Ухвала

від 07.08.2023 по справі 201/2735/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2767/23 Справа № 201/2735/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року про поверненняобвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046650000025 відносно ОСОБА_7 , за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 було повернуто прокурору, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, під час перевірки в підготовчому судовому засіданні відповідності формулювання обвинувачення встановленим органом досудового розслідування обставинам вчинення кримінального правопорушення. Суд першої інстанції встановив, що у викладі обставин відсутні відомості щодо спричинення матеріальної шкоди ОСОБА_8 , який визнаний потерпілим внаслідок вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів. На думку суду першої інстанції, встановлення розміру спричинення потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди, з огляду на вимоги ст. 91 КПК України, є обов`язковим і буде безумовно впливати на правильність кваліфікації дій обвинуваченого, адже ч. ч. 3, 4 ст. 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство у великих та особливо великих розмірах.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи такі вимоги тим, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, в ньому викладено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також, всі анкетні дані учасників кримінального провадження, а саме, як обвинуваченого так і потерпілого. Висновки суду про відсутність розміру завданої матеріальної шкоди прокурор вважає передчасними та такими, що виходять за межі повноважень суду першої інстанції на стадії проведення підготовчого судового засідання і перевірки обвинувального акту відповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.

Обвинувачений проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечував.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення прокурора, заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги прокурора, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити наступні відомості: найменування кримінального провадження та його номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав самостійно.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, з огляду на наступне.

Так, кримінальна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 190 КК України, настає у разі заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Об`єктивна сторона шахрайства, тобто кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий, тобто власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно винній особі. При цьому, безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства.

Отже, для правильної кваліфікації діяння особи як шахрайства необхідними є наступні ознаки: предмет кримінального правопорушення - майно або права на майно; потерпілий - особа яка є власником майна (суб`єктом прав на майно) або особа у віданні чи користуванні якої таке майно (права на майно) перебуває на законних підставах; винна особа, яка є загальним суб`єктом злочину, передбаченого ст. 190 КК України; прямий умисел та протизаконний психічний вплив на таку особу у формі обману та/або зловживання довірою, внаслідок чого дана особа вводиться в оману і має спотворене уявлення про обставини, в яких вона передає предмет кримінального правопорушення винній особі.

Виходячи із змісту фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, вбачається, що останній, маючи умисел на придбання права на чуже майно шахрайським шляхом, маючи завідомо підроблені документи, а саме: договір оренди від 20.01.2023 земельної ділянки у двох примірниках, з кадастровим номером 1223781400:01:007:0026, площею 3,6632 га, що знаходиться на території Петриківської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, який укладений та посвідчений від імені власника земельної ділянки, в графі «Орендодавець» підписом - ОСОБА_8 та від імені орендаря земельної ділянки в графі «Орендар» підписом - ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що зазначений договір не укладався та не посвідчувався і є підробленим, 23.01.2023 року приблизно о 15 годині 40 хвилин, перебуваючи в нотаріальній конторі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надав приватному нотаріусу ОСОБА_9 , який виконує свої професійні обов`язки, згідно Закону України «Про нотаріат», з метою безоплатного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223781400:01:007:0026, площею 3,6632 га, що знаходиться на території Петриківської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області.

При цьому, у викладі цих обставин відсутні відомості щодо спричинення матеріальної шкоди ОСОБА_8 , який визнаний у провадженні потерпілим, внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину і який, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 55 КПК України, може бути потерпілим лише за умови, що кримінальним правопорушенням йому завдано майнової шкоди.

Таким чином, враховуючи, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.15ч.1ст.190КК України,ОСОБА_8 , процесуальний статус якого визначений, як потерпілого, була спричинена майнова шкода, то встановлення розміру цієї шкоди, є обов`язковим і буде безумовно впливати на правильність кваліфікації дій обвинуваченого, адже ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство у великих та особливо великих розмірах.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо розміру спричиненої матеріальної шкоди потерпілому фактично є оцінкою викладених в формулюванні обвинувачення обставин вчиненого кримінального правопорушення, які підлягають з`ясуванню та оцінці на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, оскільки вимогами ст. ст. 91, 291 КПК України прямо передбачено обов`язковість зазначення в обвинувальному акті відомостей щодо розміру спричиненої матеріальної шкоди потерпілій особі.

Крім того,колегія суддіввважає обґрунтованимиі висновкисуду першоїінстанції проте,що викладфактичних обставинінкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушенняпередбаченого ч.2ст.15ч.1ст.190КК Українине міститьані способувведення обвинуваченимпотерпілого вомануз метою безоплатного користування земельною ділянкою, ані мотиву вчинення злочину, що є обов`язковою складовою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Висновки суду про відсутність у викладі фактичних обставин кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, вчинення якого інкримінується ОСОБА_7 відомостей, які саме пособницькі дії вчинив обвинувачений, яким чином, з огляду на ч. 2 ст. 27 КК України, сприяв вчиненню кримінального правопорушення, також, на думку колегії суддів є слушними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені та встановлені судом першої інстанції недоліки обвинувального акту та неконкретність висунутого обвинувачення порушують як право обвинуваченого ОСОБА_7 , передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченого, так і вимоги кримінального процесуального законодавства щодо прийняття законного рішення на підставі об`єктивно та повно встановлених обставин та досліджених доказів.

Тобто, наведені недоліки обвинувального акту, на думку колегії суддів, під час судового провадження можуть стати перешкодою для об`єктивного встановлення всіх обставин кримінального провадження, оскільки судовий розгляд проводиться судом виключно в межах направленого обвинувального акту та в межах викладеного органом досудового розслідування формулювання обвинувачення.

Тож, з огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та необхідності його повернення прокурору для усунення недоліків обґрунтованими, законними, а відтак відповідно правильними, а тому, підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від03липня 2023року проповернення обвинувальногоакту укримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046650000025 відносно ОСОБА_7 , за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4