Ухвала

від 04.09.2023 по справі 932/6957/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

4 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 932/6957/21

провадження № 61-12334ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», в інтересах якого діє адвокат Левченко Юрій Валентинович, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Банк Кредит Дніпро», в якому просив витребувати у відповідача земельну ділянку площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану на

АДРЕСА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року позов задоволено.

Витребувано в АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану на АДРЕСА_1 .

Стягнено з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 2 332,15 грн у відшкодування судового збору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року - без змін.

14 серпня 2023 року подана до Верховного Суду касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро», в інтересах якого діє адвокат Левченко Ю. В., в якій заявник просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 червня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 333 165 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*250=671 000 грн).

У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Проте при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»

від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,і наявність випадків, передбачених

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 6 червня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», в інтересах якого діє адвокат Левченко Юрій Валентинович, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 червня 2023 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська