Постанова

від 12.10.2023 по справі 910/107/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. Справа№ 910/107/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.10.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023

у справі № 910/107/23 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп"

2. ОСОБА_1

про стягнення 747 428, 85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23 у задоволенні спільної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 на 9 місяців - відмовлено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції прийнято до уваги інтереси та законні сподівання АТ "Перший український міжнародний банк" на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять суд заяву про надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього від 19.07.2023 по справі №910/107/23 задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року у справі №910/107/23 та затвердити такий графік виконання судового рішення строком на 9 місяців.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" робить все можливе для погашення заборгованості перед АТ "Перший український міжнародний банк", а також повідомляє, що має намір повністю та добровільно погасити борг, шляхом перерахування сум на банківський рахунок АТ "Перший український міжнародний банк", але на даний час на банківському рахунку Товариства не достатньо обігових коштів для виконання судового рішення та суми які зараховуються від контрагентів покривають зобов`язання, а саме підрядні роботи та видаткові операції, де залишкова сума обігових коштів дозволяє на даний час лише розрахуватися із найманими працівниками та сплатити податки.

За доводами скаржників розстрочення виконання рішення суду є способом поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності, який припадає на закупівлю, укладання і виконання нових договорів з замовниками.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

03.10.2023 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги, а також просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що АТ "Перший український міжнародний банк" спочатку було виявлено лояльну позицію до ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп", у тому, що Банком було перенесену дату повернення грошових коштів, потім банком не нараховувались та не пред`являлись до стягнення жодні штрафні санкції, в тому числі підвищені відсотки сплата яких на пряму передбачена умовами кредитного договору, Банком було надано чіткі відповіді на звернення ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" в яких було роз`яснено порядок реструктуризації боргу, Банком і на даний час не пред`явлено до виконання наявне рішення суду, а отже, заявники не обтяжені наслідками відкриття виконавчого провадження відносно них, у тому числі в частині арешту грошових коштів на рахунках, тощо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/107/23передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Корсака В.А., Євсікова О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/107/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

04.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 12.10.2023 з`явився представник позивача, який надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 12.10.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка інших представників учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Щодо клопотання скаржників про поновлення строку на подання доказів, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається із даного клопотання скаржники просять долучити до матеріалів справи: довідку №45 про витрати та визначення прибутку за будівельними роботами з АТ «Райффайзен Банк» - на 1 аркуші; копію договору будівельного підряду №° 30/10055833/2 від 01.06.2023 з додатками до нього - на 1аркуші; копію договору будівельного підряду № 30/10055833/1 від 01.11.2022 з додатками до нього - на 23 аркуші; копію заяви про засвідчення форс - мажорних обставин № 41 від 05.07.2023 на 3 архушах; копію звернення (про реструктуризацію боргу за Договором № МБ-КІЕ-Ов- 16071 від 22.11.2021) з підтвердженням про відправлення Позивачу - на 2 аркушах; скріншот закупівельної площадки (тендерної площадки) АТ «Райффайзен Банк» - на 2 аркушах.

В обгрнтування клопотання скаржники зазначають, що так як відповідач прийняв участь в закупівлях АТ «Райффайзен Банк» з перспективою укладання договорів підряду та проводив поточні роботи на замовлення АТ «Райффайзен Банк», відповідач вважає, що також має право бути почутим судом та його докази мають таке ж значення, як докази позивача.

Так, як певні докази знаходилися на підписанні у Замовника в період розгляду даної судової справи, відповідач їх не міг вчасно надати до суду першої інстанції, а тому просить суд поновити строк на подання доказів, які він подає разом з апеляційною скаргою та які він вчасно не мав змоги подати.

Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Дослідивши обставини, що викладені у клопотанні, колегія суддів зазначає, що скаржники, у розумінні ст. 269 ГПК України, не довели винятковості випадку, а також не надали доказів неможливості подання таких доказів, що об`єктивно не залежали від них, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 747 428,85 грн, з яких: 664 725,48 грн - заборгованість за кредитом, 72 901,81 грн - заборгованість зі сплати процентів та 9 801,56 грн - заборгованість зі сплати комісії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" 664 725,48 грн заборгованості за кредитом, 72 901,81 грн заборгованості зі сплати процентів та 9 801,56 грн заборгованості зі сплати комісії. Також вказаним судовим рішенням вирішено питання про розподіл судового збору.

29.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 строком на 9 місяців заявники посилаються на складні фінансові взаємовідносини із своїми контрагентами по укладеним договором, виплати грошових коштів іншим контрагентам, з підстав військової агресії російської федерації проти України, що спричинило низку економічних наслідків, що фактично призвело до зупинення підприємства через неможливість повноцінно функціонувати.

У свою чергу, ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" робить все можливе для погашення заборгованості перед АТ "Перший український міжнародний банк", а також повідомляє, що має намір помістю та добровільно погасити борг, шляхом перерахування сум на банківський рахунок АТ "Перший український міжнародний банк", але на даний час на банківському рахунку товариства не достатньо обігових коштів для виконання судового рішення та суми які зараховуються від контрагентів покривають зобов`язання, а саме, підрядні роботи та видаткові операції, де залишкова сума обігових коштів дозволяє на даний час лише розрахуватися із найманими працівниками та сплатити податки.

У поданих АТ "Перший український міжнародний банк" письмових поясненнях останній заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду вказуючи, що:

- ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" взагалі не виконує свої договірні зобов`язання починаючи з квітня 2022 року, і так само, жодним чином не виконує рішення суду що набрало законної сили;

- ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" надало звіт за 2022 pік, відповідно до якого вбачається наявність в останнього прибутку в розмірі 263,5 тис. грн., але при цьому, жодних коштів на погашення заборгованості перед АТ "Перший український міжнародний банк" відповідачем-1 направлено не було;

- як під час розгляду справи судом по суті, так і до заяви про розстрочення виконання рішення суду, ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" не надано: жодного доказу на підтвердження реального майнового стану на поточний період; жодного документу на підтвердження обставин платоспроможності у заявленому у заяві періоді; жодних обґрунтувань запропонованого графіку погашення, а саме, підстав формування суми та періоду погашення; жодного підтвердженню обставин впливу на відповідача будь-яких негативних обставин;

- як на даний час, так і в запропонований відповідачем-1 період розстрочки (9 календарних місяців), відповідач-1 продовжує неправомірно користуватися отриманими від позивача кредитними коштами, але при цьому, не пропонує жодної компенсації за таке фактичне користування грошима, а ні сплати відсотків, а ні інфляційних витрат, тощо, чим, фактично покладає саме на позивача всі негативні економічні наслідки своїх протиправних дій.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Так, відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що розстрочка означає виконання частками, встановленими господарським судом з певним інтервалом у часі. Розстрочка можлива для виконання рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом першої інстанції доречно зазначено, що фактично доводи заявників (боржників)/скаржників з якими останні пов`язують можливість розстрочення рішення суду зводяться до складного фінансового становища ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп".

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" є працюючим підприємством, яке веде господарську діяльність і не знаходиться у стані банкрутства, а значить володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення.

При тому, до заяви про відстрочку виконання рішення, що боржниками у підтвердження доводів щодо скрутного фінансового становище не надано жодних вірогідних доказів, щоб свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, на яке можливо звернуть стягнення, та або ж доказів щоб свідчили про наявність реальної загрози банкрутства.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Банком на даний час не пред`явлено до виконання наявне рішення суду, яке набрало законної сили, а отже скаржникі не обтяжені наслідками відкриття виконавчого провадження відносно них, у тому числі в частині арешту грошових коштів на рахунках, тощо.

За приписами статті 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями. При цьому, з правосуб`єктністю юридичної особи нерозривно пов`язана така особливість як можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов`язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов`язань.

Згідно частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, а й майно - суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 140 Господарського кодексу України передбачено, що джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів констатує, що заявниками (боржниками) не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів наявності у ТОВ "Будівельна компанія "Бмл Груп" складного фінансового становища.

Приписами частин 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Відтак, з огляду на викладене вище, за висновком суду, заявниками не доведено з посиланням на належні та допустимі засоби доказування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні положення містяться також в Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, ст. 13 Закону встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, а також, приймаючи до уваги інтереси та законні сподівання АТ "Перший український міжнародний банк" на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 24.05.2023 у справі № 910/107/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Всі інші доводи, наведені скаржниками в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу поставлено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/107/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бмл Груп" та ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 910/107/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст підписано 23.10.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков