Ухвала

від 03.07.2023 по справі 201/2735/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер № 201/2735/23

Номер провадження 1-кп/201/548/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046650000025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046650000025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, підстави для повернення обвинувального акта відсутні, просив призначити судовий розгляд на підставі наданого суду обвинувального акту у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали додані до нього, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

В рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» та в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має право бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, т.б. про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту»; «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Таким чином, надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в тлумаченні ст. 6 Конвенції.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню до предмету доказування входять, в тому числі, подія злочину (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Отже, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Як слідує з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_4 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на придбання права на чуже майно шляхом обману (шахрайство).

Також, в обвинувальному акті зазначено, що потерпілим від вказаного кримінального проступку у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_5 .

Натомість, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, проаналізувавши виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, а також відомості про наявність у провадженні потерпілого, суд приходить до висновку, що формулювання обвинувачення є суперечливим і неконкретним, виходячи з наступного.

Так, кримінальна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 190 КК України, настає у разі заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Об`єктивна сторона шахрайства, тобто кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий, тобто власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно винній особі. При цьому, безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства.

Отже, для правильної кваліфікації діяння особи як шахрайства необхідними є наступні ознаки: предмет кримінального правопорушення - майно або права на майно; потерпілий - особа яка є власником майна (суб`єктом прав на майно) або особа у віданні чи користуванні якої таке майно (права на майно) перебуває на законних підставах; винна особа, яка є загальним суб`єктом злочину, передбаченого ст. 190 КК України; прямий умисел та протизаконний психічний вплив на таку особу у формі обману та/або зловживання довірою, внаслідок чого дана особа вводиться в оману і має спотворене уявлення про обставини, в яких вона передає предмет кримінального правопорушення винній особі.

Так, виходячи із змісту фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, вбачається, що останній, маючи умисел на придбання права на чуже майно шахрайським шляхом, маючи завідомо підроблені документи, а саме: договір оренди від 20.01.2023 земельної ділянки у двох примірниках, з кадастровим номером 1223781400:01:007:0026, площею 3,6632 га, що знаходиться на території Петриківської об?єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, який укладений та посвідчений від імені власника земельної ділянки, в графі «Орендодавець» підписом - ОСОБА_5 та від імені орендаря земельної ділянки в графі «Орендар» підписом - ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що зазначений договір не укладався та не посвідчувався і є підробленим, 23.01.2023 приблизно о 15 годині 40 хвилин, перебуваючи в нотаріальній конторі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надав приватному нотаріусу ОСОБА_6 , який виконує свої професійні обов?язки, згідно Закону України «Про нотаріат», з метою безоплатного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223781400:01:007:0026, площею 3,6632 га., що знаходиться на території Петриківської об?єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області.

При цьому, у викладі цих обставин відсутні відомості щодо спричинення матеріальної шкоди ОСОБА_5 , який визнаний у провадженні потерпілим, внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Натомість, в обвинувальному акті містяться відомості про наявність у даному кримінальному провадженні потерпілого - ОСОБА_5 , який, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 55 КПК України, може бути потерпілим лише за умови, що кримінальним правопорушенням йому завдано майнової шкоди.

Тож, не вдаючись в оцінку доказів, а лише виходячи з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, викладених в обвинувальному акті, взагалі відсутні відомості щодо розміру спричиненої майнової шкоди внаслідок злочину, лише за умови спричинення якої, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 може бути потерпілим.

Тим більше, за умови, що внаслідок вчинення означеного в обвинувальному акті кримінального правопорушення ОСОБА_5 , процесуальний статус якого визначений, як потерпілого, була спричинена майнова шкода, то встановлення розміру цієї шкоди, з огляду на вимоги ст. 91 КПК України, є обов`язковим і буде безумовно впливати на правильність кваліфікації дій обвинуваченого, адже ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство у великих та особливо великих розмірах.

Окрім того, способами вчинення шахрайства є обман або зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

При цьому, з огляду на вимоги ст. 91 КПК України доказуванню, крім іншого, підлягає подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так, з фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 слідує, що останній взагалі не зустрічався з потерпілим ОСОБА_5 , оскільки отримав договір оренди від 20.01.2023 року від невстановленої особи з вже наявним у ньому підписом від імені потерпілого.

Отже, саме з такого викладу фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України неможливо встановити яким чином ОСОБА_4 , за версією слідства, ввів в оману потерпілого начебто з метою безоплатного користування земельною ділянкою.

Тим більше, ані в формулюванні обвинувачення, ані у викладі фактичних обставин кримінального проступку, слідчим не заначено мотиву вчинення цього злочину.

Окрім того, у викладі фактичних обставин кримінального проступку зазначено «Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 приблизно в грудні 2022 року, у невстановлений час та у невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, виконуючи пособницькі дії в підроблені офіційного документу, а саме договору оренди земельної ділянки …».

За вказаним епізодом дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Частиною 5 статті 27 КК України визначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

При цьому, у викладі фактичних обставин кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 взагалі не зазначено, які саме пособницькі дії вчинив останній, яким чином, з огляду на ч. 2 ст. 27 КК України, сприяв вчиненню кримінального правопорушення.

Тим більше, правова кваліфікація зазначена в обвинувальному акті, як підроблення офіційного документу з метою використання його підроблювачем, вочевидь, суперечить обвинуваченню та викладу фактичних обставин інкримінованого проступку.

Окремо, суд зауважує на тому, що, за версією слідства, яка викладена в обвинувальному акті єдині дії, які інкримінуються ОСОБА_4 , так це те, що останній власноруч від свого імені поставив підпис у наданому йому невстановленою особою договорі оренди земельної ділянки.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що такий виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій обвинуваченого, є суперечливими і неконкретними, з огляду на положення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Таким чином, вказані недоліки та протиріччя, наявні в обвинувальному акті та неконкретність висунутого обвинувачення порушують право обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченого.

Підсумовуючи вищенаведене, формулювання обвинувачення, яке не містить таких суттєвих обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, і є таким, що містить суттєві протиріччя, не може бути визнане конкретним, зрозумілим та детальним, як того передбачають наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_4 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист, яке не може бути поновлено судом.

До таких висновків суд прийшов не вдаючись до оцінки доказів, а лише посилаючись на ті, обставини, зазначені в обвинувальному акті, які, в свою чергу, є суперечливими між собою, та на підставі яких, суд позбавлений об`єктивної можливості роз`яснити ОСОБА_4 суть обвинувачення, оскільки воно у такому вигляді є неоднозначним і неконкретним, що призводить до можливості різного трактування та розуміння його сутті.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості проведення підготовчого провадження, а тому з метою недопущення порушень вимог ст. 28 КПК України щодо забезпечення проведення судового провадження у розумні строки, вважає за необхідне повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046650000025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_3 з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 цього кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 42, 91, 291, 314, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046650000025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України повернути прокурору Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 09 годині 00 хвилин 05 липня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1