Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/10396/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 910/10396/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023

у справі № 910/10396/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм»

про стягнення 638 893,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінвест Форм" (далі - відповідач) суми боргу в розмірі 476 388,00 грн, суми пені в розмірі 38 211,89 грн, суми 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн, у зв`язку несплатою відповідачем одноразового цільового внеску згідно рішення Загальних зборів від 19.09.2020. Позовні вимоги мотивовані посиланням на приписи ч. 6 ст. 13, абз. 8 ст. 15, ст. 16, ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Окрім того, позивачем здійснено нарахування відповідачу суми пені в розмірі 38 211,89 грн, суми 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» суму заборгованості в розмірі 476 388,00 грн, суму пені в розмірі 38 211,89 грн, суму 3% річних в розмірі 15 038,31 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн, суму витрат на послуги адвоката в розмірі 11 500,00 грн та суму судового збору в розмірі 9 577,59 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам. Тобто, відсутність окремо укладеного між сторонами договору не є обставиною, що звільняє відповідача від сплати внесків, оскільки такий обов`язок покладено на нього нормами Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Підприємство позивача, створене з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати з його утримання, а відповідач, як фактичний володілець приміщень у будинку, не відмовився від послуг, отримував їх і не оплачував їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості в розмірі 476 388,00 грн. Крім того, суд першої інстанції присудив до стягнення також за простроченян виконанян відповідачем свого грошового зобов`язання перед позивачем пені в розмірі 38 211,89 грн, суми 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» 17.02.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наявність форс-мажорних обставин внаслідок введення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказані обставини , зокрема, підтверджені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Крім того, скаржник вказував, що він фактично був позбавлений можливості заперечити щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» не надходив, проте неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/10396/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10396/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22.

06.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10396/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

31.03.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22, розгляд справи призначено на 18.05.2023, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

У зв`язку з тим, що 18.05.2023 суддя Тищенко О.В. перебуватиме у відрядженні, враховуючи принцип незмінності складу суду, який визначений протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення справи до розгляду на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 розгляд справи призначено на 15.06.2023, а також задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 15.06.2023 з`явився представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм», який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» представників не направило, про день, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином. Відеоконфереція з представником позивача не відбулась у зв`язку з оголошенням у місті Києві сигналу «Повітряна тривога», а після відбою сигналу «Повітряна тривога» з`єднатися з представником позивача булл неможливо, оскільки користувач Донець Сергій Олександрович не увійшов до системи та був оффлайн.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників позивача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції,06.10.2020 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б», створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №7Б по Тверському тупику в м. Києві.

Відповідно до протоколу установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Київ, Тверський тупик 7Б, (дата проведення зборів - 19.09.2020, дата складання протоколу - 05.10.2020 року) було прийнято рішення про створення цільового фонду та затверджено внесок до цільового фонду в сумі 120,00 грн/м.кв. із житлових, нежитлових (паркомісць та комор) та комерційних приміщень.

18.07.2021 відбулися Загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» на яких були ухвалені та прийняті серед інших наступні рішення порядку денного:

- створити Спеціальний фонд Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для фінансування робіт з капітального ремонту, технічного оснащення спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, Тверський тупик 7-Б;

- встановити для співвласників будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для фінансування робіт з капітального ремонту, технічного оснащення спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, Тверський тупик 7-Б, в сумі 975,00 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі, паркомісця) приміщень;

- створити Спеціальний фонд Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для покриття витрат на грошову винагороду та матеріальне заохочення членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б»;

- встановити для співвласників Будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для покриття витрат на грошову винагороду та матеріальне заохочення членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» в сумі 170 (сто сімдесят) грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі/паркомісця) приміщень;

- створити Спеціальний фонд Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для юридичного супроводу претензійно-позовної роботи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б»;

- встановити для співвласників Будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» юридичного супроводу претензійно-позовної роботи ОСББ в сумі 50,00 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі/паркомісця) приміщень;

- створити Спеціальний фонд Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» для здійснення адміністративних витрат Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б»;

- встановити для співвласників Будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» адміністративних витрат ОСББ в сумі 5,00 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі/паркомісця) приміщень;

- встановити обов`язок для співвласників Будинку сплатити 50 (п`ятдесят) відсотків від загального розміру одноразових цільових внесків, що визначені вище, сплатити до 15 серпня 2021 р. (включно), а решту - 50 (п`ятдесят) відсотків загального розміру внесків, сплатити до 15 грудня 2021 р. (включно):

- встановити для співвласників Будинку пеню за несвоєчасну сплату одноразових цільових внесків, що визначені вище, в розмірі 0,2 (нуль цілих, дві десятих) відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати.

Загальний розмір одноразового цільового внеску до вищезазначених спеціальних фондів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б», згідно рішення Загальних зборів від 18.07.2021, складає 1 200,00 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі/паркомісця) приміщень.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідач є власником нерухомого майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, Тверський тупик, 7Б, в загальному розмірі 360,90 кв.м., а саме: паркомісця - 1001 (18,0 кв.м.), 1002 (27,6 кв.м.), 1004 (27,6 кв.м.), 1007 (13,8 кв.м.), 1027 (21,3 кв.м.), 1029 (6,9 кв.м.), 1034 (27,6 кв.м.), 1036 (27,6 кв.м.), 1038 (27,6 кв.м.), 1040 (13,8 кв.м.), 1042 (12,7 кв.м.), 1043 (12,7 кв.м.), 1044 (11,7 кв.м.), 1046 (45,5 кв.м.); комори - 1026.16 (9,3 кв.м.), 1028.13 (2,4 кв.м.), 1028.12 (2,4 кв.м.), 1028.10 (2,5 кв.м.), 1028.9 (2,5 кв.м.), 1028.1 (39,2 кв.м.), 1028.6 (8,2 кв.м.).

Позивач у позові вказував, що за період з 30.09.2021 по 15.02.2022 у відповідача, як власника відповідних приміщень, і відповідно в силу вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як співвласника будинку, у якому утворено ОСББ, утворилася заборгованість зі сплати одноразового цільового внеску в загальному розмірі 476 388,00 грн.

Окрім того, позивачем здійснено нарахування відповідачу суми пені в розмірі 38 211,89 грн, суми 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн, які позивачем заявлено до стягненян з посиланням на простроченян виконання зобов`язанян зі сплати внеску.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" зазначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, та і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача, як власника відповідних приміщень, в силу вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як співвласника будинку, у якому утворено ОСББ, враховуючи визначені розміри внеску до цільового фонду згідно згідно рішення Загальних зборів від 18.07.2021, виник обов`язок із сплати відповідного внеску загалом в розмірі 476 388,00 грн, а саме:

- 43 308,00 грн із розрахунку по 120,00 грн за 360,9 кв.м., згідно рішення загальних борів від 19.09.2020;

- 433 080,00 грн із розрахунку по 1 200,00 грн за 360,9 кв.м., згідно рішення загальних борів від 18.07.2021: 216 540,00 грн (сплата 50% одноразового цільового внеску до 15.08.2021), 216 540,00 грн (сплата 50% одноразового цільового внеску до 15.12.2021).

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 13, абз. 8 ст. 15, ст. 16, ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що відсутність окремо укладеного між сторонами договору не є обставиною, що звільняє відповідача від сплати внесків, оскільки такий обов`язок покладено на нього нормами Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Підприємство позивача, створене з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати з його утримання, а відповідач, як фактичний володілець приміщень у будинку, не відмовився від послуг, отримував їх і не оплачував їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості в розмірі 476 388,00 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлений та документально доведений факт невиконання відповідачем вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в частині сплати належних внесків і платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованосі з сплати внесків - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 476 388,00 коп.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 38 211,89 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок суми пені щодо сум строків і ставок нарахувань, суд апеляційної істанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунок пені у заявленому розмірі здійснені позивачем належним чином, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 211,89 грн пені підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимогу в цій частині є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним розрахунком, який є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наявність форс-мажорних обставин внаслідок введення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і вказані обставини, зокрема, підтверджені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс- мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні Торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислових палат України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною Торгово-промислової палати своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує Торгово-промислова палата України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на наявність - форс - мажорних обставин, які підстави для звільнення від виконання обов`язків, покладених на нього законом - не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не може бути прийнятий судом в якості такого доказу.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Близьку за змістом правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 №922/51/20.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Крім того, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача 11 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з чим скаржник також не погодився в апеляційній скарзі, з посиланням на те, що він фактично був позбавлений можливості заперечити щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними твердженнями, оскільки вказані витрати були заявлені позивачем у позові, з наданням відповідних підтверджуючих документів, зокрема і на суму 11 500,00 грн., які разом з позовом були направлені позивачем на адресу юридичного місцезнаходження відповідача, що підтверджується описом вкладеного у цінний лист та накладною поштової установи 0504503704216, а отже, відповідач не був позбавлений права подати відповідні заперечення у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, чого ним у встановлений процесуальний строк здійснено не було.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2022 між адвокатським бюро «Донець С.О.» та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №23/09-2022/5, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги надавати адвокатські послуги, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:

- Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (проміжний) від 30.09.2022;

- рахунок-фактуру №52 від 27.09.2022 на суму 11 500,00 грн;

- платіжне доручення №171 від 27.09.2022 про сплату позивачем на користь АЮ «Донець С.О.» суми в розмірі 11 500,00 грн.

Отже, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, суд апеляційної інстанції погоджуєься з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 476 388,00 грн, суму пені в розмірі 38 211,89 грн, суму 3% річних в розмірі 15 038,31 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 109 255,71 грн., з покладенням на відповідача 11 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також, в судовому засіданні 15.06.2023 судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» про зупинення провадження у справі № 910/10396/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10400/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсиббуд" про стягнення 671 613,42 грн, з яких 503 640,00 грн заборгованості, 44 437,61 грн пені, 109 047,53 грн інфляційних втрат та 14 488,28 грн 3% річних, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсиббуд" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про визнання недійсним рішення загальних зборів. Зустрічний позов мотивовано тим, що рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" від 18.07.2021, оформлене Протоколом № 18-07-21 від 07.08.2021, підлягає визнанню недійсним, оскільки було порушено процедуру скликання загальних зборів, були порушення щодо оформлення вказаного рішення та яке не набрало необхідної кількості голосів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи, слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Крім того, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі, слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17 від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що підстави для зупинення провадження у справі № 910/10396/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10400/22 - відсутні, оскільки справа № 910/10400/22 не є такою, що пов`язана з даною справою у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, і наявність судового спору у справі № 910/10400/22 жодним чином не обумовлює неможливість розгляду даної справи.

При цьому, зібрані у справі № 910/10396/22 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі: заборгованість відповідача, яка виникла в силу вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як співвласника будинку, у якому утворено ОСББ.

З огляду на викладене, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» про зупинення провадження у справі № 910/10396/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10400/22 - є необґрунтованим та відхиляється судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія, зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2023, підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінвест форм».

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/10396/22.

5. Матеріали справи 910/10396/22повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.07.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала