Постанова

від 06.06.2023 по справі 932/6957/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3695/23 Справа № 932/6957/21 Головуючий упершій інстанції: Цитульський В. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзіАкціонерного товариства«Банк КредитДніпро» нарішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 12січня 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до Публічногоакціонерного товариства«Банк КредитДніпро» (Акціонерноготовариства «БанкКредит Дніпро»)про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у квітні 2017 року на електронних торгах придбав гараж, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 . Вказаний гараж розташований на спірній земельній ділянці. Позивач вважає, що він набув право власності на земельну ділянку на підставі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України. Щодо правильності обраного способу захисту, позивач покликається на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 №200/606/18. Позивач вказує, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки позивачем у 2018 році подавався позов на захист порушений прав. Остаточне судове рішення ухвалено 22.06.2021. Оскільки у позові йому відмовлено з підстав неналежно обраного способу захисту, він має право звернутися до суду повторно. Крім того, до 17.10.2018 судова практика вказувала, що до віндикаційного позову позовна давність не застосовувалася. Тому, позивач просив витребувати від ПАТ Банк Кредит Дніпро на його користь земельну ділянку площею 0,0051 га, кадастровий номер: 1210100000:02:399:0015, цільове призначення 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано від Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 332,15 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ Банк Кредит Дніпро, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що в межах відкритого виконавчого провадження №37765326 з примусового виконання виконавчого листа по справі №403/12771/12, виданого 15.03.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості, державним виконавцем здійснювалась реалізація нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , в результаті чого гараж № НОМЕР_1 , площею 40,8 кв.м, по АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним були оцінені суб`єктами оціночної діяльності та виставлені на торги окремими лотами.

02 березня 2017 року відбулись електронні торги гаражу літ. Ю, загальною площею 40,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом №249436 проведення електронних торгів (а.с. 105-106).

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданим приватним нотаріусом ДНМО Заверухою Н.І. 22.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за №875, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з гаража № НОМЕР_1 , літ. Ю, загальною площею40,8 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , який придбаний ОСОБА_1 на електронних торгах за вартістю 153856,85 грн (а.с. 12).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98188116 від 22.09.2017, гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 40,8 кв.м., літ. Ю., що знаходиться по АДРЕСА_1 належить на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №875 від 22.09.2017, ОСОБА_1 (а.с. 13).

Окремим лотом була передана на реалізацію земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №110519175 від 13.01.2018, земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, площею 0,0051 що знаходиться по АДРЕСА_1 належить на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, торги не відбулися №1660 від 20.12.2017, ПАТ Банки Кредит Дніпро (а.с. 16).

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданим ПН Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. 20.12.2017, зареєстрованим в реєстрі за №1660, ПАТ Банк Кредит Дніпро належить на праві власності майно, що складається із земельної ділянки площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 333165,00 грн, оскільки торги не відбулись і стягувач - ПАТ Банк Кредит Дніпро виявив бажання залишити за собою непродане майно за ціною 233215,50 грн, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі Державного акту №027423 від 09.09.1999 (а.с. 90).

Вказане свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів щодо земельної ділянки на ПАТ «Банк Кредит Дніпро», було предметом оскарження у цивільній справі №200/606/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у позові відмовлено у зв`язку із обранням неналежного способу захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 по справі №200/606/18 зроблено наступні висновки:

Метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.

При цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, то або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику (частина шоста статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тому лоти для продажу на торгах мають формуватися таким чином, щоб вони були максимально привабливими для потенційних покупців учасників торгів, аби забезпечити їх конкуренцію і заохотити пропонувати більшу ціну. Такий підхід до формування лотів відповідає як інтересам стягувача та боржника, так і інтересам покупця майна, який заінтересований у придбанні максимально привабливого майна. Отже, зазначений підхід забезпечує в цьому відношенні єдність інтересів і стягувача, і боржника, і покупця майна боржника, якщо вони діють добросовісно.

Водночас максимально привабливим для покупця є придбання об`єкта нерухомого майна саме разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, ніж придбання такого об`єкта на чужій землі, чи тим більше придбання земельної ділянки, зайнятої чужим об`єктом нерухомого майна. Це ілюструють і обставини справи, яка розглядається: не знайшлося бажаючих придбати лот, сформований із земельної ділянки, зайнятої чужим об`єктом нерухомого майна, а торги не відбулися.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Зазначеного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на таке.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна Міністерством юстиції України.

Такий порядок визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника електронних торгів.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже, якщо продажу підлягає об`єкт нерухомості, право власності на який відповідно до частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України переходить лише разом з правом власності на земельну ділянку, на якій такий об`єкт розташований, то в інформаційному повідомленні про електронні торги повинен бути зазначений кадастровий номер такої земельної ділянки. Невиконання цієї вимоги призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.

Відповідно до зазначених вимог пунктом 9 розділу ІІІ Порядку встановлено, що якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності).

Якщо ж реалізації підлягає земельна ділянка, то відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки та обмеження на використання земельної ділянки (установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні умови). Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника об`єкта нерухомості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 84)). Отже, якщо продажу підлягає земельна ділянка одного власника, на якій розташований об`єкт нерухомості іншого власника (якщо такий продаж не суперечить закону), то в інформаційному повідомленні повинна міститись інформація про таке обмеження на використання земельної ділянки. В інформаційному повідомленні повинна міститись також інформація про інші обмеження на використання земельної ділянки, пов`язані з наявністю прав інших осіб на земельну ділянку (емфітевзис, суперфіцій тощо). Невиконання цієї вимоги також призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо така особа знала чи мала знати про порушення порядку реалізації майна, зокрема про порушення вимог до інформації про майно. Не може вважатися добросовісною і особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розмішений, чи про набуття такого об`єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Таким чином, ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, ані позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що боржнику ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку та розташований на ній гараж № НОМЕР_1 , площею 40,8 кв.м., які були реалізовані на торгах в межах виконавчого провадження; приймаючи до уваги, що вказані об`єкти нерухомості бути відчужені окремими лотами, що суперечить закону; враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року, - колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про витребування від Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту є безпідставними та спростовуються висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, в якій вказано, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належномуспособу захиступрава відповідаєвимога провитребування від(стягненняз)цієї особинерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом витребування спірного майна відповідає закону та є ефективним.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у позові у звязку з порушенням строку позовної давності є безпідставними, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби, строки визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії карантину.

З 12 березня 2020 року на території України встановлений карантин і Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX передбачено, що строки загальної позовної давності продовжуються на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Колегія погоджується з доводами апелянта, що про порушення свого права позивач міг і повинен був дізнатись з часу складання протоколу електронних торгів від 02.03.2017 року, оскільки був обізнаний про придбання лише гаражу, без придбання земельної ділянки.

Отже, останнім днем трирічного строку позовної давності є 01.03.2020 року.

У межах позовної давності, 16.01.2018 року, позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, визнання права власності на земельну ділянку. Викладене підтверджується Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2018 року у справі №200/606/18, у частині, яка не змінена судом касаційної інстанції.

Суд приймає до уваги тривалий розгляд цивільної справи №200/606/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро». 20 березня 2019 року апеляційним судом було ухвалено постанову про залишення без змін рішення районного суду від 23.05.2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову.

Лише 22 червня 2021 року цивільну справу №200/606/18 розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, змінено судові рішення попередніх інстанцій та зроблено правовий висновок, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту; належним способом захисту у спірних правовідносинах є предявлення позову про витребування спірної земельної ділянки на користь позивача.

Позов про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача предявлений у даній цивільній справі, що розглядається, 31.08.2021 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 2 у т.1. Якість відбитку поштового штемпелю на конверті на а.с. 19 у т. 1 не дозволяє встановити дату здачі позовної заяви до установи поштового звязку; доказів щодо дати здачі позову до установи поштового звязку суду не надано, клопотання про витребування таких доказів судом апеляційної інстанції не заявлене, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності порушено позивачем з поважних причин, у звязку з тривалим перебуванням цивільної справи №200/606/18 на розгляді у судах та розвязанням правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду лише 22 червня 2021 року, з визначенням належного способу захисту порушеного права позивача.

Також колегія звертає увагу, що з 12 березня 2020 року на території України були введені карантинні обмеження, що уповільнювало та ускладнювало процеси одержання позивачем якісної правничої допомоги, що, однак, не призвело до надтривалого порушення позовної давності.

Отже, позовна давність пропущена з поважних причин, тому порушене право позивача підлягає захисту, відповідно до ч. 5 ст.267 ЦК України.

Помилковий висновок місцевого суду про непорушення позивачем строку позовної давності не призвів до неправильного вирішення справи по суті. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту. З урахуванням наведеного, колегія вважає за можливе залишити без змін правильне по суті і справедливе рішення місцевого суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки доказів.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Банк КредитДніпро» залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від12січня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова