Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/5238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/5238/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен"

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31"

про стягнення 254 034,37 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" про стягнення 254 034,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2020 комісією проведено візуальний огляд та виявлено наявність залиття службових приміщень №2, №3, №10 та архівне приміщення, і прилягаючих коридорів розташованих на 1 поверсі житлового будинку по вул. Драгоманова, 31, які займає Служба електропостачання комунального підприємства "Київський метрополітен". Комісія встановила, що причиною залиття є порив магістральної труби гарячого водопостачання на рівні 2 поверху (технічного поверху), який знаходиться над вище зазначеним приміщенням і належить об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31".

Відповідно до кошторису №755 від 01.10.2020 сума виконання ремонтних робіт становить 258 767,97 грн. без ПДВ.

У зв`язку з нагальною виробничою необхідністю відновлення (ремонт) залитих приміщень здійснювалось Службою колії, тунельних споруд та будівель комунального підприємства "Київський метрополітен". Загальна вартість виконаних робіт становить 254 034,37 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 254 034,37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

01.05.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

05.05.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити.

18.05.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

02.06.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №154788815 від 01.02.2019, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником нежитлових приміщень з №1 по №28 (група приміщень №273А), літ. «А», загальною площею 356 кв.м., в м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 31.

Відповідно до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 №98 «Про закріплення основних засобів» та наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 278.09.2018 №430 «Про внесення змін до наказу Головного управління м. Києва від 23.04.2003 №98 «Про закріплення основних засобів» адміністративні приміщення служби електропостачання площею 356,0 кв.м, які розташовані за адресою: вул.. Драгоманова, 31 закріплені на праві повного господарського відання за комунальним підприємством "Київський метрополітен".

28.09.2020 комісією в складі: заступника начальника служби електропостачання Мальований В.М., заступника начальника служби колії, тунельних споруд і будівель Холодов В.М., майстрів службі колії, тунельних споруд і будівель Гавриленко В.П., Пригорницький В.М., слюсар-сантехніка служби колії, тунельних споруд і будівель Євтушенко В.В. та члена правління ОСББ Озерне-31 Пиптенко Ю.Г. складено акт про те, що 28.09.2020 внаслідок проведення візуального огляду визначено наявність залиття службових приміщень № 2, № 3, № 10, та архівне приміщення, і прилягаючих коридорів розташованих на 1 поверсі житлового будинку по вул. Драгоманова,31, які займає Служба електропостачання КП «Київський метрополітен» згідно з наказом КМДА № 98 від 2003.

Комісією встановлено, що причиною залиття є порив магістральної труби гарячого водопостачання на рівні 2 поверху (технічного поверху), який знаходиться над вище зазначеними приміщеннями і належать ОСББ Озерне-31, про що складено акт №269-Е3 від 28.09.2020.

Як зазначено позивачем, для визначення збитків нанесених комунальному підприємству "Київський метрополітен" службою колії, тунельних споруд та будівель комунального підприємства "Київський метрополітен" складено та затверджено 01.10.2020 кошторис №755, сума виконаних робіт становила 258 767,97 грн. без ПДВ.

У зв`язку з нагальною виробничою необхідністю відновлення (ремонт) залитих приміщень здійснювалось Службою колії, тунельних споруд та будівель комунального підприємства "Київський метрополітен", що підтверджується актом №164 за жовтень 2020 року на суму 199 003,75 грн. та актом №180 за листопад 2020 року на суму 55 030,62 грн., разом - 254 034,37 грн. без ПДВ.

У будинку по вул. Драгоманова, 31 створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31". Відповідно до п.1.1 розділу 1 статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" затвердженого установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" протокол від 29.12.2016 №1 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31"створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №31 по вул.. Драгоманова в Дарницькому районі міста Києва відповідно до Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», створення якого затверджено рішенням установчих зборів співвласників будинку від 29.12.2016р.

01.09.2022 року позивачем направлено відповідачу претензію №12/04-184 від 01.09.2022 в якій просило сплатити суму нанесеної матеріальної шкоди у розмірі 254 0234,37 грн.

Вищезазначена претензія залишена без реагування, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду.

Частинами першою і другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до приписів Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила): балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Відповідно до пункту 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт (додаток 4).

У відповідності до додатку 4 до Правил визначено типову форум акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), відповідно до якої акт складається комісією складі: голови комісії - головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання та представника власника будинку, будинкового комітету. Крім того, у вказаному акті описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), а також чітко зазначаються причини аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС (або ХВП), а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. № у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін..

Дослідивши наданий позивачем акт №269-Е3 від 28.09.2020 судом встановлено, що в ньому відсутнє зазначення характеру залиття та його причини, відсутнє зазначення обсягу пошкоджень, переліку речей, які ушкоджені та обсяги робіт, які необхідно буде провести, а також відсутні висновки щодо особи, яка заподіяла шкоду.

Так в акті №269-Е3 від 28.09.2020 зазначено, що причиною залиття є порив магістральної труби гарячого водопостачання на рівні 2 поверху (технічного поверху), який знаходиться над вище зазначеними приміщеннями і належать ОСББ Озерне-31.

Суд зазначає, що вищезазначених акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.

Зокрема, вищезазначений акт про залиття не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов`язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 31.

Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано, як і не заявлено клопотань про призначення судової експертизи, з метою визначення причин залиття службових приміщень № 2, № 3, № 10, та архівне приміщення, і прилягаючих коридорів розташованих на 1 поверсі житлового будинку по вул. Драгоманова,31.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано:

- кошторис №755 ремонт приміщень №2, 3, 9, 10 прилеглих коридорів №24, 25,26 (згідно паспорту) ВТП служби по вул.. Драгоманова, 31 (розрахунко збитків згідно акту №269-Ез від 28.09.2020) складений службою колії, тунельних споруд та будівель комунального підприємства "Київський метрополітен" від 01.10.2020, відповідно до якого сума виконаних робіт становила 258 767,97 грн. без ПДВ.;

- акти приймання виконаних будівельних робіт: №164 за жовтень 2020 від 30.10.2020 року на суму 199 003,75 грн., №180 за листопад 2020 від 30.11.2020 року на суму 55 030,62 грн.,

- фотографії залиття,

- акт №162-ІТЗ перевірки працездатності комп`ютерної та офісної техніки служби електропостачання за адресою: м. Київ, вул.. Драгоманова, 31 від 29.10.2020 (від підписання якого представник відповідача відмовився).

Як зазначалась раніше, в акті №269-Е3 від 28.09.2020 не зазначено об`єму матеріальної шкоди (обсягу необхідних робіт, переліку пошкодженого майна), а тому неможливо встановити чи проведені робити позивачем (та їх обсяг) були необхідні саме для проведення ремонту у зв`язку з залиттям приміщення.

Також суд зазначає, що в акті №269-Е3 від 28.09.2020 відсутнє будь-яке посилання на фотографії з залиття відповідного приміщення.

Крім того, суд зазначає, що вказані документи не підтверджують розмір завданої позивачу шкоди, встановлення якої має здійснюватися у визначеному законодавством порядку особою, яка має відповідну кваліфікацію та акредитацію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною 3 статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Проте, позивачем не надано суду ні висновку щодо визначення розміру заподіяної шкоди, виконаного на його замовлення, ні відповідного клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Відтак, зібраними в матеріалах справи доказами неможливо підтвердити розмір завданої позивачу шкоди.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм, позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або бездіяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" відбулось затоплення нежитлового приміщення, та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків позивачу, а також розміру таких збитків, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нанесеної шкоди у розмірі 254 034,37 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. та зазначає, що на даний момент між відповідачем та адвокатом Безруком Максимом Вікторовичем укладено договір №04/25 від 25.04.2023 про надання правничої допомоги, відповідно до якого, останньому було сплачено кошти у розмірі 6 000,00 грн. за підготовку відзиву на позовну заяву. У разі виникнення необхідності підготовки та написання заперечень відповіді на відзив позивача, вищезазначена сума збільшиться.

В подальшому, відповідачем подано заперечення в яких просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру фактично понесених судових витрат в розмірі 12 000,00 грн. відповідачем надано:

- договір про надання правничої допомоги №04/25 від 25.04.2023 року, укладений між адвокатом Безруком Максимом Вікторовичем та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" (клієнт), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в поярдку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

- додаток до договору №04/25 про надання правової допомоги від 25.04.2023 в якому сторони погодили, що адвокат надає клієнту послуги з написання відзиву на позовну заяву в справі №910/5238/23, яка розглядається в Господарському суді міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження. Сторони дійшли взаємної згоди, щодо виплати фіксованої суми (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі, у розмірі 6 000,00 грн., незалежно від рішення суду. Сторони передбачили можливість додаткових оплат (витрат) по даній справі, що в подальшому оформляється сторонами письмово, у вигляді додаткової угоди.

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.04.2023 на суму 6 000,00 грн.,

- платіжну інструкцію №509 від 27.04.2023 на сму 6 000,00 грн.;

- додаток до договору №04/25 про надання правової допомоги від 12.05.2023 в якому сторони погодили, що адвокат надає клієнту послуги з написання заперечення по справі №910/5238/23, яка розглядається в Господарському суді міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження. Сторони дійшли взаємної згоди, щодо виплати фіксованої суми (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі, у розмірі 6 000,00 грн., незалежно від рішення суду.

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.05.2023 на суму 6 000,00 грн.,

- рахунки-фактури №1 від 25.04.2023 на суму 6 000,00 грн. та №2 від 12.05.2023;

- платіжну інструкцію №520 від 15.05.2023 на сму 6 000,00 грн.;

- звіт за до договору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає, вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 12 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Озерне-31" (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 31, код ЄДРПОУ 41140099) витрати на послуги адвоката в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий