Постанова

від 15.05.2024 по справі 908/867/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/867/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.В., Чус О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 (повний текст складено та підписано 13.07.2023 суддя Горохов І.С.) у справі №908/867/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ», 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; адреса представника: просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 24, кв. 166, м. Київ, 04210,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ», 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 33, кв. 84;

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

17.03.2023 до Господарськогосуду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя, про стягнення за договором оренди нерухомого майна в розмірі 88 253,94 грн, з яких основний борг 33 026,79 грн, пеня 8 300,40 грн, інфляційні втрати 3890,66 грн, 3% річних 880,52 грн, штраф 42 155,57 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі №908/867/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на користь Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» заборгованість за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021 в розмірі 33 026,79 грн, пеню в розмірі 8 281,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 890,66 грн, три проценти річні в розмірі 879,36 грн, штраф в розмірі 32 151,15 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на користь Приватного акціонерного товариства «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1173,44 грн. У частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 19,10 грн, трьох процентів річних в розмірі 1,16 грн, штрафу в розмірі 10 004,42 грн відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати та інших платежів, згідно з умовами Договору, що стало підставою для стягнення боргу в розмірі 33026,79 грн, а також пені в розмірі 8281,30 грн, інфляційних втрат - 3890,66 грн, трьох процентів річних - 879,36 грн, штрафу - 32 151,15 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 р. по справі №908/867/23. Винести нове рішення, згідно з яким в задоволенні позовних вимог Позивача відмовити в повному обсязі. У випадку залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції, що оскаржується, скаржник просить змінити його в частині розміру неустойки у вигляді пені, зменшивши розмір неустойки у вигляді пені на 95 %. У випадку залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції, що оскаржується, змінити його в частині розміру неустойки у вигляді штрафу, зменшивши розмір неустойки у вигляді штрафу на 95 %.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

1.Неврахування господарським судом першої інстанції наслідків форс-мажору при виконанні договору оренди нерухомого майна від 30.12.2021 № ЗРП 2-2-6/21/22 (далі - Договору):

Форс-мажорні обставини внаслідок збройної агресії Російської Федерації не є такими обставинами непереборної сили, які впливають тільки на Відповідача та інше обмежене коло суб`єктів. Збройна агресія з боку Російської Федерації і, як наслідок, введення воєнного стану, є загальновідомим юридичним фактом, який впливає на всю нормальну життєдіяльність будь-якої фізичної чи юридичної особи - резидента України. Цей юридичний факт нормативно врегульовано спеціальними законодавчими актами України, а також він висвітлюється не тільки в місцевих, але й у загальносвітових засобах масової інформації. З огляду на це, твердження суду в рішенні, що оскаржується, 'про письмове інформування про події форс-мажору є надмірним формалізмом і порушенням засад справедливості і розумності, які передбачені п. 6 ст. З Цивільного кодексу України.

Не викликає сумнівів, що зобов`язання за Договором не виконані Відповідачем саме внаслідок форс-мажорних обставин.

2.Заперечення Відповідача щодо винесення рішення про стягнення неустойки у вигляді пені:

Відповідно до абз. 1 п. 11.2 Договору, Відповідач, у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором, сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Протягом строку дії Договору, тобто з 01.01.2022 р. по 26.08.2022 р., облікова ставка НБУ змінювалась з 10 % (десяти відсотків) річних до 25 (двадцяти п`яти відсотків) річних.

Договором не погоджено, яка саме облікова ставка НБУ має застосовуватись при розрахунку пені. Також, Договором не встановлено, що при розрахунку пені застосовується саме та облікова ставки НБУ, яка діє на конкретний день прострочення.

Розмір пені сторонами Договору не погоджений, а отже пеня не підлягає стягненню з вказаних підстав.

3.Заперечення Відповідача щодо винесення рішення про стягнення неустойки у вигляді штрафу:

П. 2.3 Договору встановлює, що орендна плата за місяць за користування складськими та підсобними приміщеннями (4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 33 коп.) і орендна плата за місяць за користування адміністративними, офісними, торговими приміщеннями (707 (сімсот сім) грн. 20 коп.).

Рахунки на оплату окремими рядками передбачають як орендну плату за користування складськими і підсобними приміщеннями, так і орендну плату за користування адміністративними, офісними, торговими приміщеннями.

В той же час, жодним пунктом Договору не погоджено, який саме вид орендної плати має застосовуватись при розрахунку штрафу.

Приймаючи до уваги наведене, розмір штрафу сторонами в Договорі не погоджений, а отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу з цих підстав не підлягають задоволенню.

4.Заперечення Відповідача в частині відмови від зменшення неустойки.

Відповідач наполягає на тому, що, у разі задоволення позовних вимог позивача, маються всі законні підстави для зменшення розміру неустойки, яка має бути стягнута з відповідача, виходячи з сукупності наступних підстав:

-позивач не надав жодних належних доказів заподіяння йому або будь-яким третім особам збитків, які (збитки) мали бути б компенсовані за рахунок неустойки;

-незважаючи на скрутне фінансове становище, Відповідач все ж таки намагався виконати Договір;

-в країні триває воєнний стан, а Запорізька міська територіальна громада знаходиться на Території активних бойових дій, підвергається ракетним обстрілам звідси виїжджають люди, різко впала ділова активність і має місце криза неплатежів;

-розмір неустойки (штрафу та пені загалом) значно перевищує розмір основного зобов`язання, а розмір штрафу, в свою чергу, складає майже 100 % (сто відсотків) від основного зобов`язання.

Штраф за Договором стягується додатково до пені і незалежно від неї. Таким чином, відповідач несе перед позивачем подвійну господарську відповідальність.

З огляду на наведене, відповідач просить винести нове рішення, згідно з яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, а у випадку залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції, що оскаржується, змінити його в частині розміру неустойки у вигляді штрафу та пені, зменшивши розмір неустойки у вигляді штрафу та пені на 95 % (дев`яносто п`ять відсотків) кожну з видів неустойки.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи відповідача за апеляційною скаргою, погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/867/23, вважає його законним та вмотивованим, ухваленим зі всебічним та повним дослідженням доказів. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/867/23 без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/867/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/867/23.

21.08.2023 року матеріали справи №908/867/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1899/23 від 06.09.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою суду від 06.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі №908/867/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №101/24 від 13.05.2024, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/867/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Ухвалою суду від 15.05.2024 справу №908/867/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ" (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна №ЗРП 2-2-6/21/22 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець зобов`язується передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди: нежитлове технічне приміщення №6, 7, 8, 9, 10 в будівлі ДОУ, інв. №0149 літ. И-2, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, площею 116,7 кв.м; нежитлове офісне приміщення №9, в будівлі заводоуправління, літ. Я-2, інв. №150, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, площею 10,1 кв.м.

Згідно з п. 2.1 Договору орендна плата за користування майном (орендний платіж) за даним договором сплачується протягом всього терміну оренди незалежно від сезону та результатів роботи орендаря.

Відповідно до п. 2.2 Договору орендна ставка за 1 кв.м об`єкта оренди в місяць: складські підсобні приміщення - 40,02 грн, у т.ч. ПДВ, адміністративні, офісні, торгові приміщення - 70,02 грн, у т.ч. ПДВ.

Орендна плата за місяць, в тому числі ПДВ: складські підсобні приміщення - 4670,33 грн, у т.ч. ПДВ, адміністративні, офісні, торгові приміщення - 707,20 грн, у т. ч. ПДВ (пункт 2.3 Договору).

Вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди орендованого приміщення, грн. в місяць - адміністративні, офісні, торгові ,складські, підсобні приміщення, площі під нестандартні об`єкти: 1280,68 грн на місяць, у т.ч. ПДВ (пункт 2.5 Договору).

У пункті 2.6 договору встановлено, що орендний платіж за 1-й місяць користування (разом п. 2.3 та п. 2.5) складає 6658,21 грн, у т.ч. ПДВ.

У пункті 2.9 Договору сторонами визначено комунальні та інші послуги, вартість яких орендар компенсує орендодавцю (оплачує виставлені орендодавцем рахунки) додатково до орендної плати за ціною організації постачальника послуг.

Відповідно до п. 2.10 договору орендар сплачує наступні додаткові платежі: оформлення перепустки на працівника замовника (всього з ПДВ): 15,00 грн; плату за перепустки для автотранспорту орендаря (всього з ПДВ): 150,00 грн.

Згідно з п. 2.11 договору орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним: за адресою: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 1-А або на електронну пошту: ozaryanskiy@ukr.net. Рахунки, акти наданих послуг, листи від орендаря, які надані на руки або направлені на електронну пошту, відповідно до п. 2.11 договору, вважаються належним чином врученими орендарю.

Відповідно до п. 2.12 договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від орендодавця.

Об`єкт оренди передається в оренду на строк з 01.01.2022 до 31.12.2022 (п. 3.1 Договору).

За умовами п. п. 7.6, 7.7, 7.9 договору повернення орендодавцю об`єкта повинно бути здійснено орендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії або розірвання цього договору.

Протягом строку, зазначеного в п. 7.6 цього договору, орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підготувати його до передачі орендодавцю.

Об`єкт вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в порядку, розмірі та в строки, визначені п. п. 2.1-2.2 цього договору.

Орендна плата за кожний наступний за першим місяцем визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.11 цього договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, незалежно від отримання рахунку (п. 8.4 Договору).

Орендна плата не включає в себе компенсацію вартості комунальних послуг, послуг зв`язку. Сума відшкодування комунальних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін.) визначається орендодавцем на підставі показників лічильників або формується розрахунковим шляхом. Після проведення звірки розрахунків з постачальником комунальних послуг орендодавець має право виставити орендарю додаткові рахунки та акти наданих послуг на сплату компенсації вартості комунальних послуг, які орендар зобов`язаний оплатити протягом 10 днів з дати їх направлення орендодавцем (п. 8.5 Договору).

Згідно з п. 8.7 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату, додаткові платежі та відшкодовує витрати на комунальні послуги, обумовлені цим договором, з дня фактичної передачі об`єкта в оренду і до дня повернення об`єкта.

Відповідно до п. 11.2 договору орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 (десяти) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Договір припиняється негайно у разі: ліквідації орендаря; ліквідації орендодавця, загибелі (знищення) об`єкта, зміни власника об`єкта (п. 15.3 Договору).

Сторонами договору підписано акт прийому-передачі об`єкту за договором №ЗРП 2-2-6/21/22 від 30.12.2021, дата укладення 01.01.2022, згідно якого орендарю (відповідачу) передано в оренду обумовлене Договором майно.

Позивачем виставлені відповідачу на оплату такі рахунки:

№ 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 1700 від 30.04.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2298 від 30.06.2022 на суму 650,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 6,34 грн, відшкодування вартості електроенергії - 150,86 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 15,52 грн, відшкодування вартості електроенергії - 369,61 грн;

№ 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1280,68 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 707,20 грн;

№ 2749 від 31.08.2022 на суму 6842,72 грн, до якої увійшли: оренда складського приміщення - 4670,33 грн, оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн, оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 85,55 грн, компенсація експлуатаційних витрат - 1178,67 грн, орендна нежитлового офісного приміщення - 593,17 грн;

№ 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн, до якої увійшли: користування інженерними мережами (електроенергія) - 0,79 грн, відшкодування вартості електроенергії - 21,91 грн, користування інженерними мережами (електроенергія) - 12,20 грн, відшкодування вартості електроенергії - 337,43 грн.

Також відповідачу вручено відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 5443 від 31.03.2022, № 5886 від 30.04.2022, № 6857 від 31.05.2022, №| 8170 від 30.06.2022, № 9199 від 31.07.2022, № 10395 від 31.08.2022, № 10668 від 31.08.2022.

Акти та рахунки прийняті відповідачем без зауважень.

Рахунок № 1700 від 30.04.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 19.05.2022 на суму 3000,00 грн та № 30 від 02.06.2022 на суму 2000,00 грн.

Рахунок № 2749 від 31.08.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 4128,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 359 від 01.11.2022 на суму 3128,78 грн та № 379 від 09.11.2022 на суму 1000,00 грн.

Рахунок № 2298 від 30.06.2022 сплачений відповідачем повністю, про що свідчить платіжне доручення № 160 від 18.07.2022 на суму 650,8 грн.

Рахунки № 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, № 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, № 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн не оплачені відповідачем.

У результаті не повної оплати виставлених рахунків у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 33 026,79 грн.

З вимогою про сплату боргу позивач звернувся до відповідача із претензією № 62/1 від 03.11.2022.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати та інших платежів, згідно з умовами Договору, стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 33026,79 грн, а також пені в розмірі 8300,40 грн, інфляційних втрат - 3890,66 грн, трьох процентів річних - 880,52 грн, штрафу - 42 155,57 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що 30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ" укладено договір оренди нерухомого майна №ЗРП 2-2-6/21/22; того, що у результаті не повної оплати виставлених рахунків: рахунок № 1700 від 30.04.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 19.05.2022 на суму 3000,00 грн та № 30 від 02.06.2022 на суму 2000,00 грн; рахунок № 2749 від 31.08.2022 сплачений частково відповідачем в розмірі 4128,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 359 від 01.11.2022 на суму 3128,78 грн та № 379 від 09.11.2022 на суму 1000,00 грн; рахунок № 2298 від 30.06.2022 сплачений відповідачем повністю, про що свідчить платіжне доручення № 160 від 18.07.2022 на суму 650,8 грн; рахунки № 1555 від 31.03.2022 на суму 6973,21 грн, № 1868 від 31.05.2022 на суму 6973,21 грн, № 2180 від 30.06.2022 на суму 6973,21 грн, № 2408 від 29.07.2022 на суму 6973,21 грн, № 2856 від 31.08.2022 на суму 446,80 грн не оплачені; у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 33 026,79 грн, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 3890,66 грн та 3% річних в розмірі 879,36 грн.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, апеляційний господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «…Згідно з п. 12.2 Договору, до форс-мажорних обставин передбачена також розділом 12 Договору і до таких віднесені, зокрема, військові дії.

Пунктом 12.1 Договору, в свою чергу, передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, в разі, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили, які виникли після підписання даного Договору, виникнення яких сторони не могли передбачити або попередити розумними заходами (далі - форс-мажорні обставини).

Строк виконання зобов`язань за даним договором зупиняється на період, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Наведене свідчить про те, що у Договорі сторони передбачили не тільки звільнення від відповідальності за його невиконання, а й призупинення виконання основного зобов`язання протягом всього строку дії форс-мажорних обставин.

П. 12.4 Договору встановлює, що настання форс-мажорних обставин може підтверджуватись сертифікатами Торгово-промислових палат, нормативними актами, довідками, висновками органів і служб, відповідальних за ліквідацію надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, поліції, збройних сил, охорони державного кордону, митних органів, органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів, а також документами інших державних органів, уповноважених засвідчувати настання відповідних обставин форс-мажор на території відповідної держави. Форс-мажорні обставини, які є загальновідомими, можуть підтверджуватись публікаціями в офіційній пресі держави, в якій вони виникли, або двостороннім актом, підписаним обома сторонами.

З тексту п. 12.4 Договору цілком очевидним є той висновок, що форс-мажорні обставини можуть, але не обов`язково зобов`язані підтверджуватись саме сертифікатом Торгово-промислової палати. Згідно з вказаним пунктом Договору, є й інші способи підтвердження наявності форс-мажорних обставин, які в ньому перелічені.

Відповідно до ч. ч. 1,2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525. 526, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у визначений строк, згідно з умовами договору, вимогами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від виконання зобов`язань чи одностороння зміна зобов`язань забороняється.

Господарський суд першої інстанції, при винесені рішення по справі, що оскаржується, зобов`язаний був врахувати ці норми Господарського та Цивільного кодексів України, але цього зроблено не було.

24.02.2022 р. на території України розпочалась збройна агресія Російської Федерації, яка триває до цього часу.

У зв`язку з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. на території України був введений правовий режим воєнного стану, який було затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004), який було видано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 р. «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». вся територія Запорізького району (з урахуванням території Запорізької міської територіальної громади) була віднесена до території активних бойових дій у період з 12.03.2022 р. до 31.12.2022 р.

Аналіз положень п. 12.4 Договору об`єктивно свідчить про те, що вказані нормативні акти, а також офіційний лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. (засвідчена копія міститься в матеріалах господарської справи) є належним підтвердженням наявності форс-мажорних обставин, оскільки така можливість прямо передбачено Договором.,

Твердження господарського суду першої інстанції відносно того, що Відповідачем не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості внесення орендних платежів згідно з умовами договору оренди нерухомого майна, а воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, не витримує жодної критики.

Воєнний стан і оголошення м. Запоріжжя територією активних бойових дій мало наступні наслідки:

масовий виїзд працівників за межі міста;

порушення транспортного зв`язку при доставці сировини та вивезенні готової продукції;

масова криза неплатежів.

Також, території м. Запоріжжя і, зокрема, орендований за Договором об`єкт, неодноразово ставали ціллю ракетних обстрілів, що є загальновідомим фактом. Крім того, у період з 24.02.2022 р. по 26.08.2022 р. у м. Запоріжжі було об`явлено 705 (сімсот п`ять) повітряних тривог, тобто майже 4 (чотири) повітряні тривоги на добу, що підтверджується листом Запорізької обласної військової адміністрації вих. № 04344/08-49 від 28.04.2023 р. (засвідчена копія знаходиться в матеріалах господарської справи). Під час повітряних тривог співпрацівники Відповідача змушені були залишати робочі місця і ховатись в укриттях, що прямо й негативно впливало на господарську діяльність Відповідача, випуск та вивезення готової продукції.

Всі наведені обставини обмежують безперешкодне провадження Відповідачем господарської діяльності, впливають на спроможність своєчасного ведення Відповідачем розрахунків, а також об`єктивно унеможливлюють виконання Відповідачем зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ...

...У зв`язку з цим, слід акцентувати увагу апеляційного господарського суду на наступних обставинах:

28.02.2022 р. Торгово-промислова палата України оприлюднила офіційний лист № 2024/02.0-7.1 від, яким засвідчила, що військова агресія є форс-мажорною обставиною, а сам цей лист може бути використано як її підтвердження (засвідчена копія листа ТППУ додавалася Відповідачем до відзиву на позовну заяву і міститься в матеріалах господарської справи, оригінал знаходиться на сервері Торгово-промислової палати України …..;

дія Договору був припинена за ініціативою Позивача на підставі листа Позивача від 26.08.2022 р. про розірвання Договору і звільнення орендованих приміщень, який Відповідач отримав від Позивача на свою електронну пошту 07аіуап8кіу(дЦікг.пеі, що вказана в Договорі і, при цьому, цей лист Позивача від 26.08.2022 р. мотивував необхідність розірвання Договору саме наявністю форс-мажорних обставин і посилався, в свою чергу, на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., про який вказано вище (засвідчена копія листа Позивача від 26.08.2022 р. додавалася Відповідачем до відзиву на позовну заяву і міститься в матеріалах господарської справи).

Слід зазначити, що господарський суд першої інстанції взагалі не надав оцінку цим обставинам по господарській справі, які об`єктивно свідчать на користь правової позиції Відповідача.

Стосовно позиції господарського суду першої інстанції про те, що Відповідач своєчасно не повідомив Позивача в письмовій формі про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 12.3 Договору і, відповідно, втратив можливість посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності згідно з п. 12.5 Договору, то слід зазначити наступне.

Форс-мажорні обставини внаслідок збройної агресії Російської Федерації не є такими обставинами непереборної сили, які впливають тільки на Відповідача та інше обмежене коло суб`єктів. Збройна агресія з боку Російської Федерації і, як наслідок, введення воєнного стану, є загальновідомим юридичним фактом, який впливає на всю нормальну життєдіяльність будь-якої фізичної чи юридичної особи - резидента України. Цей юридичний факт нормативно врегульовано спеціальними законодавчими актами України, а також він висвітлюється не тільки в місцевих, але й у загальносвітових засобах масової інформації. З огляду на це, твердження суду в рішенні,, що оскаржується, 'про письмове інформування про події форс-мажору є надмірним формалізмом і порушенням засад справедливості і розумності, які передбачені п. 6 ст. З Цивільного кодексу України.

Не викликає сумнівів, що зобов`язання за Договором не виконані Відповідачем саме внаслідок форс-мажорних обставин....»

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 3, частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив повинен, в тому числі, містити:

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на підписання видаткових накладних неуповноваженою особою, повинен довести зазначені обставини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором.

Стосовно заперечень відповідача щодо винесення рішення судом першої інстанції про стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне:

Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання.

Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Розмір пені та штрафу зафіксовано сторонами в договорі. Відповідно до п. 11.2 договору орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 (десяти) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги стосовного того, що: «…Протягом строку дії Договору, тобто з 01.01.2022 р. по 26.08.2022 р., облікова ставка НБУ змінювалась з 10 % (десяти відсотків) річних до 25 (двадцяти п`яти відсотків) річних.

Договором не погоджено, яка саме облікова ставка НБУ має застосовуватись при розрахунку пені. Також, Договором не встановлено, що при розрахунку пені застосовується саме та облікова ставки НБУ, яка діє на конкретний .день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, цією нормою визначено, що має бути чітка та неоднозначна згода сторін, яка встановлює конкретний розмір пені.

В свою чергу, ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, подвійна облікова ставка Національного банку України є законодавчим обмеженням розміру пені, який (розмір) має бути погоджений в договорі за згодою його сторін. При цьому, у вказаному Законі чітко встановлено, що подвійна облікова ставка НБУ стосується тільки того періоду, в якому вона діяла.

Ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що...

...Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є...

.... Приймаючи до уваги наведене, слід зазначити, що розмір пені сторонами Договору не погоджений, а отже пеня не підлягає стягненню з вказаних підстав…

…. П. 2.3 Договору встановлює, що орендна плата за місяць за користування складськими та підсобними приміщеннями (4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 33 коп.) і орендна плата за місяць за користування адміністративними, офісними, торговими приміщеннями (707 (сімсот сім) грн. 20 коп.).

Рахунки на оплату окремими рядками передбачають як орендну плату за користування складськими і підсобними приміщеннями, так і орендну плату за користування адміністративними, офісними, торговими приміщеннями.

В той же час, жодним пунктом Договору не погоджено, який саме вид орендної плати має застосовуватись при розрахунку штрафу.

Приймаючи до уваги наведене, розмір штрафу сторонами в Договорі не погоджений, а отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу з цих підстав не підлягають задоволенню…»

З урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо правильності розрахунку пені та штрафу, яка підлягає стягненню та не надання апелянтом відповідного контррозрахунку, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряє розрахунок розмірів пені та штрафу, проведений місцевий господарським судом.

Заперечення відповідача в частині відмови від зменшення неустойки, а саме: «…Відповідач наполягає на тому, що, у разі задоволення позовних вимог Позивача, маються всі законні підстави для зменшення розміру неустойки, яка має бути стягнута з Відповідача, виходячи з сукупності наступних підстав:

позивач не надав жодних належних доказів заподіяння йому або будь-яким третім особам збитків, які (збитки) мали бути б компенсовані за рахунок неустойки;

незважаючи на скрутне фінансове становище, Відповідач все ж таки намагався виконати Договір;

в країні триває воєнний стан, а Запорізька міська територіальна громада знаходиться на Території активних бойових дій, підвергається ракетним обстрілам звідси виїжджають люди, різко впала ділова активність і має місце криза неплатежів;

розмір неустойки (штрафу та пені загалом) значно перевищує розмір основного зобов`язання, а розмір штрафу, в свою чергу, складає майже 100 % (сто відсотків) від основного зобов`язання….

…. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необгрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 та від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

Вказана правова позиція міститься в Постанові Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 р. по господарській справі № 829/437/22.

Крім того, в обгрунтування своєї позиції про неможливість задоволення вимог Відповідача про зменшення пені та штрафу господарський суд першої інстанції послався на те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. При цьому, суд вказав, що це є висновком, викладеним у Постанові Касаційного Господарського Суду у складі Верховного суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19. В той же час, процитована правова позиція, яка міститься у вказаній Постанові, навпаки приведена Касаційним Господарським Судом як аргумент, що-націлений саме на зменшення неустойки у вигляді штрафу і наслідком розгляду справи № 918/116/19 в Касаційному Господарському Суді було саме зменшення штрафних санкцій.

Слід також особливо акцентувати увагу апеляційного господарського суду на тій обставині, що штраф за Договором стягується додатково до пені і незалежно від неї. Таким чином, Відповідач несе перед Позивачем подвійну господарську7 відповідальність.

Сам по собі розмір неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100 % (ста відсотків) місячної орендної плати за кожне прострочення більше ніж на 10 (десять) календарних днів є надмірним, економічно необгрунтованим, покладає невиправданий тягар на Відповідача як на орендаря і порушує норму матеріального права - п. 6 ст. З Цивільного кодексу України, згідно з якою засадами цивільного законодавства є справедливість та розумність.

При цьому, слід також відмітити, що Відповідач, укладаючи Договір з такими великими розмірами штрафу та пені, не міг передбачити початок масштабної збройної агресії проти України і, у зв`язку з цим, оголошення воєнного стану, ракетні обстріли виробничої території, евакуацію співробітників, згортання ділової активності, кризу неплатежів….» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Однак, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі №908/867/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ-ТРЕЙДІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі №908/867/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі №908/867/23 залишити без змін

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.05.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус