Рішення

від 22.05.2023 по справі 908/867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/80/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 908/867/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ», 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи 00017733; адреса представника: просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 24, кв. 166, м. Київ, 04210,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ», 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 33, кв. 84; ідентифікаційний код юридичної особи 39128219

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

17.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ», м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя, про стягнення за договором оренди нерухомого майна в розмірі 88 253,94 грн, з яких: основний борг 33 026,79 грн, пеня 8300,40 грн, інфляційні втрати 3890,66 грн, три проценти річні 880,52 грн, штраф 42 155,57 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 справу № 908/867/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/867/23, присвоєно справі номер провадження 15/80/23. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 21.04.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 08.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. Запропоновано відповідачу надати у строк до 22.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Підставою для звернення з позовом до суду стала несплата відповідачем заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021 в розмірі 33 026,79 грн. Позов обґрунтовано умовами договору № ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021, а також приписами статей 173, 174, 193, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статей 509, 525, 526, 549, 612, 614, 623, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

20.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З підстав, викладених у відзиві, вважає відповідач позов не визнає. позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач, як на підставу призупинення виконання основного зобов`язання та звільнення від відповідальності за невиконання договору, посилається на форс-мажорні обставини через введення на всій території України воєнного стану. Разом з тим, зазначає, що розмір пені сторонами в договорі не погоджений, що є додатковою підставою відмови у позові в цій частині. З тих самих підстав - непогодження сторонами в договорі розміру штрафу, вважає необґрунтованими вимоги позивача в цій частині. Крім того вказує, що в рахунках, за несплату яких позивач вимагає сплатити штраф, визначені й інші суми, окрім орендної плати, на які, за переконанням відповідача, не передбачено нарахування штрафу. До того ж, відповідач вбачає наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у випадку задоволення позову, посилаючись при цьому на судову практику, а також через те, що сам по собі розмір неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100% місячної орендної плати за кожне прострочення більше ніж на 10 календарних днів є надмірним та економічно необґрунтованим, покладає невиправданий тягар на відповідача як на орендаря, у зв`язку з чим, відповідно до зазначених у відзиві правових норм, такі розміри неустойок з цієї причини мають бути зменшені.

04.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, вважає, що відповідачем не надано доказів того, у зв`язку із чим він не міг вчасно розрахуватись до договором. Вважає твердження відповідача стосовного того, що розмір пені не погоджений не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки розмір пені погоджений сторонами в п. 11.2 договору. Також вважає твердження відповідача про те, що договором не погоджено який саме вид орендної плати має застосовуватись при розрахунку штрафу є зловживанням правом. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазначає, що укладаючи договір на тих умовах, які в ньому закріплені, відповідач не міг не усвідомлювати наслідки неналежного виконання його умов. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача. З підстав, викладених у запереченнях, відповідач з позицією позивача е погоджується.

Крім того, відповідач просить витребувати у Запорізької обласної адміністрації таку інформацію: 1) чи зафіксовані влучення внаслідок обстрілів з боку країни-агресора на території м. Запоріжжя по вулиці Глісерній, 14, яка належить ПрАТ «Укррічфлот», або поряд з цією територією (парк культури та відпочинку «Дубовий Гай» на території Прибережної магістралі або на території річкового вокзалу) у період з 24.02.2022 до 26.08.2022; 2) яка загальна кількість повітряних тривог зафіксована у м. Запоріжжі у період з 24.02.2022 до 26.08.2022 у зв`язку з діями країни-агресора.

Згідно зі статтею 81 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону.

Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 статті 13 ГПК України).

Отже, у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона або інші учасники справи вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Зокрема, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, або законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Разом з тим, заявник має обґрунтувати необхідність витребування саме цього доказу, зазначити обставини, які цей доказ підтверджує, а також яке значення встановлення цих обставин має для розгляду справи по суті.

Клопотання обґрунтовано необхідністю витребування цієї інформації для підтвердження тверджень відповідача про те, що невиконання відповідачем умов договору відбулося внаслідок форс-мажорних обставин.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, відхиляє його як необґрунтоване.

Заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, а до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно.

У порушення вказаних вимог, відповідачем не надано відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувану інформацію/документи, оскільки до клопотання не додано доказів відмови у їх наданні.

Також за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачем не обґрунтовано як саме інформація щодо обстрілів впливає на з`ясування фактичних обставин справи щодо виникнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна і має значення для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.05.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна №ЗРП 2-2-6/21/22 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець зобов`язується передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди: нежитлове технічне приміщення №6, 7, 8, 9, 10 в будівлі ДОУ, інв. №0149 літ. И-2, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, площею 116,7 кв.м; нежитлове офісне приміщення №9, в будівлі заводоуправління, літ. Я-2, інв. №150, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14 ,площею 10,1 кв.м.

Згідно з п. 2.1 Договору орендна плата за користування майном (орендний платіж) за даним договором сплачується протягом всього терміну оренди незалежно від сезону та результатів роботи орендаря.

Відповідно до п. 2.2 Договору орендна ставка за 1 кв.м об`єкта оренди в місяць: складські підсобні приміщення - 40,02 грн, у т.ч. ПДВ, адміністративні, офісні, торгові приміщення - 70,02 грн, у т.ч. ПДВ.

Орендна плата за місяць, в тому числі ПДВ: складські підсобні приміщення - 4670,33 грн, у т.ч. ПДВ, адміністративні, офісні, торгові приміщення - 707,20 грн, у т. ч. ПДВ (пункт 2.3 Договору).

Вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди орендованого приміщення, грн. в місяць - адміністративні, офісні, торгові ,складські, підсобні приміщення, площі під нестандартні об`єкти: 1280,68 грн на місяць, у т.ч. ПДВ (пункт 2.5 Договору).

У пункті 2.6 договору встановлено, що орендний платіж за 1-й місяць користування (разом п. 2.3 та п. 2.5) складає 6658,21 грн, у т.ч. ПДВ.

У пункті 2.9 Договору сторонами визначено комунальні та інші послуги, вартість яких орендар компенсує орендодавцю (оплачує виставлені орендодавцем рахунки) додатково до орендної плати за ціною організації постачальника послуг.

Відповідно до п. 2.10 договору орендар сплачує наступні додаткові платежі: оформлення перепустки на працівника замовника (всього з ПДВ): 15,00 грн; плату за перепустки для автотранспорту орендаря (всього з ПДВ): 150,00 грн.

Згідно з п. 2.11 договору орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним: за адресою: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 1-А або на електронну пошту: ozaryanskiy@ukr.net. Рахунки, акти наданих послуг, листи від орендаря, які надані на руки або направлені на електронну пошту, відповідно до п. 2.11 договору, вважаються належним чином врученими орендарю.

Відповідно до п. 2.12 договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від орендодавця.

Об`єкт оренди передається в оренду на строк з 01.01.2022 до 31.12.2022 (п. 3.1 Договору).

За умовами п. п. 7.6, 7.7, 7.9 договору повернення орендодавцю об`єкта повинно бути здійснено орендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії або розірвання цього договору.

Протягом строку, зазначеного в п. 7.6 цього договору, орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підготувати його до передачі орендодавцю.

Об`єкт вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в порядку, розмірі та в строки, визначені п. п. 2.1-2.2 цього договору.

Орендна плата за кожний наступний за першим місяцем визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.11 цього договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, незалежно від отримання рахунку (п. 8.4 Договору).

Орендна плата не включає в себе компенсацію вартості комунальних послуг, послуг зв`язку. Сума відшкодування комунальних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін.) визначається орендодавцем на підставі показників лічильників або формується розрахунковим шляхом. Після проведення звірки розрахунків з постачальником комунальних послуг орендодавець має право виставити орендарю додаткові рахунки та акти наданих послуг на сплату компенсації вартості комунальних послуг, які орендар зобов`язаний оплатити протягом 10 днів з дати їх направлення орендодавцем (п. 8.5 Договору).

Згідно з п. 8.7 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату, додаткові платежі та відшкодовує витрати на комунальні послуги, обумовлені цим договором, з дня фактичної передачі об`єкта в оренду і до дня повернення об`єкта.

Відповідно до п. 11.2 договору орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 (десяти) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Договір припиняється негайно у разі: ліквідації орендаря; ліквідації орендодавця, загибелі (знищення) об`єкта, зміни власника об`єкта (п. 15.3 Договору).

Сторонами договору підписано акт прийому-передачі об`єкту за договором №ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021, дата укладення 01.01.2022, згідно якого орендарю (відповідачу) передано в оренду обумовлене Договором майно.

Позивачем виставлені відповідачу на оплату такі рахунки:

№ 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 1700 від 30.04.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2298 від 30.06.2022 на суму 650,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 6,34 грн, відшкодування вартості електроенергії - 150,86 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 15,52 грн, відшкодування вартості електроенергії - 369,61 грн;

№ 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2749 від 31.08.2022 на суму 6842,72 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 85,55 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1178,67 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 593,17 грн;

№ 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 0,79 грн, відшкодування вартості електроенергії - 21,91 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 12,20 грн, відшкодування вартості електроенергії - 337,43 грн.

Також відповідачу вручено відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 5443 від 31.03.2022, № 5886 від 30.04.2022, № 6857 від 31.05.2022, №| 8170 від 30.06.2022, № 9199 від 31.07.2022, № 10395 від 31.08.2022, № 10668 від 31.08.2022.

Акти та рахунки прийняті відповідачем без зауважень.

Рахунок № 1700 від 30.04.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 19.05.2022 на суму 3000,00 грн та № 30 від 02.06.2022 на суму 2000,00 грн.

Рахунок № 2749 від 31.08.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 4128,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 359 від 01.11.2022 на суму 3128,78 грн та № 379 від 09.11.2022 на суму 1000,00 грн.

Рахунок № 2298 від 30.06.2022 сплачений відповідачем повністю, про що свідчить платіжне доручення № 160 від 18.07.2022 на суму 650,8 грн.

Рахунки № 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, № 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, № 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн не оплачені відповідачем.

У результаті не повної оплати виставлених рахунків у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 33 026,79 грн.

З вимогою про сплату боргу позивач звернувся до відповідача із претензією № 62/1 від 03.11.2022.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати та інших платежів, згідно з умовами Договору, стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 33 026,79 грн, а також пені в розмірі 8300,40 грн, інфляційних втрат - 3890,66 грн, трьох процентів річних - 880,52 грн, штрафу - 42 155,57 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору оренди нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) - ч. 3 ст. 283 ГК України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій статті 762 ЦК України за кріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна.

Сторонами обумовлено в пункті 2.6 договору, що орендний платіж за 1-й місяць користування (разом п. 2.3 та п. 2.5) складає 6658,21 грн, у т.ч. ПДВ.

Таким чином до складу орендного платежу входить орендна плата (пункт 2.3) та експлуатаційні витрати (пункт 2.5).

При цьому, згідно з п. 2.9 договору сторонами обумовлено, що орендар також компенсує орендодавцю комунальні та інші послуги (електроенергія, вода, каналізація тощо) додатково до орендної плати за ціною організації постачальника послуг.

Окремими додатковими платежами, згідно з п. 2.10 договору, є - оформлення перепустки на працівника замовника (всього з ПДВ): 15,00 грн; плату за перепустки для автотранспорту орендаря (всього з ПДВ): 150,00 грн.

Як зазначалось вище, позивачем виставлені відповідачу на оплату такі рахунки:

- № 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

- № 1700 від 30.04.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

- № 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

- № 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

- № 2298 від 30.06.2022 на суму 650,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 6,34 грн, відшкодування вартості електроенергії - 150,86 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 15,52 грн, відшкодування вартості електроенергії - 369,61 грн;

- № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

- № 2749 від 31.08.2022 на суму 6842,72 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 85,55 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1178,67 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 593,17 грн;

- № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 0,79 грн, відшкодування вартості електроенергії - 21,91 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 12,20 грн, відшкодування вартості електроенергії - 337,43 грн.

Відповідно до п. 2.12, 8.4 Договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від орендодавця.

Відповідачем частково сплачено такі рахунки: № 1700 від 30.04.2022: платіжне доручення № 36 від 19.05.2022 на суму 3000,00 грн, платіжне доручення № 30 від 02.06.2022 на суму 2000,00 грн, всього на суму 5000,00 грн; № 2749 від 31.08.2022: платіжне доручення № 359 від 01.11.2022 на суму 3128,78 грн, платіжне доручення № 379 від 09.11.2022 на суму 1000,00 грн, всього на суму 4128,78 грн.

Повністю оплачено відповідачем рахунок № 2298 від 30.06.2022, про що свідчить платіжне доручення № 160 від 18.07.2022 на суму 650,8 грн.

Рахунки № 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, № 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, № 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн залишились не оплачені відповідачем.

Станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем в сумі 33 026,79 грн за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22, проте вказана заборгованість за виставленими рахунками відповідачем не сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача в цій частині, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22 в розмірі 33 026,79 грн, які підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу застосування наслідків форс-мажору суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно з ч. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Договором форс-мажор врегульовано розділом 12.

Відповідно до п. 12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, в разі, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили, які виникли після підписання даного Договору, виникнення яких сторони не могли передбачити або попередити розумними заходами (далі - форс-мажорні обставини). Строк виконання зобов`язань за даним договором зупиняється на період, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більше одного календарного місяця, то сторони можуть погодити подальше виконання зобов`язань за даним договором або прийняти рішення про його розірвання.

За умовами п. 12.3 Договору в разі настання форс-мажорних обставин, сторона, для якої такі обставини виникли, зобов`язана повідомити іншу сторону в письмовій формі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту, коли такі обставини настали.

Пунктом 12.4 Договору передбачено, що настання форс-мажорних обставин може підтверджуватись сертифікатами Торгово-промислових палат, нормативними актами, довідками, висновками органів і служб, відповідальних за ліквідацію надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, поліції, збройних сил, охорони державного кордону, митних органів, органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів, а також документами інших державних органів, уповноважених засвідчувати настання відповідних обставин форс-мажору на території відповідної держави. Форс-мажорні обставини, які є загальновідомими, можуть підтверджуватися публікаціями в офіційній пресі держави, в якій вони виникли, або двостороннім актом, підписаним обома Сторонами. Також. Сторона, для якої виникли Форс-мажорні обставини, зобов`язана надати іншій Стороні документи, які підтверджують, що її зобов`язання підлягало виконанню на території, на якій такі обставини виникли.

Згідно з п. 12.5 Договору в разі неповідомлення Стороною, для якої виникли форс-мажорні обставини, протягом вищезазначеного строку другої Сторони про виникнення таких обставин та/або відсутності відповідних документів, які підтверджують настання таких обставин, а також документів, які підтверджують обов`язок виконання своїх зобов`язань на території дії форс-мажорних обставин, Сторона, для якої настали такі обставини, позбавляється права посилатися на пі обставини в подальшому.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого в Договорі порядку повідомлення про форс-мажор. Не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором. Не надано документів чи інших доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в договорі.

Відповідачем не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості внесення орендних платежів згідно з умовами договору оренди нерухомого майна.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання основного зобов`язання пеню за період 21.04.2022-21.10.2022 в розмірі 8300,40 грн, інфляційні втрати за період травень 2022 року по січень 2023 року у розмірі 3890,66 грн, три проценти річних за загальний період з 21.04.2022 до 06.03.2023 в розмірі 880,52 грн, а також штраф у вигляді 100% від суми орендної плати за місяць за кожне прострочення в розмірі 42 155,57 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок трьох процентів річних, з урахуванням обґрунтованого розміру заборгованості та часткової оплати, здійсненим за кожним виставленим рахунком окремо, беручи до уваги строк оплати за виставленими рахунками (до 20 числа місяця, наступного за звітним), вважає його обчисленим неправильно в частині рахунку № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн.

Так, позивачем розрахунок здійснено без врахування того, що 20 серпня 2022 року - неробочий день (неділя), тобто строк оплати припадає на 22.08.2022, а отже обраховувати слід з 23.08.2022.

Здійснивши обрахунок трьох процентів річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши три проценти річних в розмірі 879,36 грн.

При цьому, інфляційні втрати розраховано позивачем правильно, тому в цій частині позов слід задовольнити повністю, стягнувши 3890,66 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання основного зобов`язання пеню за період 21.04.2022-21.10.2022 в розмірі 8300,40 грн, розраховану за кожним з виставлених рахунків окремо, виходячи зі строків оплати виставлених рахунків.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та період її нарахування, суд приходить до висновку щодо неправильності обрахування позивачем пені в частині рахунку № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, беручи до уваги строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за звітним, де 20 серпня 2022 року - неробочий день (неділя), тобто строк оплати припадає на 22.08.2022, а отже обраховувати пеню слід з 23.08.2022.

Здійснивши розрахунок пені, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає обґрунтованим розміром пені 8281,30 грн.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене чинним законодавством та умовами договору оренди нерухомого майна - пунктом 11.2, згідно з яким орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що спростовує доводи відповідача щодо непогодження сторонами в договорі розміру пені. При цьому суд вважає, що сторонами погоджено визначення облікової ставки у період прострочення.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача штраф у вигляді 100% від суми орендної плати за місяць за кожне прострочення в розмірі 42 155,57 грн на підставі п. 11.2 Договору.

Так, відповідно до п. 11.2 договору у випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 (десяти) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Отже, за умовами цього пункту, штраф обраховується у розмірі орендної плати за місяць за кожне прострочення сплати місячних платежів з орендної плати, тобто вихідними даними при розрахунку є орендна плата за місяць.

Відповідно до п. 2.3 договору орендна плата за місяць, в тому числі ПДВ: складські підсобні приміщення - 4670,33 грн, у т.ч. ПДВ; адміністративні, офісні, торгові приміщення - 707,20 грн, у т. ч. ПДВ.

Відтак загальний розмір орендної плати за місяць становить 5377,53 грн.

Позивачем неправильно визначено штраф у розмірі 42 155,57 грн, оскільки сума штрафу ним обрахована виходячи із пункту 2.6 договору - орендний платіж за місяць користування, який включає п. 2.3 (орендна плата) та п. 2.5 (експлуатаційні витрати), що суперечить умовам п. 11.2, який передбачає штраф саме у розмірі місячної орендної плати, а не орендного платежу.

Крім того, позивачем штраф нараховано також за рахунком № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,8 грн, що є помилковим, оскільки цей рахунок не містить платежів з орендної плати, а виставлено за комунальні та інші послуги (п. 2.9 Договору) - користування інженерними мережами (електроенергія) - 0,79 грн, відшкодування вартості електроенергії - 21,91 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 12,20 грн, відшкодування вартості електроенергії - 337,43 грн. Відтак суму боргу за рахунком № 2856 від 31.08.2022 взято до розрахунку штрафу необґрунтовано, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення строків сплати місячних платежів з орендної плати більш ніж на 10 календарних днів, з відповідача на користь позивача слід стягнути штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення на підставі п. 11.2 Договору в розмірі 5377,53 грн орендної плати за місяць згідно з рахунками № 1555 від 31.03.2022, № 1700 від 30.04.2022, № 1868 від 31.05.2022, № 2180 від 30.06.2022, № 2408 від 29.07.2022 та в розмірі 5263,50 грн згідно з рахунком № 2749 від 31.08.2022, що разом складає 32 151,15 грн.

У стягненні штрафу в розмірі 10 004,42 грн судом відмовляється, у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Відповідач просить про зменшення розміру пені та штрафу до 95%, посилаючись на об`єктивні, як на його думку, причини та надмірно великі штрафні санкції, які є економічно необґрунтованими та покладають невиправданий тягар на відповідача як орендаря.

Щодо зменшення штрафу, пені суд зазначає таке.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач звернувся з заявою про зменшення розміру пені та штрафу до 95%, посилаючись на об`єктивні, як на його думку, причини та надмірно великі штрафні санкції.

Позивач заперечує проти вказаного клопотання, посилаючись на те, що відповідачем не доведено факту того, що ним було вжито всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно договору, та, як наслідок, відсутності його вини.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Проаналізувавши обставини справи та надані відповідачем обґрунтування та докази в підтвердження клопотання про зменшення штрафних санкцій до 95%, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, беручи до уваги несплату орендних платежів за спірними правовідносинами, не доведення відповідачем поважності причин такої несплати, зважаючи на обізнаність відповідача при укладенні договору щодо його умов в частині сплати неустойки, штрафу за невиконання своїх зобов`язань, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в розмірі 78 229,26 грн, з яких заборгованість за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021 в розмірі 33 026,79 грн, пеня в розмірі 8281,30 грн, інфляційні втрати - 3890,66 грн, три проценти річні - 879,36 грн, штраф - 32 151,15 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 33, кв. 84; ідентифікаційний код юридичної особи 39128219) на користь Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи 00017733; адреса представника: просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 24, кв. 166, м. Київ, 04210) заборгованість за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021 в розмірі 33 026,79 грн (тридцять три тисячі двадцять шість гривень 79 коп.), пеню в розмірі 8281,30 грн (вісім тисяч двісті вісімдесят одну гривню 30 коп.), інфляційні втрати в розмірі 3890,66 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто гривень 66 коп.), три проценти річні в розмірі 879,36 грн (вісімсот сімдесят дев`ять гривень 36 коп.), штраф в розмірі 32 151,15 грн (тридцять дві тисячі сто п`ятдесят одну гривню 15 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 33, кв. 84; ідентифікаційний код юридичної особи 39128219) на користь Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи 00017733; адреса представника: просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 24, кв. 166, м. Київ, 04210) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1173,44 грн (одна тисяча сто сімдесят три гривні 44 коп.). Видати наказ.

У частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 19,10 грн, трьох процентів річних в розмірі 1,16 грн, штрафу в розмірі 10 004,42 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.07.2023.

Суддя І. С. Горохов