Постанова

від 11.07.2023 по справі 442/4325/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4325/22 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/86/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача Хамандяка Б.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року в складі судді Кучаковського Ю.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У липні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з означеним позовом до відповідача Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул.

Вимоги обґрунтовувала тим, що працювала в Управлінні культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 13.08.2021 - спочатку бухгалтером 1-ої категорії централізованої бухгалтерії, а з 07.09.2021 - головним бухгалтером централізованої бухгалтерії. Наказом від 23.06.2022 № 1 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » її звільнено із займаної посади з 24 червня 2022 року за прогули без поважних причин - 25-27 травня 2022 року, згідно пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

З наказом та застосованим до неї дисциплінарним стягненням у виді звільнення з роботи за прогул категорично не погоджується, оскільки фактичні обставини перекручені відповідачем, не проведено належного службового розслідування факту «прогулу», внаслідок чого видано незаконний наказ, який підлягає скасуванню.

Як вбачається з вступної частини оскаржуваного наказу, підставою для його видання послугувала доповідна записка бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_4 від 26.05.2022 вх. № 138, акти про відсутність на роботі № 222 від 25.05.2022, № 226 від 26.05.2022, № 228 від 27.05.2022. Тут же йдеться про посилання на пояснення позивача від 30.05.2022 та 08.06.2022, де, як зазначено в оскаржуваному наказі, позивач пояснила, що нею була написана заява на відпустку без збереження заробітної плати, проте причини відсутності на робочому місці, вказані в поясненнях, не підтверджені належними для цього документами.

Позивачка вказує, що обіймаючи посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії, належала до категорій працівників адміністрації, відповідно мала організаційно-розпорядчі функції, та усвідомлювала важливість повідомлення свого безпосереднього керівника (начальника Управління культури та розвитку туризму ОСОБА_5 ) про необхідність оформити свою відсутність на роботі шляхом надання їй відпустки без збереження заробітної плати строком на 3 календарних дні 25, 26, 27 травня 2022 року.

Вона написала та підписала відповідну заяву, яку 24.05.2022 близько 14 год. особисто вручила бухгалтеру ОСОБА_4 , котра є відповідальною за ведення Журналу реєстрації вхідної кореспонденції. Чи зареєструвала ОСОБА_4 її заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, позивачці не відомо. При ній особисто цього зроблено не було. Проте, таке вручення заяви і отримання її особисто ОСОБА_4 відбулося в присутності свідків: економіста ОСОБА_6 і менеджера ОСОБА_7 . До завершення робочого дня 24.05.2022 позивачці не вдалося з`ясувати думку керівника ОСОБА_5 , так як в телефонному режимі він був недоступний і перебував поза межами установи.

Позивачка наприкінці робочого дня, вже близько 18 год., зателефонувала до ОСОБА_4 , яка запевнила її, що заява позивачки знаходиться в папці «На підпис», про результат розгляду її заяви їй нічого не відомо. Зранку наступного дня 25.05.2022 (заявленого позивачем як перший день відпустки без збереження заробітної плати) ОСОБА_1 вдалося поспілкуватися по телефону з безпосереднім начальником ОСОБА_5 з приводу поданої заяви, і він запевнив її, що погоджує їй 3-денну відпустку без збереження заробітної плати з 25.05.2022. Позивачка вказує, що будучи цілковито впевненою у відповідальності її безпосереднього керівника та відповідності його слів з наступними діями (оформленню відповідного наказу), три дні перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Зазначає, що Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 за № 222 від 25.05.2022 складено начальником Управління ОСОБА_5 в присутності начальника відділу культури та мистецтв ОСОБА_20, головного спеціаліста відділу культури та мистецтв ОСОБА_9 , бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_4 . Вказаним актом зазначені особи з невідомих підстав і за відсутності будь-яких доказів визнали її відсутність на роботі протягом робочого дня без поважних причин; доповідну записку на ім`я начальника Управління було подано бухгалтером ОСОБА_4 на наступний день, 26.05.2022, тобто особою, яка не є її керівником, не наділена адміністративно-розпорядчими функціями, не є відповідальною за ведення табелю обліку використання робочого часу абощо.

Другий Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 за № 226 від 26.05.2022 складено начальником Управління ОСОБА_5 , начальником відділу роботи з культурно-освітніми установами ОСОБА_10 , начальником відділу туризму, промоцій та креативних індустрій ОСОБА_11 , головним спеціалістом відділу культури та мистецтв ОСОБА_9 . Аналогічно першому акту вказані в акті особи, нібито, встановили, що позивачка була відсутня на роботі протягом робочого дня без поважних причин;

Третій Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 за № 228 від 27.05.2022 складено начальником Управління ОСОБА_5 , начальником відділу роботи з культурно-освітніми установами ОСОБА_10 , бухгалтерами централізованої бухгалтерії ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Аналогічно першим двом актам № 222 від 25.05.2022 та № 226 від 26.05.2022 відповідно вказані в акті особи вважають, що достовірно встановили, що позивачка була відсутня на роботі протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, позивачка вважає, що відповідачем допущено фальшування документів, внесення до них неправдивих відомостей, неперевірених та недоведених фактів, на підставі яких її було визнано винною у вчиненні дисциплінарного проступку та, як наслідок, незаконно звільнено за прогул.

Позивачка вказує, що після так званого «прогулу» з`явилася на роботі в понеділок 30.05.2022, їй на роботі ніхто нічого з приводу її відсутності на роботі протягом 25, 26, 27 травня 2022 року не сказав, не запитав причин. Цього ж дня вона отримала на пошті лист вих. № 223 від 26.05.2022 за підписом начальника Управління ОСОБА_5, в якому він повідомив, що позивачка була відсутня на робочому місці (на роботі) 25.05.2022 протягом робочого дня (з 9:00 год. до 18:00 год.), про що було складено відповідний акт, і просив надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 25.05.2022. Не зволікаючи, цього ж дня, 30.05.2022, надала начальнику Управління п. ОСОБА_5 письмове пояснення, в якому виклала всі обставини: 1) написання 24.05.2022 заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати; 2) вручення вказаної заяви близько 14:00 год. ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ; 3) неможливість зв`язатися безпосередньо з ним (начальником ОСОБА_5 ) впродовж 25.05.2022; 4) отримання наприкінці робочого дня 24.05.2022 близько 18:00 год. від ОСОБА_4 інформації, що її заява знаходиться в папці «На підпис»; 5) запевнення начальника Управління ОСОБА_5 в телефонному режимі зранку 25.05.2022 про погодження її заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на 3 календарних дні - 25, 26, 27 травня 2022 року. Вважаючи, що в одному поясненні від 30.05.2022 виклала всі обставини і докази своєї невинуватості та відсутності з її сторони дисциплінарного проступку у вигляді прогулу, на лист відповідача вих. № 242 від 07.06.2022 з проханням надати пояснення причин відсутності на роботі згідно складених актів 26 та 27 травня 2022 року, позивачка надала аналогічні вже викладеним пояснення, датовані 08.06.2022.

Звертає увагу, що начальник Управління культури та розвитку туризму ОСОБА_5 , який надав згоду на відпустку без збереження заробітної плати і розпочав підготовку документування про відсутність її на роботі протягом 25, 26, 27 травня 2022 року, сам 13.06.2022 звільнився із займаної посади за власним бажанням.

Станом на день видачі оскаржуваного наказу обов`язки начальника Управління виконувала ОСОБА_10 , яка до того часу обіймала посаду начальника відділу роботи з культурно-освітніми установами. Однак, після вступу на посаду виконуючої обов`язки начальника Управління культури з 13.06.2022 по день підписання оскаржуваного наказу № 1 від 23.06.2022 ОСОБА_10 не вжила жодних заходів для об`єктивного та неупередженого вивчення даного спору.

Подання на надання згоди за вих. № 239 від 03.06.2022 підписано тодішнім начальником Управління ОСОБА_5 та адресовано, як зазначено в тексті «голові профкому централізованої бухгалтерії Управління культури та розвитку туризму ОСОБА_26». Проте, така посада в профспілковій організації відсутня. Натомість, керівником первинної профспілкової організації виступає профорганізатор централізованої бухгалтерії та апарату Управління культури та розвитку туризму ОСОБА_26.

Як вбачається з наданих позивачці повідомлень за підписом профорганізатора ОСОБА_26, з приводу розгляду подання відповідача про надання згоди на звільнення її з посади головного бухгалтера на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України двічі скликалися збори профспілкової організації централізованої бухгалтерії та апарату Управління культури та розвитку туризму: 16 та 17 червня 2022 року (повідомлення вих. № 2 від 13.06.2022 та № 5 від 16.06.2022). Позивачка вказує, що не могла бути присутньою ні на одних, ні на других зборах в силу об`єктивних обставин. При цьому, збори 16.06.2022 не розглянули подання начальника Управління ОСОБА_5 через її відсутність, а на зборах 17.06.2022 не було належного кворуму. Відтак, профспілкова організація офіційного дозволу на її звільнення за прогул не надавала.

В оскаржуваному наказі від 23.06.2022 № 1 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » відсутнє посилання на створення комісії чи призначення відповідальної особи за проведення службового розслідування щодо встановлення причин відсутності на роботі, не викладено результатів такого розслідування (пояснення особи, яка написала Доповідну записку, інших осіб, яким щось відомо (чи не відомо) про факт написання та подання мною заяви про надання мені відпустки без збереження заробітної плати). Копію оскаржуваного наказу позивачці вручили у день звільнення 24.06.2022.

Окрім того, позивачка не погоджується з розміром розрахунку при звільненні. Зазначає, що навіть нарахована сума була виплачена з 7-денною затримкою. Також вказує, що середньоденна заробітна плата для обчислення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 13 000,00 грн: 40 днів = 325,00 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку повинен бути сплачений відповідачем за весь час вимушеного прогулу - починаючи з дня звільнення 24.06.2022 по день ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, просила визнати незаконним та скасувати наказ Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 23.06.2022 № 1 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 »; поновити її на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 24.06.2022 та зобов`язати Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради скасувати запис за № 3 від 24.06.2022 в належній позивачу трудовій книжці серії НОМЕР_1 ; зобов`язати Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.06.2022 по день ухвалення рішення суду з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 325 грн без урахування податків та обов`язкових платежів; в частині виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 6500,00 грн допустити негайне виконання.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає ухвалене рішення таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Судом не дано належної оцінки доказам, відсутні ясні та чіткі мотиви суду, чому саме так вирішено спір.

Зазначає, що керівнику Управління було відомо про відпустку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати, проте заяву не було зареєстровано, натомість сфабриковано прогул, який на відміну від заяви було задокументовано.

Зауважує, що визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.11.2021 у справі №235/5659/20.

Хоча причини відсутності позивачки роботодавець належним чином не з`ясував, проте пояснення про відсутність були подані позивачкою письмово.

Зазначає, що роботодавець перш ніж прийняти рішення про звільнення працівника за прогул, зобов`язаний був дотриматися алгоритму послідовних дій. Так, доповідну записку про відсутність на роботі ОСОБА_1 було написано бухгалтером ОСОБА_4 , яка з невідомих підстав і за відсутності будь-яких доказів визнала відсутність позивача на роботі протягом робочого дня без поважних причин. ОСОБА_4 не є її керівником, не наділена адміністративно-розпорядчими функціями, не є відповідальною за ведення табеля обліку використання робочого часу.

Наголошує, що жодної комісії для проведення службового розслідування факту відсутності ОСОБА_1 на роботі, перевірки фактів, отримання пояснень від працівників, яким може бути щось відомо по даному факту, створено не було.

Зауважує, що до Табеля обліку використання робочого часу були внесені неправдиві відомості, оскільки навпроти її прізвища за 25, 26, 27 травня 2022 року проставлено позначку «НЗ», тобто неявка з нез`ясованих причин. Хоча, надалі у графі «тимчасова непрацездатність» проставлено 3 дні, в той час як про тимчасову непрацездатність не повідомляла, оскільки подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 , як головний бухгалтер відмовилась підписувати цей Табель . Водночас зазначає, що за травень 2022 року їй проведено нарахування і була виплачена заробітна плата у повному обсязі, як за повний робочий місяць, виходячи з розміру посадового окладу 6500 грн., як зазначено у карточці-довідці.

Відтак, вказаним документом відповідач підтвердив законність її відсутності на роботі, з відома керівника ОСОБА_5 , хоча й не оформлену відповідним локальним розпорядчим документом.

Вважає звільнення за прогул неправомірним, оскільки прогулу не було. Закцентувавши увагу на відсутності заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, та, відповідно, адміністративного розпорядження (наказу) про надання відпустки без збереження заробітної плати, суд поверхнево з`ясував, що причиною, яка слугувала для написання такої заяви був стан здоров`я її матері, яка на той час потребувала стороннього догляду. Тому вважає, що причини її відсутності були поважними, а відтак не може така відсутність на роботі розцінюватись як прогул. Проте, ані відповідач - роботодавець, ані суд першої інстанції належним чином вказану обставину не дослідив, внаслідок чого перший допустив незаконне звільнення і видав неправомірний наказ, а другий - ухвалив неправосудне рішення.

Разом з тим, не заперечує того факту, що вона була відсутня на роботі, оскільки була переконана у порядності безпосереднього керівника - начальника управління ОСОБА_5, який в телефонному режимі 25 травня 2022 року погодив надання відпустки без збереження заробітної плати на три дні: 25, 26, 27 травня 2022 року.

Приймаючи до уваги та покладаючи в основу оскаржуваного рішення акти відповідача №222 від 25 травня 2022 року, №226 від 26 травня 2022 року, №228 від 27 травня 2022 року, суд першої інстанції зосередив свою увагу виключно на констатації факту відсутності на роботі протягом 25, 26, 27 травня 2022 року, не надавши належної уваги з`ясуванню причин такої відсутності. Встановлення причини відсутності на роботі надало б суду можливість встановити її поважність або неповажність.

Судом першої інстанції не було здобуто належних і допустимих доказів на встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, та надання їм оцінки як поважних чи не поважних із викладенням своїх міркувань у мотивувальній частині судового рішення.

Суд при прийняті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші: безпідставно надав перевагу показам свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які перебувають в залежності від волі роботодавця, свідків ОСОБА_4 , яка спільно з ОСОБА_5 сфабрикували прогул, і ОСОБА_5 , який не назвав жодного факту чи конкретного документа, не знає навіть яку посаду обіймає його спільниця ОСОБА_4 , що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого винесено незаконне рішення.

Зазначає, що судом неправильно застосовано норми ст. 147 КЗпП України, не застосовано норми ст. 140, 141, ч.3 ст. 149 КЗпП України.

В порушення норм ч.3, 4, ст. 62 ЦПК України суд першої інстанції допустив до участі в процесі представника відповідача Хамандяка Б.С. , що діяв за довіреністю, форма і зміст якої не відповідають вимогам ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

При оцінюванні доказів порушено вимоги ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 12.08.2021 № 17- «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » позивачка прийнята на посадубухгалтера 1-ої категорії централізованої бухгалтерії, а наказом №24-к від 07.09.2021 переведена на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії (а.с. 14-17).

Згідно із наказом в.о. начальника Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 23.06.2022 № 1 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , головного бухгалтера централізованої бухгалтерії управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради, звільнено з роботи 24.06.2022 за прогули без поважних причин - 25-27 травня 2022 року, згідно пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.13).

Підставою для видачі даного наказу зазначено: Акти про відсутність на роботі від 25.05.2022 №222, від 26.05.2022 №226, від 27.05.2022 №228; Доповідна записка бухгалтера ОСОБА_4 від 26.05.2022; журнал обліку робочого часу працівників централізованої бухгалтерії за 25-27 травня 2022; листи (від 26.05.2022 №223, від 26.05.2022 №227, від 27.05.2022 №229) на адресу ОСОБА_1 з проханням надати пояснення з приводу відсутності на роботі описом від 26.05.2022 та від 27.05.2022; лист управління культури та розвитку туризму від 07.06.2022 №242 з проханням повторно надати пояснення причин відсутності на роботі; пояснення ОСОБА_1 , головного бухгалтера управління культури та розвитку туризму від 30.05.2022 та від 08.06.2022.

З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала витяг з наказу.

Відповідно до акту від 25.05.2022 № 222 «Про відсутність на роботі ОСОБА_1 », складеного начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 , у присутності начальника відділу культури та мистецтв ОСОБА_20 , головного спеціаліста відділу культури та мистецтв ОСОБА_9 , бухгалтера централізованої бухгалтерії управління культури та розвитку туризму ОСОБА_4 , зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_1 протягом робочого дня з 09:00 до 18:00 год, без поважних причин (а.с. 18, 66).

26.05.2022 начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 26.05.2022 № 223 з проханням надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 25.05.2022 (трекінг-номер поштового відправлення 8210007570299 (а.с. 19, 20).

Зі змісту доповідної записки бухгалтера ОСОБА_4 , адресованої начальнику Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5, остання повідомила, що протягом робочого дня 26.05.2022 намагалась надати головному бухгалтеру ОСОБА_1 документи: попередження про припинення електроживлення за несплату, договори, акти виконаних робіт, однак вона була відсутня на робочому місці протягом дня (а.с. 21, 65).

Відповідно до акту від 26.05.2022 № 226 «Про відсутність на роботі ОСОБА_1 », складеного начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 , начальником відділу роботи з культурно-освітніми установами ОСОБА_10 , начальником відділу туризму, промоцій та креативних індустрій ОСОБА_11 , головним спеціалістом відділу культури та мистецтв ОСОБА_9 , зафіксовано про відсутність на роботі протягом робочого дня 26.05.2022 головного бухгалтера централізованої бухгалтерії управління культури та розвитку туризму ОСОБА_1 , з 9:00 год. по 17:00 год. (на час складання акту) без поважних причин, в журналі обліку робочого часу працівників централізованої бухгалтерії відсутня відмітка (дата, підпис, прізвище) про прихід головного бухгалтера на роботу 26.05.2022 (а.с. 22, 67).

26.05.2022 начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 26.05.2022 № 227 з проханням надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 26.05.2022 (трекінг-номер поштового відправлення 8210007570434) (а.с. 23, 24).

Відповідно до акту від 27.05.2022 № 228 «Про відсутність на роботі ОСОБА_1 », складеного начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 , начальником відділу роботи з культурно-освітніми установами ОСОБА_10 , бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зафіксовано відсутність 27.05.2022 головного бухгалтера централізованої бухгалтерії управління культури та розвитку туризму ОСОБА_1 на роботі протягом робочого дня, а саме з 9:00 год. по 17:00 год. без поважних причин, в журналі обліку робочого часу працівників централізованої бухгалтерії відсутня відмітка (дата, підпис, прізвище) про прихід головного бухгалтера на роботу 27.05.2022 (а.с. 25, 68).

27.05.2022 начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 27.05.2022 № 229 з проханням надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 27.05.2022 (трекінг-номер поштового відправлення 8210007570760 (а.с. 26, 27).

З копії відміток в Журналі обліку робочого часу працівників централізованої бухгалтерії відсутні відмітки ОСОБА_1 про присутність з 25.05.2022 по 27.05.2022 (а.с. 31-32).

З копії табелю обліку робочого часу Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів ДМР за травень 2022 вбачається, що у графі ОСОБА_1 з 25.05.2022 по 27.05.2022 стоїть відмітка «НЗ» (а.с. 40, 71).

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.05.2022 вбачається, що вона була відсутня на роботі 25.05.2022 з 09.00 год. до 18.00 год. у зв`язку з тим, що 24.05.2022 написала заяву на відпустку без збереження заробітної плати, яку вручила ОСОБА_4 о 14.00 год. 24.05.2022, оскільки начальник Управління на той момент був відсутній в управлінні. Факт подання заяви може підтвердити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які були присутні при даних обставинах. О 18.00 год. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_4 для того, щоб отримати інформацію, чи погоджена керівником її заява на відпустку без збереження заробітної плати. Від ОСОБА_4 отримала інформацію, що її заява знаходиться в папці «На підпис» і їй не відомо про результат погодження. 24.05.2022 ввечері ОСОБА_1 намагалась поспілкуватись з начальником Управління в телефонному режимі, але, на жаль, безрезультатно. 25.05.2022 їй вдалось зранку в телефонному режимі поспілкуватись з начальником Управління з приводу написаної заяви. За результатами спілкування начальник Управління повідомив, що погоджує її заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на три дні з 25.05.2022. З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 не допускала відсутності на роботі 25.05.2022 без поважних причин. Питання її відсутності було погоджене з начальником Управління та підтверджується поданою заявою (а.с. 28, 69).

07.06.2022 начальником Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_1 направлено лист №242, яким повідомлено останню, що працівниками управління культури та розвитку туризму зафіксовано її відсутність на роботі 25-27 травня 2022 року, про що складено відповідні акти від 25.05.2022 № 222, від 26.05.2022 № 226, від 27.05.2022 № 228. Відповідно, за місцем проживання ОСОБА_1 скеровано листи з проханням дати пояснення з приводу їївідсутності у вказані дати (листи з описом від 26.05.2022 накладна № 8210007570299, № 8210007570434, від 27.05.2022 накладна № 8210007570760). 30.05.2022 ОСОБА_1 надано пояснення на лист № 223 від 26.05.2022 (накладна № 8210007570299 від 26.05.2022). Однак, на два інші листи, які були скеровані цінними листами з описом 26.05.2022 № 8210007570434; 27.05.2022 № 8210007570760 з приводу пояснення причин відсутності на роботі, ОСОБА_1 відповіді так надано й не було. Відтак повторно просили до 08.06.2022 (до 18.00 год.) надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 26 та 27 травня 2022 (а.с. 29).

08.06.2022 ОСОБА_1 подала пояснення, з яких вбачається, що вона була відсутня на роботі 26.05.2022 з 09.00 год. до 18.00 год. та 27.05.2022 з 09.00 год. до 17.00 год. у зв`язку з тим, що 24.05.2022 написала заяву на відпустку без збереження заробітної плати, яку вручила ОСОБА_4 о 14.00 год. 24.05.2022, оскільки начальник Управління на той момент був відсутній в управлінні. Факт подання заяви може підтвердити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які були присутні при даних обставинах. О 18.00 год. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_4 для того, щоб отримати інформацію чи погоджена керівником її заява на відпустку без збереження заробітної плати. Від ОСОБА_4 отримала інформацію, що її заява знаходиться в папці «На підпис» і їй не відомо про результат погодження. 24.05.2022 ввечері ОСОБА_1 намагалась поспілкуватись з начальником Управління в телефонному режимі, але, на жаль, безрезультатно. 25.05.2022 їй вдалось зранку в телефонному режимі поспілкуватись з начальником Управління з приводу написаної заяви. За результатами спілкування начальник Управління повідомив, що погоджує її заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на три дні з 25.05.2022. З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 не допускала відсутності на роботі 26-27.05.2022 без поважних причин. Питання її відсутності було погоджене з начальником Управління та підтверджується поданою заявою (а.с. 30, 70).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (стаття 2 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до пункту 5 статті 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 цього Закону.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (стаття 84 КЗпП України, стаття 26 Закону України «Про відпустки»).

У частині третій статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі N 235/5659/20 (провадження N 61-10432св21) зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка була відсутня на робочому місці починаючи з 25 по 27 травня 2022 року, про що роботодавцем складено відповідні акти.

ОСОБА_1 не заперечувала факт відсутності її на робочому місці з 25 по 27 травня 2022 року, мотивуючи поважність такої відсутності, поданням 24 травня 2022 року заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з сімейними обставинами. Також позивачка вказувала на те, що така заява була подана завчасно у присутності свідків, та така погоджена безпосереднім керівником в телефонному режимі.

Вказаним обставинам, з урахуванням поданих сторонами доказам, судом першої інстанції надана належна оцінка.

Виходячи із положень статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України «Про відпустки» та частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

Конкретні дні відпустки узгоджуються сторонами шляхом звернення працівника із заявою про надання відпустки та видання відповідного наказу роботодавцем.

Із наданих пояснень свідків, допитаних судом першої інстанції, встановлено, що заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 не подавала, такої заяви жоден свідок не бачив, лише чули про наявність такої зі слів позивачки, відповідно така не могла погоджуватись ні бухгалтером, ні безпосереднім керівником.

Відсутність наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати, свідчить про відсутність погодженої заяви про надання такої відпустки.

Аргументи позивачки проте, що відпустка була погоджена в телефонному режимі, на переконання колегії суддів не є належним та допустимим доказом про погодження такої, оскільки така форма погодження не передбачена трудовим законодавством. Окрім того, результат погодження заяви про відпустку оформляється винесення наказу, з яким заявник має бути ознайомлений.

Правомірність дій роботодавця щодо надання чи ненадання відпустки позивачу не є предметом спору і даній справі.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин, підтверджених належними доказами.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Із табеля обліку використання робочого часу за травень 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 25, 26, 27 травня 2022 року не була присутня на роботі з відміткою «НЗ» - неявка з нез`ясованих причини. «НЗ» проставляється в Табелі обліку використання робочого часу, коли немає причини відсутності працівника на роботі.

Тобто, станом на час заповнення Табеля обліку використання робочого часу, відповідачу не було відомо про надання відпустки ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відпустка без збереження заробітної плати не була оформлена по причині відсутності підстав для надання такої (в даному випадку була відсутня заява ОСОБА_1 про надання відпустки без збереження заробітної плати).

Сам факт проставлення у графі «тимчасова непрацездатність» числа 3, в той час як позивач стверджує, що не повідомляла про непрацездатність, свідчить про те, що позивач не повідомила роботодавця про поважні причини відсутності на роботі в період з 25 по 27 травня 2022 року, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості заповнити Табель обліку використання робочого часу з правильною причиною відсутності.

Судом встановлено, що керівник Управління культури та розвитку туризму виконавчих органів Дрогобицької міської ради наказ про надання відпустки працівнику ОСОБА_1 на період 25, 26, 27 травня 2022 року не приймав, з наказом відповідачка ОСОБА_1 не ознайомлена, відтак позивачка самовільно, без погодження з власником або уповноваженим ним органом, вибула у відпустку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачкою не наведено переконливих доказів про те, що у неї існувала гостра (невідкладна) необхідність залишатись вдома з метою з необхідності догляду за матір`ю в період з 25 по 27 травня 2022 р.

Що стосується відсутності згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при видачі наказу про звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач не допустив порушення вимог трудового законодавства. Відтак, оскаржуваний наказ не може бути визнаний незаконним та скасованим, а тому відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 липня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк