Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/9508/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/9508/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023

у справі № 910/9508/22 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про усунення перешкод у користуванні майном, стягнення 1762,68 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Остроухова Н.О., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» (далі також - ТОВ «Орісфенд-Консалтинг») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (далі також - ТОВ «Еко») про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 1 762,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» зазначає, що є власником нежитлового приміщення № 10, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколайчука Івана, у будинку № 11 на другому поверсі та використовується позивачем в якості офісу. На першому поверсі вказаного будинку відповідач розмістив продовольчий магазин, а на зовнішній стіні будівлі - вентилятори від холодильних установок та кондиціонери, а також установки з двигунами для витяжки. Дане обладнання відповідача створює шумове навантаження, яке перевищує встановлений санітарними нормами рівень, порушуючи тим самим права ТОВ «Орісфенд-Консалтинг», як власника нежитлового приміщення, оскільки перебувати та працювати в офісному приміщенні позивача неможливо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/9508/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано приписами ст. 391 ЦК України та встановленими судом обставинами недоведеності позивачем спричинення обладнанням відповідача умов, що унеможливлюють використання належного йому приміщення під офіс. Судом зауважено, що доводи позивача про те, що обладнання відповідача перевищує рівень шуму з посиланням на протокол Державної установи «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» №2 від 18.07.2022 щодо результатів проведених досліджень шумового навантаження, не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на перешкоджання ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» у користуванні належним йому приміщенням, виходячи із поняття права власності як такого, а свідчать лише про порушення санітарних норм, контроль за дотриманням яких здійснюють відповідні органи.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Товариство посилається на неправильне застосування судом норм статті 391 ЦК України. Судом не надано належної оцінки наданому Товариством Протоколу №2 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.02.2022. Позивач зауважує, що відповідач фізично не перешкоджає йому у доступі до приміщення, однак своїми діями створив умови, за яких користуватись даним приміщенням є неможливим. Висновки суду не ґрунтуються на наявних у справі доказах. У рішенні суд зауважив, що позивач не надав доказів, що доводять відсутність можливості працівникам позивача працювати у належному йому приміщенні, однак суд не надав належної оцінки листам №582 від 19.07.2022 та №053/3865 від 03.08.2022, які підписані директором Товариства, який також є працівником цього Товариства.

Позивач наголошує на тому, що його обізнаність із наявністю кондиціонерів, холодильного та вентиляційного обладнання, розміщеного неподалік від належного йому приміщення на момент придбання такого приміщення не змінює обставин створення цим обладнанням умов, за яких користування вказаним приміщенням є неможливим.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9508/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/9508/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

03.05.2023 матеріали справи № 910/9508/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Враховуючи, що суддя Чорногуз М.Г. перебував у відпустці з 01.05.2023 по 14.05.2023, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснювалося після виходу судді Чорногуза М.Г. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/9508/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

18.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/9508/22 та призначено до розгляду на 05.07.2023. Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.06.2023.

14.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Еко», в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач у відзиві стверджує, що позивач не надав доказів того, що саме відповідач перешкоджає позивачеві користуватись належним йому офісним приміщенням, наявність шуму від працюючого обладнання, що використовується відповідачем, не свідчить про неможливість використання позивачем приміщення під офіс. Матеріали справи не містять доказів відмови працівників позивача працювати у приміщенні у зв`язку із наявним шумом, зумовленим працюючим обладнанням відповідача. Водночас, такі вимоги не можуть бути задоволені під час запровадження в Україні військового стану, оскільки магазин відповідача забезпечує населення продовольчими товарами незалежно від зовнішніх факторів (блекаут, повітряні тривоги, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури внаслідок ворожих ракетних атак тощо). Крім цього, демонтаж обладнання відповідача зумовить зупинку роботи магазину, що негативно вплине на господарську діяльність відповідача, і такий вплив є явно неспіврозмірним із заявленими вимогами позивача.

19.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду України надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів - фотознімків розташування технологічного обладнання відповідача.

Колегія суддів вважає за можливе долучити до матеріалів справи такі докази, оскільки за своєю суттю останні не є новими доказами у розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, адже вони співпадають з фотознімками, наявними у справі та які були зроблені під час лабораторного дослідження, результати якого оформлені протоколом №2 від 13.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9508/22 до 12.07.2023.

10.07.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» Скрипки В.О. надійшла заява про розгляд справи № 910/9508/22 без участі представника позивача.

12.07.2023 до початку судового засідання, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Еко» надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору на поставку обладнання та виконання робіт №103/2018 від 01.03.2018 та копії додаткової угоди №9 від 10.05.2023 до вказаного договору.

Колегія суддів вважає за можливе долучити до матеріалів справи такі докази, оскільки такі також не є новими доказами у розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, а фактично надані на підтвердження обставин, наведених представником відповідача в усному порядку в судовому засіданні 05.07.2023.

У судове засідання 12.07.2023 позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на безпідставність її доводів, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

12.07.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані представником відповідача в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023у справі № 910/9508/22 є обгрунтованою та підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за договором купівлі-продажу від 08.10.2021 ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» набуло право власності на нежитлове приміщення № 10 площею 43,8 кв.м. на другому поверсі будинку № 11 по вул. Миколайчука Івана у м. Києві, про що 08.10.2021 приватним нотаріусом Малим О. С. був внесений відповідний запис № 44393298 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За твердженнями позивача вказане нежитлове приміщення він використовує під офіс.

На першому ж поверсі вказаного будинку знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 654,5 кв.м, орендоване відповідачем (ТОВ «Еко») на підставі укладених із ТОВ «Флора» договорів оренди нежитлового приміщення від 24.03.2003 та 17.12.2020, і використовується відповідачем під продовольчий магазин. При цьому, на зовнішній стіні вказаного магазину біля вікон приміщення ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» відповідачем розміщені вентилятори від холодильних установок та кондиціонери, а також установки для витяжки.

Оскільки від безперервної роботи цього обладнання у офісі створюється високий рівень шуму, що заважає роботі та перебуванню працівників ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» у вказаному приміщенні, останній зазначив у позовній заяві про своє звернення 05.07.2022 до відповідача з вимогою демонтажу зазначеного обладнання, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

18.07.2022 на замовлення позивача санітарно-гігієнічною лабораторією Державної установи «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» було проведене дослідження шумового навантаження та інфразвуку, за результатами якого був складений протокол № 2.

За результатами таких досліджень, як вбачається з вищевказаного протоколу, шумове навантаження від технологічного обладнання (кондиціонери, вентиляційна система) магазину ТОВ «Еко» в офісному приміщенні ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» у місцях проведення вимірів шуму (1,5 м від вікна; центр приміщення; 1,0 м від стіни, протилежної від вікна) дані замірів становлять фактичний еквівалентний рівень постійного звуку 76,9-83,5-87,0 дБА; а на дитячому майданчику житлової забудови (навпроти вентиляційної системи ТОВ «ЕКО») - 66 дБА, що перевищує на 42-38,5-31,9 дБА, та потребує проведення протишумових заходів.

Отримавши зазначене дослідження, позивач листами від 21.07.2022 та 29.07.2022 звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, а також до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві, в яких просив здійснити перевірку відносно ТОВ «Еко» на предмет перевищення рівня шумового навантаження, а також вжити відповідні заходи реагування з метою демонтажу обладнання відповідача.

У відповідь на вказаний лист ГУ Держпродспоживслужби у місті Києві повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення позапланового заходу нагляду (контролю) у ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» (лист від 03.08.2022).

Дніпровською РДА лист ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» залишено без відповіді.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» просить усунути перешкоди у користуванні своїм майном (нежитловим приміщенням), посилаючись на ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, шляхом зобов`язання ТОВ «Еко» демонтувати усі вентилятори до холодильного обладнання, кондиціонери, двигуни від витяжок, розташовані на зовнішній стіні будівлі на 1-му поверсі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем створення відповідачем перешкод у користуванні майном.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитись з наведеним висновком суду.

Так, за змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства», Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

За приписами статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як убачається із позовної заяви, вимоги товариства обґрунтовані положеннями статті 391 Цивільного кодексу України, якими унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, колегія суддів зауважує, що негаторним є позов власника, який є фактичним володільцем майна, і вправі звернутися до будь-якої особи з вимогою про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Наведений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Звертаючись із даним позовом, позивач наголошує, що діяльність відповідача є такою, що здійснюється з порушенням законодавства у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та в сфері здійснення господарської діяльності підприємства.

За нормою статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»:

середовище життєдіяльності людини (далі - середовище життєдіяльності) - сукупність об`єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров`я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров`ю, життю або працездатності людини чи здоров`ю майбутніх поколінь;

безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров`я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов`язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров`ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

Відповідно до ст. 22 Закону, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

За правилами статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані:

здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Гранично дозволений рівень шуму закріплений у Державних санітарних нормах допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.02.2019 №463, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.03.2019 за №281/33252 затверджено Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови.

Вимоги цих Державних санітарних норм (далі - Санітарні норми) встановлюють допустимі рівні шуму, який проникає в приміщення житлових і громадських будинків від зовнішніх та внутрішніх джерел, і допустимі рівні шуму на території житлової забудови.

Терміни, що вживаються у цих Санітарних нормах, мають такі значення:

внутрішні джерела шуму - джерела, розташовані в будинку з приміщеннями, з нормованими рівнями звуків та/або звукових тисків;

зовнішні джерела шуму - джерела, розташовані зовні будинку.

Виміри та оцінка непостійного шуму на відповідність допустимим рівням має проводитися одночасно з еквівалентним та максимальним рівнями звуку.

Допустимі рівні звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території житлової забудови слід приймати згідно з додатком 1 до цих Санітарних норм.

Так, відповідно до Додатку №1 до Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових і громадських будинків і на території житлової забудови, допустимі рівні звуку в приміщеннях визначаються за рівнем звукового тиску постійного шуму (дБА) та критеріями шуму (NC).

Зокрема, для офісів та приміщень, обладнаних персональними комп`ютерами або технікою для бізнесу допустимий рівень шуму цілодобово - 50 дБА, а максимальний- 65 дБА.

На прилеглих територіях до звичайних житлових будинків, поліклінік, будинків відпочинку вдень - до 70 дБА, вночі - до 60 дБ.

Як встановлено судом, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» № 2 від 18.07.2022 щодо результатів проведених досліджень шумового навантаження, шумове навантаження від технологічного обладнання (кондиціонери, вентиляційна система) магазину ТОВ «Еко» в офісних приміщеннях ТОВ «Орісфенд-Консалтинг» становить фактичний еквівалентний рівень постійного звуку 76,9-83,5-87,0 дБА; на дитячому майданчику житлової забудови (навпроти вентсистеми) - 66 дБА, що перевищує на 42-38,5-31,9 дБА, та потребує проведення протишумових заходів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не заперечується факт розташування технологічного обладнання (кондиціонери, вентиляційна система) безпосередньо під офісним приміщенням, що належить позивачеві, а також ту обставину, що це обладнання створює підвищений рівень шуму.

Власне, ця обставина додатково підтверджується доданими відповідачем до заяви від 12.07.2023 копії договору на поставку обладнання та виконання робіт №103/2018 від 01.03.2018, укладеного між ТОВ «ЕКО», як покупцем та ПрАТ «УКпостач», як постачальником щодо поставки та монтажу обладнання на об`єкті покупця, здійснення пусконалагоджувальних робіт, а також копії додаткової угоди №9 від 10.05.2023 до вказаного договору. Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, пунктом 5 додаткової угоди передбачено поставку товару/обладнання за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 11 (попередня назва вулиці Миколайчука Івана), що підтверджує надані ним пояснення про поступове та в порядку черговості здійснення відповідачем заходів, спрямованих на заміну старого обладнання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищенаведені дії відповідача свідчать про визнання останнім факту спричинення підвищеного шуму від експлуатації технічного обладнання, розміщеного під офісним приміщенням позивача за адресою: м. Київ, вул. Миколайчука Івана, 11.

Отже, відповідачем не спростовано рівень шуму, визначений під час лабораторного дослідження.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не надано письмових доказів неможливості здійснення діяльності його працівниками, оскільки сам факт відсутності таких доказів не спростовує встановлені протоколом №2 результати лабораторного дослідження, а саме, перевищення допустимого рівня шуму.

Водночас, за інформацією, розміщеною на офіційній сторінці Управління інспекційної діяльності у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в мережі Інтернет (режим доступу: https://uz.dsp.gov.ua/index.php/diialnist/hihiiena-pratsi/749-shum-ta-ioho-shkidlyvi-naslidky), тривала дія шуму на організм людини призводить до розвитку хронічної перевтоми, зниження працездатності, виникнення таких симптомів як поганий сон, сонливість, зниження слуху, порушення терморегуляції. Шум впливає на систему травлення і кровообігу, серцево-судинну систему. У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ - порушує слух, до 120 дБ - призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним. Шум не лише погіршує самопочуття людини, а й знижує продуктивність праці на 10- 15 %.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач хоча і не створив фізичних перешкод позивачеві у доступі до приміщення, однак своїми діями (встановлення та використання технологічного обладнання) зумовив такі фактори середовища (шум), що становлять загрозу здоров`ю, життю, працездатності людини, що у свою чергу, унеможливлює використання належного позивачу приміщення у якості офісного приміщення із залученням для праці фізичних осіб. Тобто, порушуються права власника нерухомого майна в частині користування цим майном як безпечним для життєдіяльності людини середовищем.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень статті 391 ЦК України із зобов`язанням відповідача усунути перешкоди у користуванні належним позивачем приміщенням шляхом демонтажу технічного обладнання, розташованого на зовнішній стіні будівлі на першому поверсі будинку по вул. Миколайчука Івана, 11, та яке створює шум на рівні, що значно перевищує допустимий.

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи, викладені відповідачем у відзиві щодо використання генератора, який і є джерелом підвищеного рівня шуму, оскільки перебої зі світлом (блекаути) мали місце у період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, в той час як лабораторне дослідження проводилось у липні 2022 року. До того ж, у протоколі відсутня фіксація роботи генератора, натомість зафіксована робота вентиляторів холодильних установок та кондиціонерів, а також установки для витяжки.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про безпідставність задоволення такого позову у період запровадження у країні військового стану з огляду на те, що магазин забезпечує населення продуктами харчування та товарами повсякденного вжитку.

Так, за нормою ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Введення на території України військового стану, як і соціальна значущість підприємства в частині забезпечення населення продуктами харчування не може бути виправданням для систематичного порушення права особи (у тому числі юридичної) на безпечне користування належним їй нерухомим майном.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що задоволення позову матиме негативні наслідки для нього як для особи, що реалізує харчові продукти населенню, оскільки саме технологічне обладнання, яке останній використовує у своїй господарській діяльності, є джерелом надмірного шуму. Відповідач не позбавлений можливості врегулювати спір у позасудовому порядку, вчинивши дії, спрямовані на зниження рівня шуму (заміна обладнання на нове, вжиття протишумових заходів, тощо).

Варто зауважити, що долучені відповідачем до матеріалів справи в ході апеляційного розгляду копії договору на поставку обладнання та виконання робіт №103/2018 від 01.03.2018, та додаткової угоди №9 від 10.05.2023 до такого договору не переконують суд у виконанні ним протишумових заходів, оскільки такі обставини мають підтверджуватись відповідними доказами (актами приймання-передачі обладнання, його установки, актами приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт тощо).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні щодо недоведення позивачем порушення відповідачем його майнових прав, у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм ст.ст. 16, 391 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення у справі.

Відповідно до положень ч. 14 ст. 129 ГПК України,якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За нормою ч.4 ст. 129 ГПК України, судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача. Відповідно, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції - у розмірі 2 481,00 грн та 3 721,50 грн - за апеляційний перегляд справи.

Також, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» підлягають стягненню витрати позивача, пов`язані з проведенням лабораторних досліджень шумового навантаження у розмірі 1 762,68 грн, підтверджені рахунком на оплату №1987/2д від 13.07.2022, актом №1987/2 прийому-передачі виконаних робіт, квитанціями №0260510012 від 15.07.2022 у порядку ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/9508/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/9508/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 1 762,68 грн задовольнити повністю.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням №10, розташованому на другому поверсі будинку по вул. Миколайчука Івана, 11, шляхом демонтажу всіх вентиляторів до холодильного обладнання, кондиціонерів, двигунів від витяжок, що розташовані на зовнішній стіні будівлі на першому поверсі будинку по вул. Миколайчука Івана, 11 в місті Києві.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісфенд-Консалтинг» (02099, м. Київ, вул.Бориспільська, буд. 9, оф.1943, ідентифікаційний код 42929589) 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3 721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одна грн 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 1 762,68 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 68 коп.) судових витрат, пов`язаних із проведенням лабораторних досліджень шумового навантаження.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/9508/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз