Ухвала

від 12.07.2023 по справі 910/107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/107/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення

у справі № 910/107/23

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп"

2. ОСОБА_1

про стягнення 747 428, 85 грн,

Представники сторін:

від заявників (ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 ): ОСОБА_2

від АТ "Перший український міжнародний банк": Пастушенко Б.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 747 428,85 грн, з яких: 664725,48 грн - заборгованість за кредитом, 72 901,81 грн - заборгованість зі сплати процентів та 9 801,56 грн - заборгованість зі сплати комісії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" 664 725,48 грн заборгованості за кредитом, 72 901,81 грн заборгованості зі сплати процентів та 9 801,56 грн заборгованості зі сплати комісії. Також вказаним судовим рішенням вирішено питання про розподіл судового збору.

29.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17, у зв`язку з відпусткою судді Смирнової Ю.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/595/23 від 29.06.2023 матеріали справи № 910/107/23, зареєстрованих за вхідним № 01-20/5177/23 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи № 910/107/23, зареєстрованих за вхідним № 01-20/5177/23, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення. Розгляд заяви призначено на 12.07.2023.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва та через електронний суд надійшли пояснення АТ "Перший український міжнародний банк" в яких останній просить суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

12.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" в яких останній просить суд приєднати до матеріалів справи документ, що підтверджує наміри відповідача-1 виконати рішення суду, зокрема, копії платіжних інструкцій сформованих 12.07.2023 з використанням системи дистанційного обслуговування за № 327 від 12.07.2023 на суму 19 000, 00 грн та № 326 від 11.07.2023 на суму 1 000, 00 грн.

У судовому засіданні 12.07.2023 суд розглядав спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення.

Представник заявників надав пояснення по суті поданої заяви та просив суд про її задоволення та розстрочення виконання судового рішення.

Представник АТ "Перший український міжнародний банк" заперечив щодо задоволення даної заяви та просив суд відмовити в розстроченні виконання судового рішення.

Заслухавши пояснення присутніх в засідання представників та розглянувши спільну заяву ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення, суд вказує наступне.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 строком на 9 місяців заявники посилаються на складні фінансові взаємовідносини із своїми контрагентами по укладеним договором, виплати грошових коштів іншим контрагентам, з підстав військової агресії російської федерації проти України, що спричинило низку економічних наслідків, що фактично призвело до зупинення підприємства через неможливість повноцінно функціонувати.

На переконання заявників розстрочення виконання рішення суду є способом поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності, який припадає на закупівлю, укладання і виконання нових договорів з замовниками.

У свою чергу, ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" робить все можливе для погашення заборгованості перед АТ "Перший український міжнародний банк", а також повідомляє, що має намір помістю та добровільно погасити борг, шляхом перерахування сум на банківський рахунок АТ "Перший український міжнародний банк", але на даний час на банківському рахунку товариства не достатньо обігових коштів для виконання судового рішення та суми які зараховуються від контрагентів покривають зобов`язання, а саме, підрядні роботи та видаткові операції, де залишкова сума обігових коштів дозволяє на даний час лише розрахуватися із найманими працівниками та сплатити податки.

У поданих АТ "Перший український міжнародний банк" письмових поясненнях останній заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду вказуючи, що:

- ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" взагалі не виконує свої договірні зобов`язання починаючи з квітня 2022 року, і так само, жодним чином не виконує рішення суду що набрало законної сили;

- ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" надало звіт за 2022 pік, відповідно до якого вбачається наявність в останнього прибутку в розмірі 263,5 тис. грн., але при цьому, жодних коштів на погашення заборгованості перед АТ "Перший український міжнародний банк" відповідачем-1 направлено не було;

- як під час розгляду справи судом по суті, так і до заяви про розстрочення виконання рішення суду, ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" не надано: жодного доказу на підтвердження реального майнового стану на поточний період; жодного документу на підтвердження обставин платоспроможності у заявленому у заяві періоді; жодних обґрунтувань запропонованого графіку погашення, а саме, підстав формування суми та періоду погашення; жодного підтвердженню обставин впливу на відповідача будь-яких негативних обставин;

- як на даний час, так і в запропонований відповідачем-1 період розстрочки (9 календарних місяців), відповідач-1 продовжує неправомірно користуватися отриманими від позивача кредитними коштами, але при цьому, не пропонує жодної компенсації за таке фактичне користування грошима, а ні сплати відсотків, а ні інфляційних витрат, тощо, чим, фактично покладає саме на позивача всі негативні економічні наслідки своїх протиправних дій.

Також, АТ "Перший український міжнародний банк" зазначає, що ним спочатку було виявлено лояльну позицію до ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп", в тому, що Банком було перенесену дату повернення грошових коштів, потім банком не нараховувались та не пред`являлись до стягнення жодні штрафні санкції, в тому числі підвищені відсотки сплата яких на пряму передбачена умовами кредитного договору, Банком було надано чіткі відповіді на звернення ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" в яких було роз`яснено порядок реструктуризації боргу, Банком і на даний час не пред`явлено до виконання наявне рішення суду, а отже, заявники не обтяжені наслідками відкриття виконавчого провадження відносно них, в тому числі в частині арешту грошових коштів на рахунках, тощо.

Так, відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що розстрочка означає виконання частками, встановленими господарським судом з певним інтервалом у часі. Розстрочка можлива для виконання рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд зазначає, що фактично доводи заявників (боржників) з якими останні пов`язують можливість розстрочення рішення суду зводяться до складного фінансового становища ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп".

Натомість, суд відзначає, що ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" є працюючим підприємством, яке веде господарську діяльність і не знаходиться у стані банкрутства, а значить володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення.

При тому, суд вказує, що боржником у підтвердження доводів щодо скрутного фінансового становище не надано жодних вірогідних доказів, щоб свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, на яке можливо звернуть стягнення, та або ж доказів щоб свідчили про наявність реальної загрози банкрутства.

Крім того, судом при вирішенні питання щодо можливого розстрочення виконання рішення суду, враховані також й доречні зауваження (заперечення) АТ "Перший український міжнародний банк", що були викладені судом вище.

За приписами статті 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями. При цьому, з правосуб`єктністю юридичної особи нерозривно пов`язана така особливість як можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов`язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов`язань.

Згідно частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, а й майно - суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 140 Господарського кодексу України передбачено, що джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Таким чином, з огляду на викладене, суд відзначає, що заявниками (боржниками) не представлено суду належних та допустимих доказів наявності у ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" складного фінансового становища.

Приписами частин 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Відтак, з огляду на викладене вище, за висновком суду, заявниками не доведено з посиланням на належні та допустимі засоби доказування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні положення містяться також в Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, ст. 13 Закону встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги інтереси та законні сподівання АТ "Перший український міжнародний банк" на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні спільної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 на 9 (дев`ять) місяців - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 13.07.2023.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАРАНОВ