячи із завдання цивільного судочинства (частина перша та друга статті 2 ЦПК України) та з огляду на положення статей 1046-1047, 1051 ЦК України, повне з`ясування правової природи укладеного договору позики, правовідносин між позикодавцем та позичальником, дослідження змісту боргової розписки, встановлення умов договору, змісту та обсягу зобов`язань за договором позики від 15 серпня

2016 року, оцінка доказів наявності відповідних зобов`язань боржника та належності їх виконання згідно із змістом, умовами та наслідками учиненого правочину, а відтак у цілому перевірка питань дійсності правочину були предметом іншого судового провадження у справі №194/939/20.

17. Нового правового спору щодо дійсності вказаного правочину, з огляду на саму природу такого спору, окремо виникнути не могло, оскільки питання дійсності правочину охоплюється предметом спору про стягнення суми боргу за договором позики.

18. Вважає, що у постанові суду апеляційної інстанції з повністю невизначених підстав та повністю безґрунтовно ототожнено наявність «предмета спору» із самим існуванням «предмета спору» по даній справі.

19. Суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу про закриття провадження у справі, не вказав та не визначив, у чому в дійсності полягає наявність предмета спору у цій справі, із чого вбачається існування спору про право, незважаючи на вирішення між тими самими сторонами судової справи про стягнення суми боргу за договором позики.

20. Також зазначає про безпідставність вказівки суду апеляційної інстанції у резолютивній частині прийнятої ним постанови на те, що постанова не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

21. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Судами попередніх інстанцій установлено, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ним договір позики від 15 серпня 2016 року в частині виникнення прав та обов`язків позичальника, визнавши дійсним позичальником за вищевказаним договором ТОВ «Агротрейд-2010».

23. Також судами встановлено, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року у справі № 194/939/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків, встановлено, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики (займу), за яким ОСОБА_1 отримав у позику від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 33 000,00 доларів США, зобов`язавшись повернути суму боргу до 15 серпня 2017 року, про що того ж самого дня, у безпосередній присутності свідка ОСОБА_3 , власноручно склав відповідну розписку. Однак, у зазначений строк відповідач не повернув суму боргу за розпискою, став уникати зустрічей з позивачем та ухилятися від телефонних переговорів і категорично відмовився виконувати боргові зобов`язання.

24. Cуд у справі № 194/939/20 встановив, що заявлені позовні вимоги та зазначені стороною позивача обставини об`єктивно підтверджуються власноручною борговою розпискою відповідача ОСОБА_1 , якою він зобов`язався повернути суму отриманих ним у борг грошових коштів в розмірі 33 000,00 доларів США у строк до 15 серпня 2017 року; показаннями свідка ОСОБА_3 , у присутності якої відповідач ОСОБА_1 отримав позичені ним у позивача ОСОБА_2 грошові кошти у вказаному розмірі та видав позивачеві власноручно складену ним боргову розписку; а також письмовими вимогами на адресу відповідача про необхідність погашення суми боргу.

25. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 194/939/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 02 вересня 2021 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних збитків в розмірі 6 930,00 доларів США, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахувань у зв`язку з інфляцією. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору змінено з 10 510,00 грн на 6 263,96 грн. В іншій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року залишено без змін.

26. Судом апеляційної інстанції, у тому числі залучивши ухвалою суду

від 17 січня 2023 року третю особу - ТОВ «Агротрейд-2010» до участі у справі

№ 194/939/20 (https://revestr.court.гоу. ua/Review/108509751), встановлено, що вказана юридична особа за умовами договору позики від 15 серпня 2016 року від позикодавця ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 33 000,00 доларів США не отримувала, позичені грошові кошти в інтересах ТОВ «Агротрейд-2010» не використовувалися, а позичальником за умовами договору позики виступав саме ОСОБА_1 як фізична особа.

27. Також у справі № 194/939/20 зазначено, що наявністю печатки товариства на борговій розписці не спростовано її змісту та не доведено, що кошти за вказаною розпискою одержані ТОВ «Агротрейд-2010»; а наявністю на розписці підпису ОСОБА_4 , який перебував на посаді директора товариства та мав вільний доступ до вказаної печатки, також не доведено, що позичальником у правовідносинах позики із ОСОБА_2 було ТОВ «Агротрейд-2010».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

28. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судо пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

30. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

38. У статті 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

39. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

40. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

41. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

42. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

43. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

44. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

45. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові

від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), у зв`язку із цим доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

46. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що спірний договір позики не є неукладеним, не був визнаний судом недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що в даній справі відсутній предмет позову.

47. Доводи касаційної скарги про те, що усі питання дійсності вчиненого правочину та природи укладеного договору позики були предметом розгляду у справі про стягнення суми боргу за договором позики, не можуть свідчити про відсутність предмету спору у цій справі.

48. Також Верховний Суд відхиляє й доводи касаційної скарги про те, що нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору, а стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним у частині сторони, оскільки це суперечить її положенням, оскільки такі можуть бути предметом розгляду справи по суті позовних вимог.

49. Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови суду про те, що вона не підлягає оскарженню у касаційному порядку, не можу бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

50. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

51. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, від 20 вересня 2021 року у справі

№ 638/3792/20, від 20 жовтня 2021 рок у справі № 668/13646/15, від 20 липня

2022 року у справі № 806/5244/15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

52. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це не входить до його повноважень.

53. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

55. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

56. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян